ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/7432/17
адміністративне провадження № К/9901/11060/21, К/9901/8754/21, К/9901/12597/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача: Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Кабінету Міністрів України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк", Міністерство фінансів України, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання нечинним договору, за касаційними скаргами Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", Національного банку України, Кабінету Міністрів України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: суддя-доповідач -Чаку Є.В., судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.,
УСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України, Кабінету Міністрів України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору -Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк", Міністерство фінансів України, в якому просив визнати протиправними та скасувати:
- рішення Правління Національного банку України № 498-рш/БТ від 18 грудня 2016 року про віднесення ПАТ КБ "ПриватБанк " до категорії неплатоспроможних;
- рішення Правління Національного банку України від 18 грудня 2016 року №499-рш/БТ про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
-постанову Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи" зі змінами;
- рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2016 року № 2859 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПриватБанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку";
- рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 грудня 2016 року № 2864 "Про збільшення статутного капіталу та приватне розміщення акцій ПАТ КБ "ПриватБанк";
- рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 грудня 2016 року № 2886 "Про визнання нікчемними правочинів щодо обтяження грошових зобов`язань ПАТ КБ "ПриватБанк" перед пов`язаними особами";
- рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 грудня 2016 року № 2887 "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ "ПриватБанк";
- рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 грудня 2016 року № 2894 "Про припинення повноважень членів правління та ради ПАТ КБ "ПриватБанк";
- рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2016 року "Щодо реєстрації випуску та проспекту емісії акцій ПАТ КБ "ПриватБанк";
- рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 грудня 2016 року "Щодо реєстрації звіту про результати приватного розміщення акцій ПАТ КБ "ПриватБанк";
- рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28 грудня 2016 року "Щодо реєстрації випуску та проспекту емісії акцій ПАТ КБ "ПриватБанк";
- визнати нечинним з моменту укладення Договір купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року позов задоволено у повному обсязі.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Кабінет Міністрів України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк", Міністерство фінансів України звернулися до суду з апеляційними скаргами.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, від 19 листопада 2019 року, від 09 грудня 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Кабінету Міністрів України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ КБ "ПриватБанк", Міністерства фінансів України та призначено справу до судового розгляду.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2020 року клопотання ПАТ КБ "ПриватБанк" про зупинення провадження у справі № 826/7432/17 задоволено.
6. Зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/20221/16.
7. У зв`язку із прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №826/20221/16, за клопотанням представника позивача, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року поновлено провадження у справі № 826/7432/17.
8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року зупинено провадження у справі № 826/7432/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Кабінету Міністрів України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ПАТ КБ "ПриватБанк", Міністерство фінансів України, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання нечинним договору - до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо конституційності окремих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13 травня 2020 року № 590-IX та Закону в цілому, а також положень інших законодавчих актів в редакції Закону.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
9. Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції ухвалою, АТ Комерційний банк "ПриватБанк", Національний банк України, Кабінет Міністрів України подали до Верховного Суду касаційній скарги, в яких їх представники просять скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
10. Ухвалами Верховного Суду від 26 березня 2021 року, від 20 квітня 2021 року, від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами АТ Комерційний банк "ПриватБанк", Національного банку України, Кабінету Міністрів України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та витребувано матеріали справи.
11. Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Оцінка суду апеляційної інстанції
12. Зупиняючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що 23 травня 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13 травня 2020 року № 590-ІХ. Вказаним Законом доповнено Кодекс адміністративного судочинства України статтею 266 1 - особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.
13. У пункті 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-ІХ зазначено, що судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановленим цим Законом.
14. На думку суду апеляційної інстанції, вказані обставини свідчать про те, що при вирішенні справи та клопотань відповідачів судом буде вирішуватись питання щодо застосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13 травня 2020 року № 590-ІХ.
15. Судом встановлено, що Велика Палата Конституційного Суду України 16 липня 2020 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянула справу за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо конституційності окремих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13 травня 2020 року № 590-ІХ та Закону в цілому, а також положень інших законодавчих актів в редакції Закону.
16. Ураховуючи те, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13 травня 2020 року № 590-ІХ має застосовуватися до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі, а також те, що законність вказаного Закону на даний час вирішується у Конституційному Суді України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням 64 народних депутатів України щодо конституційності окремих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13 травня 2020 року № 590-ІХ та Закону в цілому, а також положень інших законодавчих актів в редакції Закону на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
Доводи касаційних скарг та відзиву на них
17. Не погоджуючись із прийнятим рішенням про зупинення апеляційного провадження у справі АТ Комерційний банк "ПриватБанк", Національний банк України, Кабінет Міністрів України подали до Верховного Суду касаційній скарги, в яких їх представники просять скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
18. АТ КБ "Приватбанк" вважає, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. При цьому, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - частини другої статті 152 Конституції України та положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності".
19. Зазначає, що обставини покладені в основу обґрунтування позову мають індивідуальний характер, стосуються дій і рішень відповідачів, які позивач розцінює такими, що призвели до порушення його права власності на акції ПАТ КБ "ПриватБанк". Тоді як, Закон № 590-ІХ, який набрав чинності 23 травня 2020 року та, яким внесено зміни до законодавчих актів України, які стосуються механізмів регулювання банківської діяльності, станом на день перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у цій справі, є чинним.
20. Вважає, що у цій справі відсутній зв`язок між результатом розгляду конституційного подання та предметом спору, оскільки, відсутні обставини, які б унеможливлювали розгляд справи без попереднього розгляду Конституційного Суду України питань конституційності положень Закону № 590-ІХ. Натомість зібрані у справі докази в повній мірі дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду до розгляду вказаного конституційного подання, а тому зупинення провадження у цій справі не відповідає положенням пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
21. Окрім того, скаржник в касаційній скарзі зазначає, що положення Закону № 590-ІХ, які підлягають застосуванню під час вирішення цієї справи, жодним чином не змінюють положень законодавства України щодо неможливості відновлення порушеного, на думку позивача, права приватної власності на майно, а саме - права приватної власності позивача на акції ПАТ КБ "ПриватБанк", що діяли на час виведення АТ КБ "ПриватБанк" з ринку за участі держави у грудні 2016 року та на час звернення позивача з цим позовом.
22. Так, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, яка діяла на час прийняття оспорюваного рішення Правління Національного Банку України від 18 грудня 2016 року № 498-рш/БТ "Про віднесення ПАТ КБ "ПриватБанк" до категорії неплатоспроможних", так і на час звернення позивача з позовом у цій справі імперативно визначав, що після укладення договору купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку та їх передачі інвестору (яким наразі є Держава) інвестор не може бути позбавлений права власності на придбані ним акції банку та такі акції не можуть бути витребувані у нього на користь попереднього власника (частина шоста статті 41 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
23. Скаржник наголошує на тому, що безпідставне зупинення провадження у справі фактично призвело до порушення права учасників цієї справи, у тому числі АТ КБ "ПриватБанк", на розумні строки розгляду поданих апеляційних скарг.
24. Національний Банк України вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що позивач у цій справі оскаржує індивідуальні акти Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішення Кабінету Міністрів України, прийняті в процесі виведення неплатоспроможного АТ КБ "ПриватБанк" з ринку за участі Держави у грудні 2016 року. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права полягає у тому, що позивач оскаржує індивідуальні акти Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішення Кабінету Міністрів України, прийняті в процесі виведення неплатоспроможного АТ КБ "ПриватБанк" з ринку за участі Держави у грудні 2016 року. Інші мотиви касаційної скарги є аналогічними тим, що зазначив АТ КБ "ПриватБанк".
25. Кабінет Міністрів України в касаційній скарзі зазначає, що Шостим апеляційним адміністративним судом було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування вказаного судового рішення та направлення справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з тих же підстав, що зазначені іншими скаржниками. Зазначає, що суд апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду згаданого вище конституційного подання і предметом даного спору, в тому числі не конкретизував, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного подання, а також не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Натомість, на думку скаржника, в матеріалах справи зібрано у достатній кількості доказів, зокрема, що підтверджують правомірність дій та рішень відповідачів, які, в свою чергу, дозволяють встановити та оцінити в повній мірі обставини та факти, які є предметом судового розгляду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 12 грудня 2019 року № 826/25204/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 800/186/17.
26. Отже, на думку Кабінету Міністрів України, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є неправомірною, оскільки предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми (зокрема, норми, які були внесені до КАС України Законом № 590-ІХ), що не стосуються питання юридичної відповідальності фізичної особи; з огляду на відсутність в оскаржуваному рішенні аналізу ймовірних наслідків ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язку із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, а тому зупинення провадження у справі є неправомірним та недоцільним.
27. Також Кабінет Міністрів України вказує на порушення судом апеляційної інстанції статей 2 119 309 КАС України та зазначає, що аналіз строків розгляду конституційних проваджень у Конституційному Суді України, розгляд конституційного провадження щодо конституційності положень Закону № 590 може тривати роками, що є порушенням розумності строків розгляду адміністративної справи.
28. Судом апеляційної інстанції не враховано пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не було враховано вказані вимоги законодавства та правозастосовчої практики ЄСПЛ стосовного того, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку та зупинено провадження у справі всупереч принципу ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи. При цьому, вказані порушення впливають на зменшення обсягу прав відповідача 2 та інших учасників справи щодо розумних строків розгляду справи та своєчасне доведення законності в судовому порядку актів відповідачів та договору в межах справи № 826/7432/17, як і процедури націоналізації АТ КБ "ПриватБанк", що буде мати наслідком встановлення обставин та фактів по відношенню до інших судових процесів, предметом спору у яких є оскарження іншими особами актів прийнятих під час здійснення процедури націоналізації АТ КБ "ПриватБанк".
29. Крім того, у разі винесення судового рішення, яке набрало законної сили мотивування якого ґрунтується на нормах закону, який в подальшому було визнано неконституційним, законодавцем передбачено процесуальне право щодо перегляду такого рішення за виключними обставинами на підставі частини п`ятої статті 361 КАС України. Вказана норма надає учасникам справи, в тому числі гарантії захисту прав, в межах розумних строків розгляду справи.
30. Представником ОСОБА_1 - адвокатом Вінниченко О.О. подано відзив на касаційні скарги Національного банку України, АТ КБ "ПриватБанк", Кабінету Міністрів України, в якому просить відмовити у їх задоволенні, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін. Вважає, що положення Закону № 590-ІХ, на які посилаються заявники касаційної скарги, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони вступають в колізію із актами вищої юридичної сили - нормам Конституції України та нормам ратифікованих Україною міжнародних договорів, зокрема, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому мають застосовуватися останні. Вказує, що норми Закону № 590-ІХ прямо не відповідають закріпленому як на міжнародному рівні, так і в Конституції України принципу недопустимості зворотної дії закону в часі. Зміни законодавства після відкриття провадження у справі не тягнуть за собою можливості закриття такого провадження. Відповідна правова позиція висловлювалась у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц.
31. Також представник позивача посилається на постанову Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 826/11415/16 (справа про визнання незаконною та скасування постанови Правління НБУ від 23 червня 2015 року № 408 "Про віднесення ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" до категорії неплатоспроможних), в якій Суд дійшов висновку про недопустимість застосування Закону № 590-ХІ. Подібну позицію щодо недопустимості зворотної дії закону в часі висловив і Європейський Суд з прав людини. Зокрема, у рішенні у справі № 37766/05 "Дімопулос проти Туреччини" ЄСПЛ дійшов висновку про те, що застосування змін законодавства до правовідносин, що виникли до внесення змін до законодавства із зворотною силою складає порушення права особи на справедливий судовий розгляд, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
32. Ретроспективне застосування законодавства, якого не існувало на момент виникнення спірних правовідносин, неодноразово становило одним із вагомих аргументів на користь констатації порушення Конвенції (рішення у справі "N.K.M/ v. Hungary (п. 74)"). Таким чином, на думку представника позивача, неспроможність застосування належного та ефективного способу судового захисту породжує неможливість реалізації/відновлення порушеного права приватної власності, принцип непорушності якого закріплено в статті 41 Конституції України.
33. Наведеним, на думку представника позивача, порушуються права особи на ефективний захист юридичного захисту та на поновлення порушених прав, гарантії яких закріплені у Конституції України, законах України, а також міжнародних актах, зокрема, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
34. Відтак, оскільки в учасників цієї справи немає єдиної позиції щодо застосування положень Закону № 590-ІХ, то існує необхідність у зупиненні провадження у справі.
35. Від інших учасників справи відзиву на касаційні скарги не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Оцінка Верховного Суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
36. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
37. Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
38. Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
40. Однак, зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване судове рішення не відповідає, а викладені у касаційних скаргах вимоги є обґрунтованими, з огляду на таке.
41. Відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі до об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
42. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
43. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
44. Враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
45. У даному випадку суд апеляційної інстанції зупиняючи провадження у справі вказав, що підставою для зупинення провадження у справі є розгляд Конституційним Судом України подання щодо неконституційності при вирішенні справи застосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13 травня 2020 року № 590-ІХ.
46. Однак, колегія суддів зазначає, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
47. Суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на предмет позову у даній справі та наявні клопотання про зупинення провадження у справі та закриття провадження у справі, всупереч наведеним вимогам законодавства, в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів та переліку обставин на підставі яких він дійшов висновку саме про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до розгляду Конституційним Судом України відповідного конституційного подання.
48.На переконання Суду, в клопотанні про зупинення провадження в цій справі не вмотивовано зв`язку між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданої конституційної скарги та предметом спору; не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють установити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
49.Крім того, Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
50.Із заявленого клопотання та наданих позивачем обґрунтувань судом не встановлено необхідних умов для зупинення апеляційного провадження у справі, які передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України. При цьому наявних у матеріалах справи доказів достатньо для повної, всебічної та об`єктивної оцінки обставин справи, які є предметом судового розгляду.
51. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 800/235/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 9901/752/18.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
53. За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
54. Ураховуючи викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню на підставі частини першої статті 353 КАС України з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
55. Судові витрати відповідно до статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", Національного банку України, Кабінету Міністрів України задовольнити.
2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач: Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін