ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2024 року
м. Київ
Cправа № 876/73/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023
у складі судді Кощеєва І. М.
у справі № 876/73/23
за заявою Приватного підприємства "ЮАС"
про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (у складі третейських суддів: головуючого - Палій Є. А., судді-доповідача Щербатюк В. А., судді Петрова Т. А.) від 08.09.2023
у третейській справі №14/41К-23
за позовом Приватного підприємства "ЮАС"
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 399 351,35 грн.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 09.04.2021 між Приватним підприємством "ЮАС" (далі - ПП "ЮАС", Підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", Замовник) укладено договір підряду №354, відповідно до п. 1.1 якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного Договору роботи по капітальному ремонту: відновленню, заміні та посиленню будівельних конструкцій галереї №7 (інв. №006223), галереї №2 (інв. №006233), галереї №3 (інв. №006364), галереї №5 (інв. №006230), галереї №1 (інв. №006234), галереї №10 (інв. №006236) ЦПО-2 ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" .
2. Відповідно до п. 14.2 Договору (копія якого була додана до заяви, разом з частковим перекладом з російської мови на українську мову, виконаним перекладачем, підпис якого засвідчений нотаріально), сторони погодили, що усі спори та розбіжності, які виникли у зв`язку з виконанням даного Договору або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом перемовин, їх розгляд здійснюється в Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група", згідно з Регламентом вказаного суду. Рішення Третейського суду є кінцевим та є обов`язковим для сторін.
3. 23.06.2023 до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (далі - Третейський суд) звернулося ПП "ЮАС" з позовом до ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 399 351,35 грн.
4. 08.09.2023 рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у справі № 14/41К-23 позов Приватного підприємства "ЮАС" задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ПП "ЮАС" 48 170,14 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором підряду №354 від 09.04.2021 (на капітальний ремонт), 351 181,21 грн- інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором підряду №354 від 09.04.2021 (на капітальний ремонт). Стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ПП "ЮАС" 4 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката за Договором про надання правничої допомоги б/н від 21.06.2023, 3 993,51 грн - витрат, пов`язаних з вирішенням третейського спору третейським судом.
5. 19.10.2023 ПП "ЮАС" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 08.09.2023 у справі №14/41К-23.
6. Заперечуючи проти заяви позивача, у відзиві відповідач просить суд відмовити ПП "ЮАС" у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 08.09.2023 з тих підстав, що рішення Третейського суду було ухвалено без встановлення на підставі належних і допустимих доказів наявності компетенції у третейського суду на розгляд спору, що в свою чергу, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 355 ГПК України, є підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
7. Відповідач стверджує, що Договір № 354 від 09.04.2021 не може бути допустимим доказом наявності між сторонами третейської угоди, оскільки він викладений іноземною мовою та до нього не додано засвідченого перекладу на українську мову, що унеможливлює встановлення третейським судом змісту такого документу, дії, яка вчинена на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена, на користь кого, тощо.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
8. 09.11.2023 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у справі № 876/73/23 заяву ПП "ЮАС" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" - задоволено. Видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 08.09.2023 у справі № 14/41К-23 про стягнення з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ПП "ЮАС" 48 170,14 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором підряду № 354 від 09.04.2021 (на капітальний ремонт), 351 181,21 грн - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором підряду № 354 від 09.04.2021 (на капітальний ремонт), 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката за Договором про надання правничої допомоги б/н від 21.06.2023, 3 993,51 грн - витрат, пов`язаних з вирішенням третейського спору третейським судом. Стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ПП "ЮАС" витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення, в сумі 1 342 грн та витрати на нотаріально посвідчений переклад витягу з договору, у розмірі 521,25 грн, про що видано наказ. Постановлено відповідні накази видати після набрання ухвалою законної сили.
9. Суд встановив, що дане рішення третейського суду є чинним; докази його скасування відсутні; рішення не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі; справа, у якій прийнято рішення, підвідомча третейському суду; докази того, що склад третейського суду не відповідав вимогам ст. ст. 16 - 19 Закону України "Про третейські суди" суду не надано. Таким чином, оскільки відсутні підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачені ст. 355 ГПК України, ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди", та враховуючи, що вказане рішення добровільно не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про видачу наказу на примусове виконання рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
А. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
10. 27.11.2023 (через систему Електронний Суд) ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подано до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі №876/73/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
11. Скаржник стверджує, що Договір № 354 від 09.04.2021 не може бути допустимим доказом наявності між сторонами третейської угоди з огляду на те, що викладений не українською, а іноземною мовою. Не перекладені з російської мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України "Про нотаріат" докази не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку. За доводом скаржника така правова позиція також відповідає усталеній судовій практиці як місцевих господарський судів, апеляційних судів та постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.
12. Таким чином, скаржник стверджує, що оскільки позивачем станом на момент розгляду спору третейським судом належних доказів укладення третейської угоди до суду не подано, у Постійно діючого Регіонального Третейського Суду України при Асоціації "Регіональна правова група" була відсутня компетенція стосовно переданого на його вирішення спору у справі № 14/41К-23, а апеляційний господарський суд порушив 4 частини 1 статті 355 ГПК України.
Б. Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу
13. Відзиву на апеляційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
14. Відповідно до частини другої статті 24 Господарського процесуального кодексу України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
15. Частиною другої статті 25 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
16. Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів.
17. Предметом судового розгляду у цій справі є заява ПП "ЮАС" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 08.09.2023 у справі № 14/41К-23.
18. Відповідно до частини другої статті 352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
19. Згідно з частиною третьою статті 354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
20. Частиною 1 статті 55 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 327 Господарського процесуального кодексу України та пункту 1-1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.
21. Відповідно до приписів статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Аналогічні положення передбачені статтею 56 Закону України "Про третейські суди".
22. Колегія суддів зауважує, що у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 Господарського процесуального кодексу України (зазначений висновок узгоджується із правовою позицією у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/8665/17, від 04.06.2019 у справі № 873/8/19, від 27.06.2019 у справі № 873/19/19, від 11.07.2019 у справі № 910/8692/17, від 13.11.2019 у справі № 873/51/19, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19).
23. Колегія суддів також звертає увагу на те, що встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом, як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 Господарського процесуального кодексу України, статті 56 Закону України "Про третейські суди". Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 876/32/20.
24. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
25. У пункті 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
26. Відповідно до частин 1, 4-6 статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
27. Наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, як і не підтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такої спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.
28. Оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія додається до заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду (пункт 2 частини четвертої статті 353 ГПК України).
29. Як вбачається з матеріалів справи, ПП "ЮАС" до заяви про видачу виконавчого документа заявником було додано третейську угоду (витяг договору № 354 від 09.04.2021) з перекладом з російської мови на українську мову, виконаним перекладачем, підпис якого засвідчений нотаріально.
30. Тобто позивачем виконано вимоги пункту 2 частини четвертої статті 353 ГПК України.
31. Відповідно до п. 14.2 Договору сторони погодили, що усі спори та розбіжності, які виникли у зв`язку з виконанням даного Договору або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом перемовин, їх розгляд здійснюється в Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група", згідно з Регламентом вказаного суду. Рішення Третейського суду є кінцевим та є обов`язковим для сторін.
32. Доказів визнання недійсним договору або третейської угоди матеріали справи не містять і сторонами не подані.
33. Стверджуючи про відсутність підстав для видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, відповідач доводить відсутність у третейського суду компетенції, оскільки позивачем до третейського суду було подано копію договору підряду, викладеного іноземною мовою (російською) та не додано належно засвідченого перекладу такого документу на українську мову.
34. Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 27 Закону України "Про третейські суди" третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.
35. Пунктом 1.6. Регламенту Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" передбачено, що третейський суд, з додержанням вимог цього регламенту, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.
36. З матеріалів третейської справи № 14/41К-23 вбачається, що 19.07.2023 ухвалою Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" порушено третейський розгляд справи та призначено судове засідання на 11.08.2023.
37. Отже, питання про наявність у Третейського суду компетенції на розгляд спору, що виник між сторонами, було вирішено Третейським судом під час порушення третейського розгляду справи № 14/41К-23, що узгоджується із наведеним вище положеннями Регламенту та Закону України "Про третейські суди".
38. Відповідно до п. 1.7. Регламенту сторона має право заявити про відсутність у Третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 27 Закону України "Про третейські суди".
39. З матеріалів третейської справи № 14/41К-23 також вбачається, що 11.08.2023 Третейський суд ухвалою відклав судове засідання на 08.09.2023. У зазначеній ухвалі також вказано, що Третейський суд вирішив розпочати розгляд справи по суті. В подальшому, 08.09.2023 відповідачем до Третейського суду було подано заяву про відсутність компетенції, яка залишена ухвалою Третейського суду від 08.09.2023 без розгляду, оскільки подана після початку розгляду справи по суті.
40. Відносно неподання позивачем Третейському суду засвідченого перекладу договору підряду з російської мови на українську, Верховний Суд зазначає наступне.
41. Відповідно до статті 31 Закону України "Про третейські суди" розгляд справ у третейському суді провадиться українською мовою, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду чи угодою сторін. Сторона, яка надає документи чи письмові докази мовою іншою, ніж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад на мову чи мови третейського розгляду.
42. Пунктом 3.3. Регламенту Третейського суду третейський розгляд справи ведеться українською мовою, а сторона, яка надає документи чи письмові докази мовою іншою, ніж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад.
43. При цьому, Верховний Суду зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії").
44. Верховний Суд звертає увагу, що формальне недотримання судом положень щодо перекладу наданих позивачем копій договору, стороною якого є відповідач (тому розуміння ним змісту зазначеного доказу презюмується), та інших доказів до матеріалів справи без належного обґрунтування необхідності такого перекладу суду (неправильного тлумачення сторонами та розуміння судом умов договору, а також змісту інших доказів), який здійснював третейський розгляд українською мовою, та за відсутності інших доводів і заперечень, які б підтверджували наявність підстав, визначених положеннями статті 355 ГПК України, свідчитимуть про надмірний формалізм при здійсненні судочинства судом, внаслідок чого право на доступ до суду буде неефективним. Подібного висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі № 876/55/23.
45. Посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17 колегія суддів не бере до уваги, оскільки у справі №910/4473/17 розглядався позов про визнання недійсним договору з тих підстав, що він суперечить Закону України "Про здійснення державних закупівель" та інтересам держави. У справі № 910/4473/17 Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що копії класифікаційного свідоцтва та тимчасового свідоцтва про клас судна містять відмітку про вчинення нотаріальної дії, яка засвідчує справжність підпису перекладача, який здійснив переклад документів з однієї мови на іншу та його кваліфікацію, а не засвідчив вірність копій документів, як на тому наголосив скаржник, що в силу приписів статті 34 Закону України "Про нотаріат", та главі 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 №296/5 є різними нотаріальними діями. Так, пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.
46. Проте у цій справі № 876/73/23 не ставиться питання щодо відмінностей таких нотаріальних дій як засвідчення справжності підпису перекладача та засвідчення вірності копій документів.
47. Також посилання скаржника на судову практику місцевих господарських судів та апеляційних судів колегія суддів відхиляє, оскільки такі не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України.
48. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність у третейського суду компетенції для розгляду спору та незастосування Центральним апеляційним господарським судом п. 4 ч. 1 ст. 355 ГПК України не знайшли свого підтвердження. Інших підстав, визначених ст. 355 ГПК України для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 08.09.2023 у третейській справі №14/41К-23 Судом не встановлено.
49. Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023.
50. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
51. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Б. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
52. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
53. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
54. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 253 269 275 282 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 876/73/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік