ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 826/8278/18
адміністративне провадження № К/9901/35212/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2019 (головуючий суддя: Чудак О.М., судді: Пащенко К.С., Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 (головуючий суддя: Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі №826/8278/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або позивач-2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 або позивач-3), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 або позивач-4) звернулися до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просили:
визнати протиправною і нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині встановлення розмірів щорічної разової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни усіх груп (I, II, III);
зобов`язати Кабінет Міністрів України внести зміни до цієї постанови в частині визначення розмірів щорічної разової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни усіх груп у 2018 році;
зобов`язати Кабінет Міністрів України прийняти постанову щодо врегулювання порядку та строків виплати недоплаченої щорічної разової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни усіх груп у 2018 році.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 (позивач-1) подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 справу призначено до попереднього розгляду.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», 14 березня 2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 170 «Про деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Абзацами 4-7 підпункту 1 пункту 1 цієї Постанови (оскаржувана частина) встановлено, що у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3685 гривень; II групи - 3265 гривень; III групи - 2845 гривень; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1265 гривень.
Вважаючи окремі положення (в частині встановлення розмірів щорічної разової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни) постанови Уряду від 14.03.2018 №170 незаконними, позивачі звернулися із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, інвалідів війни, в тому числі, на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у розмірах, встановлених статтями 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте оскаржувана постанова Уряду суперечить Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, оскільки передбачає виплату разової грошової допомоги до 5 травня, у меншому розмірі, ніж це визначено статтями 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що оскаржуваний нормативний акт виданий у межах компетенції та у відповідності до Конституції та законів України. Зазначає, що прийняття правових актів, є реалізацією дискреційних повноважень Уряду, тобто наданих державному органу повноважень діяти на власний розсуд у межах закону. Встановивши розміри виплат у межах бюджетних призначень, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Кабінет Міністрів України діяв правомірно.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої, зокрема, статтями 12 та 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Положення Закону України від 28.12.2014 №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» Конституційним Судом України неконституційними не визнані, а тому підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2018 році.
З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що приймаючи оскаржувану Постанову та встановлюючи розміри разової грошової допомоги до 5 травня окремим категоріям осіб, Уряд діяв у межах повноважень та у відповідності до Конституції України та законів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а відтак правові підстави для скасування положень цієї постанови відсутні.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга ОСОБА_1 (позивач-1) обґрунтована тим, що виплата допомоги до 5 травня у розмірі меншому аніж прожитковий мінімум не відповідає положенням частини третьої статті 46 Конституції України. Також скаржник наголосив, що положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII не є пріоритетними у спірних правовідносинах, а отже його положення щодо встановлення Урядом розмірів соціальних виплат, у даному випадку допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни, не підлягають застосуванню. Натомість до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV.
Крім того, за твердженнями скаржника Конституція України не надає право парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім, в тому числі і Кабінету Міністрів України - своїми нормативно-правовими актами, зокрема, постановами, змінювати положення діючих і чинних законів.
Також на переконання скаржника, суди мали звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 28.12.2014 №79-VІІІ, яким внесено зміни до Бюджетного Кодексу України у розділі VІ «Прикінцеві та перехідні положення», пунктом 26 якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 стосовно щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 році учасникам бойових та інвалідам війни.
Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та ограни місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною п`ятою статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Цим законом передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12) та пільги особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13).
01.01.1999 набрав чинності Закон України від 25.12.1998 № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 367-XIV), яким:
статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною четвертою в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком»;
статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною четвертою в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Водночас, Законом України від 28.12.2014 №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови.
Зокрема, 14.03.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановив розміри разової виплати грошової допомоги до 5 травня, в тому числі, учасникам бойових та інвалідам війни.
Проте, Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII) у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Зазначене рішення Конституційного Суду України ухвалене 27.02.2020. Згідно статті 152 Конституції України норми, які визнані неконституційними, є такими з дати ухвалення рішення.
Це рішення прийнято Конституційним Судом України після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, а тому не могло вплинути на вирішення справи.
Натомість у 2018 році Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII був чинними і надавав Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтями 12, 13 Закону №3551-XII.
Також колегія суддів бере до уваги те, що оскаржувана постанова Уряду від 14.03.2018 № 170 діяла протягом одного лише 2018-го року.
Наступне визнання Закону України від 28.12.2014 №79-VІІІ неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 та, відповідно, позбавлення законної підстави для прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170 сталося з 28.02.2020, тобто після втрати її чинності у зв`язку із закінченням 2018-го року, а тому не впливає на вирішення справи.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувана постанова, в частині встановлення у 2018 році виплати учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених цим нормативним документом, на час її прийняття відповідала Закону України від 28.12.2014 №79-VIII, а тому є правомірною та скасуванню не підлягає.
Аналогічна правова позиція щодо відповідності окремих положень постанови Уряду №170 вимогам Закону від 28.12.2014 №79-VIII викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2018 у справі № 826/5282/18, і колегія суддів у цій справі не вбачає підстав відступати від такої.
Одночасно колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно незвернення судами до Верховного Суду для вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання з приводу конституційності Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ, оскільки невирішення цього питання не вплинуло на вирішення справи по суті і не може бути підставою для скасування судового рішення. Крім того, питання конституційності Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ вже вирішене органом конституційної юрисдикції.
Колегія суддів також критично оцінює аргументи скаржника про те, що допомога до 5 травня у розмірі менше прожиткового мінімуму не відповідає частині третій статті 46 Конституції України, оскільки в ній йдеться про регулярні виплати, які є основним джерелом існування людини. Проте, зважаючи на щорічний, разовий характер виплати допомоги до 5 травня, вона не може вважатися основним джерелом існування позивача. Зазначених обставин позивач не довів і судами їх не встановлено.
Таким чином, доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 249 340 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №826/8278/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Кравчук