ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/11045/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Підприємство)
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2022 (головуючий суддя Татарчук В.О.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022 (головуючий Березкіна О.В., судді: Іванов О.Г. і Чус О.В.), прийнятих за наслідками розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Агротехкомплект" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником
у справі № 904/11045/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Агротехкомплект" (далі - Фірма)
до акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - Товариство)
про стягнення 62 862,66 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Фірма звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Підприємству, яке має заборгованість перед боржником заявника - Товариством у розмірі 151 942 663,50 грн згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21 на користь Фірми в рахунок погашення заборгованості в сумі 64 080,66 грн, яка складається з 62 862,66 грн основного боргу, 1 218,00 грн витрат зі сплати судового збору, згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 у даній справі № 904/11045/15.
Вказана заява обґрунтована тим, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 52164918, яке відкрито на підставі наказу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2016 щодо примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 у справі № 904/11045/15; на час звернення із заявою заборгованість залишається непогашеною; боржник є кредитором Підприємства відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21, - у зв`язку з чим Фірма вважає, що має право на кошти в межах суми стягнення за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022, задоволено заяву Фірми про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником. Звернуто стягнення на грошові кошти Підприємства, яке має заборгованість перед Товариством у розмірі 151 942 663,00 грн, згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21, на користь Фірми в рахунок погашення заборгованості у розмірі 64 080,66 грн, з яких 62 862,66 грн - основний борг, 1 218,00 грн - витрати зі сплати судового збору згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 у справі № 904/11045/15.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що заборгованість боржника є непогашеною, проте в іншій справі боржник є кредитором Підприємства, що надає можливість звернути стягнення на суму боргу. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, не призведе до подвійного стягнення.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", частини першої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.22.2016 №1730-VIII, а також з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 50 73 74 236 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої, восьмої статті 336 ГПК України в процесі примусового виконання судових рішень відносно боржника та особи, яка має заборгованість перед боржником, з урахуванням положень Закону України ?Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу? від 14.07.2021 № 1639-ІХ (далі - Закон № 1639-ІХ), яким внесено зміни до Закону України ?Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення? від 03.11.2016 (далі - Закон № 1730-VIII), у подібних правовідносинах.
Фірма подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Від Товариства надійшли додаткові пояснення щодо касаційної скарги, в яких Товариство підтримує касаційну скаргу Підприємства та просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.10.2022 № 29.3-02/1727 у зв`язку з тим, що відповідно до наказу Верховного Суду від 04.10.2022 суддя Львов Б.Ю. відрахований зі штату Верховного Суду призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 904/11045/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 стягнуто з Товариства на користь Фірми 62 862,66 грн основного боргу, 1 218,00 грн витрат зі сплаті судового збору.
На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 видано наказ про примусове виконання від 19.02.2016.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 06.09.2016 № 52164918 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2016 у справі № 904/11045/15.
Відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 19.01.2022 № 02134/1518 виконавче провадження № 52164918 зупинене на підставі пункту 12 частини першої статті 34 ЗУ "Про виконавче провадження" у зв`язку з включенням Товариства до переліку об`єктів великої приватизації.
Також зазначено, що станом на 19.01.2022 залишок нестягнутої суми по виконавчому документу становить 64 080,66грн, стягнення в межах виконавчого провадження № 52164918 не проводилось.
Звертаючись із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у порядку статті 336 ГПК України, Фірма посилалась на те, що боржник є кредитором Підприємства відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21, у зв`язку з чим вважає, що має право на кошти в межах суми стягнення за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21.
Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що згідно з частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Заборгованість за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2016 №904/11045/15 є непогашеною, що підтверджується відсутністю інформації про стягнення заборгованості у примусовому порядку у реєстрі виконавчих проваджень (за даними реєстру стан ВП № 52164918 - зупинено) та листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 19.01.2022 № 02134/1518.
Станом на день звернення Фірми із заявою загальна сума заборгованості за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2016 у справі № 904/11045/15 складає 64 080,66 грн.
Доказів відсутності боргу за наказом № 904/11045/15, який видано 19.02.2016, не подано ані боржником (Товариством), ані Підприємством.
Водночас боржник є кредитором Підприємства за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21.
Так, даним рішенням, яке набрало законної сили 14.12.2021, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 106 752 546,84 грн інфляційних втрат, 44 402 319,66 грн 3% річних, 787 797,00 грн судового збору.
20.12.2021 на виконання рішення суду у справі № 904/6164/21 видано наказ.
Частинами першою, восьмою статті 336 ГПК України передбачено, що суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.
Тобто предметом дослідження у даному випадку є встановлення наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами на підставі або рішення суду, або заборгованості особи перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою.
Таким чином, вирішуючи питання про звернення стягнення на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд повинен з`ясувати факт беззаперечності такої заборгованості, а саме чи не виконано відповідне судове рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у разі, якщо Підприємство сплатило (повністю або частково) боржнику грошові кошти, які присуджено до стягнення згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21, то задоволення судом даної заяви може призвести до подвійного стягнення суми боргу.
Судами встановлено, що заборгованість у повному обсязі за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021 у справі № 904/6164/21 на час розгляду заяви не сплачена, тому суди дійшли висновку про задоволення заяви та звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
Однак Верховний Суд не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, оскільки під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 ГПК України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.
Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.
Водночас спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 ГПК України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення.
При цьому суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву Фірми про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, не надали належної правової оцінки доводам та доказам, наданим на їх підтвердження, стосовно того, що Товариство та Підприємство включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також тому, що заборгованість, яка є предметом спору у даній справі, стягується в примусовому порядку та відповідно до Закону 1639-ІХ винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій як відносно Товариства, так і відносно Підприємства, тобто, що на даний момент погашення заборгованості, у тому числі й виконання судових рішень, є неможливим, оскільки при виконанні вимог Закону 1639-ІХ частина боргу взагалі підлягає списанню.
Вказані доводи заявлялися Підприємством у суді як першої, так і апеляційної інстанцій та мають значення для правильного вирішення справи, оскільки згідно з пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України ?Про виконавче провадження?", яким передбачено обов`язок зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
У свою чергу, частиною першою статті 7 Закону № 1730-VIII передбачено списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість зокрема за енергоносії, за умови врегулювання заборгованості.
Крім того, судами встановлено, що відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/6164/21, яке набрало законної сили 14.12.2021 року, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 106 752 546,84 грн - інфляційних втрат, 44 402 319,66 грн - 3% річних, 787 797,00грн - судового збору. Тобто вказаним судовим рішенням було стягнуто не основну заборгованість, а штрафні санкції, які у певному випадку з відповідних суб`єктів господарювання підлягають списанню, за умов дотримання вимог передбачених чинним законодавством, зокрема Закону № 1639-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 1730-VIII.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам підпадають під нормативне регулювання статті 336 ГПК України, повинні були надавати оцінку доказам у справі з урахуванням норм чинного законодавства, зокрема Закону України ?Про виконавче провадження? та Закону № 1639-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 1730-VIII, що, у свою чергу, судами здійснено не було.
Отже, на порушення вимог статей 86 236 ГПК України дослідження обставин (та надання їм правової оцінки), які входять до предмета доказування у межах розгляду заяви Фірми про звернення стягнення на грошові кошти, які належать Підприємству, що, зокрема, було визначено скаржником у касаційній скарзі як підстава касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень, залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідити наявні у справі докази, у тому числі зазначені у даній постанові, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат у ній не здійснюється.
Керуючись статтями 308 310 315 316 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 904/11045/15 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко