ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 902/314/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Петрусенко Н.І. (адвокат),
відповідача - Коновал Д.В. (адвокат),
третьої особи 1 - не з`явився,
третьої особи 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К",
на рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2022 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К"
про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: підприємства "Вінницький консервний завод";
компанії Ukinvest Development Limited.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (далі - ТОВ "НДІ "Укрекопроект", позивач) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (далі ТОВ "НВП "Риф-К", відповідач) про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2018 №01-04-2018 (далі - Договір оренди), укладеного між сторонами.
1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "НДІ "Укрекопроект" посилалося на те, що:
- відповідач не є власником орендованого майна (згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником значиться інша юридична особа), а тому ТОВ "НВП "Риф-К" не могло виступати орендодавцем, укладати договір та передавати приміщення в оренду;
- відповідачу незаконно було передано майно на підставі договору позички від 01.12.2018. Зокрема, під час розгляду господарської справи №908/2277/21 було встановлено, що у відповідача майно, що є предметом оренди (нежитлові приміщення по вул. Дубовецькій, 33 у м. Вінниці) також знаходиться у користуванні на підставі безоплатного договору позички від 01.12.2018, укладеному з Компанією Ukinvest Development Limited;
- відповідач за договором позички від 01.12.2018 не набув права користування майном, що є предметом Договору оренди на час укладення оскаржуваного договору;
- відповідач передав майно в платне користування позивачу, всупереч умовам договору позички від 01.12.2018, оскільки мав право передавати річ, яка є предметом цього договору лише у безоплатне тимчасове користування іншій особі.
- під час підписання Договору оренди сторонами були допущенні дефекти змісту договору, зокрема не визначено такої істотної умови договору як об`єкт оренди (склад і вартість майна);
- зі змісту Додатків до Договору оренди неможливо дійти однозначного беззаперечного висновку, чи змінювалась площа орендованого приміщення з однієї на іншу, чи навпаки площа орендованого приміщення збільшувалась шляхом плюсування цих площ;
- у Договорі оренди відсутні обов`язкові реквізити, зокрема, печатка орендаря - позивача.
1.3. За твердженням позивача, оспорюваний Договір оренди не відповідає положенням статті 13 Конституції України, статей 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.12.2022 у справі №902/314/22 (суддя Міліцанов Р.В.), яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 зі справи (колегія суддів: Миханюк М.В., Савченко Г.І., Саврій В.А.) позов задоволено повністю; визнано недійсним Договір оренди, укладений між ТОВ "НВП "Риф-К" та ТОВ "НДІ "Укрекопроект".
2.2. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи позивача, наведені на обґрунтування позовних вимог в частині того, що: Договір оренди не містить обов`язкових реквізитів договору, зокрема печатки орендаря; Договір не містить визначення таких істотних умов, як об`єкт оренди (склад і вартість майна. Зокрема, за висновками судів, у матеріалах справи наявні докази фактичного виконання сторонами спірного Договору оренди, що свідчать про погодження ними усіх істотних умов відповідного договору, а питання щодо конкретизації об`єкта оренди позивач міг з`ясувати на стадії укладення оспорюваного Договору. Наявні у матеріалах справи акти здачі-приймання наданих послуг (підписані позивачем і скріплені печатками товариства) за якими останнім також проводились розрахунки свідчать про необґрунтованість посилань позивача на недійсність договору за відсутності печатки та є такими, що суперечать засадам добросовісності і попереднім вчинкам цієї юридичної особи.
2.3. У контексті інших доводів позивача, суди дійшли висновку, що дослідженню та оцінці у даному спорі підлягають обставини, зокрема щодо: 1) обсягу повноважень (цивільної дієздатності) відповідача на передання майна, що є предметом Договору оренди на підставі договору позички від 01.12.2018; 2) докази на підтвердження обставин щодо належного власника нерухомого майна (компанії Ukinvest Development Limited), яке розташоване за адресою по вул. Дубовецькій, 33 у м. Вінниці та, відповідно є предметом Договору оренди.
2.4. Надавши оцінку умовам договору позички від 01.12.2018 суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не мав достатнього обсягу дієздатності на укладання Договору оренди, укладання спірного Договору суперечить положенням пункту 2 частини другої статті 833 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями частини другої статті 761, частини першої статті 773 та частини четвертої статті 774 ЦК України. За висновками судів, такі обставини є самостійною та достатньою підставою для визнання недійсним Договору оренди.
2.5. Встановивши обставини, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Дубовецька, буд. 33, м. Вінниця, станом на 01.12.2021 власником нежитлового приміщення, виробничих будівель та споруд загальною площею 30594 кв.м, що складається з цілісного майнового комплексу є - підприємство "Вінницький консервний завод", суди дійшли висновку, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься суперечлива інформація з приводу власника нерухомого майна, яке є предметом оренди за Договором, а також висновку про недобросовісне здійснення учасниками справи процесуальних обов`язків щодо подачі усіх доказів, які стосуються предмету спору.
2.6. Урахувавши висновки і встановлені обставини, які були предметом розгляду та дослідження у господарському спорі зі справи №10/52-05, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні у справі докази щодо площі нерухомого майна, яке належало Компанії Ukinvest Development Limited, не дозволяють зробити висновок про наявність достатнього обсягу повноважень на передачу прав ТОВ "НВП "Риф-К" укладати оспорюваний Договір оренди. За висновками судів, Компанія Ukinvest Development Limited на час укладання з відповідачем Договору користування майном від 28.03.2016 №1/3-1628 не була власником нерухомого майна (нежитлового приміщення, виробничих будівель та споруд загальною площею 30594 кв.м розташованого за адресою: вул. Дубовецька, буд. 33, м. Вінниця).
2.7. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідний Договір не є належним доказом на підтвердження обсягу повноважень та дієздатності ТОВ "НВП "Риф-К", як орендодавця за Договором оренди. Таким чином укладання спірного Договору оренди відповідачем суперечить положенням статті 761 ЦК України.
2.8. Наведені обставини в сукупності суди попередніх інстанцій визнали достатньою підставою для визнання Договору оренди недійсним відповідно до положень статей 203 215 ЦК України.
2.9. Суди дійшли висновку, що чинність оспорюваного Договору покладає на позивача майнові зобов`язання і визнання Договору оренди недійсним унеможливить порушення майнових прав позивача після набрання рішення у даній справі законної сили. З огляду на наведене, дійшли висновку про порушення майнових прав позивача та необхідність їх судового захисту.
2.10. Водночас, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суди з посиланням на постанову Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012 дійшли висновку, що початок перебігу строків позовної давності за спірними вимогами відліковується з моменту, коли особа могла дізнатися про порушення своїх прав, тобто з дати укладення договору 01.04.2018. Таким чином, суди встановили, що трирічний строк позовної давності за такими вимогами спливав 02.04.2021.
2.11. Водночас, за висновком судів, застосуванню до даного позову підлягає Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (далі - Закон №540-IX), яким Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктами 12-14 щодо продовження строків, визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на строк дії карантину.
2.12. З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку, що станом на 02.04.2020 (час набрання чинності Законом №540-IX) термін позовної давності за вимогами про визнання недійсним Договору оренди не сплинув, а тому позивачем заявлено позов у межах строків, визначених законом.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "НВП "Риф-К" (далі - скаржник), з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023; справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України
4.1.2. Зокрема, обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування:
- статей 48 59 ЦК УРСР (у відповідній редакції), статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні", Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, по перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121 (далі - Інструкція №121), відносно застосування яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах для визначення законності та правомірності акту приймання- передачі майна до статутного фонду підприємству "Вінницький консервний завод";
- статті 13 ГПК України щодо змагальності сторін та частини першої статті 75 ГПК України, відносно незастосування судами попередніх інстанцій указаних положень в частині оцінки обставин, викладених та визнаних Компанією Ukinvest Development Limited і підприємством "Вінницький консервний завод" у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу, та відповідно, які не підлягають доказуванню.
4.1.3. Скаржник також зазначає, що судами не досліджено зібрані у справі докази, а також скаржник зазначає про те, що суди встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
4.1.4. Зокрема суди попередніх інстанцій не врахували, що Акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу підписаний між Компанією Ukinvest Development Limited та підприємством "Вінницький консервний завод" на який суди посилається у оскаржуваних судових рішеннях є недійсним в силу положень статей 48 59 ЦК УРСР та статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинні на час складання акта), оскільки право повного господарського відання передбачалось лише для майна, що було державною власністю, закріпленою за державним або казенним підприємством, а не майна юридичних осіб приватної форми власності інших держав. Суди не врахували, що цей Акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу є недійсним з моменту його "укладання" і власником цілісного майнового комплексу площею 30 594 кв.м за адресою: м. Вінниця, вул. Дубовецька (колишня назва - Енгельса) 29, (колишній номер-33) на підставі Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу "Вінницький консервний завод" від 19.10.2000 є саме Компанія Ukinvest Development Limited.
4.1.5. Судами також не враховано, що відповідно до положень Інструкції №121 Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду не є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводилась державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, а тому і проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на цій підставі також є незаконною.
4.1.6. Суди попередніх інстанцій не застосували положення частини першої статті 75 ГПК України та не визнали встановленими обставини, що підприємство "Вінницький консервний завод" підтверджує обставини щодо обізнаності про факт передання ТОВ "НВП "Риф-К" в оренду ТОВ "НДІ "Укрекопроект" нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: вул. Дубовецька, буд. 33, м. Вінниця. Суди також не визнали встановленими в силу положень частини першої статті 75 ГПК України обставини, що підприємство "Вінницький консервний завод" підтверджує що у 2003 році ним було укладено з Компанією I Reinvest Development Limited договір, відповідно до умов якого підприємство отримало цілісний майновий комплекс "Вінницький консервний завод" площею 30 594 кв.м, розташований у м. Вінниця, по вул. Енгельса. 33, у тимчасове безоплатне користування, а також обставини, що у 2006 році вказаний цілісний майновий комплекс було повернуто підприємством власнику- Компанії Ukinvest Development Limited.
4.1.7. Відповідач вважає, що наведені та визнані підприємством "Вінницький консервний завод" обставини безпосередньо впливають на доведення обставин в частині відсутності порушення ТОВ "НВП "Риф-К" вимог статей 774 833 ЦК України, які суд першої та апеляційної інстанції вважали доведеними. Наведені вище та визнані учасниками справи фактичні обставини навпаки доводять факт правомірності дій відповідача щодо передачі в піднайм (суборенду) нерухомого майна, отриманого ним від Компанії Ukinvest Development Limited за Договором користування майном від 28.03.2016 №1/3-1628 та Договором позички від 01.12.2018.
4.1.8. Судами попередніх інстанцій порушено положення статті 13 ГПК України, оскільки позивачем ні у позові, ні у відзиві на позов не було зазначено про обставини, які описано та встановлено у господарській справі №10/52-05, суд першої інстанції самостійно з порушенням положень ГПК України зібрав такий доказ та поклав його в основу рішення. Натомість відповідач був позбавлений можливості подати суду докази на спростування обставин, викладених у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 зі справи №10/52-05. Докази та пояснення на спростування обставин описаних у справі №10/52-05 відповідач подав до суду апеляційної інстанції, однак суд апеляційної інстанції відмовив у приєднанні таких доказів до матеріалів справи, чим також порушив принцип рівності сторін. При цьому апеляційний суд належним чином у процесуальному порядку не відреагував на подані відповідачем докази та взагалі не з`ясував наявність чи відсутність об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії, а лише обмежився зазначенням в оскаржуваній постанові про те, що не досліджуватиме надані докази, оскільки відповідач не надав доказів неможливості подання цих документів до суду першої інстанції.
4.1.9. Суд першої інстанції в порушення положень ГПК України у судовому засіданні 07.09.2022 без будь яких заяв від учасників справи, прийняв рішення повернутися до стадії підготовчого провадження та за власною ініціативою витребував у комунального підприємства "Вінницьке бюро технічної інвентаризації" матеріали інвентаризаційної справи щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Дубовецька (Енгельса), 33, м. Вінниця, вул. Дубовецька (Енгельса), 29. При цьому в ухвалі суду від 16.08.2022 суд закриваючи підготовче провадження не зазначав про будь які наявні у суду сумніви щодо добросовісного здійснення учасниками прав відносно доказів.
4.1.10. Таким чином скаржник вважає, що матеріали інвентаризаційної справи витребуваної у комунального підприємства "Вінницьке бюро технічної інвентаризації" є недопустимим доказом відповідно до частини другої статті 77 ГПК України, оскільки такий доказ було одержано з порушенням порядку отримання доказів, визначеним ГПК України, тобто з порушенням закону.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НДІ "Укрекопроект" доводи касаційної скарги не визнає та просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК; залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
4.2.2. У відзиві на касаційну скаргу Компанія Ukinvest Development Limited підтримує доводи касаційної скарги ТОВ "НВП "Риф-К" та просить суд її задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2.3. Від підприємства "Вінницький консервний завод" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє підтримує доводи касаційної скарги та зазначає про неправомірність ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень; просить суд її задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. 28.03.2016 між Компанією Ukinvest Development Limited (Позичкодавець) та ТОВ "НВП "Риф-К" (Користувач) укладено Договір користування №1/3-16 (далі - Договір користування №1/3-16) відповідно до умов якого Позичкодавець передає, а Користувач приймає в тимчасове безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою: вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012, які належать Позичкодавцю на праві власності, для ведення господарської діяльності.
5.2. Передача Користувачу Об`єкта, вказаного в пункті 1.1 Договору, оформлюється Актом приймання-передачі. Підписання сторонами Акту приймання - передачі свідчить про початок користування (пункт 2.1 Договору користування №1/3-16).
5.3. Згідно з Розділом 3 Договору користування №1/3-16, Користувач наділений правами та обов`язками, зокрема: самостійно проводити за власний рахунок необхідний поточний, капітальний та інші види ремонту; утримувати об`єкт користування в належному стані; забезпечувати охорону об`єкта; за погодженням з Позичкодавцем здійснювати технічне переоснащення, поліпшення стану об`єкта, що не зменшує його вартості.
5.4. Позичкодавець зобов`язаний передати об`єкт Користувачу за Актом приймання-передачі не пізніше семи днів з моменту набрання чинності Договором; надати Користувачу можливість встановлювати прилади обліку електроенергії, охоронну, пожежну сигналізацію та інші необхідні пристрої, а також має право контролювати наявність, стан, напрямки та ефективність використання об`єкта (Розділ 4 Договору користування №1/3-16).
5.5. Договір укладений на 360 днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі. Якщо жодні із сторін в строк один місяць до закінчення дії Договору не заявить про намір його розірвати, то він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах (пункт 9.1 Договору користування№1/3-16).
5.6. На виконання умов Договору користування №1/3-16 Компанією Ukinvest Development Limited та ТОВ "НВП "Риф-К" 01.04.2016 підписано Акт приймання-передачі в тимчасове безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою: вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця.
5.7. У подальшому 01.12.2018 між Компанією Ukinvest Development Limited (Позичкодавець) та ТОВ "НВП "Риф-К" (Користувач) укладено Договір користування №1/12-18, предметом якого є передача у безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою: вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012, які належать Позичкодавцю на праві власності, для ведення господарської діяльності.
5.8. Судами встановлено, що положення Договору користування №1/12-18 повністю відповідають змісту попереднього Договору користування №1/3-16. Факт передачі позивачу в тимчасове безоплатне користування ТОВ "НВП "Риф-К" виробничих, складських та офісних приміщень, розташованих за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33 у м. Вінниця за Договором користування №1/12-18 підтверджується Актом приймання-передачі майна від 06.12.2018.
5.9. Судами також встановлено, що 01.04.2018 між ТОВ "НВП "Риф-К" в особі директора Сорокіна Віктора Володимировича (Орендодавець) та ТОВ "НДІ "Укрекопроект" (Орендар) укладено оспорюваний Договір оренди приміщення, відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець надає в оренду приміщення (об`єкт Оренди) загальною площею 185 кв.м, розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.
5.10. Термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття об`єкта, що орендується, за актом прийому-передачі (пункт 3.1 Договору оренди).
5.11. Згідно з пунктом 3.2. Договору оренди якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення Договору не заявить про намір його розірвати, то Договір пролонгується на термін передбачений пунктом 3.1 і на умовах визначених Договором, за винятком орендної плати, яка узгоджується окремо.
5.12. Відповідно до пункту 4.2. Договору оренди розмір орендної плати на день підписання Договору становить 40 грн за 1 кв.м, без ПДВ.
5.13. Орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Орендодавця або в касу Орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду до Договору (пункти 4.4, 4.5 Договору оренди).
5.14. Об`єкт оренди, переданий Орендарю, повертається Орендодавцеві не пізніше п`яти днів після закінчення терміну дії Договору (якщо не буде досягнуто згоди про продовження оренди), або в разі його дострокового розірвання за Актом приймання-передачі (пункт 8.1 Договору оренди.
5.15. Судами також встановлено, що на виконання умов Договору оренди 01.04.2018 сторонами підписано Акт приймання-передачі в оренду приміщення загальною площею 185 кв.м, що розташоване за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.
5.16. 01.04.2019 Додатком №01 до Договору оренди сторони визначили, що розмір орендної плати на день підписання додатку до Договору становить 48,1 грн за 1 кв.м, без ПДВ.
5.17. Додатками до Договору оренди від 27.06.2019 за №05 та від 01.07.2019 за №02, сторонами погоджено додаткове надання в оренду приміщень, розташованих за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33, загальною площею 370 кв.м та 125 кв.м відповідно.
5.18. Як встановили суди, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Дубовецька, буд. 33, м. Вінниця, станом на 01.12.2021 власником нежитлового приміщення, виробничих будівель та споруд загальною площею 30594 кв.м, що складається з цілісного майнового комплексу є підприємство "Вінницький консервний завод".
5.19. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №287825604: об`єкт нерухомого майна по вул. Дубовецька, 33 у м. Вінниці складається з цілісного майнового комплексу "Вінницький консервний завод" нежитлових приміщень, виробничих будівель та споруд. Загальна площа об`єкту нерухомості складає 30 594,00 кв.м. Власником орендованого майна зазначено- підприємство "Вінницький консервний завод" (код 31255205). Право власності за підприємством "Вінницький консервний завод" (код 31255205) зареєстровано 02.03.2018.
5.20. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за Компанією Ukinvest Development Limited зареєстровано, починаючи з 20.07.2010, право власності на 7/1000 комплексу, нежитлові будівлі та споруди за адресою нерухомого майна: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Енгельса, будинок 29 / вулиця Енгельса, будинок 33, на підставі свідоцтва про право власності, САА 363785 від 12.01.2006, виданого Виконавчим комітетом Вінницької міської ради; починаючи з 06.08.2010 на 91/100, згідно свідоцтва про право власності №662 від 10.11.2005, виданого Виконавчим комітетом Вінницької міської ради.
5.21. Суд першої інстанції встановивши обставини, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься суперечлива інформація з приводу власника нерухомого майна: нежитлових будівель та споруд за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Енгельса (Дубовецька), будинок 29/вулиця Енгельса (Дубовецька), будинок 33, ухвалою суду від 15.09.2022 витребував у комунального підприємства "Вінницьке бюро технічної інвентаризації" матеріали інвентаризаційної справи щодо вказаного нерухомого майна.
5.22. Зокрема, за висновками суду, обставини щодо: наявності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неоднозначних відомостей щодо власника нерухомого майна, яке передано в оренду; за відсутності у оспорюваному договорі відомостей про власника майна, реквізитів (літер, номерів) приміщень, котрі передано в оренду; відсутність у наданому відповідачем договорі позички повноважень на передачу майна у користування третім особам та з урахуванням тих обставин, що сторонами самостійно не надано суду первинних документів, які підтверджували підстави виникнення права власності на нерухоме майно у третіх осіб, свідчать про недобросовісне здійснення учасниками справи процесуальних обов`язків щодо подачі усіх доказів, котрі стосуються предмету спору.
5.23. Ухвалами господарського суду Вінницької області від 11.10.2022 та від 04.11.2022 також зобов`язано відповідача ТОВ "НВП "Риф-К" та Компанію Ukinvest Development Limited надати інформацію та технічні документи, які ідентифікують об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Дубовецька (Енгельса) 29, 33 (вказати номери або назви літер будівель та споруд згідно матеріалів технічної інвентаризації), які було передано в оренду ТОВ "НДІ "Укрекопроект" згідно з Договором оренди. Вимоги зазначених ухвал учасниками справи не виконано.
5.24. Місцевим господарським судом досліджено матеріали інвентаризаційної справи по об`єкту нерухомого майна: м. Вінниця, вулиця Енгельса (Дубовецька), будинок 29 (33) та встановлено такі обставини:
- постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі №3/12/2011/5003, яка залишена без змін судом касаційної інстанції, визнано за Компанією Ukinvest Development Limited право власності на приміщення прибудови до котельної загальною площею 671,1 кв.м у м. Вінниця по вул. Енгельса, 33, із загальної площі 30594,00 кв.м. При цьому перелічені у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі №3/12/2011/5003 приміщення не містять відповідних площ, розміром 185, 370 або 125 кв.м, які є предметом оренди за спірним Договором;
- у провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №10/52-05 про банкрутство підприємства "Вінницький консервний завод" і питання щодо належного власника нерухомого майна у м. Вінниця по вулиці Енгельса (Дубовецька), будинок 29, 33 було предметом дослідження Касаційним господарським судом у складі Верхоговного Суду у межах цієї справи, зокрема на предмет його належності Компанії Ukinvest Development Limited (учасниками справи №10/52-05 були підприємство "Вінницький консервний завод" та Компанія Ukinvest Development Limited, а предметом дослідження були докази набуття права власності на нерухоме майно, яке є об`єктом оспорюваного Договору оренди);
- у постанові Північно-Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №10/52-05 встановлено, що: рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.10.2001 №1881 про оформлення права власності підприємству "Вінницький консервний завод" є самостійною та достатньою підставою виникнення права власності на майно у Підприємства "Вінницький консервний завод". Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.10.2001 №1881 в установленому законом порядку скасовано не було, незаконним не визнано, а тому внесення 02.03.2018 об`єкта нерухомості за реєстраційним номером №1500848405101 до Державного реєстру прав на нерухоме майно, яким зареєстровано право власності за підприємством "Вінницький консервний завод" є чинним. Правові підстави для реєстрації права власності на майно за Компанією Ukinvest Development Limited втратили свою чинність, а наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис не ґрунтується на актах цивільного законодавства або рішеннях компетентних органів, які наділені повноваженнями для передачі об`єктів у власність.
5.25. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що укладаючи оспорюваний Договір відповідач не мав достатнього обсягу дієздатності на його укладання, що суперечить положенням пункту 2 частини другої статті 833 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями частини другої статті 761, частини першої статті 773 та частини четвертої статті 774 ЦК України. Чинність оспорюваного Договору покладає на позивача майнові зобов`язання, що свідчить про порушення майнових прав позивача та необхідність їх судового захисту. За висновками судів, визнання Договору оренди недійсним унеможливить порушення майнових прав позивача після набрання рішення у даній справі законної сили.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на: пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду та пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не дослідили зібрані у справі докази а також встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Спірним питаннями у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання договору недійсним.
7.2. Статтями 203 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
7.3. У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
7.4. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (рецисорний позов).
7.5. Так, за доводами позивача, оспорюваний правочин є недійсним з огляду на відсутність у відповідача обсягу повноважень (цивільної дієздатності) щодо передачі майна, що є предметом Договору оренди в піднайм на підставі договору позички від 01.12.2018.
7.6. У контексті доводів касаційної скарги, встановлених у справі обставин та висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає таке.
7.7. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
7.8. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
7.9. За частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
7.10. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
7.11. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
7.12. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
7.13. У постанові від 01.03.2023 зі справи №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: "надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Як «ефективний» слід розуміти такий засіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити відновлення порушеного права, а у разі неможливості такого відновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи".
7.14. Суд виходить з того, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами). Вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).
7.15. Верховний Суд України неодноразово наголошував (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
7.16. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.
7.17. В аспекті встановлених у справі обставин та порушуваних у касаційній скарзі питань колегія суддів акцентує увагу на тому, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20.
7.18. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).
7.19. У силу положень частини другої статті 2 ГПК України основними завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
7.20. Відповідно до частини першої, пункту п`ятого частини другої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
7.21. Суд також звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
7.22. Водночас оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (подібні за змістом висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 12.06.2020 у справі №906/775/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
7.23. Таким чином визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії").
7.24. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
7.25. При цьому з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
7.26. Так, колегія суддів виходить з того, що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину застосуванню підлягають загальні положення статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. Саме за результатами розгляду спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину. При цьому судом має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
7.27. Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, так і відповідач, який вважає, що не порушував права і законні інтереси позивача, самостійно визначають докази, які, на їх думку, підтверджують/відхиляють/спростовують заявлені вимоги. Отже, при зверненні до суду з цим позовом ТОВ "НДІ "Укрекопроект" мало обґрунтувати, які його права чи законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором, а суди, у свою чергу, повинні були перевірити ці обставини.
7.28. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
7.29. Таким чином у вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку оспорюваному правочину першочергово повинні були встановити чи порушено право позивача оспорюваним правочином, яке саме право позивача порушується. Проте, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що дійшовши висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, суди не установили та не зазначили, чи порушуються права позивача оспорюваним правочином на час пред`явлення позову. Зокрема, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення та яким чином прийняте у справі рішення суду може бути виконано. Тобто які саме майнові права позивача буде захищено та відновлено внаслідок задоволення позовних вимог. Оскаржувані судові рішення не містять належного мотивування щодо наявності реальності (дійсності) порушення прав та інтересів позивача у цьому випадку.
7.30. При цьому суди взагалі не надали оцінки тим обставинам, що позивач звертаючись до суду з даним позовом і посилаючись на те, що оспорюваний Договір є недійсним, ніяким чином не обґрунтовує обставин та/або фактів порушення його майнових прав або інтересів оспорюваним Договором, як і не наводить мотивів яким чином його майнові права або інтерес буде захищено та відновлено за результатами визнання цього правочину недійсним. Тобто, яким чином задоволення позовних вимог вплине на правову визначеність у відносинах позивача, як орендаря за оспорюваним Договором.
7.31. Текст указаного позову, на переконання колегії суддів, не свідчить про невизнання будь якими особами у тому числі і власником майна прав та обов`язків позивача та відповідача за оспорюваним Договором оренди. Жодних обставин того, що права та інтереси позивача внаслідок вчинення відповідачем оспорюваного правочину за відсутності повноважень (цивільної дієздатності) було порушено і які буде відновлено та захищено внаслідок задоволення його вимог.
7.32. Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
7.33. Поряд з тим свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3 627 ЦК України, статті 6 43 ГК України.
7.34. Водночас у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що оспорюваний Договір оренди фактично виконується його сторонами, що свідчить про погодження ними усіх істотних умов цього договору. При цьому наявні у матеріалах справи акти здачі-приймання наданих послуг (підписані позивачем і скріплені печатками товариства) за якими останнім також проводились розрахунки свідчать про фактичне схвалення цього правочину позивачем.
7.35. Колегія суддів також звертає увагу на те, що в силу положень статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
7.36. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
7.37. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
7.38. У контексті доводів касаційної скарги щодо застосування судами попередніх інстанцій положень статті 13 та частини першої статті 75 ГПК України колегія суддів зазначає про те, що суди не надали належної оцінки наведеним вище обставинам, стосовно суперечливої поведінки позивача відносно своїх попередніх вчинків. У тому числі і щодо виконання позивачем цього Договору та з урахуванням обставин щодо наявності рішення суду у справі №908/2277/21 про стягнення з позивача (орендаря за оспорюваним правочином) заборгованості зі сплати орендних платежів.
7.39. Судами попередніх інстанцій також у контексті підстав заявленого позову, тобто висновку про наявність права та/або інтересу, які потребують захисту в межах цього спору, не враховано встановлених у справі №10/52-05 обставин справи щодо волевиявлення та вчинення певних дій Компанією Ukinvest Development Limited з передачі цілісного майнового комплексу "Вінницького консервного заводу" у власність (до статутного фонду) підприємства "Вінницький консервний завод". Суди також не надали будь якої оцінки доводам третіх осіб щодо надання згоди відповідачу на передачу в піднайм (суборенду) нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного Договору оренди, як власниками майна в силу закону і статуту. Судами також не встановлювались обставини чи набув позивач права на оренду (суборенду) під час чинності прав на орендоване майно Компанії Ukinvest Development Limited чи на час чинності прав підприємства "Вінницький консервний завод", а також не встановили яким чином зміна правовласника впливає на орендні правовідносини.
7.40. Верховний Суд зазначає, що висновки як суду апеляційної інстанції, так і суду першої інстанції, про відсутність у відповідача в силу положень статей 761 773 774 833 ЦК України права на передачу в піднайм (суборенду) нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного Договору оренди з огляду на відсутність спору між власниками майна та орендодавцем в частині обсягу дієздатності останнього на укладення оспорюваного Договору оренди здійснено судами без належної правової оцінки в порядку статті 86 ГПК України змісту листування сторін та без належної оцінки доводів, викладених у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу.
7.41. Колегія суддів наголошує, що викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, та статті 13 ГПК України, щодо принципу змагальності сторін у судовому процесі, що в даному випадку і відбулось, оскільки суди попередніх інстанцій взяли до уваги тільки доводи позивача у справі. Тоді як, в даному випадку, обґрунтування судових рішень у справі фактично було зосереджено тільки на обставинах встановлених у судових рішеннях зі справи №3/12/2011/5003 та зі справи №10/52-05, без належного дослідження інших доказів та обставин.
7.42. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарськими судами в порушення норм процесуального права залишено поза увагою та не надано належної оцінки всім доказам та доводам у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів".
7.43. У розгляді даного спору, в контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів наголошує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які неодноразово викладалися в її постановах, за змістом положень статей 15 16 ЦК України суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та обґрунтування необхідності його захисту.
7.44. Водночас, Верховний Суд відзначає, що вимоги спрямовані на встановлення певних фактів не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
7.45. В силу положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
7.46. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.47. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
7.48. У зв`язку з наведеним рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, чим порушили принцип змагальності сторін (пункт 4 частини третя статті 2 ГГПК України), суть якого визначена у статті 13 цього Кодексу та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З огляду на наведене рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими. Як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 73-74,76-79, 86, 237-238, частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, у зв`язку з чим суди дійшли передчасних висновків при ухваленні судових рішень зі справи.
7.49. Порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).
7.50. З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не дослідили зібрані докази й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на які послався скаржник у касаційній скарзі, що впливає на вирішення позовних вимог, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
7.51. З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що відсутні підстави для формування правового висновку з порушеного скаржником питання.
7.52. Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені підприємством "Вінницький консервний завод" та компанією Ukinvest Development Limited у відзивах на касаційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.
7.53. Зважаючи на викладене у розділі 7 цієї постанови, наведені скаржником підстави касаційного оскарження частково знайшли своє підтвердження.
7.54. З урахуванням мотивів, які містяться у розділі 7 цієї постанови, Касаційним господарським судом також не беруться до уваги аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НДІ "Укрекопроект".
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
8.2. Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
8.3. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ТОВ "НВП "Риф-К" слід задовольнити, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. Судові витрати
9.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України), розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 зі справи №902/314/22 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя В. Селівааненко