ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа №826/6802/16
адміністративне провадження №К/9901/24910/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2016 (суддя: Аблов Є.В.)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: Сорочко Є.О., Земляна Г.В., Межевич М.В. )у справі №826/6802/16 за позовомПриватного нотаріуса Лілеєвої Марини Михайлівни доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проскасування рішення та вимоги, ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві №1/26-55-12-01 від 12.02.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 8114,79 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.02.2016 №Ф-1У в сумі 81147,96 грн., з мотивів протиправності їх прийняття.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016, позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, контролюючим органом порушені вимоги підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 08.11.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки від №2362/26-55-17-01-2487605528 від 29.12.2015.
Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:
- абз.1 п.2 ч. 1 ст.7, п.11 ст. 8, п.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 81147,96 грн. за 2014 рік;
- п.178.6 ст. 178 Податкового кодексу України в частині не ведення книги обліку доходів та витрат;
- п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму - 12491,60 грн., в т.ч. за 2012 рік в сумі - 10687,00 грн. та за 2013 рік на сумі - 1804,60 грн.
На підставі акта перевірки прийнято рішення №1/26-55-12-01 від 12.02.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8114,79 грн. на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Крім того, відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2016 №Ф-1У, якою визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 81147,96 грн.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та посилаючись на приписи статей 3, 32 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII (далі - Закон №3425-XII), підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14, пункти 178.1, 178.6 Податкового кодексу України, статті 1, 4 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на виконання статті 6 Закону №2464-VІ, затверджений Міністерством доходів та зборів України наказом від 09 вересня 2013 року №454 (далі по тексту - Порядок №454), дійшли правильного висновку про те, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, зокрема нотаріальною діяльністю, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Отже, є правильним висновок судів про те, що чинним законодавством не встановлено нормативної вимоги від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Єдиною вимогою виступає відповідність даним річної податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, сума доходу, на який нараховується єдиний внесок за даними самозайнятої особи, визначена позивачем шляхом подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014 роки. Відповідно до змісту декларацій сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою нарахування єдиного внеску за 2014 рік становить 478398,61 грн. Згідно таблиці 3 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно позивачем сплачено єдиний внесок за 2014 рік у розмірі 11834,13 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду