ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/1106/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: Гнатюк І.А., Шрамко О.Ю.
Відповідача : Скирда В.Є.
Третя особа: не з?явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.02.2024
(головуючий - Мороз В.Ф., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023
(суддя - Назаренко Н.Г.)
та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023
(суддя - Назаренко Н.Г.)
та касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.02.2024
(в частині перегляду додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023)
та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023
у справі №904/1106/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція»
до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна інспекція архітектури та містобудування України
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» (далі - ТОВ «Долинська стальконструкція», позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - АТ «Криворізький залізорудний комбінат», відповідач) про зобов`язання отримати дозвіл на виконання будівельних робіт за договором підряду № 1001 від 16.07.2021 по ремонту копра та канатно - підтримуючої щогли стовбура ш. Октябрська з усуненням дефектів зазначених в вимірювально-обстежувальному звіті 20052-5088-КМ.ОР.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано зобов?язань з отримання дозволу на виконання будівельних робіт за договором підряду № 1001 від 16.07.2021 по ремонту копра та канатно - підтримуючої щогли стовбура ш. Октябрська, з усуненням дефектів зазначених в вимірювально-обстежувальному звіті 20052-5088-КМ.ОР.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 в задоволенні позову відмовлено.
4. Судове рішення мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, крім того, задоволення позовних вимог не призведе до захисту прав позивача, враховуючи також, що відсутній механізм виконання такого судового рішення, у випадку задоволення позову.
5. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 року заяву АТ «Криворізький залізорудний комбінат» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовлено.
6. Додаткове рішення мотивовано тим, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 531 765, 00 грн є явно завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим адвокатом на надання таких послуг, не відображає дійсних витрат відповідача на правничу допомогу, які можливо будуть ним понесені, а свідчить лише про намір збагачення відповідача за рахунок позивача.
7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.02.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів
8. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням уточнень до касаційної скарги), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, та позов задовольнити.
9. У касаційній скарзі скаржник, посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про відмову у позові, не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, від 31.07.2019 у справі № 922/3248/18, від 17.10.2019 у справі №922/3249/18, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 22.10.2019 у справі № 922/3293/18, від 28.02.2023 у справі № 909/899/21, від 26.02.2020 у справі № 826/13788/15, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18 від 17.02.2021 у справі № 640/21784/19, від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.
10. Також скаржник, посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доказам у справі та неповно встановлено обставини справи.
11. Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 124 221 ГПК України, при ухваленні додаткового рішення у справі, оскільки, частково задовольняючи заяву відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суди не врахували, що відповідачем не подавався орієнтований розрахунок таких витрат.
12. Відповідач не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення його заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині залишення без змін додаткового рішення суду першої інстанції. У скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо розгляду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, просить скасувати додаткове рішення в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та постанову апеляційного суду в частині залишення без змін додаткового рішення суду першої інстанції рішення та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
13. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо розрахунку вартості однієї години, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, щодо вартості у часті у судовому засіданні, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
14. Від Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшли пояснення, в яких інспекція просить врахувати, що обов`язок оформлення передбачених чинним законодавством документів дозвільного характеру щодо виконання підготовчих і будівельних робіт на об?єкті будівництва може бути покладено на замовника або підрядника відповідно до умов договору будівельного підряду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
15. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.07.2021 між АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (замовник) в особі Голови правління Новака Сергія Борисовича, який діє на підставі Статуту підприємства, та ТОВ «Долинська стальконструкція» (підрядник), в особі директора Гнатюка Івана Антоновича, який діє на підставі Статуту підприємства, укладено договір підряду №1001 на виконання ремонтних робіт (далі - договір).
16. Відповідно п. 1.1 договору підрядник зобов`язується в порядку і на умовах, зазначених у даному договорі, власними силами та на власний ризик виконати за завданням замовника роботи по ремонту копра та канатопідтримуючої щогли стовбура ш. «Октябрська» з усуненням дефектів зазначених в вимірювальнообстежувальному звіті №10-20052-5088-КМ. ОР, АТ «Кривбасзалізрудком», відповідно до локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни, які погоджуються та підписуються сторонами додатково та є невід`ємною частиною договору (додатки №№ 1,2,3). Замовник зобов`язується створити підрядникові необхідні для виконання даних робіт умови, прийняти виконані роботи і оплатити відповідно до умов договору.
17. Згідно п. 2.1 договору вартість робіт, доручених до виконання підрядникові, відповідно до кошторисів з розрахунком договірної ціни становить 19 800 000,00 грн. (дев`ятнадцять мільйонів вісімсот тисяч гривень,00 коп.), у тому числі 3 300 000,00 грн. ПДВ.
18. Відповідно до п. 2.3 договору оплата замовником вартості виконаних підрядником робіт здійснюється поетапно, за фактом виконаних робіт, на підставі підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, з відстрочкою платежу:
- 20% з відстрочкою 15 календарних днів;
- 80% з відстрочкою 30 календарних днів, за умови наявності зареєстрованої податкової накладної.
19. Відповідно до п.п. 3.1.-3.2 договору підрядник виконує роботи згідно з ПОР, розробленого та погодженого з замовником; відповідно до локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни (Додатки №№ 1 ,2 3), в яких враховані всі додаткові витрати (на відрядження, транспортні витрати, добові та ін.); відомості обсягів робіт та проектної документації у складі: Копер-10-20048-5088КМ1 - 11 арк.; - Щогла-10-20048-2088КМ2 - 5 арк.; - Укосина-10-20048-5088КМ - 5 арк. протягом 150 календарних днів з дати підписання договору та передачі майданчика в роботу. Після демонтажу металоконструкції ріжуться в необхідний габарит та переміщуються на відстань до 500 м. Виготовлення металоконструкцій повинно бути з використанням плазмової різки та напівавтоматів для зварювання. Приймання металоконструкцій здійснюється по фактичній вазі, на комерційних вагах Замовника.
Робота виконується у 2 етапи:
- 1-й етап - роботи в обсязі, необхідному для запуску в роботу 1-ї клітьової машини (демонтаж/монтаж укосини, посилення м/к копра до відм. +58,300 м.) - тривалість виконання робіт - 2 місяці. Безпосередньо роботи по демонтажу/монтажу укосини виконуються в строк не більше 3-4 календарних днів;
- 2-й етап - всі інші роботи згідно відомості обсягів робіт та проектної документації.
Початок робіт фіксується сторонами актом.
Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і вартості виконаних робіт відповідно до проектно-кошторисної документації. При виявленні відхилень або порушень, замовник видає підрядникові рішення про їх усунення або ухвалює рішення щодо припинення робіт на власний розсуд.
20. Відповідно до п. 6.1 договору прийом замовником виконаних підрядником робіт оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт. У випадку, якщо строк виконання робіт перевищує один місяць, сторони укладають щомісячні проміжні акти.
21. Згідно п. 6.2 договору підрядник до 2-го числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були виконані роботи, надає замовникові акт прийому-передачі виконаних робіт. До акту виконаних робіт додатково додається аналіз відповідності даних, заявлених в акті, відповідно додатків:
- «Аналіз відповідності фактичної наявності трудових ресурсів у Підрядника робіт згідно Акту приймання виконаних робіт»(Додаток № 5);
- «Аналіз відповідності тактичної наявності трудових ресурсів у Підрядника робіт згідно відомостями про отримання тим псових перепусток та проходження інструктажу з техніки безпеки» (Додаток № 6).
22. Пунктом 6.3 договору передбачено, що при наявності претензій з боку замовника до якості виконаних робіт сторони складають акт, в якому вказується характер неякісно виконаних робіт і строк усунення підрядником недоліків у виконаних роботах. Роботи з усунення недоліків у виконаних роботах здійснюються підрядником за свій рахунок.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причиною зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін - обидві сторони порівну.
До експертизи залучається відповідна компетентна організація визначена сторонами, якщо експертизу призначено за погодженням сторін або стороною, яка вимагала призначення експертизи.
Уповноважений представник підрядника має право бути присутнім під час проведення експертизи на території замовника. Не перешкоджає проведенню експертизи не прибуття представника підрядника на письмове повідомлення замовником про дату та час проведення експертизи або письмова відмова підрядника від направлення свого представника.
Після повідомлення замовника про виявлені недоліки в роботі і до їх усунення підрядником робота є не прийнятою замовником.
23. За умовами п. 8.6 договору у випадку не надання підрядником акту прийому-передачі виконаних робіт у строки, передбачені п. 6.2 даного договору, підрядник сплачує замовникові штраф у розмірі 10% від вартості виконаних робі.
24. Відповідно до п. 11.1 договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань між сторонами.
25. За період з 16 липня 2021 року по 10 січня 2022 року позивачем виконано робіт на загальну суму 9 588 243,60 грн а саме: - Акт виконаних робіт №1/10 за вересень від 28.09.2021 на суму 2 506 521,60 грн.;
- Акт виконаних робіт №2/10 за жовтень від 29.10.2021 на суму 1 246 172,40 грн.;
- Акт виконаних робіт №3/11 від 29.11.2021 на суму 1 772 092,80 грн.;
- Акт виконаних робіт №4/12 від 24.12.2021 на суму 4 063 456,80 грн.
26. Позивач зазначає, що в порушення п. 3.2. договору підряду № 1001 від 16.07.2021 та ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» відповідач не забезпечив технічний нагляд прийому виконаних робіт за спірним договором, проект, який пройшов архітектурно-будівельну експертизу, дозвіл на виконання будівельних робіт, що і стало причиною звернення позивача до суду.
27. Листом №59/53-02 від 10.01.2022 відповідач повідомив про розірвання договору підряду №1001 від 16.07.2021, на підставі положень пунктів 7.4.2 та 7.4.3 договору та статті 849 Цивільного кодексу України.
28. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/838/22 від 01.08.2022 було позов задоволено. Стягнуто з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ТОВ «Долинська стальконструкція» заборгованість з оплати виконаних робіт. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022, рішення суду першої інстанції залишено без змін. У рішенні встановлено, що ТОВ «Долинська стальконструкція» припинив виконання робіт, а АТ «Криворізький залізорудний комбінат» розумів, що вони не будуть виконані в строк, передбачений договором, АТ «Криворізький залізорудний комбінат» листом №59/53-02 від 10.01.2022 повідомив про розірвання договору підряду №1001 від 16.07.2021, на підставі положень пунктів 7.4.2 та 7.4.3 Договору та статті 849 Цивільного кодексу України.
Позиція Верховного Суду
29. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах позивача і відповідача, враховуючи пояснення третьої особи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.
30. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
31. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо касаційної скарги позивача
32. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
33. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
34. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
35. У частині другій статті 4 ГПК України визначено осіб, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Так, у цій нормі визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
36. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
37. Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
38. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
39. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
40. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
41. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
42. Способи захисту цивільних прав і законних інтересів осіб, прав та законних інтересів суб`єктів господарювання визначені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
43. Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
44. Відповідно до частин 2, 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
45. Водночас, визначені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України переліки способів захисту порушених прав та інтересів не є вичерпними.
46. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
47. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (аналогічний висновок, викладено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 04.06. 2019 у справі № 916/3156/17).
48. Разом з цим, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
49. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
50. Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
51. . Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
52. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, про те, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.
53. Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
54. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
55. З урахуванням зазначеного, судами встановлено, що звертаючись з позовом позивач просив суд зобов`язати відповідача отримати дозвіл на виконання будівельних робіт за договором підряду № 1001 від 16.07.2021 по ремонту копра та канатнопідтримуючої щогли стовбура ш. Октябрська з усуненням дефектів зазначених в вимірювально-обстежувальному звіті 20052-5088-КМ.ОР.
56. Проаналізувавши правовідносини у справі, з урахуванням положень ст.ст. 843 844 853 854 882 Цивільного кодексу України, якими регулюються правовідносини за договором підряду, та дослідивши умови укладеного сторонами договору підряду, докази та обставини у справі, суди встановили неналежне виконання позивачем зобов`язань за договором, саме щодо своєчасності розрахунків із субпідрядником, судами враховано, що договір між сторонами фактично розірвано.
57. Зважаючи, що обраний позивачем спосіб захисту права не передбачений законом чи договором, а задоволення позовних вимог не призведе до захисту права позивача, оскільки не може бути виконане у примусовому порядку, зважаючи на відсутність механізму такого виконання, суди відмовили у задоволенні позову
58. Касаційний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
59. Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
60. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.
61. У касаційній скарзі позивач, посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про відмову у позові, не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, від 31.07.2019 у справі № 922/3248/18, від 17.10.2019 у справі №922/3249/18, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 22.10.2019 у справі № 922/3293/18, від 28.02.2023 у справі № 909/899/21, від 26.02.2020 у справі № 826/13788/15, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18 від 17.02.2021 у справі № 640/21784/19, від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.
62. Також позивач, посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доказам у справі та неповно встановлено обставини справи.
63. Крім того, у касаційній скарзі позивач зазначає про порушення судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 124 221 ГПК України, при ухваленні додаткового рішення у справі, оскільки, частково задовольняючи заяву відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суди не врахували, що відповідачем не подавався орієнтований розрахунок таких витрат.
64. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
65. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
66. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).
67. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
68. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
69. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
70. З урахуванням вищезазначеного, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що наведені позивачем доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.
71. Касаційний суд вважає, безпідставним посилання позивача на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, від 31.07.2019 у справі № 922/3248/18, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 22.10.2019 у справі № 922/3293/18, від 28.02.2023 у справі № 909/899/21, оскільки, суди аналізуючи правовідносини у справі та встановлюючи обставини виконання/невиконання сторонами зобов`язань за договором, врахували правові висновки Верховного Суду у вказаних справах, у тій мірі, яка була необхідною для правильного вирішення спору, зважаючи на зміст позовних вимог.
72. Крім того касаційний суд вважає безпідставним посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.02.2020 у справі № 826/13788/15, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 26.01.2021 у справі № 826/10130/18, від 17.02.2021 у справі № 640/21784/19, від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.
73. Проаналізувавши зміст судових рішень у вказаних справах касаційним судом встановлено що:
- предметом спору у справі № 826/13788/15 є вимоги про визнання протиправними дії щодо проведення перевірки та складання акта перевірки від 23 червня 2015 року, визнання протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23 червня 2015 року;
- у справі № 814/435/18 предметом спору є вимоги про визнання протиправним та скасування припису від 19.10. 2017 № 192 про зупинення підготовчих та будівельних робіт;
- у справі № 826/10130/18 предметом спору є вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення позапланової перевірки позивача в період 4 травня 2018 року - 17 травня 2018 року, визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17 травня 2018 року;
- у справі № 640/21784/19 предметом спору є вимоги про визнання протиправним і скасування акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 18 жовтня 2019 року, визнання протиправним і скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18 жовтня 2019 року, визнання протиправним і скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 18 жовтня 2019 року, визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29 жовтня 2019 року № 93/19/073-9551;
- у справі № 910/9167/19 предметом спору є вимоги про зобов`язання відповідача надати повний обсяг послуг у порядку та на умовах договору про закупівлю послуг від 25.07.2016 № 1607000751 (далі - договір від 25.07.2016) за етапом 1 «Виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) та виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування» та за етапом 2 «Виготовлення робочого проєкту землеустрою щодо технічної та біологічної рекультивації земель», передбачених у технічному завданні (додаток № 1) і календарному плані (додаток № 2) договору від 25.07.2016.
74. Отже справи № 826/13788/15, №814/435/18, № 826/10130/18, № 640/21784/19, не є подібними до справи, що розглядається судом за предметом і підставами позову та встановленими судами обставинами справи, а тому безпідставним є посилання скаржника на правові висновки у вказаних справах.
75. Щодо інших доводів касаційної скарги зазначених позивачем в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
76. Відповідно до ч. 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
77. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
78. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена позивачем у касаційній скарзі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів встановлення обставин справи відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також зводяться до незгоди скаржника із наданою судом оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
79. Крім того, касаційним судом відхиляються доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами положень ст.ст. 124 221 ГПК України, оскільки, відповідачем подавався орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу у відзиві на позов, і суди з урахуванням всіх необхідних критеріїв, визначених положеннями ст. 129 ГПК України, обґрунтовано зробили висновок про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.
80. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за доцільне закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі скаржник вказує на необґрунтованість судових рішень у справі, і наведені скаржником аргументи тісно пов`язані між собою, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга, подана на підставі п. 1, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення, необхідно залишити без змін.
Щодо касаційної скарги відповідача
81. Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
82. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
83. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
84. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
85. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
86. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
87. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
88. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
89. Статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
90. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
91. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
92. Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
93. При цьому, згідно частини 4 вказаної норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
94. У той же час, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
95. Принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
96. Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати з урахуванням частини 3 статті 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
97. Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33 - 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
98. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем за допомогою системи «Електроний суд» 25.07.2023 подано заяву до суду про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 531 765,00 грн витрат на правову допомогу адвоката. Судами також встановлено, що відповідачем у відзиві на позов подавався орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу адвоката, які відповідач очікує понести під час розгляду справи.
99. Розглядаючи заяву відповідача судами встановлено що:
- між АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - клієнт) та Адвокатом Скирдою Владиславом Євгеновичем (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від 13.03.2023, відповідно до пункту 1.1. якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта надалі, в усіх органах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, судах та усіх правоохоронних органах під час слідства, досудового слідства, усіх слідчих дій, які відбуваються за участю Клієнта чи щодо його майна, здійснювати діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами Захисника.
- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання. Даний Договір діє до 31.12.2023 (п. 3.1. договору);
-якщо інше письмово не визначено відповідним завданням, розмір грошового гонорару Адвоката за Послуги (надалі - «Винагорода») визначається, виходячи з фактичної кількості часу, витраченого Адвокатом, та його погодинної ставки (без податків): аналіз матеріалів, формування правової позиції - 3 000,00 грн/год., підготовка позовної заяви, формування додатків - 3 000,00 грн/год., підготовка клопотань та заперечень на клопотання - 3 000,00 грн/год., аналіз відзиву на позовну заяву, підготовку відзиву - 3 000,00 грн/год., участь представника у судовому засіданні - 8 000,00 грн/год. (п. 4.2. договору).
- відповідно до п. 4.3. договору, гонорар успіху - в разі ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову в задоволені позову у справі 904/1106/23, Клієнт має сплатити на користь Адвоката «гонорар успіху», який складає 80 000,00 грн;
- на всі виплачені суми підлягає нарахуванню податок на доходи фізичних осіб у розмірі 19,5%, який компенсується Клієнтом на рахунок адвоката. (п. 4.4. договору).
- також сторонами підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 21.07.2023, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв без зауважень наступні послуги:
1. Аналіз матеріалів, формування правової позиції, консультації з експертами та фахівцями в межах судової справи 904/1106/23, вартість 180 000,00 грн.
2. Підготовка відзиву на позовну заяву, формування додатків в межах судової справи 904/1106/23, вартість 120 000,00 грн.
3. Аналіз заперечень на відзив на позовну заяву в межах судової справи 904/1106/23, вартість 24 000,00 грн.
4. Підготовка клопотання про відкладення та проведення засідання в режимі відеоконференції 31.03.2023 в межах судової справи 904/1106/23, вартість 6 000,00 грн.
5. Підготовка клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції в межах судової справи 904/1106/23, вартість 3 000,00 грн.
6. Участь представника у судовому засіданні 01.05.2023 в межах судової справи 904/1106/23, вартість 8 000,00 грн.
7. Участь представника у судовому засіданні 11.05.2023 в межах судової справи 904/1106/23, вартість 8 000,00 грн.
8. Участь представника у судовому засіданні 26.06.2023 в межах судової справи 904/1106/23, вартість 8 000,00 грн.
9. Участь представника у судовому засіданні 17.07.2023 в межах судової справи 904/1106/23, вартість 8 000,00 грн.
10. Гонорар успіху відповідно до п. 4.3 договору про надання правової допомоги в межах судової справи 904/1106/23, вартість 80 000,00 грн.
Загальна вартість - 445 000,00 грн, сума податкового відшкодування 19,5% на загальну суму 86 775,00 грн.
Таким чином, загальна вартість наданих послуг за актом становить 531 765,00 грн.
100. Оцінивши подані відповідачем докази понесення таких витрат судами встановлено, що:
- доказів проведення консультацій з фахівцями та експертами до матеріалів справи не додано;
- суми 180 000,00 грн., 120 000,00 грн., 24 000,00 грн., зазначені відповідачем в акті виконаних робіт, є неспіврозмірними об`ємам цих робіт, виконаним відповідачем щодо аналізу матеріалів, формування правової позиції, консультації з експертами та фахівцями в межах судової справи 904/1106/23, підготовки відзиву на позовну заяву, формування додатків в межах судової справи 904/1106/23, аналізу заперечень на відзив на позовну заяву в межах судової справи 904/1106/23;
- є явно завищеною вартість підготовки клопотань про відкладення та проведення засідання в режимі відеоконференції 31.03.2023 в межах судової справи 904/1106/23, підготовки клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції в межах судової справи 904/1106/23, на загальну суму 9 000,00 грн;
- вартість участі в судових засіданнях представника відповідача з розрахунку 8 000,00 грн за 1 судове засідання також не відповідає критеріям розумності, оскільки судові засідання проводилися в режимі відеоконференціі та не потребували відряджень представника для прибуття до приміщення суду.
101. Враховуючи встановлене, суди узагальнили, що вартість наданих адвокатом послуг є завищеною, та вказали на відсутність дійсної неминучої потреби у деяких послугах, з урахуванням критеріїв розумності та співмірності. До того ж суди зазначили, що подані відповідачем докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, в той час як заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на оплату правничої допомоги становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу витрат.
102. Таким чином суди, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зробили правильний висновок, що заявлена відповідачем сума витрат не є беззаперечно доведеною, а тому в даному випадку обгрунтованою і справедливою сумою витрат на оплату послуг адвоката, які належить стягнути з позивача на користь відповідача є 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
103. Касаційний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають положенням ст.ст. 123 126 129 244 ГПК України, та прийняті з урахуванням всіх необхідних принципів та критеріїв розподілу судових витрат на оплату послуг адвоката, та на підставі поданих сторонами доказів та обставин встановлених судами.
104. Касаційний суд вважає безпідставним посилання відповідача на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо розрахунку вартості однієї години, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, оскільки, судові рішення у вказаних справах, прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), які подані сторонами та оцінені судами під час розгляду заяви про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тобто ці справи і справа, яка переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів.
105. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами статей 210 86 ГПК України.
106. Відтак, з огляду на конкретні, встановлені судами обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваних судових рішеннях норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.
107. За таких обставин доводи скаржника у цій частині не знайшли підтвердження, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
108. За таких обставин, касаційний суд зазначає, що суди обґрунтовано частково задовольнили заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнули з позивача 5.000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга є необґрунтованою, а тому рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
109. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
110. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
111. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.02.2024, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 та касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.02.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 залишити без задоволення, судові рішення необхідно залишити без змін.
Розподіл судових витрат
112. Судовий збір за подання касаційної скарги позивачем в порядку ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 123-129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція» залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.02.2024, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 у справі № 904/1106/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй