ПОСТАНОВА
Іменем України
12 серпня 2021 року
Київ
справа №826/4116/17
адміністративне провадження № К/9901/11071/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року (суддя Качур І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (судді: Чаку Є.В. (головуючий), Вівдиченко Т.Р., Мєзєнцев Є.І.) у справі №826/4116/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу,
УСТА Н О В И В.
СТОРЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №8130-17 від 06.10.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №8816/1/26-54-17-25 від 07.10.2016.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після набуття законної сили рішенням суду, яким встановлено, що подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, обов`язок позивача щодо сплати такого грошового зобов`язання у вказаних сумах припинився, відповідачем протиправно не винесено відповідні відомості до картки особового рахунку позивача та протиправно винесено оскаржувані податкову вимогу на вказану суму та рішення про опис майна у податкову заставу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт виконання позивачем, як платником свого зобов`язання зі сплати єдиного податку за перший квартал 2014 року у задекларованому та перерахованому розмірі 343 700,00 грн (частково кошти в розмірі 163 000 грн надійшли до бюджету, частково в розмірі 180 000 грн перераховані платником, але не сплачені до бюджету з вини банку) встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а відтак оскаржувана вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті контролюючим органом протиправно.
Крім того, суди вказали, що не зарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов`язань з вини банку не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов`язку щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві виставлено податкову вимогу №8130-17 від 06.10.2016, якою визначено суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язанням зі сплати єдиного податку з фізичних осіб на суму 180331,27 грн, з них за основним платежем - 179909,09 грн, пеня - 422,18 грн.
Також, відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №8816/1/26-54-17-25 від 07.10.2016.
Також судами встановлено, що позивач 13.04.2013 засобами електронного зв`язку в електронній формі подав контролюючому органу декларацію платника єдиного податку - фізичної-особи підприємця за перший квартал 2014 року, в якій самостійно визначив суму грошового зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 343 700,00 грн.
При цьому, 17.04.2014 позивачем подано до публічного акціонерного товариства «Банк Перший» (ПАТ «Банк Перший») платіжне доручення від 14.04.2014 №19 на загальну суму 343 700,00 грн, з призначенням платежу - оплата єдиного податку за перший квартал 2014 року, що підтверджується відповідним штампом на наявній в матеріалах справи копії такого доручення.
ПАТ «Банк Перший» частково перерахував до Державного бюджету єдиний податок в розмірі 163 000 грн згідно платіжних доручень №20 від 28.04.2014 на суму 30 000 грн, №22 від 29.04.2014 на суму 30 000 грн, №23 від 29.04.2014 на суму 30 000 грн, №24 від 30.04.2014 на суму 30 000 грн, №25 від 30.04.2014 на суму 30 000 грн, а також виконано платіжне доручення №31 від 07.05.2014 на суму 13 700 грн; в решті кошти не перераховані з вини банку.
Загальна сума не перерахована до бюджету залишилася у розмірі 180 000 грн, згідно з платіжними дорученнями №24 від 30.04.2014 на сплату 30 000 грн, №26 від 05.05.2014 на сплату 30 000 грн, №27 від 05.05.2014 на сплату 30 000 грн, №28 від 06.05.2014 на сплату 30 000 грн, №29 від 06.05.2014 на суму 30000 грн, №30 від 07.05.2014 на сплату 30 000 грн.
На підставі невиконання ПАТ «Банк Перший» зобов`язання з перерахунку коштів, позивачем на адресу податкового органу направлено лист від 28.04.2014 за вих. №01/04-14 про невиконання банком взятих на себе зобов`язань та не застосування до позивача санкцій через відсутність вини останнього.
У свою чергу, контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 06.06.2014 №5872-25, відповідно до якої сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов`язаннями з єдиного податку станом на 05.06.2014 становила 283 609,09 грн.
На підставі наявного у позивача податкового боргу та надісланої податкової вимоги відповідачем прийнято рішення від 01.07.2014 №5170/1/26-54-25-25 про опис майна позивача у податкову заставу.
Позивачем оскаржено вказані податкову вимогу та рішення опис майна у податкову заставу в судовому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 28.10.2014 у справі №826/10580/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 06.06.2014 №5872-25, визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 01.07.2014 №5170/1/26-54-25-25.
Вказані судові рішення залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.01.2015.
Зі змісту судового рішення вбачається, вказана податкова вимога сформована частково за рахунок залишку задекларованого єдиного податку за перший квартал 2014 року у сумі 343 700,00 грн (частина неперерахованої банком суми у розмірі 180 000 грн (343 700 грн - 163 700 грн).
Також встановлено, що позивач отримав довідку контролюючого органу від 15.05.2015 №4963/1/26-54-23-02-24, у якій зазначено про наявність в останнього станом на 15.05.2015 заборгованості зі сплати єдиного податку у розмірі 180 331,27 грн, в тому числі, недоїмка з основного платежу 179 909,09 грн та пеня 422,18 грн.
В подальшому контролюючим органом прийнято оскаржувану у цій справі вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на правомірність прийняття спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки за позивачем обліковується податковий борг, зазначає, що норми Податкового кодексу України не звільняють платника податків від обов`язку сплати податкового зобов`язання, в незалежності від причини їх несплати.
9. Підприємцем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України:
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.153 пункт 14.1 статті 14.
Податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
10.2. Підпункт 14.1.155 пункт 14.1 статті 14.
Податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
10.3. Підпункт 14.1.175 пункт 14.1 статті 14.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
10.4. Пункт 38.1 стаття 38.
Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
10.5. Пункт 54.1 статті 54.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
10.6. Пункт 57.1 статті 57.
Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
10.7. Пункт 58.1 статті 58.
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
10.8. Пункт 59.1 стаття 59.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
10.9. Підпункт 89.1.1 пункту 89.1 статті 89.
Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
10.10. Стаття 111.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
10.11. Пункт 113.2 стаття 113.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
10.12. Підпункт 129.1.1 пункту 129.1 стаття 129.
129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
10.13. Пункт 129.6 стаття 129.
За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
11. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Пункт 22.1 статті 22.
Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів, зокрема за платіжним дорученням.
11.2. Пункт 22.4 статті 22.
Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
11.3. Пункт 22.9 статті 22.
Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, встановлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.
11.4. Пункт 30.1 статі 30.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
12. Судова практика.
12.1. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №804/4602/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник. Це визначено статтею 109 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 111 Податкового кодексу України визначено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема фінансова відповідальність. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, а підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 вказаного Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Таким чином, у Податковому кодексу України під відповідальністю за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов`язання розуміється застосуваня штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Разом з тим положення статті 129 Податкового кодексу України містять застереження щодо застосування до платника відповідальності за неналежне виконання податкового зобов`язання, зокрема пунктом 129.6 статті 129 передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду.
При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає.
Водночас відповідно до пункту 113.2 статті 113 Податкового кодексу України застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
Із загальних положень статті 38 Податкового кодексу України вбачається, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань.
Таким чином, звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання.
Крім того, слід звернути увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Наведена норма також свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.
14. Отже у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, проте, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання.
15. Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені Податковим кодексом України, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
17. З урахування наведеного вище, зокрема, що у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, проте не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання, а також враховуючи, що податкова вимога в частині зобов`язання сплатити податкове зобов`язання не є формою чи видом притягнення платника до відповідальності (не є за своєю суттю фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені), а свідчить про необхідність погашення суми податкового зобов`язання, відтак немає підстав і для її скасування в частині податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язанням зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за основним платежем у розмірі 179909,09 грн, оскільки податкове зобов`язання на момент її винесення контролюючим органом належно виконане не було.
Проте, вимога в частині визначення суми податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за пенею в розмірі 422,18 грн підлягає скасуванню, оскільки пеня визначена позивачу як міра відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.
18. Виходячи з викладеного, відсутні підстави і для задоволення решти позовних вимог.
Відповідно до підпункту 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 ПК право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Таким чином, з огляду на несплату в установлений строк позивачем самостійно визначеної суми грошового зобов`язання та, відповідно, утворення податкової заборгованості податковим органом правомірно застосовано податкову заставу.
Слід зазначити, що позовні вимоги щодо скасування рішення про опис майна у податкову заставу обґрунтовано виключно доводами щодо протиправності податкової вимоги та відсутності заборгованості у позивача. Інших доводів та обґрунтувань позовна заява не мітить.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права (неправильне тлумачення) в частині, що призвело до неправильного вирішення справи в частині та скасування оскаржуваних вимоги про сплату боргу в частині та рішення про опис майна у податкову заставу, які були прийняті контролюючим органом у відповідності до вимог законодавства, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року підлягає частковому задоволенню.
20. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
21. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша стаття 351 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №826/4116/17 в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування:
- податкової вимоги №8130-17 від 06.10.2016 суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язанням зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за основним платежем у розмірі 179909,09 грн;
- рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу №8816/1/26-54-17-25 від 07.10.2016 -
скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В решті Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №826/4116/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду