№ 826/5925/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2021 року

Київ

справа №826/5925/18

адміністративне провадження №К/9901/4775/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 826/5925/18 за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування вимоги, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області та Головного управління ДФС у Вінницькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року (суддя Аверкова В. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року (головуючий суддя - Степанюк А. Г., судді: Епель О. В., Карпушова О. В.),

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі по тексту - позивач, ДП «НЕК «Укренерго») звернулось до суду з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ), Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС), в якому просило суд:

- визнати протиправною відмову Вінницької ОДПІ відобразити в інтегрованій картці платника - відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплачених відповідно до платіжних доручень ДП «НЕК «Укренерго»;

- зобов`язати Вінницьку ОДПІ відобразити в інтегрованій картці платника - відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплачених відповідно до платіжних доручень ДП «НЕК «Укренерго»: від 17 січня 2018 року №155 на суму 22 377,15 грн; від 18 січня 2018 року №49 на суму 9 480,04 грн; від 18 січня 2018 року №50 на суму 6 146,42 грн; від 18 січня 2018 року №51 на суму 206,74 грн; від 18 січня 2018 року №52 на суму 15 125,00 грн; від 18 січня 2018 року №55 на суму 3 980,00 грн; від 18 січня 2018 року №59 на суму 520,00 грн; від 18 січня 2018 року №49 на суму 809 750,00 грн; від 25 січня 2018 року №37 на суму 536,44 грн; від 02 лютого 2018 року №26 на суму 2 772,47 грн; від 07 лютого 2018 року №155 на суму 932 557,30 грн; від 07 лютого 2018 року №156 на суму 20 282,38 грн; від 07 лютого 2018 року №260 на суму 8 870,95 грн; від 09 лютого 2018 року №219 на суму 492 800,00 грн; від 13 лютого 2018 року №117 на суму 21 474,68 грн; від 15 лютого 2018 року №92 на суму 14 947,90 грн; від 16 лютого 2018 року №20 на суму 1 872,00 грн; від 19 лютого 2018 року №21 на суму 3 912,00 грн; від 22 лютого 2018 року №1700 на суму 844 015,14 грн; від 22 лютого 2018 №1701 на суму 4 217,00 грн; від 22 лютого 2018 №1713 на суму 13 351,13 грн; від 23 лютого 2018 №11 на суму 91,00 грн; від 23 лютого 2018 №19 на суму 5 915,00 грн; від 26 лютого 2018 №30 на суму 1 041,00 грн; від 28 лютого 2018 №44 на суму 8 907,27 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС №Ю-4806-17 від 12 березня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 1 811 204,10 грн.

На обґрунтування своїх вимог ДП «НЕК «Укренерго» посилалося на те, що відокремлений підрозділ «Південно-Західна електроенергетична система Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ВП Південно-Західна ЕС), який перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) згідно з Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). Нараховані ВП Південно-Західною ЕС суми ЄСВ сплачуються з рахунків ДП «НЕК «Укренерго» за місцем обліку відокремленого підрозділу. На думку позивача, Вінницька ОДПІ неправомірно не відобразила сплату ЄСВ в інтегрованій картці платника - відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», що стало причиною виникнення у відокремленого підрозділу недоїмки і направлення спірної вимоги.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, позов задовольнив повністю.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

У період з 17 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року ДП «НЕК «Укренерго» сплатило єдиний соціальний внесок за місцем обліку ВП Південно-Західна ЕС у Вінницькій ОДПІ, що підтверджується копіями платіжних доручень: від 17 січня 2018 року №155 на суму 22377,15 грн; від 18 січня 2018 року №49 на суму 9480,04 грн; від 18 січня 2018 року №50 на суму 6146,42 грн; від 18 січня 2018 року №51 на суму 206,74 грн; від 18 січня 2018 року №52 на суму 15125,00 грн; від 18 січня 2018 року №55 на суму 3980,00 грн; від 18 січня 2018 року №59 на суму 520,00 грн; від 18 січня 2018 року №49 на суму 809750,00 грн; від 25 січня 2018 року №37 на суму 536,44 грн; від 2 лютого 2018 року №26 на суму 2772,47 грн; від 7 лютого 2018 року №155 на суму 932557,30 грн; від 7 лютого 2018 року №156 на суму 20282,38 грн; від 7 лютого 2018 року №260 на суму 8870,95 грн; від 9 лютого 2018 року №219 на суму 492800,00 грн; від 13 лютого 2018 року №117 на суму 21474,68 грн; від 15 лютого 2018 року №92 на суму 14947,90 грн; від 16 лютого 2018 року №20 на суму 1872,00 грн; від 19 лютого 2018 року №21 на суму 3912,00 грн; від 22 лютого 2018 року №1700 на суму 844015,14 грн; від 22 лютого 2018 №1701 на суму 4217,00 грн; від 22 лютого 2018 №1713 на суму 13351,13 грн; від 23 лютого 2018 №11 на суму 91,00 грн; від 23 лютого 2018 №19 на суму 5915,00 грн; від 26 лютого 2018 №30 на суму 1041,00 грн; від 28 лютого 2018 №44 на суму 8907,27 грн (т. 1 а. с. 42-65).

Однак, Вінницька ОДПІ відобразила сплату в інтегрованій картці ДП «НЕК «Укренерго», а не ВП Південно-Західна ЕС.

ДП «НЕК «Укренерго» листами від 9 лютого 2018 року №01/5946 (т. 1 а. с. 66) та №01/5948 (т. 1 а. с. 67) звернулося до ГУ ДФС у Вінницькій області та до Вінницької ОДПІ щодо зарахування сплачених сум єдиного соціального внеску з 1 січня 2018 року на інтегровану картку ВП Південно-Західна ЕС (код ЄДРПОУ 21725012), які здійснені юридичною особою за відповідний відокремлений підрозділ.

За наслідками розгляду вказаних звернень листами Вінницької ОДПІ та ГУ ДФС у Вінницькій області повідомлено, що ВП Південно-Західна ЕС (код ЄДРПОУ 21725012) зобов`язаний сплачувати єдиний внесок своєчасно, в повному обсязі і передача цих обов`язків третім особам заборонена законодавством. Повідомлено про залишення без задоволення прохання здійснити проведення зарахування платежів з єдиного соціального внеску з 1 січня 2018 року на інтегровану картку відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система» (код ЄДРПОУ 21725012).

В подальшому на адресу ВП Південно-Західна ЕС надійшла вимога ГУ ДФС у Вінницькій області від 12 березня 2018 року №Ю-4806-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 1811204,10 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сплата ДП «НЕК «Укренерго» сум єдиного соціального внеску, нарахованого його відокремленим підрозділом, не є передачею платником внесків своїх обов`язків третій особі. Єдині соціальні внески ДП «НЕК «Укренерго» були сплачені до місцевого бюджету Вінницької області. Зазначене свідчить про те, що сплачені суми єдиного внеску мають бути відображені в інтегрованій картці відокремленого підрозділу ДП «НЕК «Укренерго», у зв`язку з чим оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню з огляду на відсутність такого боргу. Також суди дійшли висновку, що закріплені у статті 25 Закону № 2464-VI норми встановлюють строк виконання обов`язку платником зі сплати суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, а не строки звернення до суду, які, у даному випадку, є загальними та складають шість місяців з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України)).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Вінницька ОДПІ і ГУ ДФС подали касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові.

Касаційні скарги обґрунтовані тим, що за змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI якщо філія або інший відокремлений підрозділ має окремий баланс та самостійно розраховується із застрахованими особами, така філія (підрозділ) є платником ЄСВ і перебуває на обліку в органі контролю за своїм місцезнаходженням (основним місцем обліку). У спірних правовідносинах перераховувати ЄСВ повинен саме Відокремлений підрозділ «Південно-Західна електроенергетична система» ДП «ПЕК «Укренерго» код ЄДРПОУ 21725012 як роботодавець самостійно, а не Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Також скаржники просять врахувати, що виконання судових рішень у цій справі є неможливим, оскільки 20 червня 2018 року відокремлений підрозділ Південно-Західна ЕС сплатив борг з єдиного соціального внеску в сумі 1811204,00 грн, у зв`язку з чим 4 вересня 2018 року направлено повідомлення №447 про відкликання вимоги №Ю-4806-17-«У» від 12 березня 2018 року. При цьому, листом від 3 січня 2019 року №01/184 ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Вінницької ОДПІ щодо повернення надмірно сплачених сум єдиного соціального внеску в сумі 10798866,11 грн і 30 січня 2019 року платіжним дорученням №120 Вінницька ОДПІ повернула помилково сплачені кошти.

На переконання скаржників, зазначені обставини свідчать про те, що ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» підтвердило помилкову сплату єдиного соціального внеску в сумі 10798866,11 грн та визнало свою помилку щодо перерахування сум ЄСВ головним підприємством за відокремлений підрозділ.

Скаржники зазначають, що ця обставина позивачем не була повідомлена суду під час розгляду справи в апеляційній інстанції, що підтверджує, що дії позивача були спрямовані на ухилення від своєчасної сплати ЄСВ відокремленим підрозділом «Південно-Західна електроенергетична система» ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» та уникнення щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату.

Також, на переконання відповідачів, суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною відмови, оскільки така позовна вимога не підлягає розгляду в адміністративному суді, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

ГУ ДФС у своїй касаційній скарзі також посилається на те, що позивач отримав спірну вимогу 16 березня 2018 року, правом на оскарження вимоги в адміністративному порядку не скористався і до адміністративного суду звернувся лише 12 квітня 2018 року, тобто з пропуском 10-денного строку звернення до суду, який встановлений Законом №2464-VI. При цьому, позивачем у клопотанні про поновлення строку не наведено обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку.

ДП «НЕК «Укренерго» подало відзив на касаційні скарги, в якому, посилаючись на правильне застосування судами норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зокрема, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції надав правову оцінку доводам скаржників щодо відкликання податкової вимоги, зазначивши, що ці обставини відбулися вже після ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Крім того суд зазначив, що зі змісту інтегрованої картки платника податків не вбачається, що погашення боргу відбулося саме шляхом самостійної його сплати, а не здійснення контролюючим органом зменшення заборгованості за рахунок наступних платежів.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та відзиву на них, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегією суддів визначено, що спірним у цій справі є питання правомірності дій відповідачів, які полягають у відмові зарахувати сплачені юридичною особою суми ЄСВ для погашення зобов`язань її відокремленого структурного підрозділу , оскільки це стало підставою для формування і направлення вимоги про сплату недоїмки відокремленому підрозділу Південно-Західна ЕС.

Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку,

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2).

Виключно цим Законом визначаються зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (частина друга статті 2).

Серед визначених статтею 3 Закону №2464-VI принципів збору та ведення обліку єдиного внеску наступні: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом першим частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI обов`язків платника єдиного внеску зокрема віднесено: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Закон №2464-VI не розкриває зміст поняття «третіх осіб», водночас, для з`ясування спірного у цій справі питання, застосуванню підлягають також загальні норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і Господарського кодексу України (далі - ГК України), які визначають поняття юридичної особи та її взаємозв`язок зі створеним відокремленим підрозділом.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 62 ГК України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Стаття 64 ГК України визначає, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

При цьому, за змістом статті 58 ГК України відомості про відокремлені підрозділи суб`єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що юридична особа ДП «НЕК «Укренерго» у взаємовідносинах з відокремленим підрозділом не може розглядатись для останнього як третя особа, відповідно, заборона, встановлена частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464-VI, на спірні правовідносини не поширюється.

Також колегія суддів враховує, що подібне за своїм змістом питання вже було предметом розгляду Верховним Судом, який у постановах від 8 листопада 2018 року у справі № 808/544/17, від 21 лютого 2018 року у справі №808/1092/17 зазначив, що внесення Товариством єдиного внеску за свій структурний підрозділ, який не має статусу юридичної особи, не суперечить положенням Закону № 2464-V. Також у цих справах Верховний Суд, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, зазначив, що основна мета діяльності відповідача в частині адміністрування єдиного внеску є контроль по його надходженню на відповідні розрахункові рахунки бюджету країни.

Відповідач у даній справі не наводив аргументів та не надав доказів того, що позивач у даній справі не є роботодавцем працівників, робочі місяця яких розташовані за місцезнаходженням його відокремленого підрозділу, а тому не може бути платником страхових внесків за цих працівників.

Крім того, за встановленими судами обставинами, ДП «НЕК «Укренерго» сплачувало ЄСВ за місцем обліку відокремленого підрозділу «Південно-Західна електроенергетична система Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у Вінницькій ОДПІ, тобто до місцевого бюджету за місцезнаходженням відокремленого підрозділу, у зв`язку з чим колегія суддів не приймає до уваги посилання Вінницької ОДПІ на те, що сплачені кошти не перераховані до цільового фонду.

Щодо доводів касаційної скарги ГУ ДФС про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд постановою від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19 відступив від висновків, викладених у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, від 8 серпня 2019 року у справі № 480/106/19, від 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19, від 28 травня 2020 року у справі № 200/11547/19-а, від 11 лютого 2021 року у справі №580/3380/19 та інших з аналогічною правовою позицією.

У постанові від 25 лютого 2021 року Верховний Суд сформулював правову позицію, що строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги. Судова палата дійшла висновку, що Закон № 2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для судового оскарження та/або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку. Отже, платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону № 2464-VI.

При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, за умови попереднього використання позивачем процедури адміністративного оскарження такої вимоги, це не змінює підхід до нормативного розуміння застосування строку звернення до суду у справах цієї категорії.

З огляду на висновки судів попередніх інстанцій, вони такій позиції відповідають, а тому доводи касаційної скарги ГУ ДФС в цій частині є безпідставними.

Посилання скаржників на обставини, які виникли після ухвалення судом першої інстанції рішення не можуть впливати на правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскіль ці обставини не існували на момент вчинення оскаржуваних дій контролюючих органів щодо відмови у відображенні сплачених юридичною особою коштів в інтегрованій картці відокремленого підрозділу.

Крім того, факт відкликання податкової вимоги з огляду на факт сплати сум, визначених у ній, не свідчить про законність дій відповідачів у цій справі, які призвели до виникнення недоїмки, на яку було сформовано спірну вимогу.

Неможливість виконання судового рішення з підстав, які наведені у касаційних скаргах, також не доводить наявність підстав для скасування судових рішень. Якщо права позивача були відновлені після ухвалення судом рішення, це може бути підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню тощо.

Посилання відповідачів на те, що вимога про визнання протиправною відмови у відображенні в інтегрованій картці відокремленого підрозділу сум, сплачених позивачем, не підлягає розгляду в адміністративному суді є безпідставними і не містять достатніх обґрунтувань, оскільки відмова є однією із дій суб`єкта владних повноважень. Отже, з огляду на вищенаведені висновки, відмова свідчить про протиправність дій відповідачів, які є суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Таким чином, доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Частинами другою - третьою статті 343 КАС України передбачено, що у попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір з правильним застосуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при дотриманні норм процесуального права. У судових рішенням повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341 343 350 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області та Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/5925/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко