№ 826/2254/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/2254/18

адміністративне провадження № К/9901/56923/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/2254/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський ремонтно-механічний завод» до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський ремонтно-механічний завод» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2018 (суддя Каракашьян С.К.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Губська О.А., Троян Н.М.),

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року Приватне акціонерне товариство "Київський ремонтно-механічний завод" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у м.Києві щодо невнесення до Державного земельного кадастру коду класифікації видів цільового призначення земель « 11.02» по земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:051:0017 в період 01.01.2017 - 18.10.2017;

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м.Києві щодо застосування коефіцієнту функціонального призначення зі значенням « 2,0» замість вірного « 1,2» в період 01.01.2017 - 18.10.2017 при формуванні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:051:0017.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо застосування до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:051:0017 в період 01.01.2017 - 18.10.2017 коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 2,0, оскільки цільове призначення вказаної земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а відтак застосуванню підлягає коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 1,2. Також зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок внесення до Державного земельного кадастру відомостей про код Класифікації видів цільового призначення земель, що, в даному випадку, у період з 01.01.2017 по 18.10.2017 останнім зроблено не було та призвело до завищення бази оподаткування для плати за землю.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судами встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Київський ремонтно-механічний завод» є користувачем земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 6 (кадастровий номер 8000000000:69:051:0017) згідно умов договору оренди земельної ділянки від 20.10.2004.

Відповідно до п.2.1. даного договору цільове призначення земельної ділянки визначено - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та складських будівель і споруд.

31.08.2017 Товариство отримало витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, в якому цільове призначення земельної ділянки визначено як «підприємств іншої промисловості», коефіцієнт Кф зазначено 2,0.

Листом від 13.10.2017 №19-26-0.22-7643/2-17 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві повідомило позивача, що відповідно до п.117, 118, 138 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі: внесення змін до відомостей про земельну ділянку; внесення нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, а також виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру. Також у листі зазначено, що згідно відомостей Державного земельного кадастру позивач є користувачем земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 6 (кадастровий номер 8000000000:69:051:0017) на праві оренди, а зазначена земельна ділянка відведена для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та складських будівель, з цільовим призначенням - підприємств іншої промисловості. Вказане цільове призначення визначено у відповідності до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 24.04.1998 за №14-1-7/1205, який втратив чинність, а станом на сьогоднішній день, види цільового призначення земель визначаються відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 за №1011/18306, і наразі цільове призначення даної земельної ділянки можливо визначити за кодом класифікації видів цільового призначення земель 11.02. - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

18.10.2017 позивачем було подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Цієї ж дати Товариством було отримано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому цільове призначення земельної ділянки було визначено « 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

За період з 01.01.2017 по 18.10.2017 при визначенні нормативної грошової оцінки та відповідно орендної плати застосовувався Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки зі значенням 2,0, оскільки згідно листа Департаменту земельних ресурсів від 06.12.2017 №05707/22115, яким надано відповідь на лист позивача, Департамент земельних ресурсів вважає, що розмір нормативної грошової оцінки, який вказаний у довідці №Ю-32123/2017 від 27.10.2017 можливо застосовувати з дати внесення інформації щодо коду КВЦПЗ земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:69:051:0017 до Державного земельного кадастру (тобто з 18.10.2017).

Вважаючи, що безпідставне застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки зі значенням 2,0 (замість вірного 1,2) у період з 01.01.2017 по 18.10.2017 знаходиться у прямому причинному зв`язку з бездіяльністю відповідача щодо внесення до державного земельного кадастру інформації про код цільового призначення 11.02 згідно Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), Приватне акціонерне товариство «Київський ремонтно-механічний завод» звернулося до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), а оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено внесення реєстратором коду класифікації видів цільового призначення земель за власною ініціативою, без звернення власника чи користувача, то не можна вважати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо невнесення до Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель « 11.02» по земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:051:0017 в період 01.01.2017 - 18.10.2017. Дії ж ГУ Держгеокадастру щодо застосування у вказаний період нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 2,0 є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень позбавлений права самостійно визначати цільове призначення земельних ділянок у випадку відсутності у Державному земельному кадастрі коду класифікації видів цільового призначення відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В касаційній скарзі позивач наголошує, що саме органи Держгеокадастру уповноважені на внесення до даних Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, в тому числі, про цільове призначення земельної ділянки, яке визначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно ст. 1 Закону №3613-VI державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №3613-VI державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Згідно із ст. 15 Закону №3613-VI до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 24 Закону №3613-VI встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Крім того, згідно із ст. 25 Закону № 3613-VI, поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється, зокрема, шляхом внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Частиною першою статті 9 Закону України № 3613-VI (що діє з 01.01.2013) встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор здійснює: реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки (частина четверта статті 9 Закону №3613-VI).

Стаття 26 Закону №3613-VI визначає порядок та підстави внесення відомостей до Поземельної книги.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №3613-VI відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (ч. 3 ст. 26 Закону №3613-VI).

Частинами 3,5 статті 5 Закону №3613-VI встановлено, що Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Згідно п. 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі - Порядок №1051) внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Пунктом 115 Порядку №1051 передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до п. 117 Порядку 1051 відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення: 1) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу; 2) нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу; 3) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку.

Згідно п. 118 Порядку №1051внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством чітко встановлено, що з 01.01.2013 внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку щодо цільового призначення за кодом класифікації видів цільового призначення земель здійснюється Державними кадастровими реєстраторами за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних змін.

Вищенаведене спростовує доводи позивача щодо наявності нормативно встановленого обов`язку відповідача встановити відповідний код цільового призначення самостійно (змінити такий на підставі відповідності нового коду попередньому).

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо застосування коефіцієнту функціонального призначення зі значенням « 2,0» замість вірного « 1,2» в період 01.01.2017 - 18.10.2017 при формуванні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:051:0017, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Згідно частини першої та частини другої статті 20 Закону №1378-IV за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Таким чином, кадастр має забезпечувати необхідною інформацією органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зацікавлені підприємства, установи та організації, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю та цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за №1011/1806, передбачено класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за №1647/29777, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок №489).

Відповідно до пункту 3 вказаного наказу № 489 нормативний акт набирає чинності з дня його офіційного опублікування і застосовується з 1 січня 2017 року.

Таким чином, в даному випадку, Порядок №489 є чинним нормативно-правовим актом, застосування якого є обов`язковим для територіальних органів Держгеокадастру при наданні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, та який в силу вимог чинного законодавства визначає процедуру проведення нормативно грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно з пунктами 3, 5 Розділу ІІ Порядку №489 коефіцієнт Кф - це коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548.

Додатком 1 до Порядку, який має назву "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)" визначено дві примітки наступного змісту:

1. Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

2. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки відповідача при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Визначення у витязі коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) є обов`язковим і розмір цього коефіцієнту має відповідати Порядку №489.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у відомостях Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:051:0017 станом на 31.08.2017 (дата видачі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку) був відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, визначений на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, як того вимагає пункт 5 Порядку №489.

Отже, витяг відповідачем сформовано правомірно, з урахуванням примітки 1 до таблиці "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)" додатку 1 до Порядку № 489. Саме цією приміткою передбачено застосування для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру коефіцієнт Кф із значенням 2,0.

Крім того, відповідачем коефіцієнт функціонального використання Кф не розраховувався та не коригувався, цей коефіцієнт визначений у додатку 1 таблиці Класифікації Наказу №489.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій вірно встановили обставини справи та прийшли до правильних висновків, що оскільки у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення вказаної земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру правомірно, у передбачений законодавством спосіб був виданий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача, у якому при розрахунку нормативної грошової оцінки був правомірно застосований коефіцієнт функціонального використання Кф - 2,0, як того вимагає Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №808/995/18 та від 10 листопада 2020 року у справі №826/9340/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає слушним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги.

Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський ремонтно-механічний завод» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі №826/2254/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук А.Ю. Бучик