№ 903/346/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/346/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я..

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (судді: Крейбух О. Г., Тимошенко О. М., Юрчук М. І.) та рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2019 (суддя Костюк С. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"

про стягнення 417 725,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік" (далі - ТОВ "Тропік") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (далі - ТОВ "Пакко Холдинг") про стягнення 417 725,19 грн, у тому числі: 254 060,29 грн пені, 142 752,81 грн інфляційних втрат, 20 912,09 грн - 3 % річних.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 526 530 612 Цивільного кодексу України та статей 193 230 265 Господарського кодексу України, а також пункт 8.2.1 укладеного між сторонами договору обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Крім того, позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 34 376,40 грн згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Пакко Холдинг", заперечуючи проти її задоволення, акцентувало, що позивач не довів виникнення у відповідача обов`язку оплатити поставлений товар на підставі пунктів 5.4.1 і 5.4.2 договору протягом 14 календарних днів, оскільки у наданих позивачем накладних не зазначено, що товар є імпортним чи акційним.

Так, відповідач наголосив, що згідно з проведеним ним розрахунком (наведеним у таблицях, доданих до відзиву), з урахуванням визначеного строку оплати - 25 календарних днів (а не 14, як наполягає позивач) суми пені, інфляційних втрат і 3 % має бути зменшено.

При цьому відповідач щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 34 376,40 грн зазначає про ненадання позивачем доказів на підтвердження суми і факту сплати її згідно з договором про надання правової допомоги, а також наголошує, що вважає заявлену позивачем до стягнення суму неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.07.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Пакко Холдинг" на користь ТОВ "Тропік" 142 752,81 грн інфляційних втрат , 20 912,09 грн - 3 % річних.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 254 060,29 грн відмовлено.

Водночас суд першої інстанції стягнув з ТОВ "Пакко Холдинг" на користь ТОВ "Тропік" 16 022,80 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з постановою апеляційного суду рішення місцевого суду в частині стягнення 16 022,80 грн витрат на правову допомогу змінено, стягнуто з ТОВ "Пакко Холдинг" на користь ТОВ "Тропік" 12 555,47 грн витрат на правничу допомогу.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність нарахування зазначених сум з урахуванням 14-денного строку оплати товару із дати його поставки, що визначено у пункті 5.4.2 договору (з доповненнями згідно з договором про внесення змін від 06.02.2018 № 2).

Крім того, суд першої інстанції залишив без задоволення як необґрунтоване клопотання відповідача про зменшення нарахованих сум інфляційних та 3 % річних, а також про відстрочку виконання рішення.

2.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суди дійшли висновку, що оскільки між сторонами немає домовленості щодо застосування штрафних санкцій у виді пені за порушення строків оплати, визначених у договорі про внесення змін від 06.02.2018 № 2, то вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 254 060,29 грн є безпідставними.

2.4. При цьому суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, зазначив, що оскільки позивач заявив про стягнення з відповідача 417 725,19 грн, натомість має бути стягнуто 163 664,90 грн, тобто 39,18 % від заявленої суми, з огляду на положення частини 2 статті 126 і частини 4 статті129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача необхідно стягнути 12 555,47 грн витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Тропік" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у сумі 254 060,29 грн і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Крім того, скаржник просить вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Скаржник наголошує, що згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 договору сторони визначили відповідальність за порушення строків розрахунків, передбачених у пункті 5.4 договору. Проте, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, суди дійшли висновку, що у договорі про внесення змін від 06.02.2018 № 2 до договору не передбачено домовленостей про застосування пені.

За змістом пунктів 5.4 і 5.5 договору покупець має оплатити поставлений товар протягом 25 календарних днів із дня поставки. Аналіз зазначених пунктів договору свідчить, що сторони домовилися про наявність певної допустимої суми заборгованості, яка зберігається за покупцем до припинення дії договору без застосування до нього заходів відповідальності.

Однак, підписавши договір, сторони у пункті 5.5 не визначили будь-якої суми заборгованості, що свідчить про невстановлення ліміту заборгованості покупця, а отже товар, поставлений за умовами договору, мав бути оплачений протягом 25 календарних днів без обмеження та застосування лімітів заборгованості. У разі порушення строків оплати відповідно до пункту 8.2.1 пункту 8.2 договору покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) за кожен день прострочення.

Визнання покупцем обов`язку сплатити пеню у разі прострочення ним строків оплати підтверджується і поведінкою відповідача, а також змістом відзиву на позовну заяву, в якому ТОВ "Пакко Холдинг" фактично не заперечує, що порушило строки оплати, однак акцентує, що обрахунок пені має здійснюватися з урахуванням 25-денного строку оплати, а не 14-денного.

Не погоджується скаржник із висновками судів, що у договорах від 06.02.2018 № 1 і № 2 про внесення змін і доповнень до договору поставки сторони не передбачили нарахування пені у разі порушення строків розрахунків, оскільки, підписавши договір поставки, у пункті 5.4 сторони визначили загальний строк поставки (25 календарних днів), а підписавши договори № 1 і № 2 про внесення змін і доповнень, сторони доповнили пункт 5.4 цього договору підпунктами 5.4.1 та 5.4.2, в яких визначили спеціальний строк - 14 календарних днів щодо оплати акційного та імпортного товару.

Отже, скаржник наголошує, що оскільки у підпункті 8.2.1 пункту 8.2 договору поставки передбачено відповідальність у виді пені за порушення строків розрахунків, визначених у пункті 5.4 цього договору, в якому викладено підпункти 5.4.1 і 5.4.2, пеня, відповідно, застосовується, у тому числі, за порушення вимог підпунктів 5.4.1 і 5.4.2 пункту 5.4 договору поставки.

ТОВ "Тропік" у касаційній скарзі також наголошує на вирішенні аналогічного спору між тими самими сторонами у справі № 903/257/19, в якій на користь цього товариства з ТОВ "Пакко Холдинг" стягнуто, зокрема, і пеню за порушення строків оплати поставленого товару.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Пакко Холдинг" просить відмовити у її задоволенні, акцентуючи на правомірності висновків судів про відсутність між сторонами домовленості про застосування відповідальності у виді пені згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 договору за порушення строків оплати, визначених у підпункті 5.4.2 цього договору.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 06.02.2018 між ТОВ "Тропік" (постачальник) і ТОВ "Пакко Холдинг" (покупець) укладено договір поставки № 060218-02/1П (із протоколом розбіжностей), за змістом пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати товар у власність покупця відповідно до його замовлень, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

У пункті 3.1 договору передбачено, що асортимент і кількість товару сторони погоджують у замовленні і зазначають у накладних відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Згідно з пунктом 5.4 договору оплату за поставлений товар у сумах, що перевищують ліміт, визначений у пункті 5.5 цього договору, покупець здійснює в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 25 календарних днів після його реалізації.

Відповідно до пункту 5.5 договору заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань за договором, та становить (ліміт заборгованості) у сумі ------ (--------) грн, у тому числі податок на додану вартість. Зазначений ліміт заборгованості необхідно погасити (сплатити) у випадку розірвання або закінчення терміну дії цього договору після підписання сторонами акта звірки.

4.3. Суди попередніх інстанцій також установили, що 06.02.2018 між ТОВ "Тропік" і ТОВ "Пакко Холдинг" укладено договір про внесення змін № 1 до договору поставки, згідно з яким договір доповнено пунктом 5.4.1 у такій редакції:

"5.4.1 Оплата за поставку акційного товару здійснюється покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника" (том 1, а. с. 97).

Крім того, 06.02.2018 між ТОВ "Тропік" і ТОВ "Пакко Холдинг" укладено договір про внесення змін № 2 до договору поставки, згідно з яким договір доповнено пунктом 5.4.2 у такій редакції:

"5.4.2 Оплата за поставку імпортного товару здійснюється покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника" (том 1, а. с. 98).

4.4. Суди установили, що на виконання умов договору позивач у період із 01.09.2018 по 24.12.2018 поставив відповідачеві імпортний товар на загальну суму 6 834 461,64 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без заперечень і скріпленими їх печатками.

Суд апеляційної інстанції з`ясував, що оплату отриманого товару відповідач здійснював із порушенням строків, визначених у пункті 5.4.2 договору № 2 про внесення змін до договору поставки, що передбачено у додатках № 1 та № 2 до позовної заяви, встановлено судом першої інстанції та не оспорюють сторони.

4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "Тропік" про стягнення з ТОВ "Пакко Холдинг" 254 060,29 грн пені, 142 752,81 грн інфляційних втрат, 20 912,09 грн - 3 % річних із посиланням, зокрема, на положення статей 526 530 612 Цивільного кодексу України та статей 193 230 265 Господарського кодексу України, пункт 8.2.1 укладеного між сторонами договору, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати поставленого товару.

4.6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Пакко Холдинг" на користь ТОВ "Тропік" 142 752,81 грн інфляційних втрат і 20 912,09 грн - 3 % річних, дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог у цій частині, установивши порушення відповідачем строків оплати поставленого товару.

Судові рішення в цій частині учасники справи не оскаржують, у зв`язку з чим та з огляду на положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час відкриття касаційного првоадження) судові рішення в цій частині не переглядаються.

4.7. Водночас, установивши факт порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені через відсутність домовленості між сторонами про застосування штрафних санкцій у виді пені за порушення строків оплати, визначених у договорі про внесення змін від 06.02.2018 № 2 (на підставі якого здійснено розрахунок пені).

4.8. У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.9. За змістом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610, 611 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Штрафними санкціями за змістом статті 230 цього Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.10. Як свідчать матеріали справи та установили суди, відповідно до пункту 8.2.1 договору поставки від 06.02.2018 № 060218-02/1п, за порушення термінів розрахунку, передбачених у пункті 5.4 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

4.11. Підписавши договір поставки, у пункті 5.4 договору сторони визначили загальний строк оплати товару - 25 календарних днів.

Водночас, підписавши договори про внесення змін до договору № 1 та № 2 від 06.02.2018, сторони доповнили пункт 5.4 цього договору підпунктами 5.4.1 і 5.4.2, в яких визначили спеціальний строк оплати акційного та імпортного товару - 14 календарних днів.

За змістом відзиву ТОВ "Пакко Холдинг" на позовну заяву відповідач заперечував застосування 14-денного строку оплати поставленого товару, оскільки у наданих позивачем накладних не зазначено, що товар є акційним чи імпортним.

Водночас, як свідчать матеріали справи та установили суди, згідно з наявними у справі накладними ТОВ "Тропік" поставило ТОВ "Пакко Холдинг" товар імпортного походження, а саме: ананас, авокадо, банан, груша, виноград (білий, рожевий), ківі, мандарини, помело, помідор, огірок, хурма.

Отже, суди дійшли висновку, що строк оплати конкретних товарів сторони погодили у пункті 5.4.2 договору (договір від 06.02.2018 № 2 про внесення змін до договору), згідно з яким покупець здійснює оплату за поставлений імпортний товар протягом 14 календарних днів із дати поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

При цьому суди установили, що у пункті 5.5 договору не визначено жодного ліміту заборгованості, чого не заперечував відповідач.

Зазначені встановлені судами обставини спростовують доводи відповідача про неправильність обрахунку позивачем пені виходячи із 14-денного строку оплати товару.

4.12. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, взяли до уваги, що у договорах про внесення змін до договору поставки № 1 і № 2 не зазначено про домовленість сторін застосовувати штрафні санкції у виді пені у разі порушення строків оплати поставки конкретного (імпортного/акційного) товару.

Проте поза увагою судів залишилося те, що у пункті 5.4 договору визначено порядок і строк оплати поставленого за договором товару, а згідно з договорами про внесення змін до договору поставки № 1 і № 2 договір доповнено пунктами 5.4.1 та 5.4.2, в яких також визначено порядок і строк оплати конкретних товарів.

У пункті 8.2.1 договору передбачено відповідальність у виді пені за порушення термінів розрахунку, визначених у пункті 5.4 цього договору, який згідно з договорами про внесення змін № 1 і № 2 доповнено пунктами 5.4.1 і 5.4.2.

Отже, за змістом договору відповідальність у виді пені передбачено за порушення термінів розрахунку за товар, поставлений згідно з договором, з урахуванням внесених до нього змін і доповнень згідно з договорами про внесення змін до договору № 1 і № 2, в яких сторонами визначили строки оплати конкретних товарів (акційних/імпортних).

4.13. З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковими висновки судів про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ "Пакко Холдинг" на користь ТОВ "Тропік" пені за порушення строків оплати поставленого товару.

Правову позицію про наявність правових підстав для застосування до ТОВ "Пакко Холдинг" відповідальності у виді сплати пені за порушення строків розрахунку за поставлений товар викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 903/257/19.

4.14. Суди дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача через відсутність домовленостей сторін про застосування відповідальності у виді пені за договорами про внесення змін № 1 і № 2, позовні вимоги ТОВ "Тропік" про стягнення пені по суті не розглянули, розрахунку заявленої до стягнення суми пені на підставі відповідних доказів і період її нарахування не перевірили, отже не установили обставин справи щодо наявності правових підстав для стягнення пені саме у заявленій позивачем сумі (254 060,29 грн).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення в оскаржувані частині зазначеним вимогам не відповідають.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (стаття 269 цього Кодексу).

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Ураховуючи наведене, беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду, який має переглянути справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

5.4. Під час нового розгляду суд повинен урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому у зв`язку із частковим скасуванням постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені постанову в частині вимог позивача про стягнення з відповідача вартості наданих правничих послуг також необхідно скасувати.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 903/346/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" про стягнення пені у сумі 254 060,29 грн, а також у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу. У цій частині справу передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

3. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 і рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2019 у справі № 903/346/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак