ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 873/41/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - Банк) - Вакуленко О. М., Кузовлева Р. В.,
відповідача-1 - фірми «ТММ» - товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма) - Куліка С. В., Саєнко Ю. М.,
відповідача-2 - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (суддя Калатай Н. Ф.)
зі справи № 873/41/19
за заявою Фірми про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 01.04.2019 у третейській справі № 06/19
за позовом Банку до Фірми, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст вимог заявника
1.1. Фірма звернулася до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 01.04.2019 у третейській справі № 06/19 за позовом Банку до Фірми, ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.03.2004 № 252-СВ (далі - Кредитний договір).
1.2. Заява Фірми з посиланням на приписи частини другої статті 350 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обґрунтована тим, що оскаржуване рішення третейського суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки склад третейського суду, яким прийнято рішення у третейській справі № 06/19, не відповідав вимогам закону, що є достатньою підставою для його скасування компетентним судом.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019: відмовлено Фірмі в задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 01.04.2019 у третейській справі № 06/19; зазначене рішення залишено без змін.
2.2. Названу ухвалу господарського суду мотивовано недоведеністю підстав для скасування оскаржуваного рішення третейського суду, виключний перелік яких визначено частиною третьою статті 51 Закону України «Про третейські суди» та частиною другою статті 350 ГПК України.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Фірма, посилаючись на порушення Північним апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить Верховний Суд скасувати зазначену ухвалу господарського суду та прийняти нове рішення про скасування оскаржуваного рішення суду третейського.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
4.1. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду постановлено з неповним встановленням обставин справи, зокрема без дослідження третейської угоди та обставин правомірності розгляду існуючого між сторонами спору третейським судом з огляду на неодноразове внесення змін до Кредитного договору шляхом викладення його в нових редакціях.
4.2. У поданих до апеляційного суду додаткових поясненнях по суті спору скаржник зазначає, що строк дії Кредитного договору закінчився 31.01.2014 разом зі спливом строку фінансування позичальника, у зв`язку з чим подальше внесення до нього змін додатковими угодами від 29.04.2014 № 47 та 30.09.2016 № 48 шляхом викладення його в новій редакції та/або доповнення умов договору третейськими застереженнями є неправомірним.
4.3. Суд першої інстанції також не врахував правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 21.10.2015 зі справи № 6-831цс15 щодо непідвідомчості третейським судам спорів, пов`язаних з виконанням зобов`язань в іноземній валюті, тоді як розрахунки за Кредитним договором між сторонами здійснювались у ЄВРО.
4.4. Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо недоведеності обставин невідповідності складу третейського суду, який прийняв рішення у третейській справі № 06/19, вимогам закону, оскільки під час розгляду спору третейський суд порушив процедуру розгляду заявлених Фірмою відводів третейському судді, передбачену як регламентом Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», так і Законом України «Про третейські суди».
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на апеляційну скаргу Банк висловлює свою незгоду з обставинами і аргументами, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення скаржника, зазначає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону, і просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 зі справи № 873/41/19.
Банк заперечує проти прийняття судом апеляційної інстанції додаткових пояснень Фірми по суті спору, вважаючи їх такими, що змінюють підстави оскарження рішення третейського суду зі справи, та наголошує на тому, що зміна представниками Фірми правової позиції щодо укладеності сторонами третейського застереження у Кредитному договорі в процесі існування спору між сторонами свідчить про недотримання останніми доктрини «естоппель» та не може тлумачитись на користь Фірми.
5.2. Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Банк; далі - Банк) звернулося до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з позовом про стягнення з Фірми і ОСОБА_1 як солідарного боржника на користь позивача частини заборгованості за кредитом (тіло кредиту) за кредитним договором № 252-СВ від 04.03.2004 у розмірі 7 097 868,68 ЄВРО з кожного (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
6.2. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 01.04.2019:
- позов задоволено;
- стягнуто з Фірми на користь Банку частину заборгованості за кредитом (тіло кредиту) за Кредитним договором у розмірі 7 097 868,68 ЄВРО;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку частину заборгованості за кредитом (тіло кредиту) за Кредитним договором у розмірі 7 097 868,68 ЄВРО;
- стягнуто з Фірми та ОСОБА_1 на користь Банку третейський збір у розмірі 85 000,00 грн. з кожного.
6.3. Зазначене рішення третейського суду прийнято за результатами вирішення спору щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, укладеним Банком та Фірмою.
6.4. Додатковою угодою від 30.09.2016 № 48 до Кредитного договору (в редакції від 29.04.2014) сторони домовились викласти пункт 11.2 договору в редакції, згідно з якою будь-які спори, що виникають з цього договору або у зв`язку з ним, а також будь-які спори щодо дійсності цього договору підлягають розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» згідно з регламентом (положенням) названого третейського суду, який є невід`ємною частиною цієї третейської угоди і з яким сторони ознайомились.
6.5. Не погоджуючись із зазначеним рішенням третейського суду, Фірма звернулася до Північного апеляційного господарського суду як до суду першої інстанції із заявою про його скасування.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. Закон України «Про третейські суди»:
пункти 1, 4, 6 частини першої статті 2:
- третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;
- третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;
- сторони третейського розгляду (далі - сторони) - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред`явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред`явлено позовні вимоги;
частина перша статті 5:
- юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону;
частини четверта, п`ята статті 10:
- порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду;
- регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів;
частини перша, третя статті 12:
- третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди;
- третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує;
Абзаци третій, четвертий частини першої статті 19:
- третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу, зокрема: на його прохання або за спільним рішенням сторін; у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ`єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення;
частини третя-восьма статті 20:
- за наявності підстав, зазначених у статті 19 цього Закону, сторона може заявити про відвід обраного нею третейського судді лише у разі, якщо обставини, які є підставою для відводу призначеного чи обраного нею третейського судді, стали відомі цій стороні після його призначення чи обрання;
- процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону;
- якщо в третейській угоді або у регламенті третейського суду не визначена процедура відводу третейського судді, то письмова мотивована заява про відвід третейського судді має бути подана стороною протягом трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді відповідно до цього Закону;
- у разі пропуску встановленого строку питання про прийняття заяви про відвід третейського судді вирішується головою третейського суду залежно від причин пропуску строку, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду;
- заява сторони про відвід подається третейському судді третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидатура якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід;
- якщо інша сторона не погоджується з відводом третейського судді, вона має право протягом трьох днів подати голові третейського суду свої мотивовані заперечення. В цьому випадку питання про відвід вирішується головою третейського суду спільно з іншими третейськими суддями, призначеними чи обраними у справі, протягом п`яти днів з моменту отримання заяви сторони, рішення яких є обов`язковим для сторін;
частини перша, сьома, восьма статті 27:
- третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи;
- при прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду;
- у разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи;
частини друга, третя статті 51:
- рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ;
- рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
7.2. ГПК України:
частина перша статті 22:
- спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу;
частини перша, друга статті 24:
- усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті;
- справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом;
частина друга статті 25:
- Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частини перша, друга, четверта статті 269:
- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги;
- суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї;
- суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права;
пункт 2 частини першої статті 275:
- скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
пункти перший, другий частини першої статті 277:
- підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
частина перша статті 346:
- сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду;
частини третя, п`ята статті 349:
- при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду;
- справа про оскарження рішення третейського суду розглядається господарським судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цим розділом;
частини перша, друга статті 350:
- рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею;
- рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанцій
8.1. Як правильно наголосив Північний апеляційний господарський суд, виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений положеннями частини третьої статті 51 Закону України «Про третейські суди» та статтею 350 ГПК України, у зв`язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести їх наявність.
8.2. Відмовляючи у задоволенні заяви Фірми про скасування оскаржуваного рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 01.04.2019 у третейській справі № 06/19, Північний апеляційний господарський суд виходив з відсутності підстав для скасування такого рішення, визначених частиною третьою статті 51 Закону України «Про третейські суди» та частиною другою статті 350 ГПК України, а також того, що Кредитний договір у редакції від 29.04.2014 містив третейське застереження щодо розгляду спору між сторонами зазначеним третейським судом.
8.3. Однак за результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів Касаційного господарського суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без урахування такого.
8.4. У розгляді справ щодо оскарження рішень третейських судів до предмета дослідження компетентного суду входить насамперед з`ясування обставин стосовно того, чи прийнято рішення третейського суду у спорі, передбаченому третейською угодою.
З метою з`ясування зазначених обставин компетентному суду необхідно встановити наявність погодження сторін щодо передачі можливого спору на вирішення відповідного третейського суду шляхом обов`язкового дослідження умов договору на предмет наявності третейського застереження або укладення сторонами окремої третейської угоди про це.
8.5. У поданих апеляційному суду додаткових поясненнях по суті спору скаржник зазначає, що строк дії Кредитного договору закінчився 31.01.2014 разом зі спливом строку фінансування позичальника. Станом на момент закінчення строку дії Кредитного договору його умови не містили положень щодо передачі можливих спорів за цим договором до третейського суду (третейського застереження).
8.6. Надаючи оцінку зазначеним доводам Фірми, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін -календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк, за загальним правилом, починає спливати з моменту укладення договору (частина друга зазначеної статті), хоча сторони й можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання такого зобов`язання.
8.7. За результатами дослідження умов Кредитного договору Касаційний господарський суд з`ясував, що з моменту укладення цього договору сторонами до нього неодноразово вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод, якими Кредитний договір викладався, зокрема, в новій редакції.
Умовами Кредитного договору в редакції від 30.03.2007 (зі змінами, внесеними на момент укладення додаткової угоди від 16.12.2013 № 46 та з урахуванням останньої) сторони не визначили строку дії договору, а погодили строк фінансування (кредитування), терміни закінчення фінансування (кредитування), а також терміни виконання зобов`язань позичальника з повернення кредитних коштів.
Так, згідно з пунктом 1.1 Кредитного договору (в зазначеній редакції) Банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію (надалі - Фінансування) із загальною сумою Фінансування 15 376 721,00 (п`ятнадцять мільйонів триста сімдесят шість тисяч сімсот двадцять один) ЄВРО з можливістю отримувати в ЄВРО та з терміном фінансування до 31.01.2014.
8.8. Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глави 74 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як вже було зазначено, умовами Кредитного договору в редакції від 30.03.2007 (зі змінами, внесеними на момент укладення додаткової угоди від 16.12.2013 № 46 та з урахуванням останньої) сторони погодили термін фінансування до 31.01.2014.
Отже, у межах цього строку Фірма мала повертати Банку кредит і сплачувати проценти за користування коштами. Починаючи з 01.02.2014, Фірма мала обов`язок, незалежно від пред`явлення вимоги Банком, повернути всю заборгованість за Кредитним договором у зв`язку зі спливом строку фінансування та непродовженням його на наступний період на момент закінчення такого строку.
Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 зі справи № 444/9519/12.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частиною першою статті 612 ЦК України).
8.9. Враховуючи приписи частини першої статті 631 ЦК України, а також те, що саме зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основними для такого виду договорів і сторонами досягнуто згоди з відповідних істотних умов Кредитного договору, доводи Фірми про те, що його дія закінчилася 31.01.2014, тобто зі спливом строку фінансування позичальника, є правомірними та обґрунтованими, що, утім, не свідчить про припинення зобов`язань позичальника з повернення Банку усієї суми кредиту та інших нарахованих платежів за таким договором відповідно до положень статті 599 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що на момент закінчення строку дії Кредитного договору його умовами не було передбачено положень щодо передачі можливих спорів до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України». Натомість пунктом 12.2 Кредитного договору було встановлено, що будь-які спори, що виникають за цим договором чи у зв`язку з ним, підлягають передачі на розгляд та кінцеве вирішення до Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відповідно до регламенту зазначеного міжнародного комерційного арбітражного суду; засідання арбітражу повинно проводитись у місті Києві, Україна, мова арбітражу - українська.
Матеріалами справи також підтверджується і позивачем не спростовано, що:
- зміни до Кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди від 29.04.2014 № 47 щодо викладення його в новій редакції були внесені після настання події, що мала юридичне значення, а саме - майже через три місяці після спливу (закінчення) його дії;
- сторонами Кредитного договору в новій редакції (в редакції додаткової угоди від 29.04.2014 № 47) не було встановлено - в розумінні наведеного припису частини третьої статті 631 ЦК України, - що умова (пункт) даного договору в новій редакції (в редакції додаткової угоди від 29.04.2014 № 47 та з урахуванням подальших змін, внесених додатковою угодою від 30.09.2016 № 48) щодо передачі спорів на розгляд Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до укладення відповідної додаткової угоди;
- за таких обставин застосування зазначеної умови додаткової угоди від 29.04.2014 № 47 (з урахуванням подальших змін, внесених додатковою угодою від 30.09.2016 № 48) до правовідносин сторін, які виникли до вчинення цього правочину, є неправомірним.
8.10. Частиною другою статті 604 ЦК України передбачено, що зобов`язання можуть припинятися за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).
Правовий аналіз наведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що новація - це угода сторін про те, що первісне зобов`язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов`язальне правовідношення. Характерною ознакою новації є відмінність нового правовідношення від попереднього за своїм змістом (характером прав і обов`язків, їх обсягом, порядком виконання тощо). Сторони у такому разі повинні обумовити в такій угоді припинення попередніх зобов`язань новими.
Суд апеляційної інстанції дослідив умови додаткової угоди від 29.04.2014 № 47, якою Кредитний договір викладено в новій редакції, та встановив, що такий правочин не є новацією в розумінні зазначеної статті ЦК України, оскільки не передбачає припинення зобов`язань, які існували між сторонами відповідно до умов Кредитного договору в редакції від 30.03.2007 (зі змінами, внесеними на момент укладення додаткової угоди від 16.12.2013 № 46 та з урахуванням останньої).
8.11. Північний апеляційний господарський суд наведеного вище не врахував, умов Кредитного договору на предмет дійсності третейського застереження належним чином не дослідив, положень Кредитного договору про те, що станом на момент закінчення строку його дії та настання моменту виконання всіх зобов`язань за ним спори підлягали вирішенню у Міжнародному комерційному Арбітражному суді при Торгово-промислові палаті України не встановив, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків щодо відсутності підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 01.04.2019 у третейській справі № 06/19 за заявою Фірми.
Зазначені обставини є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення третейського суду. Доводи Банку, викладені в його відзиві на апеляційну скаргу, цих висновків не спростовують та не впливають на них.
8.12. Посилання Банку на те, що доводи Фірми щодо наведених вище обставин є такими, що змінюють підстави оскарження рішення третейського суду зі справи, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки з`ясування обставин того, чи прийнято рішення третейського суду у спорі, передбаченому третейською угодою, входить до предмета дослідження компетентного суду при розгляді справ щодо оскарження рішень третейських судів та є обов`язковою умовою такого перегляду (що відповідає й приписам частини четвертої статті 349 ГПК України щодо меж повноважень суду).
Доводи Банку про те, що зміна представниками Фірми правової позиції щодо укладеності сторонами третейського застереження у Кредитному договорі в процесі існування спору між сторонами свідчить про недотримання останніми доктрини «естоппель» також не приймаються апеляційною інстанцією, оскільки заяви різних представників учасника справи, які належним чином не перевірені судом та які не ґрунтуються на досліджених і встановлених судом обставинах справи, не можуть вважатися сформованою правовою позицією особи (учасника справи), яку вони представляють.
8.13. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала Північного апеляційного господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
9.1. Доводи Фірми про порушення Північним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права у прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.
9.2. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне: апеляційну скаргу Фірми задовольнити; оскаржувану ухвалу Північного апеляційного господарського суду скасувати; прийняти нове рішення, яким заяву Фірми про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 01.04.2019 у третейській справі № 06/19 задовольнити, а зазначене рішенні - скасувати.
10. Судові витрати
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги мають бути покладені на Банк.
Керуючись статтями 253 269 275 277 282 349 350 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фірми «ТММ» - товариства з обмеженою відповідальністю, задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 зі справи № 873/41/19 скасувати.
3. Заяву фірми «ТММ» - товариства з обмеженою відповідальністю, про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 01.04.2019 у третейській справі № 06/19 задовольнити.
4. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 01.04.2019 у третейській справі № 06/19 скасувати.
5. Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь фірми «ТММ» - товариства з обмеженою відповідальністю, 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 к. судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко