№ 826/25822/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа №826/25822/15

адміністративне провадження №К/9901/36898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Данилишина В.М. від 4 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Оксененка О.М., Губської Л.В., Федотова І.В. від 27 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» (далі - ПАТ «СК «Граве Україна», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження від 13 жовтня 2015 року № 2493 про застосування заходу впливу до позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем у порушення норм законодавства, без врахування фактичних обставин та поза межами визначеного законом строку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив того, що оскаржуване розпорядження відповідача винесено поза межами строку, встановленого частиною першою статті 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2016 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Нацкомфінпослуг звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Нацкомфінпослуг зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що строки, встановлені статтею 250 ГК України, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки заходи впливу не є адміністративно-господарською санкцією.

Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки рішенням у справі № 757/25965/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Граве Україна», що винесені Печерським районним судом м. Києва від 30 жовтня 2015 року та Апеляційним судом м. Києва від 18 лютого 2016 року.

Від позивача заперечення або відзиву на касаційну скаргу Нацкомфінпослуг не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 12 січня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/25822/15, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання сторонами заперечення на касаційну скаргу Нацкомфінпослуг, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/25822/15 за касаційною скаргою Нацкомфінпослуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановлено, що між ПАТ «Граве Україна», як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, 27 серпня 2013 року укладено договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5526071, терміном дії з 28 серпня 2013 року по 27 серпня 2014 року. Забезпеченим транспортним засобом відповідно до цього договору (полісу) № АС/5526071 визначено автомобіль марки Mitsubishi Colt, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі- забезпечений ТЗ ).

5 січня 2014 року за участі забезпеченого ТЗ, під керуванням ОСОБА_2 , а також транспортного засобів марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено обидва транспортні засоби та належний третій особі ( ОСОБА_1 ) автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 8 січня 2014 року та ОСОБА_3 15 січня 2014 року були подані ПАТ «Граве Україна» повідомлення про подію, що може бути визнана страховою.

20 лютого 2014 року ПАТ «СК «Граве Україна» отримано заяву про виплату страхового відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_1 .

18 квітня 2014 року ПАТ «СК «Граве Україна» своїм листом від 18 квітня 2014 року № 50789 повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що остання не надала свій пошкоджений транспортний засіб Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_3 , для огляду в умовах офіційної сервісної станції технічного обслуговування.

До Нацкомфінпослуг надійшло звернення ОСОБА_1 щодо невиконання позивачем зобов`язань за договором (полісом) від 27 липня 2013 року № АС/5526071.

14 липня 2014 року Нацкомфінпослуг складено акт про правопорушення у сфері фінансових послуг ПАТ «СК «Граве Україна» № 866/13-15/6, яким встановлено порушення страховою компанією пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» щодо невиконання страховиком протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Розпорядженням від 4 вересня 2014 року № 2597 Нацкомфінпослуг зупиняло провадження у справі про правопорушення до вирішення пов`язаної з нею справи № 760/11053/14 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Граве Україна» про стягнення страхового відшкодування, до набрання рішенням суду в цій справі законної сили.

19 вересня 2014 року ПАТ «СК «Граве Україна» подало до канцелярії Нацкомфінпослуг лист вих. № 475 від 19 вересня 2014 року, яким повідомило про набрання рішенням суду у справі № 760/11053/14 законної сили. До цього листа від 19 вересня 2014 року товариство додало роздруковану з Єдиного державного реєстру копію ухвали Апеляційного суду міста Києва від 3 вересня 2014 року, винесену у справі № 760/11053/14 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Граве Україна» про стягнення страхового відшкодування.

30 липня 2015 року Нацкомфінпослуг надіслала ПАТ «СК «Граве Україна» вимогу щодо надання інформації та документів (вих. № 4607/13-8 від 30 липня 2015 року), в якому зазначила про відсутність у неї інформації про розгляд у судах справи № 760/11053/14, та вимагала у страховика письмові пояснення та підтверджуючі документи стосовно результатів розгляду вищезазначеної справи у судах.

Своїм листом від 3 серпня 2015 року № 177 (вх. від 5 серпня 2015 року) ПАТ «СК «Граве Україна» повідомило Нацкомфінпослуг, що про факт набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 760/11053/14 страховик вже повідомляв Нацкомфінпослуг листом № 475 від 19 вересня 2014 року та повторно надало копію ухвали Апеляційного суду міста Києва від 3 вересня 2014 року.

13 жовтня 2015 року за результатами розгляду справи про порушення позивачем законів та інших нормативних актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом від 14 липня 2014 року № 886/13-15/13/6, Нацкомфінпослуг винесено оскаржуване розпорядження № 2493. Вказаним розпорядженням зобов`язано ПАТ «СК «Граве Україна» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 4 листопада 2015 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Нацкомфінпослуг у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого від 23 листопада 2011 року № 1070/2011 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Положення № 1070/2011), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Пунктом 1 частини першої статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати заходи впливу, зокрема, зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про страхування» уповноважений орган має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Підпунктом 41 пункту 4 Положення № 1070/2011 встановлено, що Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

Відповідно до підпункту 19 пункту 6 Положення № 1070/2011 Нацкомфінпослуг для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право видавати страховикам приписи про усунення виявлених порушень законодавства з питань страхової діяльності, а в разі невиконання таких приписів зупиняти чи обмежувати до усунення виявлених порушень дію ліцензій зазначених страховиків, приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ.

Порядок та умови застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, визначаються Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженим розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року № 2319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424 (далі - Положення № 2319).

Відповідно до пункту 1.5 Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Підпунктом 1 пункту 2.1 Положення № 2319 передбачено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу як, зокрема, зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Згідно з пунктом 2.2 Положення № 2319 рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.

Пунктами 4.1 та 4.2 Положення № 2319 закріплено, що провадження у справі про правопорушення є обов`язковою передумовою застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1-9 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення.

Виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта.

Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення.

Відповідно до пункту 4.3 Положення № 2319 днем початку провадження у справі про правопорушення є дата складання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта про правопорушення.

Акт про правопорушення складається та підписується в двох примірниках не пізніше 15 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги.

Пунктом 4.5 Положення № 2319 встановлено, що Нацкомфінпослуг як колегіальний орган приймає рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4-9 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, протягом 60 календарних днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення.

Строк для прийняття рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4-9 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, може бути продовжений Нацкомфінпослуг до 90 днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення в разі: витребування додаткових документів, даних та інформації, необхідних для прийняття рішення; необхідності проведення додаткової перевірки.

Крім того, пунктом 4.20 Положення № 2319 передбачено, що провадження у справі про правопорушення може бути зупинено, якщо: справу про правопорушення неможливо розглянути до вирішення пов`язаної з нею справи, що розглядається в суді, - до набрання рішенням суду в такій справі законної сили; призначається або проводиться експертиза (на час проведення експертизи); необхідно отримати додаткові докази у справі про правопорушення. Час зупинення розгляду справи про правопорушення не зараховується до строку розгляду цієї справи про правопорушення.

При цьому, днем початку провадження у справі про правопорушення є дата складання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта про правопорушення. Акт про правопорушення складається та підписується в двох примірниках не пізніше 15 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги. (пункт 4.3 цього ж Положення).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що до заходів впливу, які можуть застосовуватися Нацкомфінпослуг, належить, зокрема, зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення, застосування якого оформляється розпорядженням. Винесенню такого розпорядження обов`язково передує здійснення провадження у справі, початком якого вважається дата складання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта про правопорушення. При цьому заходи впливу до порушника, у тому числі щодо зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення, можуть застосуватися протягом 60 календарних днів з дня відкриття провадження у справі, тобто з дати складання акта про правопорушення. Разом з тим, період, на який зупиняється провадження у справі, зокрема, у зв`язку з розглядом справи у суді до набрання законної сили судовим рішенням, не зараховується у встановлений 60-денний строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи, що 14 липня 2014 року Нацкомфінпослуг за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 щодо невиконання позивачем зобов`язань за договором (полісом) від 27 липня 2013 року № АС/5526071 складено акт про правопорушення у сфері фінансових послуг ПАТ «СК «Граве Україна» № 866/13-15/6.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що датою відкриття провадження у справі є 14 липня 2014 року.

Судами також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 4 вересня 2014 року провадження у справі про порушення позивачем законодавства у сфері фінансових послуг зупинялося на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг № 2597 у зв`язку з тим, що справу неможливо розглянути до вирішення пов`язаної з нею справи, що розглядається в суді, - до набрання рішенням суду законної сили у справі № 760/11053/14.

В подальшому, 13 жовтня 2015 року, на підставі акта про правопорушення № 866/13-15/6 від 14 липня 2014 року, Нацкомфінпослуг складено оскаржуване розпорядження, яким позивача зобов`язано усунути порушення законодавства у сфері фінансових послуг у строк до 4 листопада 2015 року включно, про що повідомити Нацкомфінпослуг із наданням підтверджуючих документів в той самий строк.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи, ухвала Апеляційного суду міста Києва № 760/11053/14, прийнята 3 вересня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільно-процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Тобто саме з дати прийняття ухвали Апеляційного суду міста Києва - 3 вересня 2014 року набуло чинності остаточне рішення у справі № 760/11053/14.

Однак, оскаржуване розпорядження прийняте Нацкомфінпослуг лише 13 жовтня 2015 року, тобто із суттєвим пропуском 60-денного строку, у межах якого Нацкомфінпослуг могла застосування захід впливу відповідно до пункту 4.5 Положення № 2319, без урахуванням періоду, на який зупинено провадження у порядку, визначеного пунктом 4.20 Положення № 2319.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що розпорядження від 13 жовтня 2015 року № 2493 прийнято Нацкомфінпослуг із суттєвим порушенням встановленого законодавством строку, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що строки, встановлені статтею 250 ГК України, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки судами попередніх інстанцій надавалась оцінка саме дотриманню строків, встановлених Положенням № 2319, який є спеціальним нормативно-правовим актом у спірних правовідносинах, та визнано порушення таких строків.

Стосовно посилання скаржника на судові рішення у цивільній справі № 757/25965/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Граве Україна» про стягнення страхової виплати, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, розпорядженням від 4 вересня 2014 року № 2597 Нацкомфінпослуг зупиняло провадження у справі про правопорушення до вирішення саме справи № 760/11053/14.

Зі змісту ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 30 травня 2014 року у справі № 760/11053/14 вбачається, що позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Граве Україна» про стягнення страхового відшкодування повернуто позивачу для направлення до належного суду за підсудністю. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 вересня 2014 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Коваленко О.І. залишено без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 травня 2014 року - без змін. У касаційному порядку вказані ухвали не оскаржувались, тобто остаточне судове рішення у справі № 760/11053/14 набуло законної сили 9 вересня 2014 року.

У подальшому, у липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «СК «Граве Україна» про виплату страхового відшкодування. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року у справі № 757/25965/15-ц позов задоволено. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «СК «Граве Україна» задоволено частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року змінено, зокрема, зменшено розмір стягнення із ПАТ «СК «Граве Україна» на користь ОСОБА_1 до 38 789,73 грн.

В силу частини першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди попередніх інстанцій, виходячи з того, що згідно припису зазначеної процесуальної норми обставини, встановлені в ході розгляду цивільної справи № 757/25965/15-ц, є доведеними, дійшли до висновку, що відповідач за результатами розгляду справи про порушення ПАТ «СК «Граве Україна» законодавства у сфері фінансових послуг за зверненням ОСОБА_1 правомірно встановив, що зі сторони позивача наявні порушення пункту 36,2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності».

Разом з тим, вищезазначене не спростовує висновків судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване розпорядження від 13 жовтня 2015 року № 2493 про застосування заходу впливу до позивача прийнято з порушенням строку, встановленого пунктом 4.5 Положення № 2319.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що Нацкомфінпослуг не приймала рішень стосовно зупинення провадження до закінчення розгляду справи № 757/25965/15-ц або інших рішень, пов`язаних з продовженням строків провадження у справі про порушення, крім розпорядження від 4 вересня 2014 року № 2597.

Колегія суддів також враховує, що провадження у справі № 757/25965/15-ц відкрито 31 липня 2015 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва, тобто вже після сплину 60-денного строку, протягом якого Нацкомфінпослуг могла застосувати заходи впливу до порушника у справі, провадження в якій розпочато актом від 14 липня 2014 року № 886/13-15/13/6.

Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та прийняття рішень, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко