ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 903/64/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Бєлкін Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 14.09.2022
у справі № 903/64/22
за заявою Фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.03.2022, серед іншого, відкрито провадження у справі № 903/64/22 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
2. На адресу господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" надійшла заява про визнання забезпеченим кредитором та визнання грошових вимог до боржника на суму 46 226 256,83 грн (вимоги, що забезпечені заставою боржника); визнання грошових вимог на суму 10 123,50 грн, які заявник просив включити до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 5 161,50 грн - основного боргу - друга черга, 4 962 грн судового збору - позачергово.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.05.2022, зокрема, заяву ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" про визнання грошових вимог до боржника задоволено.
4. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у цій справі апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.05.2022 в частині визнання грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" - скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал".
Рух касаційної скарги
6. 12.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 903/64/22, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" у справі № 903/64/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2022.
8. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 903/64/22, залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 924,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 903/64/22.
9. 05.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено документ (квитанція № 135 від 30.11.2022), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 924,00 грн за подання касаційної скарги.
10. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 903/64/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 31.01.2023 о 10:15 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" подано касаційну скаргу в якій останнє просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
12.1 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал", оскільки основна вимога кредитора продовжує бути забезпеченою. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 953/864/20, від 01.12.2021 у справі № 910/21021/20, від 07.06.2022 у справі № 910/12002/20.
12.2 Судом апеляційної інстанції не враховано, що договір іпотеки є чинним і жодних інших реєстраційних дій щодо земельної ділянки в Державному реєстрі не зареєстровано.
12.3 Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2021 у справі № 161/15914/13-ц яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 1,0673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:4789, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал".
13. Скаржником подано заяву про врахування судових рішень, в якій зазначено про те, що судом апеляційної інстанції не було надано оцінки судовому рішенню у справі № 903/64/22 (903/266/22), копія якого була подана до суду апеляційної інстанції із відповідним клопотанням.
14. Представник скаржника в судовому засіданні 31.01.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Як вже було зазначено, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у цій справі апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.05.2022 в частині визнання грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" - скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал".
20. Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
20.1 18.09.2009 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого продавець передав у власність покупцю, а покупець приймає у власність вільну від забудови земельну ділянку, площею 0,5000 га, кадастровий номер: 0722884800:03:001:6852, розташовану в АДРЕСА_1 і зазначена за АДРЕСА_2 , цільове призначення якої: для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів.
20.2 18.09.2009 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого продавець передав у власність покупцю, а покупець приймає у власність вільну від забудови земельну ділянку, площею 0,5673 га, кадастровий номер: 0722884800:03:001:6985, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої: для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів.
20.3 В подальшому, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.11.2009 року у справі №2-8180/09 позов задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме, на незавершене будівництво друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3236,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,5673 га, цільове призначення якої для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 20.08.2009 року та від 21.08.2009 року шляхом набуття права власності на предмети іпотеки ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на незавершене будівництво друкарні та офісних приміщень, загальною площею 3236,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,5673 га, цільове призначення якої для будівництва друкарні, офісних приміщень та гаражів, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
20.4 Також в матеріалах справи міститься копія Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія №670907 від 04.03.2010, згідно якого ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,5673 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
20.5 За таких обставин, апеляційним судом встановлено, що після укладення 18.09.2009 вищевказаних договорів купівлі-продажу земельної ділянки та прийняття рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.11.2009 року у справі № 2-8180/09 про звернення стягнення, в тому числі, на земельну ділянку площею 0,5673 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:6985, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" предмет іпотеки вибув з власності іпотекодавця - ОСОБА_1 .
20.6 Викладене в свою чергу свідчить про те, що фактичними власниками земельних ділянок площею 0,5000га, кадастровий номер: 0722884800:03:001:6852, та 0,5673га, кадастровий номер: 0722884800:03:001:6985, розташованих в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно.
20.7 Тобто в даному випадку відбулось правонаступництво від первісного боржника до наступного власника предмета іпотеки в силу вимог статті 23 Закону України "Про іпотеку".
20.8 На підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку" до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця ( ОСОБА_1 ) за договором іпотеки від 19.11.2008, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали ОСОБА_1 на момент укладення цього договору. Тобто, при набутті права власності на об`єкт іпотеки відбувалася заміна іпотекодавця у правовідносинах.
20.9 Обмеження, встановлені КУзПБ, діють лише стосовно того майна, яке перебуває у власності боржника (банкрута).
20.10 Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника. При цьому, законодавець чітко визначив умову набуття статусу забезпеченого кредитора у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме, що майно, котре перебуває у заставі (іпотеці), повинно бути у власності фізичної особи-боржника.
20.11 В даному випадку, предмет іпотеки не є власністю боржника, а перебуває у власності третіх осіб. Особисто нових власників предмету іпотеки справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 взагалі не стосується.
20.12 За встановлених апеляційним судом фактичних обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не є боржником за основним зобов`язанням (кредитним договором №1201/07-261 від 12.01.2007, укладеним між КБ "Західінкомбанк" та ОСОБА_5 ), як і не є іпотекодавцем за договорами іпотеки, оскільки всі його права та обов`язки, як іпотекодавця, перейшли до наступних власників предмета іпотеки в силу вимог статті 23 Закону України "Про іпотеку", колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" забезпеченим кредитором у справі № 903/64/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
21. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на наступне.
22. Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" 13.09.2022 було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи (том 2 а.с. 215 - 223) з доданою до нього копією рішення Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі № 903/64/22 (903/266/22) про визнання недійсними договорів купівлі - продажу (пункти 20.1, 20.2 цієї постанови Верховного Суду) на зміст яких посилався суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
23. Відхиляючи вказане клопотання, суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на те, що всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини.
24. При цьому, судом апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки вказаному рішенню Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі № 903/64/22 (903/266/22).
25. Також, згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", в редакції чинній на дату укладення договорів купівлі - продажу від 18.09.2009, цей Закон регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх
обмежень та правочинів щодо нерухомості.
26. Відповідно до статті 2 вказаного Закону об`єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без
їх знецінення та зміни їх призначення.
27. Згідно статті 3 Закону речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації
в порядку, встановленому цим Законом. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет
над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
28. Відповідно до статті 4 Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних
та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та
осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних
організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права на чуже нерухоме майно: а) право володіння; б) право користування (сервітут); в) право постійного користування земельною ділянкою; г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом; 3) обмеження речових прав.
29. Разом з тим, зазначаючи про те, що предмет іпотеки не є власністю боржника, а перебуває у власності третіх осіб, судом апеляційної інстанції не досліджено відомості з Державного реєстру на предмет належності вказаного майна боржнику та на предмет наявності чи відсутності зареєстрованих обтяжень майна.
30. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
31. Верховний Суд зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
32. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
33. Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно. Близька за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 09.02.2022 у справі № 17/169-07.
34. Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.
35. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
36. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
37. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
38. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій таким вимогам закону не відповідає.
39. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
40. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не були дотримані.
41. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
42. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
43. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
44. Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
45. Разом з тим, з огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права - статей 86 237 Господарського процесуального кодексу України, необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи у скасованій частині на новий апеляційний розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
46. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.
47. Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.
48. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
49. У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
50. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
51. Верховний Суд зауважує, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства).
52. Конструкція частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
53. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
54. При новому розгляді суду необхідно належним чином надати оцінку обставинам вказаним у цій постанові, дослідити відомості з Державного реєстру на предмет належності вказаного майна (земельної ділянки) боржнику та на предмет наявності чи відсутності зареєстрованих обтяжень майна, з`ясувати чинність договору іпотеки від 19.11.2008 укладеного між боржником і ТОВ КБ "Західінкомбанк" на момент звернення ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника, врахувати обставини встановлені у рішеннях Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2021 у справі № 161/15914/13-ц та Господарського суду Волинської області від 05.09.2022 у справі № 903/64/22 (903/266/22), встановити чи в установленому законом порядку боржником було здійснено поділ земельної ділянки, чи здійснено такий поділ з легітимною метою та чи впливають вказані обставини на виконання боржником своїх зобов`язань перед іншими особами, врахувати правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11 (щодо визначення об`єкта нерухомого майна як новоствореного), від 12.05.2021 у справі № 953/864/20, від 01.12.2021 у справі № 910/21021/20, від 07.06.2022 у справі № 910/12002/20, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.
47. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 903/64/22 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 903/64/22 задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 903/64/22 скасувати.
3. Справу № 903/64/22 у скасованій частині направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк