ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 873/27/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника ТОВ "Агрохім-Партнер" - адвоката Бонтлаба В. В. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бровкіна Андрія Миколайовича
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022
у справі № 873/27/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"
про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022
у третейській справі №1/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"
до фізичної особи-підприємця Бровкіна Андрія Миколайовича
про стягнення заборгованості та грошових коштів, нарахованих у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням зобов`язань,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022 року ТОВ "Агрохім-Партнер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №1/22.
Заява ТОВ "Агрохім-Партнер" мотивована тим, що фізична особа-підприємець Бровкін Андрій Миколайович добровільно не виконує рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №1/22, відповідно до якого з фізичної особи-підприємця Бровкіна А.М. стягнуто на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" суму заборгованості та грошові кошти, нараховані у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за договором поставки товару № 67/21/ЦО від 02.03.2021, договором поставки товару №73/20/ЦО від 13.03.2020, договором №33 поставки товару від 19.03.2018 на загальну суму 10 766 142,92 грн та третейський збір у розмірі 25 500,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 у справі №873/27/22 (суддя Владимиренко С. В.) заяву ТОВ "Агрохім-Партнер" задоволено. Постановлено після набрання законної сили цією ухвалою видати накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №1/22.
В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець Бровкін А.М. просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 у справі №873/27/22 скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Бровкіна А.М. про зупинення видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду до набрання законної сили рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/356/22, у якій розглядається спір про визнання недійсними третейського застереження у спірних договорах та положень, що регулюють розмір штрафних санкцій.
Такі обставини, на думку заявника апеляційної скарги, є підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 355 ГПК України.
Крім того, фізична особа-підприємець Бровкін А.М. вказує, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки судом не вирішено окремою ухвалою та не відображено у резолютивній частині результатів розгляду заяви про зупинення видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
У відзиві ТОВ "Агрохім-Партнер" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
ТОВ "Агрохім-Партнер" вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі відповідають нормам чинного законодавства та сталій судовій практиці при вирішенні аналогічних спорів. При цьому обставини, на які посилався фізична особа-підприємець Бровкін А.М. у суді першої інстанції, не можуть бути підставою як для зупинення розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, ні для відмови у його видачі.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., дослідивши матеріали справи №873/27/22 та третейської справи № 1/22, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 55 Закону України "Про третейські суди" визначено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
За змістом ч. 1 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Норма аналогічного змісту визначена і в ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди".
Отже, при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.
Як вбачається із матеріалів справи № 873/27/22, матеріалів третейської справи №1/22 та встановлено судом першої інстанції, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №1/22 стягнуто з фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" суму заборгованості та грошові кошти, нараховані у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за договором поставки товару № 67/21/ЦО від 02.03.2021, договором поставки товару №73/20/ЦО від 13.03.2020, договором №33 поставки товару від 19.03.2018 на загальну суму 10 766 142,92 грн та третейський збір у розмірі 25 500,00 грн.
Загальна сума стягнутих з відповідача (покупець) на користь позивача (постачальник) у розмірі 10 766 142,92 грн включає заборгованість за поставлений на підставі вказаних вище договорів товар (основний борг), штрафні санкції (штраф та пеня) і відсотки річних, сплата і розмір яких було узгоджено сторонами у договорах поставки, а також інфляційні втрати.
В пунктах 9.2 укладених між ТОВ "Агрохім-Партнер" та фізичною особою-підприємцем Бровкіним А.М. договорів поставки товару №67/21/ЦО від 02.03.2021, №73/20/ЦО від 13.03.2020 та №33 від 19.03.2018 міститься аналогічні за містом положення, згідно з якими сторони домовились про те, що всі вимоги, які виникають при виконанні даних договорів, припиненні, зміні, визнанні недійсними повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків. При цьому сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом зазначеного третейського суду.
Третейська справа № 1/22 розглянута одноособово третейським суддею Мамченко Ю.В., яка була призначена для розгляду цієї справи на підставі розпорядження голови третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до ч. 2 ст. 17 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №1/22 у добровільному порядку фізичною особою-підприємцем Бровкіним А. М. не виконано.
Задовольняючи заяву ТОВ "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, Північний апеляційний господарський суд виходив з того, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №1/22 прийнято у спорі, передбаченому третейськими застереженнями у договорах поставки товару №67/21/ЦО від 02.03.2021, №73/20/ЦО від 13.03.2020 та №33 від 19.03.2018 та не містить способів захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачених законом, рішення третейського суду у добровільному порядку зобов`язаною стороною не виконано, справа, у якій прийнято рішення третейського суду підвідомча третейському суду відповідно до закону, склад третейського суду відповідав вимогам закону, ТОВ "Агрохім-Партнер" звернулось до господарського суду із заявою про видачу наказу у межах встановленого ч. 2 ст. 352 ГПК України строку, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про скасування рішення третейського суду чи визнання недійсною третейської угоди; а також доказів того, що у провадженні інших судів наявні заяви про оскарження чи скасування рішення третейського суду.
При цьому Північний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Бровкіна А.М. про зупинення видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду до набрання законної сили рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/356/22.
Відповідно до ч. 4 ст. 354 ГПК України, якщо до господарського суду надійшла заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а в його провадженні чи в провадженні іншого суду є заява про оскарження і скасування цього рішення третейського суду, господарський суд на підставі ст. 227 цього Кодексу зупиняє провадження по заяві про видачу наказу до набрання законної сили ухвалою суду, якою задоволено або відмовлено в задоволенні заяви про скасування оскарженого рішення третейського суду.
Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України).
Частиною 5 ст. 354 ГПК України передбачено, що до постановлення ухвали по суті поданої заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду будь-яка сторона третейського розгляду в установлені законом порядку та строки має право звернутися до суду із заявою про скасування цього ж рішення та просити розглянути його спільно із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні.
Отже приписи ч. 4 ст. 354 ГПК України пов`язують зупинення судом провадження у справі за заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду саме з обставиною надходження такої заяви після відкриття судом провадження за заявою про скасування відповідного рішення третейського суду.
У інших випадках для забезпечення повноти судового розгляду та гарантій захисту осіб, які ініціюють скасування рішення третейського суду після відкриття судом провадження у справі за заявою про видачу наказу на примусове виконання такого рішення, можуть застосовуватись положення ч. 5 ст. 354 ГПК України, згідно з якими до постановлення ухвали по суті поданої заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду будь-яка сторона третейського розгляду в установлені законом порядку та строки має право звернутися до суду із заявою про скасування цього ж рішення та просити розглянути його спільно із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні.
Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.02.2021 у справі № 873/33/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами ст. ст. 227 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19.
Разом з тим, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 920/356/22, суд першої інстанції мав достатньо правових підстав у справі № 873/27/22 для розгляду заяви про видачу наказу на виконання рішення третейського суду.
Натомість, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
За наведеного, Північний апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі №873/27/22 до закінчення розгляду та набрання законної сили судовим рішенням у справі у справі №920/356/22.
Результат розгляду заяви фізичної особи-підприємця Бровкіна А. М. та мотиви, якими керувався суд при її вирішенні, викладені в описовій та мотивувальній частинах ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 у справі №873/27/22, прийнятої за результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Разом з тим, не винесення судом першої інстанції окремої (індивідуальної) ухвали за результатами розгляду заяви про зупинення видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду не є процесуальним порушенням та може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Визначальним у даному випадку є не форма процесуального документа, а його зміст.
Таким, встановивши відсутність передбачених ст. 355 ГПК України та ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ТОВ "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №1/22.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, з урахуванням викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 у справі № 873/27/22 прийнята відповідно до фактичних обставин, з дотриманням норм чинного законодавства і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 253 269 270 275 281-284 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бровкіна Андрія Миколайовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 у справі №873/27/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.
Судді Жуков С. В.
Огороднік К. М.