№ 902/1123/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/1123/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024 (суддя Тварковський А. А.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (Саврій В. А. - головуючий суддя, судді Коломис В. В., Миханюк М. В.) у справі

за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області

до Фермерського господарства "Влад",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Самгородської сільської ради Хмільницького району Вінницької області Уперчук Анастасія Володимирівна,

про визнання незаконним та скасування рішень спілки співвласників, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права приватної власності на гідротехнічні споруди,

(у судове засідання з`явилися: прокурор - Мовчан О. В., представник відповідача Гурба М. В.),

У зв`язку із перебуванням судді Могила С. К. у відрядженні, для розгляду касаційної скарги, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 20.09.2024, визначено колегію суддів: Волковицька Н. О., Міщенко І. С., Случ О. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області до Фермерського господарства "Влад" та просив:

- визнати незаконними та скасувати рішення спілки співвласників по врегулюванню майнових відносин по СФГ "Влад" с. Марківці, оформлене протоколом від 25.11.2013, згідно з яким вирішено викупити у 80 власників майна пайового фонду СФГ "Влад" майна на суму 228313,54 грн відповідно до переліку викупленого майна у частині викупу дамби, та рішення спілки співвласників по врегулюванню майнових відносин по СФГ "Влад" с. Марківці, оформлене протоколом від 25.11.2013, відповідно до якого затверджено перелік викупленого майна у пайовиків (у кількості 80 осіб) на суму 228 313,54 грн та передано СФГ "Влад" згідно з актом приймання-передачі у частині включення до переліку майна дамби;

- скасувати рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності за ФГ "Влад" на гідротехнічні споруди, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Марківці, вул. Берегова, 71, а саме: греблю №1; дамбу №2; водопропускну споруду №3 (індексний номер: 62259161 від 14.12.2021);

- скасувати державну реєстрацію права власності за ФГ "Влад" на гідротехнічні споруди, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Марківці, вул. Берегова, 71, а саме: греблю №1; дамбу №2; водопропускну споруду №3 (номер відомостей про речове право: 45637296), припинивши право приватної власності.

Позов аргументований тим, що з 14.12.2021 і по теперішній час за Фермерським господарством "Влад" зареєстровано право приватної власності на греблю № 1, дамбу № 2 та водоспускну споруду № 3 ставу "Великий", які знаходяться по вул. Береговій, 71 в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області. Водночас при затвердженні переліку майна та передачі його СФГ "Влад" спілкою співвласників по врегулюванню майнових відносин по СФГ "Влад" порушено законодавчі обмеження та протиправно передано юридичній особі гідроспоруди, щодо розпаювання яких діє пряма заборона.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, спірні гідроспоруди ставу Великий введені в експлуатацію у 1983 році (довідка СФГ Влад №30 від 01.04.2011).

Відповідно до довідки СТОВ Мрія №51 від 22.02.2011, на балансі колгоспу Росія с. Комсомольське знаходилась дамба уч. Марківці, яка була побудована у 1983 році. Колгосп Росія с. Комсомольське було реорганізовано в колективне господарство Агрофірма Мрія с. Комсомольське, яке стало правонаступником всіх основних та оборотних засобів (в тому числі дамба уч. Марківці балансовою вартістю 70902 грн). Під час від`єднання 01.03.1997 від Агрофірми Мрія було створене нове господарство КСП 9-Травня с. Марківці, якому було передано з балансу господарства агрофірми Мрія на баланс КСП 9-Травня частину основних та оборотних засобів, в тому числі і дамбу уч. Марківці вартістю 70902 грн.

Як вбачається з протоколу засідання спілки співвласників від 25.11.2013, свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) №009157 від 26.12.2013, Селянське фермерське господарство "Влад" було співвласником майна пайового фонду реорганізованого КСП с. Марківці на суму 228313,54 грн, що складало 36,49 відсотків всього пайового фонду.

Рішенням спілки співвласників від 25.11.2013 вирішено затвердити перелік викупленого майна та передати господарству СФГ "Влад" згідно з актом приймання-передачі.

Наведене підтверджується протоколом засідання спілки співвласників від 25.11.2013, переліком викупленого майна, актом приймання-передачі розпайованого майна від 25.11.2013.

До складу майна реорганізованого КСП с. Марківці входила гідротехнічна споруда, що складалась з греблі, дамби та водопропускної споруди, та яка входила до складу майна пайового фонду, що підтверджується уточненим переліком майна основних засобів пайового фонду.

За зверненням СФГ "Влад" №16 від 25.02.2011 до КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" складено інвентаризаційну справу №49 на гідротехнічні споруди ставу "Великий" с. Марківці Хмільницького району Вінницької області.

Відповідно до технічного опису та оцінки гідротехнічних споруд, 08.04.2011 проінвентаризовано греблю №1, дамбу №2 та водопропускну споруду №3 ставу "Великий" за межами с. Марківці Козятинського району Вінницької області, відновною (балансовою) вартістю 70,902 тис. грн.

Рішенням Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 21.07.2021 №60 "Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомому майну - дамбі", нерухомому майну - дамбі ставу "Великий" присвоєно поштову адресу: Вінницька область, Хмільницький район, с. Марківці, вул. Берегова, 71.

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія ВІ №110, виданого Махнівською сільською радою 27.08.2021, ФГ "Влад" с. Туча Хмільницького району має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СФГ "Влад", загальною вартістю 625 623 грн у розмірі частки, що становить 101 290 грн.

Враховуючи вищенаведене, ФГ "Влад" с. Туча Хмільницького району є власником пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства СФГ "Влад", загальною вартістю 625 623 грн у розмірі частки 329 603 грн, що становить 52,68 відсотків.

В подальшому, 14.12.2021 державним реєстратором Самгородоцької сільської ради Вінницької області Уперчук А.В. за реєстраційним номером 2532771005120 зареєстровано право приватної власності за Фермерським господарством "Влад" на об`єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди (гребля № 1, дамба № 2 та водоспускна споруда № 3), які знаходяться по вул. Береговій, 71 в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області, про що внесено відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Державну реєстрацію права власності було здійснено на підставі поданих відповідачем документів, а саме: рішення, серія та номер: 60, виданий 21.07.2021, видавник: Махнівська сільська рада Козятинського району; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: б/н, виданий 27.08.2021, видавник: Махнівська сільська рада Козятинського району; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: б/н, виданий 26.12.2013, видавник: Махнівська сільська рада Козятинського району; інвентаризаційна справа, серія та номер: б/н, виданий 08.04.2011, видавник: КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації".

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.02.2024 у справі № 902/1123/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції аргументоване тим, що враховуючи обмеження у процедурі паювання відповідач у законний спосіб не міг одержати спірне майно у власність, оскільки гідроспоруди, реєстрація права власності на які проведена за відповідачем на підставі наданих ним свідоцтв про право власності на майновий пай відповідно до вищенаведених норм не могли бути виділені в натурі в рахунок майнового паю. Отже, спірні рішення засідання спілки співвласників по врегулюванню майнових відносин по СФГ "Влад" с. Марківці, оформлені протоколами від 25.11.2013, у частині викупу дамби та затвердження дамби у складі переліку викупленого майна пайовиків є неправомірними. Поряд з цим, такі рішення по своїй суті не є первинними в частині розпаювання гідротехнічних споруд, позаяк таке майно набуто СФГ "Влад" шляхом викупу у майнових пайовиків с. Марківці, тобто фактичне розпаювання мало місце до набуття відповідачем такого майна. Водночас, трирічний строк позовної давності на момент звернення прокурора із даним позовом до суду сплинув, а в силу частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

3.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1123/23 рішення суду першої інстанції змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо своєчасного інформування відповідного органу влади про виявлені порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо перебування у приватній власності гідротехнічних споруд. Подані прокурором докази не доводять, що спірні гідроспоруди перебували у власності Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області чи у власності держави. Навпаки, докази, наявні у матеріалах справи, доводять перебування спірного майна з 1983 року і до державної реєстрації, на балансі різних підприємств.

Прокурором жодним чином не доведено порушення прав та інтересів держави в особі Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області спірними рішеннями: спілки співвласників по врегулюванню майнових відносин по СФГ "Влад" с. Марківці та державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності за ФГ "Влад" на гідротехнічні споруди.

Спірні рішення по своїй суті не є первинним в частині розпаювання гідротехнічних споруд, позаяк таке майно набуто СФГ "Влад" шляхом викупу у майнових пайовиків с. Марківці, тобто, фактичне розпаювання мало місце до набуття відповідачем такого майна.

Перебування у комунальній власності Махнівської об`єднаної територіальної громади в особі Махнівської сільської ради Хмільницького району земельної ділянки водного фонду, на якій розташовані водний об`єкт та спірні гідротехнічні споруди не є підставою для позбавлення права власності ФГ «Влад» на гідротехнічні споруди та скасування реєстрації за ним права власності.

Прокурор не ставить вимоги про визнання права власності на спірний об`єкт, а намагається досягти статусу спірного майна як безхазяйного для передачі у комунальну власність цієї територіальної громади, що не може вважатися ефективним способом захисту, оскільки в даній справі суд вирішує спір про право, тому скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у випадку скасування рішення спілки співвласників від 25.11.2013 та державної реєстрації права власності за ФГ "Влад", гідротехнічна споруда має бути повернута до складу майна пайового фонду реорганізованого КСП с. Марківці, як попереднього власника.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. З урахуванням пунктів 18, 21 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» № 177 від 28.12.2001, а також пункту 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики № 62 від 14.03.2001, гідротехнічні споруди, якими є дамби, греблі, водопропускні споруди не підлягають паюванню та в процесі паювання лише у період до 24.05.2013 могли передаватись на баланс підприємства-правонаступника або органу місцевого самоврядування.

Тому, гідроспоруди, реєстрація права власності на які проведена за відповідачем на підставі наданих ним свідоцтв про право власності на майновий пай, не могли бути законно набуті ним у власність як розпайоване майно, оскільки відповідно до наведених норм гідроспоруди не можуть бути виділені в натурі в рахунок майнового паю. Зазначене є свідченням незаконності рішень засідання спілки співвласників по врегулюванню майнових відносин по СФГ «Влад» с. Марківці, оформлених протоколами від 25.11.2013, у частині «викупу дамби» та затвердження дамби у складі «переліку викупленого майна у пайовиків».

Суд апеляційної інстанції не врахував доводи апеляційної скарги стосовно того, що не було дотримано порядок виділення майнових паїв у натурі, щодо особливостей якого зауважено у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 140/640/16-ц, від 27.01.2021 у справі № 133/2267/18, від 08.04.2019 у справі № 132/2483/16-ц, від 10.02.2021 у справі № 292/1170/17, від 26.06.2019 в справі № 612/579/16-ц.

Спірні гідроспоруди в силу статей 181-187 ЦК України нерозривно пов`язані з водними об`єктами, є приналежною річчю водойми, тобто головної речі та з огляду на специфіку водних ресурсів у даному випадку виконують, у тому числі, функції запобігання шкідливій дії вод (тобто захисні функції), не можуть бути відокремлені від останньої.

Державна реєстрація прав за ФГ «Влад», здійснена всупереч вимогам cтатті 335 ЦК України, cтатей 2, 3, 18, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Відомості Державного реєстру прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.08.2023 у справі № 911/30/22 за позовом ради до ТОВ «Сквираплемрибгосп» про скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності відповідача на спірну гідротехнічну споруду з одночасним припиненням права приватної власності останнього на об`єкт нерухомого майна - гідротехнічну споруду, вказав, що факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

Заперечуючи мотиви суду першої інстанції, скаржник стверджує, що докази обізнаності Махнівської (Комсомольської) сільської ради про наявність оскаржуваних рішень від 25.11.2013 у справі відсутні. Із змісту свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) № 009157 від 26.12.2013, не вбачається виділення майнового паю у складі гідроспоруди в натурі, тому, зміст свідоцтва не давав інформацію про порушення, що б викликали необхідність захисту прав держави в особі Комсомольської сільської ради як представницького органу територіальної громади.

Щодо оцінки співмірності втручання у право власності необхідно врахувати висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 13.09.2023 у справі № 707/1711/20-ц.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Відповідно до частини першої статті 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Тобто, землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.

Пунктом «ґ» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статей 186 190 316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ. Отже, розглядаючи відповідні спори, суди мають враховувати, що приналежність головної речі не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/8903/16).

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

У постанові від 24.01.2024 у справі № 401/2975/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приналежність до головної речі самостійно не реєструється, як окремий об`єкт нерухомого майна. У такому випадку державному реєстратору необхідно відмовити у державній реєстрації права власності на об`єкт, який є приналежністю головної речі.

Відповідно до додатку А до ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення, Гідротехнічні споруди- це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про «аквакультуру» гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури 252 від 19.12.1995, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002 встановлено, що гідротехнічні споруди- це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водовипуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Тобто, незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкта.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 903/906/16 вказано, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, яким обґрунтована касаційна скарга, факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

Колегія суддів зауважує, що у межах спірних правовідносин важливим є правильне визначення правового режиму майна. Однак, апеляційний господарський суд під час розгляду апеляційної скарги прокурора вказаних вище обставин не врахував та не дослідив, передчасно дійшов висновку про те, що чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо перебування у приватній власності гідротехнічних споруд.

У свою чергу, помилковими є висновки апеляційного господарського суду щодо відсутності порушення прав та інтересів держави в особі Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, оскільки як слідує із позову прокурора, саме з метою захисту права на землі водного фонду було ініційоване відповідне провадження.

У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 28), від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц (пункт69), від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц (пункт 43)).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має також бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29)).

При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Оцінюючи ефективність заявлених вимог, суд апеляційної інстанції не врахував, що прокурор звернувся з вимогою про скасування державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди, припинивши право приватної власності, саме внаслідок, на думку прокурора, відсутності у відповідача права на таке майно.

Верховний Суд також зауважує, що апеляційному господарського суду необхідно дослідити наявні у справі докази щодо обставин переходу у власність спірного майна та можливості застосування пунктів 18, 21 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» № 177 від 28.12.2001, а також пункту 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики № 62 від 14.03.2001, на які посилається прокурор.

У той же час, колегія суддів не надає оцінку доводам скаржника щодо позовної давності та співмірності втручання у право власності, оскільки за результатами нового розгляду суд апеляційної інстанції досліджуватиме відповідні обставини, як і оцінюватиме обґрунтованість відповідних тверджень у контексті мотивів апеляційної скарги прокурора.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73 74 76 77 86 236- 238 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив усіх обставин справи, не дослідив докази, які є важливими у спірних правовідносинах, не врахували практику Верховного Суду, а колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може самостійно встановлювати відповідні обставини.

Водночас, доводи відзиву на касаційну скаргу зазначених обставин не спростовують, а недослідження відповідних обставин позбавляє підстав для залишення без змін оскаржуваних рішень.

5.4. У зв`язку із викладеним, оскільки доводи скаржника частково підтвердилися, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного господарського суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 902/1123/23 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. С. Міщенко

О. В. Случ