№ 826/3035/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2020 року

Київ

справа №826/3035/17

адміністративне провадження №К/9901/18590/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівська Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року (головуючий суддя Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді - Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 жовтня 2016 року: №0012431306, №0012451306, №0012441306.

В обґрунтування позову вказувала на неправомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки кошти отримані позивачем за кредитною угодою в Акціонерному комерційному інвестиційному банку "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк", банк) були в повному обсязі направлені на придбання земельної ділянки, яка в подальшому була передана банку в іпотеку, а потім, в рахунок погашення заборгованості була передана у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" (далі - ТОВ "Кей Колект"), як правонаступнику банку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 7 жовтня 2016 року №0012431306, №0012451306, №0012441306. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 8000 грн.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. У касаційній скарзі контролюючий орган наводить норми матеріального права, вказує на їх неправильне застосування, зазначає що відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ТОВ "Кей-Колект" здійснило анулювання заборгованості позивача за кредитним договором у сумі 5005897,49 грн та відобразило таку суму у податковому розрахунку за формою 1 ДФ, а отже позивач отримавши дохід у вигляді додаткового блага самостійно мав сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній декларації.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" 19 вересня 2007 року було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11218433000/2 (далі - Договір кредиту).

У вказаному договорі наведено визначення "Кредитний договір-1" - Кредитний договір, укладений позичальником із банком, за яким банком надається позичальнику кредит на придбання земельної ділянки, а саме Кредитний договір №11218433000 від 19 вересня 2007 року.

Також, в той же день 19 вересня 2007 року між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено Кредитний договір №11218428000, за умовами якого, ОСОБА_1 отримала у кредит 175000 доларів США для купівлі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , зі строком повернення до 19 вересня 2022 року.

19 вересня 2007 року позивач уклала з ОСОБА_2 . Договір купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Власовою Л. В. та зареєстрований в реєстрі за №2377.

Згідно пункту 1 Договору купівлі-продажу, позивач за кредитні кошти придбала земельну ділянку площею 0,1489 га, що розташована в с . Лісники, Києво - АДРЕСА_1 .

Пунктом 4 вказаного Договору передбачено, що продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 883750 грн, що на момент укладання Договору в еквіваленті становило 175 000 доларів США по курсу НБУ (5,05 грн за 1 долар США) станом на 19 вересня 2007 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором від 19 вересня 2007 року №11218433000 та Договором кредиту від 19 вересня 2007 року №11218433000/2, між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" 19 вересня 2007 року укладено Договір іпотеки №4448, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Власовою Л. В. та зареєстрований у реєстрі за №2382.

Згідно пунктів 1.2.1., 1.2.4-1.2.6 вказаного Договору, іпотекою забезпечується зобов`язання по поверненню у повному обсязі, отриманих 175000 доларів США, процентів, комісій, неустойки та інших витрат понесених АКІБ "УкрСиббанк".

Предметом іпотеки вказано земельну ділянку площею 0,1489 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

28 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Кей-Колект", яке діяло на підставі договору факторингу від 12 грудня 2011 року №1, було укладено Договір №11218428000/734936 про припинення зобов`язання переданням відступного, за умовами якого, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позивача, які виникли на підставі Кредитного договору від 19 вересня 2007 року №11218428000, шляхом передачі ОСОБА_1 кредитору суми відступного не пізніше 6 місяців.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що відступним за даним Договором є грошові кошти, отримані від реалізації майна, у розмірі повної вартості такої реалізації.

Сторони погодили, що вартість реалізації майна, передбаченого пунктом 1.3 Договору, а саме земельної ділянки, встановлюється виключно кредитором, але не може становити менше ніж 78 390 доларів США, що за середнім курсом купівлі-продажу долара США, що встановлено на сайті ПАТ "УкрСиббанк" станом на 27 березня 2014 року дорівнює 860722, 20 грн (пункт 1.2.1 Договору).

27 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Кей-Колект" було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. за №1166.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору, іпотекодавець в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11218428000 від 19 вересня 2007 року зі змінами, передав, а іпотекодержатель прийняв у власність нерухоме майно, а саме земельну ділянку, площею 0,1489 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484501:01:001:1228.

Відповідно до пункту 2.1 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя вартість майна, за якою іпотекодержатель набуває його у власність в рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором, становить 1330153 грн.

ТОВ "Кей-Колект" 27 лютого 2015 року надано повідомлення про анулювання боргу (в порядку підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України) №135-16433, в якому зазначено, що станом на 27 лютого 2015 року за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 210937,47 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 24 лютого 2015 року складає 5967631,96 грн. Також цим повідомленням ТОВ "Кей-Колект", як кредитор, з метою виконання вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України повідомило позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника та військового збору, що ним 27 лютого 2015 року прийнято рішення про анулювання (прощення) ОСОБА_1 кредитної заборгованості. Крім того, товариством вказано про необхідність ОСОБА_1 відобразити зазначену суму у річній податкові декларації та сплатити відповідні податкові платежі, оскільки анульована сума заборгованості є її доходом, отриманим як додаткове благо.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 , за результатами якої 14 вересня 2016 року складено Акт №358/26-57-13-06/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки позивачем порушено вимоги:

підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ, пункту 176.1 статті 176, пунктів 179.1, 179.2 статті 179 ІV Податкового кодексу України (далі - ПК України) - не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік;

відповідно до вимог пункту 120.1 статті 120 ПК України за виявлене порушення передбачено застосування штрафних санкцій;

підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України не задекларовано дохід у вигляді основної суми боргу прощеного (анульованого) кредитором у 2015 році, у розмірі 3970210,96 грн, відповідно занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 793433,19 грн;

підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ ПК України перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору, встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 занизила та не перерахувала до бюджету військовий збір за 2015 рік у розмірі 59553,16 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем 7 жовтня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0012431306, яким збільшено суму грошового зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб у розмірі 991791,49 грн, у тому числі: за основним платежем 793433,19 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 198358,30 грн;

№0012451306, яким збільшено суму грошового зобов`язання із військового збору у розмірі 74441,45 грн, у тому числі: за основним платежем 59553,16 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14888,29 грн;

№0012441306, яким застосовано штрафні санкції за платежем "податок на доходи фізичних осіб" у розмірі 170 грн.

Вважаючи прийняті ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 7 жовтня 2016 року податкові повідомлення-рішення №0012431306, №0012451306, №0012441306 неправомірними, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про їх скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 вказаного Кодексу, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За приписами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Тому, база оподаткування повинна бути визначена тільки з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 9 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 7 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та, який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до підпункту 165.1.16 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (нематеріальних активів), примусово відчуженого державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у негрошовій формі, а також доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв`язку з невиконанням платником податку своїх зобов`язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Проценти, нараховані за користування кредитними коштами включаються до оподаткованого доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, оскільки нараховані проценти за користування кредитом, є платою за надану послугу з користування кредитними коштами, а тому анулювання таких (процентів) - звільнення від оплати за таку послугу для позивальника є додатковим благом, при цьому обов`язок сплати таких передбачено умовами кредитного договору як невід`ємної частини домовленостей досягнутих між сторонами та не є засобом забезпечення їх виконання.

При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відносини, які виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою також є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов`язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штраф, пеня), проте також не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Отже, відповідно до положень ПК України, доходом платника податку є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об`єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

При цьому, кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки надане відповідачем на підтвердження правомірності нарахування податку з доходів фізичних осіб повідомлення, видане ТОВ "Кей-Колект" 25 листопада 2015 року № 734936/И_4252 не містить інформації про складову прощеного ОСОБА_1 боргу за кредитним договором від 19 вересня 2007 року № 11218433000/2, включаючи: основну суму боргу, проценти, штрафні санкції. Судом зазначено, що сума анульованої заборгованості у розмірі 5005897,49 грн зазначена ТОВ "Кей-Колект" у повідомленні може містити як основну суму кредиту, так і проценти за користування кредитом, а також пеню, штрафні санкції чи підвищені відсотки за користування кредитом, які в свою чергу не оподатковуються.

Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій при розгляді справи не звернули увагу, що в матеріалах справи наявні два повідомлення про анулювання боргу від 27 лютого 2015 року №135-16433 та від 25 листопада 2015 року № 734936/И_4252, видані ТОВ "Кей-Колект".

Згідно Повідомлення про анулювання боргу від 27 лютого 2015 року №135-16433, ТОВ "Кей-Колект" повідомило позивача про прийняття рішення про анулювання (прощення) ОСОБА_1 кредитної заборгованості у розмірі 5967631,96 грн. Крім того, товариством вказано про необхідність ОСОБА_1 відобразити зазначену суму у річній податковій декларації та сплатити відповідні податкові платежі, оскільки анульована сума заборгованості є її доходом, отриманим як додаткове благо. Із вказаним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена, що підтверджено її підписом на ньому.

При цьому, у Повідомленні про анулювання боргу від 25 листопада 2015 року №734936/И_4252, ТОВ "Кей-Колект" повідомило позивача про прийняття рішення про анулювання (прощення) ОСОБА_1 кредитної заборгованості у розмірі 5 005897,49 грн. У повідомленні зазначено, що сума заборгованості по основному кредиту складає 3970210,96 грн та 1035686,53 грн - заборгованість по відсоткам. Також ТОВ "Кей-Колект" вказано про необхідність ОСОБА_1 відобразити зазначену суму у річній податковій декларації та сплатити відповідні податкові платежі, оскільки анульована сума заборгованості є її доходом, отриманим як додаткове благо. Проте, підпис про ознайомлення з цим повідомленням позивача у ньому відсутній.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги; далі - КАС України), суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами статті 90 вказаного Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що судом неодноразово витребовувалась від ТОВ "Кей Колект" інформація про складову прощеного ОСОБА_1 боргу за кредитним договором від 19 вересня 2007 року №11218433000/2, включаючи: основну суму боргу, проценти, штрафні санкції; інформацію щодо звернення стягнення на іпотечне майно відповідно до договору від 27 лютого 2015 року №1166. Проте, витребувану судом інформацію про складові прощеного боргу ні відповідач, ні третя особа до суду не надали.

Відповідно до частини третьої статті 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно приписів частини третьої статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Частинами сьомою-восьмою цієї ж статті передбачено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року та від 15 листопада 2018 року було зобов`язано ТОВ "Кей Колект" надати суду: інформацію про складову прощеного ОСОБА_1 боргу за кредитним договором від 19 вересня 2007 року №11218433000/2, включаючи: основну суму боргу, проценти, штрафні санкції та інформацію щодо звернення стягнення на іпотечне майно відповідно до договору від 27 лютого 2015 року №1166. Запропоновано третій особі надати пояснення або відзив на підтримку або заперечення проти позову.

За приписами статті 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Статтею 145 вказаного Кодексу визначено, види заходів процесуального примусу, якими є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Згідно статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази щодо застосування судом до ТОВ "Кей Колект" заходів процесуального примусу, у зв`язку з невиконанням ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року та від 15 листопада 2018 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій не з`ясовано чи зверталася позивач до ТОВ "Кей Колект" про роз`яснення повідомлення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості від 27 лютого 2015 року, оскільки в обґрунтування позову вона посилалася, що нею не отримано додаткове благо у вигляді прощення боргу, а відповідно до пункту 1.1 Договору від 27 лютого 2015 року №1166 нею, як іпотекодавцем в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11218428000 від 19 вересня 2007 року зі змінами, передано, іпотекодержателю, а саме ТОВ "Кей Колект" у власність нерухоме майно, а саме земельну ділянку, площею 0,1489 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Лісники, провул. Ватутіна, 26, кадастровий номер 3222484501:01:001:1228.

Частинами першою-третьою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За змістом частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною другою статті 353 вказаного Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажвська

І.Л.Желтобрюх