ПОСТАНОВА
Іменем України
27 квітня 2020 року
Київ
справа №826/9776/17
адміністративне провадження №К/9901/62353/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/9776/17
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи - Головне управління державної казначейської служби України у Київській області, Березанський міський суд Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року, прийняте в складі головуючого судді Кузьменка В.А.,
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 , (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Київській області), за участі третіх особ: Головне управління державної казначейської служби України у Київській області, Березанський міський суд Київської області, в якому просила:
1.1 стягнути з ТУ ДСА в Київській області на користь позивача суддівську винагороду за червень 2017 року в сумі 54 423, 04 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначила, що розмір винагороди судді визначається лише Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами; з урахуванням того, що позивач не проходила кваліфікаційне оцінювання, за червень 2017 року суддівська винагорода має визначатись виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року №1801-VIII, в розмірі 3 200 грн 00 коп; не передбачення в Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та у кошторисах посадового окладу судді в розмірі 32 000 грн 00 коп. не може бути підставою для невиплати позивачу суддівської винагороди; Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774 не визначає розмір суддівської винагороди та її складових, а будь-яких змін у Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не внесено; бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу суддівської винагороди у розмірі 32 000,00 грн. на місяць не відповідає вимогам закону та носить дискримінаційний характер, тому що розмір суддівської винагороди не ставиться в залежність від проходження суддею кваліфікаційного оцінювання.
3. Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ чітко вказано, що мінімальна заробітна плата, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітних плат, не застосовується.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Указом Президента України від 31 серпня 2004 року №1026/2004 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Березанського міського суду Київської області.
5. Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 15 квітня 2010 року №2135-VI ОСОБА_1 обрана безстроково на посаду судді Березанського міського суду Київської області.
6. Згідно зі штатним розписом на 2017 рік Березанського міського суду Київської області, затвердженим начальником ТУ ДСА в Київській області від 27 січня 2017 року, посадовий оклад судді становить 16 000 грн 00 коп.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
8. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що чинним законодавством передбачено розрахунок розміру суддівської винагороди відповідно до прожиткового мінімуму і вона розраховується за критерієм, визначеним п. 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та у відповідності до чинного Закону України № 1774-VIII, у зв`язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
8.1. Додатково суди попередніх інстанцій послалися на аналогічну позицію Верховного Суду викладену у постановах від 23 травня 2018 року в справі №820/3218/17 та від 30 травня 2018 року в справі №820/1857/17.
ІV Касаційне оскарження
9. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 29 вересня 2018 року.
10. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так позивач наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не застосовано до вказаних правовідносин норми статті 130 Конституції України.
10.1. Додатково зауважує, що на її думку, відповідач встановив розмір суддівської винагороди позивача, виходячи із приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIIІ, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим порушив право позивача на передбачений Законом України № 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", починаючи з 01 січня 2017 року, що є конституційною гарантією незалежності судді.
10.2. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
11. 01 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Білоуса О.В., суддів Стрелець Т.Г., Желтобрюх І.Л., відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 826/9776/17 із Окружного адміністративного суду міста Києва.
12. Також до Верховного Суду надійшов відзив ТУ ДСА в Київській області на касаційну скаргу позивача, в якій представник відповідача спростовуючи її доводи просить залишити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
13 04 жовтня 2018 року справа № 826/9776/17 надійшла до Верховного Суду.
14. 05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 597/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н.В., судді - Кашпур О.В., Уханенко С.А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Згідно з частиною першої статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
21. У відповідності до пункту 22 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
22. За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ).
23. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
VІ Позиція Верховного Суду
24. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 31 серпня 2004 року №1026/2004 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Березанського міського суду Київської області, тобто до набрання чинності Законом № 1402-VIII. При цьому, кваліфікаційне оцінювання у відповідності до вимог законодавства позивач не проходила.
26. Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, в якому визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ.
27. Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач наголошує на незастосуванні відповідачем приписів частини третьою статті 133 Закону № 2453-VI, в якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
28. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
29. Положеннями частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
30. Пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн.) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
31. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн 00 коп) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.
32. Водночас цим пунктом законодавець передбачив таке: «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн 00 коп».
33. Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити правовий висновок, що законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн 00 коп; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 грн 00 коп.
34. Отже виходячи із зазначеного правового регулювання щодо визнання розміру посадового окладу судді місцевого суду, відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства та не допустив протиправної бездіяльності.
35. За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що в задоволенні позову слід відмовити за відсутністю підстав.
36. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
37. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
38. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року в справі № 826/9776/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко