ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/9756/17
адміністративне провадження № К/9901/35118/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДМАРКЕТ» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 (суддя - Вєкуа Н.Г., судді: Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді: Земляна Г.В., Ісаєнко Ю.А.) у справі №826/9756/17.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДМАРКЕТ» (далі - ТОВ «МЕДМАРКЕТ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:
визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо призупинення та блокування дії укладеного з ТОВ «МЕДМАРКЕТ» договору про визнання електронних документів від 08.11.2016 № 081120161;
зобов`язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві поновити дію договору про визнання електронних документів від 08.11.2016 № 081120161;
визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2016 року та нездійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних ТОВ «МЕДМАРКЕТ» від 30.11.2016 № 27, від 12.12.2016 № 37, від 25.11.2016 № 16, від 25.11.2016 № 17, від 25.11.2016 № 18, від 30.11.2016 № 24, від 30.11.2016 № 29;
зобов`язати ДФС України визнати та зареєструвати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року ТОВ «МЕДМАРКЕТ» датою її направлення позивачем, а саме - 06.03.2017,
вважати податкову накладну від 30.11.2016 № 27 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 06.03.2017, податкову накладну від 12.12.2016 № 37 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 07.03.2017, податкову накладну від 25.11.2016 № 16 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2016, податкову накладну від 25.11.2016 № 17 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2016, податкову накладну від 25.11.2016 № 18 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 12.12.2016, податкову накладну від 30.11.2016 № 24 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 20.01.2017, податкову накладну від 30.11.2016 № 29 прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних 21.01.2017;
скасувати рішення ДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 04.07.2017 №367/26-55-12-01;
зобов`язати ДФС поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки ТОВ «МЕДМАРКЕТ» в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на 03.04.2017 - до прийняття рішення від 04.07.2017 № 367/26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;
зобов`язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України подати звіти про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності постановою Окружного адміністративного суду м. Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 в частині задоволення позовних вимог, заявлених до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначає про правомірність та обґрунтованість рішення від 04.07.2017 № 367/26-55-12-01 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з огляду на подання позивачем протягом періоду з 01.06.2016 по 01.06.2017 податкових декларацій з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «МЕДМАРКЕТ» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, між ТОВ «МЕДМАРКЕТ» та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016, за умовами якого ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві зобов`язана забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп`ютерну обробку (п. 3.1).
Згідно з наданою позивачем роздруківкою електронної квитанції №2 відправника - Центрального порталу прийому звітності ДФС, зазначений договір прийнято та зареєстровано в органі державної фіскальної служби за №9211196272.
При спробі 09.12.2016 зареєструвати податкові накладні від 25.11.2016 за №16 і 17 позивачем були отримані електронні квитанції № 1 про відмову у прийнятті вказаних електронних документів із формулюванням причини відмови: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: ' 31531111'. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності».
В подальшому, 12.12.2016 позивач направив для реєстрації електронну податкову накладну №18 від 25.11.2016, 13.12.2016, 14.12.2016, 15.12.2016, 16.12.2016, 19.12.2016, 20.12.2016, 21.12.2016, 23.12.2016, 27.12.2016, 30.12.2016 повторно - електронні податкові накладні № 16 від 25.11.2016, № 17 від 25.11.2016 та №18 від 25.11.2016, які були доставлені до ДФС у ті ж дні, однак не прийняті з аналогічної у всіх випадках причини: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: ' 31531111'. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності».
Також 20.01.2017 направив для реєстрації електронну податкову накладну № 24 від 30.11.2016, 21.01.2017 - електронну податкову накладну № 29 від 30.11.2016, 30.01.2017 - електронну податкову накладну № 27 від 30.11.2016, 07.03.2017 - електронну податкову накладну № 37 від 12.12.2016 та 14.03.2017 повторно - електронну податкову накладну № 27 від 30.11.2016, які так само були доставлені до ДФС у дні їх відправки та не прийнятті з аналогічних причин відповідно до квитанції № 1 за вказані дати.
Крім того, 06.03.2017 ТОВ «МЕДМАРКЕТ» подало до ДПІ електронну податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період грудень 2016 року, де у ряд. 1.1 та 10.1 такої декларації задекларувало операції на митній території України, що оподатковуються за основою ставкою в обсягах: постачання 20 596 181 грн, крім того ПДВ 4 119 236 грн, та придбання - 20 482 756 грн, крім того ПДВ - 4 096 551 грн (дозволений податковий кредит). Згідно з ряд. 9 зазначеної податкової декларації позивач відніс суму податку в розмірі 4 119 236 грн. до податкових зобов`язань, та задекларував у ряд. 18.1 як суму податку (22 685 грн), що сплачується до бюджету.
Відповідно до роздруківки електронної квитанції № 1 від 06.03.2017 вказана податкова декларація позивача з податку на додану вартість за грудень 2016 року доставлена до центрального рівня ДФС, однак не прийнята з тої самої причини, як у випадку відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ «МЕДМАРКЕТ».
Направлений позивачем 06.03.2017 новий договір про визнання електронних документів відповідно до квитанції № 1 від 06.03.2017 прийнято не було у зв`язку з тим, що «Діє Договір про визнання електронних документів від 08.11.2016 № 081120161…».
Таким чином, судами встановлено, що виникла ситуація, за якої дія договору про визнання електронних документів від 08.11.2016 №081120161 була призупинена ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, а технічні можливості позивача подавати електронну податкову звітність та реєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні починаючи з грудня 2016 року - заблоковано контролюючими органами.
Крім того, ТОВ «МЕДМАРКЕТ» звернулося до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС з письмовими скаргами на дії посадових осіб ДПІ (вх. від 15.03.2017 та 20.03.2017), у яких просило: провести перевірку правомірності дій посадових осіб ДПІ щодо припинення (блокування) з 09.12.2016 дії договору про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016, провести службове розслідування щодо посадових осіб ДПІ за фактом не прийняття податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року, зобов`язати ДПІ припинити блокування дії вказаного договору про визнання електронних документів.
У відповідь на свої скарги позивач отримав лист ГУ ДФС у м. Києві від 14.04.2017 року № 9473/10/26-15-08-04-14, у якому зазначено, що право на тимчасове зупинення контролюючим органом договору про визнання електронних документів, передбачено умовами п. 1 розд. 5 додаткової угоди №662 від 13.12.2016 до договору про визнання електронних документів, та про наявність у платника податків у випадку припинення договору про визнання електронних документів права на подання податкової звітності у іншій спосіб ніж електронна, чим товариство не скористалося.
04.07.2017 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві оформлено рішення № 367/26-55-12-01 про анулювання реєстрації ТОВ «МЕДМАРКЕТ» як платника податку на додану вартість, яке прийнято на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України з підстави «платник особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних місяців не подає податковому органу декларації з податку на додану вартість декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту». Таких висновків контролюючим органом зроблено з посиланням на довідку управління податків і зборів з юридичних осіб за №367/26-55-12-01 за даними якої, платник (позивач) подавав за період з 01.06.2016 по 01.06.2017 податкові декларації з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0,0 грн.
Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.
Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233. У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.
Судами встановлено, що у грудні 2016 року, січні та березні 2017 року позивачем були подані для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ряд податкових накладних від 25.11.2016, 30.11.2016 та від 12.12.2016, та податкова декларація з ПДВ за грудень 2016 року (подана 06.03.2017), отримання яких контролюючим органом підтверджується квитанціями №1.
Вказані електроні документи не були прийнятті та зареєстровані контролюючими органами з підстави зазначеної у квитанціях № 1, а саме: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: '31531111'. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності».
Відповідачем не спростовано, що договір про визнання електронних документів №081120161 від 08.11.2016, укладений між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, не був розірваний, а фактично був призупинений ДПІ починаючи з 09.12.2016.
Під час вирішення даного спору в суді першої інстанції представник відповідачів зазначив, що підставою для призупинення дії договору про визнання електронних документів та блокування ТОВ «МЕДМАРКЕТ» технічної можливості подавати в електронному вигляді податкову звітність та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні стало прийняття рішення про віднесення Товариства до категорії ризикових. На підтвердження наведених обставин представник відповідачів надав копії службових записок.
Також представник відповідачів посилався на факт укладення між сторонами додаткової угоди №622 від 13.12.2016, за умовами якої контролюючий орган додатково наділений повноваженням на тимчасове призупинення дії договору про визнання електронних документів у в разі виникнення спірних питань, пов`язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді.
В ході судового розгляду справи представники сторін не надали суду засвідчену копію або оригінал додаткової угоди від 13.12.2016 до договору про визнання електронних документів № 081120161 від 08.11.2016, разом з тим факт укладання такої додаткової угоди, у тексті якої (п. 1 розд. 5 зазначеної додаткової угоди) передбачено право ДПІ наступного змісту: «що в разі виникнення спірних питань, пов`язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, контролюючий орган має право повідомити платника податків про тимчасове призупинення дії договору про визнання електронних документів», - не заперечували.
Отже, відповідачі не надали суду документальні докази на підтвердження наявності обставин для виникнення спірних питань, пов`язаних з автентичністю податкових документів позивача в електронному вигляді, рішення про віднесення ТОВ «МЕДМАРКЕТ» до ризикових підприємств, інформаційних матеріалів та документів, що кваліфікують товариство як ризикове за відповідними критеріями, пояснення щодо офіційності тих чи інших джерел інформації.
Натомість у матеріалах справи наявна копія листа ДФС України від 28.03.2017 № 6369/6/99-99-21-03-01-15, наданого у відповідь на запит позивача від 15.03.2017, з відомостями про те, що у Реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва інформація відносно ТОВ «МЕДМАРКЕТ» відсутня.
Також, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не надано суду нормативно та документально обґрунтовані пояснення з питань наявності у нього правових повноважень на призупинення дії договору про визнання електронних документів у період з 09.12.2016 до 13.12.2016, тобто до моменту укладання додаткової угод від 13.12.2016 до вказаного договору.
Враховуючи вищенаведене та наявні у справі матеріали суди дійшли вірного висновку про відсутність у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві правових підстав для призупинення дії договору про визнання електронних документів № 081120161 від 08.11.2016 року починаючи з 09.12.2016.
Отже, у судів першої та апеляційної інстанцій були наявні правові підстави для визнання протиправними дій ДФС щодо не прийняття спірної податкової декларації та не здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі спірних податкових накладних, оскільки підстава неприйняття цих документів визнана судом протиправною.
Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.
Оскаржуване рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ обґрунтоване тим, що протягом періоду з 06.06.2016 по 01.06.2017 позивачем не подано декларації з ПДВ з показниками, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.
Як встановлено судами, позивачем 06.03.2017 направлено контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року, яка містила показники здійснення ТОВ «МЕДМАРКЕТ» оподатковуваних операцій з поставки та придбання товарів (послуг). Проте, як було встановлено судом, зазначену декларацію протиправно не було прийнято ДФС. Тобто, обставини неподання позивачем, протягом 12 послідовних податкових місяців декларації з ПДВ виникли внаслідок неправомірних дій податкового органу, що не дає суду підстави вважати оскаржуване рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ обґрунтованим та правомірним.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про скасування рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.07.2017 №367/26-55-12-01.
Відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за такою, що наведена у цьому пункті статті.
Порядок та строки врахування таких сум у системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі Порядок №569) рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.
Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.
За змістом пунктів 7, 8 Порядку №569, у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. У разі повторної реєстрації особи платником податку йому відкривається новий електронний рахунок.
Таким чином платник податку може реєструвати відповідні податкові накладні на суму податку, що розраховується за передбаченою ПК формулою. При цьому, у випадку анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість, така сума списується, а відповідний електронний рахунок закривається. Тобто у такому випадку платник податку фактично позбавлений відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України реєструвати податкові накладні за даними попереднього електронного рахунку.
З огляду на протиправність анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, суди дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДФС поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки позивача в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на 03.04.2017 - до прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №826/9756/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова