ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2023 року
м. Київ
справа №826/9345/18
адміністративне провадження № К/9901/8612/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №826/9345/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНТЕРА ЛТД» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року (суд у складі головуючого судді Смолія І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 06 лютого 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.) у справі №826/9345/18
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пантера ЛТД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Пантера ЛТД») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі по тексту - відповідач, ДАБІ), у якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення позапланової перевірки та видання припису від 17 травня 2018 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складення протоколів від 17 травня 2018 року та постанов №73/18/10/26-11/3105/02/2 та №73/18/10/26-11/3105/02/2 від 31 травня 2018 року про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;
- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17 травня 2018 року, яким заборонено експлуатацію автозаправного комплексу на вул. Олени Теліги, 61, у Подільському районі м. Києва з 17 травня 2018 року, складений Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту ДАБІ у м. Києві Подкіним Б.Л.;
- визнати протиправною та скасувати постанову №73/18/10/26-11/3105/02/2 від 31 травня 2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;
- визнати протиправною та скасувати постанову №73/18/10/26-12/3105/02/2 від 31 травня 2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно провів перевірку за результатами якої складено оскаржувані припис та постанови без належного вивчення обставин.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 06 лютого 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17 травня 2018 року, яким заборонено експлуатацію автозаправного комплексу на вул. Олени Теліги, 61, у Подільському районі м. Києва з 17 травня 2018 року.
Визнано протиправними та скасовано постанови від 31 травня 2018 року №73/18/10/26-11/3105/02/2 та №73/18/10/26-12/3105/02/2.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність його висновків та прийнятих оскаржуваних рішень.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності 12 березня 2011 року, а тому визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об`єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії.
Доказів того, що роботи щодо встановлення газорозподільного вузла та колонок для заправки зрідженим газом були здійснені після видання Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03 жовтня 2011 року, відповідачем до суду не надано.
Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03 жовтня 2011 року було визначено ІІІ категорію складності об`єкта, а тому суди дійшли висновку, що відповідач безпідставно встановив порушення позивачем частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваними постановами штраф є адміністративно-господарською санкцією, такий штраф повинен би був застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі №826/9345/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані припис та постанови винесені у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Скаржник зазначає, що автозаправний комплекс на вул. Олени Теліги, 61 у Подільському районі м. Києва реконструйовано без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та наголошує, що колонки для заправки бензином і дизельним паливом та газорозподільчий вузол відсутні в технічному паспорті та декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Мороз Л.Л., суддів Бучик А.Ю., Гімона М.М.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДАБІ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 10 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 06 лютого 2019 року у справі №826/9345/18.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року №926/0/78-23, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Позивач відзиву на касаційну скаргу до суду не надав.
5. Верховний суд ухвалою від 31 липня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 01 серпня 2023 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Згідно з договором купівлі-продажу майнового комплексу від 24 грудня 2009 року, укладеного між Колективним підприємством «Фірма «Берегиня-94» у формі ТОВ (продавець) та ТОВ «Пантера ЛТД» (покупець), останній придбав у власність у продавця майновий комплекс - автозаправочну станцію (літери А, Б, В), загальною площею 294,40 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 61.
25 грудня 2009 року між ТОВ «Пантера ЛТД» (орендодавець) та ТОВ «Авантаж 7» (орендар) укладено договір оренди №6, згідно умов якого останній орендує майно, що розміщене на території за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 61.
Пункт 1.1.1 вказаного договору містить наступну інформацію: найменування майна, що орендується: Майновий комплекс-автозаправочна станція, АГЗП (авто-газозаправний пункт) загальною площею 294,4 кв.м., магазин та Рекламно-інформаційна стелла).
01.09.2017 року між ТОВ «Пантера ЛТД» (орендодавець) та ТОВ «Авантаж 7» (орендар) укладено договір оренди майна №2, відповідно до пунктів 1.2 та 4.2 якого орендар орендує майно орендодавця, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 61 на строк до 31.07.2020 року.
У Акті приймання-передачі до договору оренди №6 від 25.12.2009 року, наведений перелік обладнання, яке передано орендарю, зокрема, 6 колонок, 2 газових резервуари та інше.
У період з 04 травня 2018 року по 17 травня 2018 року Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту ДАБІ у м. Києві Подкіним Б.Л. на підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 26 квітня 2018 року №б/н, яке в свою чергу видано на підставі наказу Департаменту ДАБІ у м. Києві №120 від 26 квітня 2018 року та звернення ГО «Стоп свавіллю» проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності об`єкта «автозаправний комплекс» за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 61.
За результатами проведеної перевірки складено акт б/н від 17 травня 2018 року та протоколи про правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 17 травня 2018 року, в яких зазначено про те, що «замовник будівництва - ТОВ «Пантера ЛТД» (замовник) та ТОВ «Авантаж 7» експлуатували автозаправний комплекс за адресою: вул. Теліги Олени, 61 у Подільському районі міста Києва без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушили вимоги частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 року №461.
Крім того, на думку перевіряючого зазначений об`єкт будівництва відноситься до складності СС3, оскільки на момент виїздів на місце 04 травня 2018 року та 14 травня 2018 року встановлено, що на автозаправному комплексі за вищевказаною адресою влаштовані дві колонки для заправки бензином та дизельним паливом, самочинно побудований газорозподільний вузол, чотири колонки для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих підземних резервуарів, чим порушено частину першу статті 34, частину першу статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Приписом від 17 травня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з метою усунення виявлених порушень: заборонено експлуатацію автозаправного комплексу на вул. Олени Теліги, 61 у Подільському районі м. Києва з 17 травня 2018 року до усунення допущених порушень відповідно до вимог чинного законодавства та усунути встановлені порушення до 17 липня 2018 року у встановленому законодавством порядку.
За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування 31 травня 2018 року відповідачем винесено постанови №73/18/10/26-11/3105/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1 585 800,00грн. на підставі абзацу 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальністю за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та №73/18/10/26-12/3105/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1 585 800,00грн. на підставі абзацу 3 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальністю за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а також забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.
9. Як встановили суди попередніх інстанцій, підставою для складення (прийняття) оскаржуваних припису та постанов слугували висновки перевіряючих щодо експлуатації ТОВ «Пантера ЛТД» об`єкта будівництва після самовільного виконання будівельних робіт із самочинного будівництва газорозподільного вузла, чотирьох колонок для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих резервуарів за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 61, чим порушено частину першу статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та прийняття в експлуатацію, чим порушено частину першу статті 37 та частину 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так, згідно з частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Таким чином, ДАБІ уповноважено виносити припис щодо усунення виявлених під час перевірки порушень, у тому числі щодо заборони експлуатації самочинно збудованих об`єктів, щодо яких відсутні дозвільні документи на будівництво та документи, які засвідчують введення їх в експлуатацію.
Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №823/1850/16 сформував правовий висновок про те, що розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом на раніше введеній в експлуатацію автомобільній заправній станції є її реконструкцією, здійснення якої в силу закону відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю.
10. Як встановлено під час розгляду справи, на момент виїздів на місце 04 травня 2018 року та від 14 травня 2018 року відповідачем встановлено, що на автозаправному комплексі за адресою: вул. Теліги Олени, 61 у Подільському районі міста Києва, влаштовані дві колонки для заправки бензином та дизельним паливом, самочинно побудований газорозподільчий вузол, чотири колонки для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих підземних резервуарів.
Суди попередніх інстанцій, на підставі пояснень позивача дійшли висновку, що роботи проводились у 2011 році, на підтвердження чого останнім надано суду копію технічного паспорта, виготовленого станом на 11 травня 2011 року.
Разом з тим, як зазначено в оскаржуваних рішеннях, у Технічному паспорті станом на 11 травня 2011 року не було інформації про наявність спірних об`єктів, а вказаний документ виданий на нежитловий будинок (приміщення), а не на цілісний майновий комплекс.
Водночас, матеріали справи не містять дозвільних документів на виявлені об`єкти, які кваліфіковані органом ДАБІ України як самочинні, з урахуванням чого відсутня можливість встановити у який період здійснювалось будівництво таких об`єктів.
Згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації: «Реконструкція майнового комплексу - АЗС за адресою: вул. Теліги Олени, 61 у Подільському районі міста Києва», зареєстрованої замовнику будівництва ТОВ «Пантера ЛТД» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 03.10.2011 року № КВ 14311049861, в експлуатацію прийнято операторську з магазином (літ. Г), склад для резервуарів з пальним (літ. Д), навіс (літ. Е).
11. Колегія суддів КАС ВС вважає, що відсутність дозвільних документів дає підстави вважати, що виявлені об`єкти, які кваліфіковані органом ДАБІ як самочинні, не були введені в експлуатацію за законодавством, що діяло на час завершення будівництва.
При цьому, факт експлуатації спірних об`єктів позивачем не заперечується.
Таким чином, замовником було реконструйовано автозаправний комплекс на вул. Олени Теліги, 61 у Подільському районі м. Києва, у тому числі, газорозподільний вузол, чотири колонки для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих резервуарів реконструйовано без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та здійснювалась його експлуатація без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
12. Щодо порушення позивачем частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.
Відповідач під час перевірки встановив, що автозаправний комплекс за адресою: вул. Теліги Олени, 61 у Подільському районі міста Києва відноситься до класу наслідків СС3, оскільки на вказаному об`єкті влаштовані дві колонки для заправки бензином та дизельним паливом, самочинно побудований газорозподільний вузол, чотири колонки для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих підземних резервуарів.
Частиною першою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виконання будівельних робіт) передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належить до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність з боку позивача порушень даної норми закону, оскільки в матеріалах справи наявна декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 03 жовтня 2011 року, в якій визначено ІІІ категорію складності об`єкта.
Також вказали на відсутність доказів того, що роботи по встановленню газорозподільного вузла та колонок для заправки зрідженим газом були здійснені після видання цієї декларації.
13. Колегія суддів КАС ВС не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, як встановлено вище, вказана декларація не містить інформації про готовність спірних об`єктів до експлуатації.
14. У разі виявлення, що об`єкт, який збудований за наявності відповідного права на будівництво (зареєстрованого повідомлення, декларації та за необхідності - дозволу на виконання будівельних робі), однак не введений в експлуатацію у встановленому порядку (без наявності документа, який засвідчує введення в експлуатацію), експлуатується, орган ДАБІ може заборонити експлуатацію такого об`єкта на підставі окремого вмотивованого рішення, а не на підставі припису.
Тобто необхідно розрізняти об`єкт, збудований на законних підставах, однак не введений в експлуатацію, та об`єкт самочинного будівництва, який збудований без наявності законних підстав.
В межах спірних правовідносин, приписом заборонено експлуатацію об`єкта, який кваліфіковано як самочинно збудований.
15. З огляду на встановлені обставини та враховуючи вищезазначені положення законодавства, колегія суддів робить висновок, що відповідач у даному випадку мав право забороняти експлуатацію АЗК, на території якої збудовані об`єкти, щодо яких не встановлено наявності дозвільних документів на будівництво, шляхом винесення припису.
Отже, необґрунтованими є посилання судів попередніх інстанцій та позивача на те, що уповноважені органи ДАБІ України можуть забороняти експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, за вмотивованим письмовим рішенням посадової особи органу ДАБІ України, однак припис не може містити вимогу про заборону експлуатації закінченого будівництвом об`єкта, оскільки у справі, що розглядається, не виявлено наявності закінченого будівництво об`єкта, не введеного в експлуатацію, а фактично виявлено об`єкти самочинного будівництва.
Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №826/10130/18.
16. З огляду на встановлені обставини, відповідач забороняючи експлуатацію АЗК, на території якої наявні об`єкти без дозвільних документів на будівництво, діяв у відповідності до наданих йому повноважень, шляхом винесення припису.
17. Колегія суддів враховує особливу небезпеку для життя та здоров`я осіб - як відвідувачів АЗК, так і працівників, експлуатації самовільно встановлених газорозподільчого вузла, колонок для заправки зрідженим газом та підземних резервуарів, оскільки такі об`єкти у силу приписів статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» мають ознаки об`єктів підвищеної небезпеки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
- об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;
- небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.
Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Частиною першою статті 50 Конституції передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
З урахуванням зазначених конституційних норм суд вважає, що вимога щодо заборони експлуатації виявленого органом ДАБІ України самочинно збудованого об`єкта, зокрема, якщо він має ознаки об`єкта підвищеної небезпеки, поширюється на всіх суб`єктів, які здійснюють експлуатацію такого об`єкта незалежно від того, чи мають вони причетність до його зведення. При цьому відповідальність за зведення самочинно збудованого об`єкта несе саме особа, яка здійснила таке будівництво, за замовчуванням - особа, яка є власником самочинно реконструйованого об`єкта або власником чи користувачем земельної ділянки, на якій проведено нове будівництво.
18. Колегія суддів КАС ВС вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо неможливості застосування до позивача обмежень, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038, з огляду на те, що реконструкція на об`єкті проводилась до набрання ним чинності, оскільки наслідки таких обмежень застосовано відповідачем під час дії Закону №3038.
До того ж, аналогічного змісту обмеження використання не прийнятого в експлуатацію об`єкта містив Закон України «Про планування і забудову територій», який діяв до набрання чинності Законом №3038 і під час дії якого, як зазначає позивач, здійснювалась реконструкція.
Крім того, Прикінцеві положення Закону №3038 містили норми, які передбачали алгоритм введення в експлуатацію об`єктів, збудованих без дозвільних документів до набрання ним чинності.
Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2023 року у справі №826/15441/17.
Колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали змогу достовірно встановити період виконання будівельних робіт саме на спірних об`єктах.
19. За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності оскаржуваного припису ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
20. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.
Приписи статті 238 Господарського кодексу України встановлюють, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Другий обмежуваний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Отже при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення у сфері містобудівної діяльності, ДАБІ, приймаючи рішення про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статтею 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
21. Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що застосований згідно з оскаржуваними постановами штраф є адміністративно-господарською санкцією та повинен застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.
22. Враховуючи доводи позивача щодо проведення реконструкції в 2011 році, та відсутність доказів на їх спростування, колегією суддів не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі щодо протиправності прийняття спірних постанов.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
23. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишаються без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 06 лютого 2019 року у справі №826/9345/18 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17 травня 2018 року.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАНТЕРА ЛТД» у задоволенні позову до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в частині визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17 травня 2018 року.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 06 лютого 2019 року у справі №826/9345/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Стеценко С.Г.
Тацій Л.В.