ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 826/7908/17
касаційне провадження № К/9901/30125/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Ісаєнко Ю.А., Костюк Л.О.) у справі за позовом Приватного підприємства "Купава" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Купава" (далі у тексті - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі у тексті - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 10.02.2017 №0084140101.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про правомірність формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість та відсутність у нього обов`язку здійснювати коригування податкового кредиту по операціях, пов`язаних зі списанням кредиторської заборгованості по товарах та послугах. Вважає, що ним правомірно відображено податковий кредит з податку на додану вартість у звітному періоді, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг за господарськими взаємовідносинами з його контрагентами.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14.06.2019 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що безнадійна кредиторська заборгованість як зобов`язання, яке не підлягає погашенню, включається до складу доходу за правилами Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі - П(С)БО №15), та відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призводить до зміни суми компенсації вартості за отримані товари/послуги та є підставою для корегування податкового кредиту відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України, чого позивачем не було здійснено.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.10.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 10.02.2017 №0084140101.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, що призвело до заниження показників, задекларованих у рядку 1 Декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» на суму 1511131,00 грн, оскільки ці висновки суперечать положенням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Позивачем на кінець звітних періодів 31.12.2014 та 31.12.2015 здійснено аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості по рахунку 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» і встановлено наявність заборгованості, по якій минув строк позовної давності, та здійснено її списання.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаржник доводить, що платником належним чином не відображено у податковому обліку списання ним безнадійної заборгованості по взаємовідносинам з його контрагентами. Скаржник вважає, що безнадійна кредиторська заборгованість, як зобов`язання яке не підлягає погашенню, включається до складу доходу за правилами П(С)БО №15 та є безумовною підставою для корегування податкового кредиту відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.11.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.09.2024 призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 19.09.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 27.01.2017 №24/26-15-14-01-01/22925804 (далі - акт перевірки), яким установлено порушення платником вимог пунктів 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1511131,00 грн, у тому числі: за березень 2015 року на суму 1036063,00 грн; за лютий 2016 року на суму 475068,00 грн та нараховано суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 755566,00грн.
В акті перевірки зазначено, що згідно з регістрами бухгалтерського та податкового обліку встановлено списання позивачем кредиторської заборгованості на загальну суму 9066785,00 грн.
Підприємством не було здійснено коригування попередньо віднесених до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі пункту 198.2 статті 198 ПК України по отриманих товарах і послугах на суму 1511131,00 грн, у тому числі по періодах: за березень 2015 року у сумі 1036063,00 грн; за лютий 2016 року у сумі 475068,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2017 №0084140101, яким позивачу за порушення вимог пунктів 198.3, 198.5 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього в сумі 2266697,00 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 1511131,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 755566,00 грн.
Фактичною підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про необхідність коригування платником податкового кредиту, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, зокрема, списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності по якій минув.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 192.1 статті 192 ПК України встановлені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту). Цією нормою встановлено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Ознаки безнадійної заборгованості визначено підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, зокрема, що безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.
При цьому, згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.
Правові наслідки припинення зобов`язання регламентовані главою 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу Укроаїни зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміна вартості товару, а саме зменшення вартості на 100% призводить до коригування раніше відображеного податку на додану вартість у складі податкового кредиту.
Таким чином, сума безнадійної кредиторської заборгованості, як зобов`язання яке не підлягає погашенню, включається до складу доходу за правилами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №290 від 29.11.1999, та за правилами підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України, що призводить до зміни суми компенсації вартості за отримані товари/послуги та є підставою для коригування податкового кредиту відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, чого позивачем на зроблено не було.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга Управління підлягає задоволенню, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 підлягає скасуванню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 - залишенню в силі.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.Я.Олендер