№ 826/27828/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа № 826/27828/15

адміністративне провадження № К/9901/41074/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/27828/15

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Обухівський районний суд Київської області, про визнання протиправним та скасування висновку за результатами перевірки, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Кобаль М.І., судді Бужак Н.П., Костюк Л.О.)

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Обухівський районний суд Київської області, у якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати висновок ТУ ДСА України в місті Києві, викладений у листі від 04.09.2015 року № 6-6338/15, за результатами проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ;

1.2. визнати протиправними дії ТУ ДСА України в місті Києві щодо відкликання листа № 4-5725/15 від 07 липня 2015 року.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані обґрунтовані протиправністю, на її думку, оскаржуваних дій та висновку відповідача, з огляду порушення останнім процедури перевірки, визначеної Законом України «Про очищення влади», та відсутністю у відповідача в цілому повноважень щодо її здійснення.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року позов задоволено.

2.2. Визнано протиправним та скасовано висновок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, викладений у листі від 04 вересня 2015 року № 6-6338/15, за результатами проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

2.3. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві щодо відкликання листа № 4-5725/15 від 07 липня 2015 року.

3. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у ТУ ДСА в м. Києві відсутня компетенція (повноваження) з проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в тому числі, й щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

4. Також суд першої інстанції вказав, що будь-які дії вчинені відповідачем з метою проведення визначеної Законом України «Про очищення влади» стосовно позивача є протиправними, так само як і прийняті в межах такої діяльності рішення, в тому числі висновки.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

6. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачкою не вірно обрано захист порушеного права в даному випадку, оскільки оскаржуваний висновок ТУ ДСА України в місті Києві, викладений в листі № 6-6338/15 від 04.09.2015 року, про результати проведеної перевірки стосовно неї не породжує правових наслідків для позивачки.

ІІІ. Касаційне оскарження

7. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

7.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначила пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначено, що Верховним Судом не розглядались справи, в яких були наявні процедурні порушення проведення перевірки суддів згідно з нормами частини сьомої та частини одинадцятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» №1682-VII від 16 вересня 2014 року, а саме: щодо надання ТУ ДСА України в м. Києві додаткового висновку, який взагалі не передбачений цим Законом та з пропуском строку, встановленого частиною одинадцятою статті 5 Закону, станом на момент виникнення спірних правовідносин.

7.2. Відповідач та третя особа подали відзиви на касаційну скаргу, за змістом яких висловили свої доводи, якими заперечили проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору, та просили залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Обухівського районного суду Київської області на підставі постанови Верховної Ради України № 446-VII від 05 вересня 2013 року.

9. 14.04.2015 року Обухівським районним судом Київської області на адресу ТУ ДСА України в місті Києві було направлено запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

10. 07.07.2015 року ТУ ДСА України в м. Києві направлено на адресу Обухівського районного суду Київської області лист про результати проведеної перевірки стосовно ОСОБА_1 , в якому викладено висновок за результатами проведеної перевірки, зі змісту якого вбачається, що стосовно ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення за критеріями, встановленими ч.ч. 3, 5-7 статті 3 Закону України «Про очищення влади».

11. 13.08.2015 року головою Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. на адресу відповідача направлено запит № 11170/15 щодо результатів перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в якому ставилось питання про проведення перевірки стосовно ОСОБА_1 , відповідно до п. 13 ч. 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади».

12. 04.09.2015 року ТУ ДСА України в м. Києві направлено на адресу Обухівського районного суду Київської області лист № 6-6338/15 про результати проведеної перевірки стосовно ОСОБА_1 , в якому викладено висновок про результати проведеної перевірки, відповідно до якого встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься судове рішення за критеріями, передбаченими п. 13 ч. 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади», прийняте суддею ОСОБА_1, яке набрало законної сили.

13. Позивач, не погоджуючись з таким висновком, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України «Про очищення влади» (далі по тексту в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 26.04.2015 року).

18. Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про очищення влади», протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

19. Згідно з п. 13 ч. 2 статті 3 вказаного Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, в тому числі, судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

20. Згідно з приписами статті 5 Закону України «Про очищення влади», організація проведення перевірки професійних суддів покладається на голову суду, в якому працює суддя.

21. Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п`ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.

22. Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов`язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

23. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

24. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 був затверджений Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», відповідно до якого Державна судова адміністрація України уповноважувалась здійснювати перевірку відомостей щодо заборон, які можуть бути застосовані до:

- осіб, які обіймали у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. посаду судді і постановили ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалили рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Законів України від 29 січня 2014 р. № 737-VII «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» і від 21 лютого 2014 р. № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», та не були звільнені протягом зазначеного періоду з відповідної посади за власним бажанням;

- осіб, які, обіймаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 р. по 22 лютого 2014 р., своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини;

- осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або на завдання шкоди життю, здоров`ю, майну фізичних осіб;

- осіб, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони:

- співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори з метою оперативного надання інформації;

- своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України;

- закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України;

- розпалювали міжнаціональну ворожнечу;

- своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини;

- суддів, які постановляли ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію відповідно до Закону України від 27 лютого 2014 р. № 792-VII «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в`язнів».

25. Згідно з п.п. 6-7 п. 7 Порядку процедура проведення ДСА України або ТУ ДСА України перевірки включає такі етапи, зокрема:

- підготовка відповіді про результати перевірки достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частиною четвертою статті 1 Закону, за формою згідно з додатками 1 або 2 до цього Порядку (далі - відповідь про результати перевірки) та надсилання його органу, від якого отримано запит про перевірку;

- надіслання (у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей щодо незастосування заборон, визначених частиною четвертою статті 1 Закону) копії відповіді про результати перевірки до Міністерства юстиції України для надсилання відповідним органам з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади.

VI. Позиція Верховного Суду

26. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Отже, перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі стало посилання відповідачем на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

30. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв?язку із прийняттям ТУ ДСА України в місті Києві висновку, викладеного у листі від 04.09.2015 року № 6-6338/15, за результатами проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

31. Позивач оскаржує означений висновок та дії ТУ ДСА України в місті Києві щодо відкликання листа № 4-5725/15 від 07 липня 2015 року з підстав їх протиправності, оскільки, на її думку, відповідачем порушено процедуру перевірки, визначеної Законом України «Про очищення влади», та у відповідача в цілому відсутні повноваження щодо її здійснення.

32. Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування судом апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначає таке.

33. Компетенція органів державної влади, в тому числі Державної судової адміністрації України та її територіальних органів, а також питання, пов`язані із статусом суддів, встановлюється виключно законами України.

34. Законом України «Про очищення влади» визначено що органом, який затверджує перелік органів що здійснюють перевірку відповідно до Закону України «Про очищення влади», порядок та план проведення такої перевірки є Кабінет Міністрів України (частини 2 та 3 статті 5).

35. На виконання вказаного Закону України «Про очищення влади» постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 затверджено Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», пунктом 17-1 якого органом, який уповноважений здійснювати відповідну перевірку щодо професійних суддів, визначено Державну судову адміністрацію України.

36. Частиною 3 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються територіальні управління Державної судової адміністрації України.

37. Частинами 1 та 6 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що територіальні управління ДСА України є територіальними органами ДСА України і здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України.

38. Так, наказом ДСА України від 15 липня 2015 року №104 затверджено Типове положення про територіальні управління ДСА України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

39. Відповідно до п. 1 вказаного положення Територіальні управління Державної судової адміністрації України і Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами ДСА України та їй підпорядковуються.

40. Пунктом 2 вказаного Типового положення визначено, що Територіальні управління у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з`їзду суддів України та Ради суддів України, Положенням про ДСА України, наказами ДСА України, рішеннями колегії ДСА України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

41. Згідно з підпунктом 4.34 пункту 4 цього Положення Територіальні управління здійснюють інші повноваження, визначені законом.

42. Положення про ТУ ДСА України у місті Києві, яке затверджене наказом голови ДСА України від 25.09.2015 року, містить аналогічні положення (пункт 2, підпункт 4.34 пункту 4 цього Положення).

43. Також наказом голови ДСА України від 05 грудня 2014 року №162 затверджено Порядок проведення ДСА України перевірки достовірності відомостей щодо осіб, відповідно до Закону України «Про очищення влади». Вказаний наказ прийнято на виконання вимог частини п`ятої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 1 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», Переліку органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563.

44. Вказаним порядком визначено процедуру проведення ДСА України та її територіальними управліннями перевірки достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади».

45. Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що на підставі отриманих запитів здійснюється перевірка:

- ДСА України - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України;

- ТУ ДСА України за місцем проживання судді - щодо суддів місцевих та апеляційних судів.

46. Вказані положення Порядку, затвердженого наказом голови ДСА України від 05 грудня 2014 року №162, відповідають п. 17-1 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563, є чинними , а тому підлягають застосуванню.

47. Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції дослідив вказані норми законодавства та зазначив про те, що відповідно до означеного правового регулювання ТУ ДСА України в місті Києві уповноважене проводити перевірку достовірності відомостей щодо суддів місцевих судів, відповідно до Закону України «Про очищення влади» та інших нормативно-правових актів. Тому суд висновував, що під час проведення перевірки достовірності відомостей щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ТУ ДСА України в місті Києві, виконувало свої прямі обов`язки, які належать до компетенції останнього.

48. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції зазначив, що ТУ ДСА України в місті Києві під час складення оскаржуваного висновку, викладеного в листі № 6-6338/15 від 04.09.2015 року, про результати проведеної перевірки стосовно ОСОБА_1 , діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржуваний висновок не підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

49. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачкою неправильно обрано захист порушеного права в даному випадку, оскільки оскаржуваний висновок ТУ ДСА України в місті Києві, викладений в листі № 6-6338/15 від 04.09.2015 року, про результати проведеної перевірки стосовно ОСОБА_1 не породжує правових наслідків для позивачки.

50. Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими та передчасними з огляду на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на дійсний зміст позовних вимог у цій справі та дослідили виключно наявність у відповідача компетенції на здійснення перевірки стосовно позивача в той час як остання у поданому до суду позові наголошувала на тому, що відповідачем порушено процедуру перевірки, визначеної Законом України «Про очищення влади».

51. Однак, суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували зміст позовних вимог та не вчинили процесуальних дій для встановлення цих обставин у спірних правовідносинах.

52. Отже, Верховний Суд доходить висновку про те, що суди вирішили справу без повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

53. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

54. Отже, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з`ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.

55. Верховний Суд зазначає, що приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суди наділені правом збирати докази з власної ініціативи, а також повноваженням сприяти в реалізації обов`язку доказування (у випадку неможливості самостійного надання особами, які беруть участь у справі доказів) і витребовувати необхідні докази. Тобто законодавцем передбачено активну участь суду в збиранні доказів, а тому покладення обов`язку надання доказів виключно на осіб, які беруть участь у справі без сприяння судами в реалізації зазначеного обов`язку, а також вияв власної їх ініціативи у процесі збору доказів, як мети встановлення дійсних фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є надмірним тягарем, що, в деякій мірі, є неспівмірним із розподілом обов`язку доказування, визначеного адміністративним процесуальним законодавством.

56. Тому Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення в цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирушення спору.

57. Водночас, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

58. Розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не забезпечено повне та всебічне з?ясування обставин у справі та не вжито усіх, визначених законом заходів для цього.

59. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

60. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

61. Приписами частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

62. Враховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

63. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права. Також судам слід врахувати наведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку.

Керуючись статтями 3 341 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова