23.08.2023

№ 903/69/18 (903/309/22)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 903/69/18 (903/309/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - ОСОБА_6,

Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" - Андріяш Н.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 за вх. № 2925/2023

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023

у складі колегії суддів: Тимошенко О.М. (головуючий), Юрчук М.І., Крейбух О.Г.

та на рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2022

у складі судді Войціховського В.А.

у справі № 903/69/18 (903/309/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+"

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР-ТОП"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

в межах справи № 903/69/18

за заявою ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання щодо наявності/відсутності ознак нікчемності договору іпотеки, укладеного боржником у справі про банкрутство в забезпечення виконання зобов`язань іншою особою, за позовом самого боржника з мотивів перевищення повноважень директором боржника.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. 23.10.2014 між відповідачем та позивачем, в особі директора Мельника Д.О. , який діяв на підставі статуту ТОВ "ІНВЕСТ+", затвердженого установчими зборами товариства, протоколу № 1 установчих зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" від 13.02.2013, наказу № 1 по ТОВ "ІНВЕСТ+" від 13.02.2013 та протоколу № 7 загальних зборів учасників товариства від 23.10.2014, було підписано договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Шкльодою Я.А. та зареєстровано в реєстрі за № 903. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, останній забезпечує виконання зобов`язань позивачем та вимог іпотекодержателя за договором грошової позики від 23.10.2014, укладеним між ТОВ "АЛЬТЕР-ТОП" (позичальник) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель), а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми позики, несплаченої пені, а також відшкодування збитків у повному обсязі. Згідно з п. 1.3. договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові приміщення будівлі "Е (1-2) загальною площею 650,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ТОВ "ІНВЕСТ+" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.03.2013 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б. за реєстровим № 529. Згідно з Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, індексний номер витягу № 28527904, до реєстру внесено запис про іпотеку № 7443697, підстава: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 16704809 від 23.10.2014.

3. Судами встановлено, що від імені ТОВ "ІНВЕСТ+" договір іпотеки від 23.10.2014 було підписано директором Мельником Дмитром Олександровичем та скріплено відтиском печатки товариства.

4. Згідно положень договору іпотеки від 23.10.2014 підписант діяв на підставі Статуту ТОВ "ІНВЕСТ+", затвердженого установчими зборами товариства, протоколу № 1 Установчих зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" від 13.02.2013, наказу № 1 по ТОВ "ІНВЕСТ+" від 13.02.2013 та протоколу № 7 Загальних зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" від 23.10.2014.

Подання до суду позову.

5. У травні 2022 року ТОВ "ІНВЕСТ+" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме: договору іпотеки від 23.10.2014, укладеного між позивачем та відповідачем, шляхом скасування запису про іпотеку № 7443697, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Шкльоди Я.А., індексний номер 16704809 від 23.10.2014 16.39.25.

6. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.10.2014 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" в особі директора Мельника Дмитра Олександровича, який діяв, зокрема, на підставі протоколу № 7 Установчих зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" від 23.10.2014, було укладено договір іпотеки нерухомого майна. За наслідками укладення та нотаріального посвідчення договору іпотеки було зареєстровано обтяження та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 7443697. Позивач вказує, що директор ТОВ "ІНВЕСТ+" Мельник Д.О. діяв на підставі рішення Загальних зборів ТОВ "ІНВЕСТ+" № 7 від 23.10.2014, зазначає про відсутність волевиявлення товариства до укладення договору іпотеки, оскільки двоє із його учасників, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" № 7 не підписували. На підтвердження відсутності волевиявлення позивач посилається на висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 09.12.2021 № СЕ-19/103-21/9202-ПЧ, отриманий за наслідками проведення почеркознавчої експертизи, згідно котрого "Підпис від імені ОСОБА_4 в протоколі Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" за № 7 від 23.10.2014 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. "Підпис від імені ОСОБА_5 в протоколі Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" за № 7 від 23.10.2014 виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою". Позивач стверджував, що Директор Товариства за відсутності на рішенні Зборів підписів двох учасників в силу положень Статуту та чинного на той час законодавства не мав достатнього обсягу повноважень на передачу в іпотеку майна товариства та підписання договору. Необхідність волевиявлення Загальних зборів Товариства позивач пов`язує з тим, що передане в іпотеку майно є єдиним майном товариства, від імені котрого діяв Мельник Д.О. , а отже передання майна в іпотеку прямо впливало на майновий стан позивача та можливість реалізовувати цілі та основні напрями своєї господарської діяльності.

Розгляд справи судами.

7. 19.12.2022 рішенням Господарського суду Волинської області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 у справі № 903/69/18 (903/309/22), позов ТОВ "ІНВЕСТ+" задоволено. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору іпотеки від 23.10.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ІНВЕСТ+", шляхом скасування запису про іпотеку № 7443697, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Шкльоди Я.А., індексний номер 16704809 від 23.10.2014 16.39.25.

8. Суди першої та апеляційної інстанцій навели такі мотиви.

Суди керувалися висновком Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 09.12.2021 № СЕ-19/103-21/9202-ПЧ, оскільки двоє з учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) не надавали своєї згоди на передачу в іпотеку нежитлового приміщення будівлі Е-1 по АДРЕСА_1, що свідчить про відсутність волевиявлення юридичної особи до передачі в іпотеку належного їй нерухомого майна (підписи від імені цих осіб виконано не ними, а іншими особами).

Щодо наявності необхідного обсягу повноважень на підписання договору іпотеки без рішення ТОВ "ІНВЕСТ+" у директора товариства Мельника Д.О., судами відмічено, що згідно з п. 11.1 розділу 11 статуту ТОВ "ІНВЕСТ+", управління товариством здійснюється загальними зборами учасників, директором товариства та ревізійною комісією. Пунктом 11 статуту передбачено, що виконавчим органом товариства є директор товариства. Директор підпорядкований та підзвітний вищому органу управління, рішення якого для нього є обов`язковими. Згідно з п. 11.7 статуту, виключною компетенцією зборів є визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про виконання. Розділом ІІ статуту передбачено, що предметом діяльності товариства є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Основним видом діяльності ТОВ "ІНВЕСТ+" є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Судами встановлено, що єдиним активом ТОВ "ІНВЕСТ+" виступають нежитлові приміщення будівлі Е (1-2), загальною площею 650,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а будь-яке інше нерухоме чи рухоме майно у власності товариства відсутнє.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що можливість здійснення господарської діяльності позивачем за наслідками укладення договору іпотеки була поставлена в пряму залежність від волевиявлення іпотекодержателя - ОСОБА_1 в силу прямої норми Закону України "Про іпотеку".

Суди, з посиланням на положення статті 228 ЦК України, дійшли висновку про визнання договору іпотеки від 23.10.2014 нікчемним.

При цьому, суд апеляційної інстанції констатував, що справи № 903/69/18 (903/309/22) та № 903/69/18 (903/431/21) є прямо взаємопов`язаними та обставини, встановлені судом при розгляді справи № 903/69/18 (903/431/21), мають неопосередковане значення для розгляду справи № 903/69/18 (903/309/22), а відтак, висновок Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 09.12.2021 № СЕ-19/103-21/9202-ПЧ у справі № 903/69/18 (903/431/21) обґрунтовано взято до уваги місцевим господарським судом при розгляді даної справи. Окремо судом відзначено, що необґрунтованість вказаного висновку не встановлено у судовому порядку.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

9. 26.04.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2022 у справі № 903/69/18 (903/309/22); у задоволенні позову ліквідатора ТОВ "ІНВЕСТ+" Рабана М.Т. до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовити.

10. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 статті частини другої статті 287 ГПК України, а саме: неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 922/3775/17 щодо застосування статті 98 ЦК України, постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 761/2109/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13, постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16 щодо застосування статей 92 237-239 241 ЦК України.

11. Скаржник наполягав, що договір іпотеки від 23.10.2014 не передбачав відчуження майна товариства та не належить до переліку питань, які приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів у відповідності до статті 98 ЦК України.

12. Також скаржником зазначено, що станом на даний час, у справі № 903/69/18 (903/431/21) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Господарського суду Волинської області від 05.05.2022 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 року) скасовано, а справу № 903/69/18 (903/431/21) направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

13. Тобто, долучений позивачем висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 09.12.2021 № СЕ-19/103-21/9202-ПЧ проведений у справі, рішення в якій на даний час не постановлено і обґрунтованість вказаного висновку судом не підтверджена.

Б. Доводи, викладені ТОВ "ІНВЕСТ+".

14. До Верховного Суду від ТОВ "ІНВЕСТ+" надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких з посиланням на правильність висновків судів попередніх інстанцій наведено прохання залишити без задоволення цю касаційну скаргу, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2022 у справі № 903/69/18 (903/309/22) залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

15. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

16. Суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

17. Суди, визнаючи договір іпотеки від 23.10.2014 нікчемним, виходили з того, що двоє з учасників ТОВ "ІНВЕСТ+" ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) не надавали своєї згоди на передачу в іпотеку нежитлового приміщення будівлі Е-1 по АДРЕСА_1, що свідчить про відсутність волевиявлення юридичної особи до передачі в іпотеку належного їй нерухомого майна (за висновком Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 09.12.2021 № СЕ-19/103-21/9202-ПЧ підписи від імені цих осіб виконано не ними, а іншими особами).

18. Із цими висновками судова колегія не погоджується з огляду на таке.

19. Предметом спору є питання наявності підстав для висновку про нікчемність правочину, а саме: договору іпотеки, укладеного між позивачем (іпотекодавцем) і відповідачем (іпотекодержателем), та застосування наслідків недійсності договору шляхом скасування запису про іпотеку.

20. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов про скасування такого запису як спосіб застосування наслідку недійсності нікчемного правочину (договору іпотеки, підписаного з перевищенням повноважень керівником підприємства-іпотекодавця).

21. Спірний запис № 7443697 внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Шкльоди Я.А., індексний номер 16704809 від 23.10.2014 16.39.25.

22. При цьому сам правочин, на підставі якого внесено такий запис, не визнано недійсним.

23. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про нікчемність цього правочину внаслідок перевищення повноважень керівником іпотекодавця (відсутність підписів учасників такого іпотекодавця на протоколі зборів, що приймали рішення про передачу спірного майна у іпотеку), а також зазначили, що судами встановлено, що єдиним активом ТОВ "ІНВЕСТ+" виступають нежитлові приміщення будівлі Е (1-2), загальною площею 650,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а будь-яке інше нерухоме чи рухоме майно у власності товариства відсутнє. Відтак, за висновками судів,

можливість здійснення господарської діяльності позивачем за наслідками укладення договору іпотеки була поставлена в пряму залежність від волевиявлення іпотекодержателя - ОСОБА_1 в силу прямої норми Закону України "Про іпотеку".

24. Таким чином, до кола питань, що їх належить розв`язати у межах цієї справи, належать наступні питання:

1) Чи мало місце у даному випадку перевищення повноважень директором ТОВ "ІНВЕСТ+" при укладенні договору іпотеки?

2) Чи є зв`язок між основним активом ТОВ "ІНВЕСТ+" та нікчемністю оспорюваного договору іпотеки?

25. Відповідаючи на зазначені питання, суди виснували, що розділом ІІ статуту іпотекодавця - ТОВ "ІНВЕСТ+" передбачено, що предметом діяльності товариства є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Основним видом діяльності ТОВ "ІНВЕСТ+" є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а предмет іпотеки був єдиним нерухомим майном товариства. Тож, можливість здійснення господарської діяльності позивачем за наслідками укладення договору іпотеки була поставлена в пряму залежність від волевиявлення іпотекодержателя - ОСОБА_1 в силу прямої норми Закону України "Про іпотеку".

26. При цьому суди послалися додатково на норми статуту іпотекодавця - ТОВ "ІНВЕСТ+", яким передбачено що згідно з п. 11.1 розділу 11 статуту ТОВ "ІНВЕСТ+", управління товариством здійснюється загальними зборами учасників, директором товариства та ревізійною комісією. Пунктом 11 статуту передбачено, що виконавчим органом товариства є директор товариства. Директор підпорядкований та підзвітний вищому органу управління, рішення якого для нього є обов`язковими. Згідно з п. 11.7 статуту, виключною компетенцією зборів є визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про виконання.

27. У поданій касаційній скарзі скаржник стверджує, що суди дійшли невірного висновку про те, що спірний договір є договором відчуження майна.

28. Верховний Суд наголошує на тому, що, як вбачається з висновків судів першої та апеляційної інстанцій, вони пов`язали можливість визнання спірного правочину недійсним не у зв`язку з кваліфікацією спірного правочину як правочину відчуження спірного майна, а у зв`язку з тим, що спірне майно є єдиним, фактично, нерухомим цінним майном боржника і вся господарська діяльність останнього була поставлена "в пряму залежність від волевиявлення іпотекодержателя - ОСОБА_1 ".

29. Верховний Суд вважає обґрунтованим посилання касатора на те, що спірний договір не є договором відчуження майна, оскільки іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України "Про іпотеку"); а відповідно договір іпотеки є забезпечувальним договором, про що неодноразово наголошувалося Верховним Судом, у тому числі і в постановах Великої Палати Верховного Суду (від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 23.11.2022 у справі № 345/1537/21).

30. Натомість, одночасно Верховний Суд зауважує на тому, що статус єдиного активу (предмета іпотеки) підприємства та віднесення до повноважень загальних зборів визначення основних напрямків діяльності товариства у сукупності не призводять до нікчемності укладеного без згоди зборів учасників товариства договору іпотеки за статтею 228 ЦК України, оскільки порушення повноважень тягне за собою оспорюваність правочину, а природа спірного майна як єдиного активу іпотекодавця не має юридичного значення для визначення питання повноважень відповідних органів товариства щодо розпорядження ним та не є кваліфікуючою ознакою нікчемності укладеного щодо такого майна правочину. Так, діюче законодавство, визначаючи у статтях 203 215 ЦК України, підстави для визнання правочину недійсним не пов`язує таку недійсність з неможливістю іпотекодавця повноцінно здійснювати господарську діяльність внаслідок обтяження єдиного цінного активу іпотекою.

31. Не встановлює такої підстави для визнання правочину нікчемним й стаття 228 ЦК України. Вона не визначає, що передача єдиного активу іпотекодавця іпотекодержателю автоматично кваліфікує такі дії як дії, спрямовані на незонне заволодіння майном іпотекодавця.

32. Важливим у цьому аспекті є принцип презумпції правомірності правочину, у силу якого правочин є дійсним, допоки інше не буде встановлено судом (стаття 204 ЦК України).

33. Як вбачається з оскаржених судових рішень, спірний договір іпотеки від 23.10.2014 судами недійсним не визнавався. Суд першої інстанції, з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку про його нікчемність з огляду на відсутність повноважень у керівника іпотекодавця, яка в свою, чергу, виникла внаслідок непідписання двома учасниками підприємства-іпотекодавця протоколу зборів учасників товариства-іпотекодавця. Одночасно суд першої інстанції навів посилання на статтю 42 КУзПБ.

34. Із цього приводу Верховний Суд зауважує, що наведена практика Великої Палати Верховного Суду є нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (14-79цс21) мова йшла саме про непідписаний договір, а не про договір, який підписувався з перевищенням повноважень.

35. Слід зауважити, що воля юридичної особи формується її органами; волевиявлення виражається в об`єктивізації такої волі шляхом проставляння підпису від імені юридичної особи на екземплярі правочину.

36. У даному випадку суди встановили факт укладення 23.10.2014 спірного правочину, а ймовірне перевищення повноважень при його укладенні пов`язали з його нікчемністю як наслідком.

37. У зв`язку з цим судова колегія зазначає, що перевищення повноважень є підставою для визнання спірного правочину недійсним. Як підставою для недійсності правочину є порушення статей 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 42 КУзПБ.

38. Слід зауважити, що на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

39. Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

40. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

41. З огляду на приписи статей 92 237-239 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

42. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

43. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, а також у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі 908/4550/15.

44. У справі, що переглядається, судами не було надано відповідь на доводи відповідача, які полягали саме у з`ясуванні судами питання про обізнаність/необізнаність відповідача про перевищення (чи навпаки дотримання) повноважень директором ТОВ "ІНВЕСТ+" при укладенні договору іпотеки, що може слугувати підставою для відмови у визнанні такого договору нікчемним.

45. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. Європейський суд з прав людини зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії", № 22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014; "Богатова проти України", № 5231/04, від 07.10.2010).

47. Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. рішення Суду у справі "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, від 27.09.2001).

48. Наведене свідчить, що ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення у цій справі зазначеним вимогам не відповідають. Судом було порушено вимоги частини п`ятої статті 236 ГПК України, згідно з якою обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Судова колегія також констатує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, які є вільними у доступі в мережі Інтернет, постановою Верховного Суду від 07.12.2022 скасовано судові рішення у справі № 903/69/18 (903/431/21), а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, де повинні бути вирішені позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (учасників ТОВ "ІНВЕСТ+") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 23.10.2014 № 7, яким уповноважувався директор Товариства укладати спірний договір.

50. Більше того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.05.2023 зупинено провадження у справі № 903/69/18 (903/431/21) до закінчення проведення судової експертизи, на вирішення якої поставлено питання:

Чи відповідає в оригінальному примірнику протоколу Загальних зборів № 7 від 23.10.2014 ТОВ "ІНВЕСТ+" давність виконання:

а) друкованого тексту документу датуванню протоколу - 23.10.2014;

б) підписів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - датуванню протоколу - 23.10.2014.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

51. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позову, а доводи касаційної скарги знайшли частково своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

52. Відповідно постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2022 у справі № 903/69/18 (903/309/22) підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги наведене, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

В. Розподіл судових витрат.

54. Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у цій справі скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 2925/2023 задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та рішення Господарського суду Волинської області від 19.12.2022 у справі № 903/69/18 (903/309/22) скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Погребняк