ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2022 року
м. Київ
справа №826/2767/16
адміністративне провадження № К/9901/19604/18, К/9901/19606/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Офісу великих платників податків ДПС (процесуальний правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.09.2016 (суддя - Арсірій Р. О.), ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя Мамчур Я. С., судді: Желтобрюх І. Л., Епель О. В.), ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києві від 20.03.2017 (суддя - Арсірій Р. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя Кузьменко В. В., судді: Степанюк А. Г., Василенко Я. М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" до Офісу великих платників податків ДФС (процесуальний правонаступник Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) про визнання протиправними дій,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Крименерго", товариство, позивач; процесуальний правозаступник - АТ "ДТЕК Крименерго") звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ ДФС, відповідач), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо автоматичного погашення 19.11.2015 податкового боргу товариства з податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розстрочена податкова заборгованість товариства зі сплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за червень, липень 2014 року в загальній сумі 88`030`569,09 грн відповідно до норми пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014 №1636-VII підлягала списанню за його заявою, однак відповідачем протиправно була погашена в автоматичному режимі 19.11.2015 за рахунок заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування, що підлягала поверненню на рахунок товариства за січень 2015 року.
Заперечуючи проти позову контролюючий орган доводив, що до товариства не підлягав застосуванню спеціальний пільговий режим, передбачений наведеними нормами Закону (Закон №1636-VII). Відповідач наголошував, що положення зазначеного законодавчого акта, на який посилався позивач, передбачають списання податкового боргу за будь-якими податками (зборами, обов`язковими платежами), який виник у платника податків з моменту тимчасової окупації до дати зміни його місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України. Разом з тим, виникнення суми податкового зобов`язання та його розстрочення відбулося після зміни місцезнаходження юридичної особи.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними дії відповідача щодо автоматичного погашення 19.11.2015 податкового боргу товариства з ПДВ.
Висновок суду першої інстанції мотивований тим, що товариством було дотримано умови для застосування пільгового режиму, передбаченого нормами Закону України ''Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України'' від 12.08.2014 №1636-VII, тому розстрочений податковий борг товариства підлягав списанню разом із процентами та пенею з дати набрання чинності цим законом (з 27.09.2014).
Суд апеляційної інстанції з цим обґрунтуванням погодився.
27.12.2016 на адресу суду першої інстанції від відповідача надійшла заява про роз`яснення постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.09.2016 щодо тлумачення способу її виконання.
Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 20.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, відмовив у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.09.2016 у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення суд виходив з того, що судове рішення є чітким та зрозумілим, тому відсутні підстави для його роз`яснення.
У касаційній скарзі Офіс великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП) просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 і прийняти нове рішення про відмову в позові.
На обґрунтування своїх вимог відповідач, крім іншого, посилався на те, що позивач не мав права на списання боргу відповідно до Закону України ''Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України'' від 12.08.2014 №1636-VII, оскільки виникнення податкового боргу у позивача та його розстрочення відбулося після зміни місцезнаходження товариства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.01.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Офісу ВПП на постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач наводить доводи, аналогічні висновкам судів попередніх інстанцій у справі, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
У касаційній скарзі на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києві від 20.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 контролюючий орган наводить норми статей 159 170 КАС України у редакції Закону на дату звернення із заявою про роз`яснення судового рішення та просить скасувати зазначені судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про роз`яснення постанови. Відповідач вважає, що алгоритм виконання судового рішення відсутній, тому відповідач був вимушений звернутися до суду із вказаною заявою.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.11.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Офісу ВПП на зазначені судові рішення.
Позивач правом на подання заперечень на цю касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційні скарги відповідача було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
На стадії підготовки справи до касаційного розгляду Верховним Судом здійснено заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 52 КАС України, на Офіс великих платників податків ДПС.
Так само у зв`язку зі зміною товариством організаційно-правової форми 12.07.2018 Суд допустив процесуальну заміну позивача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційних скаргах доводи відповідача, заперечення позивача на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційні скарги відповідача підлягають задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ПАТ "ДТЕК Крименерго" є юридичною особою, яка зареєстрована 31.12.1999 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, запис №1 882 120 0000 000374, ідентифікацій код юридичної особи за ЄДРПОУ 00131400. Основним видом діяльності товариства є 35.13 ''Розподілення електроенергії'', що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно з витягом №1428104500054 з реєстру платників ПДВ від 20.06.2014 платником ПДВ товариство зареєстровано з 17.07.1997 (а.с. 19).
З 23.05.2014 ПАТ "ДТЕК Крименерго" змінило своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території (95034, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вулиця Київська, будинок 74/6) на іншу територію України (01032, м. Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 57), що підтверджується: копією статуту (нова редакція), затвердженого протоколом Річних Загальних зборів акціонерів ПАТ "ДТЕК Крименерго" від 25.06.2012; змінами до статуту, затверджених протоколом позачергових Загальних зборів ПАТ "ДТЕК Крименерго" від 22.05.2014 №2/2014; протоколом №2/2014 позачергових Загальних зборів ПАТ "ДТЕК Крименерго" від 22.05.2014; протоколом №17 засідання Наглядової ради ПАТ "ДТЕК Крименерго" від 22.05.2014; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 18, 54, 76-84).
За місцезнаходженням основних засобів та потужностей на території Автономної Республіки Крим 27.05.2014 позивачем створено філію "ДТЕК Крименерго" ПАТ "ДТЕК Крименерго" без права юридичної особи з адресою: 95017, Україна, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Гаспринського, будинок 9, що підтверджується копією протоколу №18 засідання Наглядової ради ПАТ "ДТЕК Крименерго" від 26.05.2014, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) №ГУРС_9133 філії "ДТЕК Крименерго" ПАТ "ДТЕК Крименерго" (а.с. 18, 54, 85-88).
За результатами поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року від 16.07.2014 №9040574158 та часткової сплати суми узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ, залишок не сплаченого платником податків узгодженого грошового зобов`язання за вказаний період станом на 30.07.2014 становив 29' 780' 475,09 грн.
На підставі договору про розстрочення грошових зобов`язань від 02.09.2014 №19 із Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та відповідно до рішення ДФС України від 30.07.2014 №43 про розстрочення грошових зобов`язань позивачу надано розстрочення сплати грошових зобов`язань за основним платежем з ПДВ у сумі 29' 780' 475,09 грн під проценти на період з 30.07.2014 по 30.10.2014 рівними частками по 9' 926' 825,03 грн у термін до 29.08.2014, 30.09.2014 та 30.10.2014 (а.с. 93-97).
За результатами поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року від 29.08.2014 №9049937719 та часткової сплати суми узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ, залишок не сплаченого платником податків узгодженого грошового зобов`язання за вказаний період станом на 29.08.2014 становив 58' 250' 094,00 грн.
На підставі договору про розстрочення грошових зобов`язань від 19.09.2014 №22 із Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та відповідно до рішення ДФС України від 29.08.2014 №50 про розстрочення грошових зобов`язань позивачу надано розстрочення сплати грошових зобов`язань за основним платежем з ПДВ у сумі 58' 250' 094,00 грн під проценти на період з 30.08.2014 по 29.12.2014 рівними частками по 14' 562' 523,50 грн у термін до 30.09.2014, 30.10.2014, 28.11.2014 та 29.12.2014 (а.с. 102-106).
Суди також встановили, що у вересні 2014 року та листопаді 2015 року позивач звертався до відповідача із заявами про списання сум розстрочених грошових зобов`язань на підставі підпункту ''а'' пункту 15.1 статті 15 Закону України ''Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України'' від 12.08.2014 №1636-VII та висновку Торгово-промислової палати України від 19.05.2014 №1250/05-4 про настання обставин непереборної сили з 30.04.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів (заяви від 29.09.2014 №К04-636-6157, від 20.11.2015 №01-01/64) (а.с. 11-13, 56 -58).
Своєю чергою Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 23.02.2015 №3368 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема: експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, протиправні дії третіх осіб, захоплення 21.01.2015 підприємства (адміністративна будівля за адресою: місто Сімферополь, вулиця Гаспринського, 9, всі структурні підрозділи), та його майна групою озброєних осіб на території Автономної Республіки Крим.
У відповідь на заяву товариства від 29.09.2014 №К04-634-6157 МГУ ДФС у своєму листі повідомило, що станом на 04.12.2015 відсутні законодавчі підстави для списання ПАТ "ДТЕК Крименерго" розстрочених грошових зобов`язань у сумі 88' 030' 569,09 грн (а.с.70-71).
У листопаді 2015 року позивач подав податкову декларацію з ПДВ від 19.11.2015 №9237090937 з додатками №3, №4 та №5. За даними декларації (додаток №4) платник податку заявив про повернення бюджетного відшкодування у сумі 234' 441' 825,00 грн, з якої товариству було повернуто 143' 095' 461,66 грн, сума бюджетної заборгованості становила 91' 346' 363,34 грн (а.с. 32-38).
У відповідь на заяву позивача від 20.11.2015 №01-01/64 про списання безнадійного податкового боргу відповідач листом від 04.12.2015 №2646/10128-10-23-26 повідомив, що такий податковий борг ПАТ "ДТЕК Крименерго" з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (кбк 14010100) погашено у автоматичному режимі 19.11.2015 за рахунок заявлених сум бюджетного відшкодування у рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів (податкова декларація з ПДВ від 19.11.2015 №9237090937) (а.с. 55, 109-110).
У судовому засіданні суду першої інстанції відповідач надав пояснення, що самостійно погашений податковим органом податковий борг складається з сум розстрочених грошових зобов`язань з ПДВ за червень та липень 2014 року - 88' 030' 569,09 грн та нарахованих процентів і пені у сумі 3' 315' 794,25 грн за період несплати розстрочених сум грошових зобов`язань.
Ці обставини сторони не заперечують.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.3 статті 38 ПК України спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 54 ПК України визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
У підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Вищенаведені визначення понять свідчать, що спільним для розуміння поняття податкового боргу є умови несплати в установлений строк суми платежу (грошового зобов`язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) та її попереднє узгодження з платником податків.
Своєю чергою розстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти (пункт 100.1 статті 100 ПК України).
Основними нормативними актами, які регулюють правовідносини на тимчасово окупованих окремих територіях України, між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами, є, зокрема закони: ''Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України'' від 15.04.2014 №1207-VII із змінами та доповненнями (далі - Закон №1207-VII), ''Про створення вільної економічної зони ''Крим'' та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України'' від 12.08.2014 №1636-VII (далі - Закон №1636-VII; Закон втратив чинність 21.11.2021 на підставі Закону від 01.07.2021 №1618-IX).
Законом №1636-VII, який набрав чинності 27.09.2014, підрозділ 10 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України було доповнено пунктом 26 такого змісту: ''На період дії Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".
У підпунктах 1, 11, 12 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636-VII визначено, що під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що:
- загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території;
- до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалася тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій (податкової звітності) та повноти сплати сум податків і зборів {підпункт 11 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону №685-VIII від 15.09.2015};
- зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 Податкового кодексу України.
Податкова інформація про суми податкового боргу платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.
Пунктом 15.1 статті 15 ''Евакуація бізнесу з тимчасово окупованої території України'' Закону №1636-VII визначено, що будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань за будь-якими податками (зборами, обов`язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.
До платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.
Відповідно до норми пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Системний аналіз положень зазначених норм законодавчих актів дає підстави для висновку, що списанню підлягає податковий борг, що виник у платника податків (юридичної особи - резидента України) під час здійснення господарської діяльності із податковою адресою на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у період з дати початку тимчасової окупації території до моменту зміни місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону №1207-VII датою початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є 20.02.2014.
Як встановлено судами, своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України товариство змінило у травні 2014 року, а спірна заборгованість зі сплати ПДВ виникла за наслідками декларування податкового зобов`язання за червень, липень 2014 року, яка згідно з договорами про розстрочення грошових зобов`язань від 02.09.2014 №19 та від 19.09.2014 №22 була розтрочена рівними частинами до кінця 2014 року.
Джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України.
Відповідно до абзацу третього пункту 87.1 статті 87 ПК України сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що джерелом погашення податкового боргу можуть бути надміру сплачені суми платежу (без заяви платника).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено статтею 200 ПК України у редакції, чинній на час заявлення позивачем суми податку до відшкодування.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).
Згідно з пунктом 200.4 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку (пункт 200.18 статті 200 ПК України).
Своєю чергою право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які не мають податкового боргу (підпункт 200.19.4 статті 200 ПК України).
Тобто, лише після погашення податкового боргу з ПДВ решту від`ємного значення податку можна використовувати за іншими напрямками.
Враховуючи обставини, встановлені судовими рішеннями у цій справі щодо дати декларування позивачем вище зазначеного податку у вказаних сумах, його розстрочення та зміни платником місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України (переміщення на материкову частину України), докази, що підтверджують ці обставини, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що такі зобов`язання підлягали списанню, а дії відповідача щодо погашення таких зобов`язань в автоматичному режимі за рахунок заявлених товариством у податковій декларації від 19.11.2015 №9237090937 сум бюджетного відшкодування у рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів є протиправними.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України (в редакції до внесення змін Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя цієї статті).
Підсумовуючи результат касаційного перегляду справи, Колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.09.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Зважаючи, що предметом судового роз`яснення є лише зміст судових рішень, які стали обов`язковими, зміст скасованої постанови суд роз`яснювати не може, оскільки юридично скасованої постанови не існує і вона не підлягає виконанню. Тому ухвала Окружного адміністративного суду м. Києві від 20.03.2017 про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.09.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, якою залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києві від 20.03.2017, підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 52 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Офісу великих платників податків ДПС (процесуальний правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києві від 20.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
Т.А. Чумаченко
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду