№ 904/1169/17 (904/1486/20)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/1169/17 (904/1486/20)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022

у справі № 904/1169/17 (904/1486/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан",

до ОСОБА_1

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 295 417,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі - ТОВ "Лан", позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 295 417, 55 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі № 904/1169/17 (904/1486/20), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2021, позовні вимоги ТОВ "Лан" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 295 417,55 грн задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Лан" грошові кошти у розмірі 295 417, 55 грн та 4 431, 26 грн судового збору.

19.07.2021 на виконання судових рішень видано накази.

Короткий зміст заявлених у скарзі вимог

03.02.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_1 (вх. № 5657/22 від 03.02.2022) на незаконні дії та бездіяльність приватного виконавця Артемчука Тараса Володимировича в межах зведеного виконавчого провадження (далі - ВП) № 66373501.

За змістом цієї скарги (з урахуванням уточнень до її прохальної частини (вх. № 13063/22 від 09.05.22)) ОСОБА_1 просив суд:

1) розглянути скаргу з урахуванням уточнень до неї;

2) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. щодо винесення постанов про зміну (доповнення) реєстраційних даних у межах ВП № 66359010 та ВП № 66359064 (та інших похідних від них постанов);

3) визнати протиправними та скасувати постанови, винесені приватним виконавцем Артемчуком Т.В. у межах зведеного ВП №66373501, а саме:

- постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 06.08,2021 в межах ВП № 66359010 та від 06.08.2021 в межах ВП № 66359064;

- постанови про арешт коштів боржника від 06.08.2021 в межах ВП № 66359010 та від 06.08.2021 в межах ВП № 66359064;

- постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 12.08.2021 в межах ВП № 66359010 та від 12.08.2021 в межах ВП № 66359064;

- постанова про арешт майна боржника від 11.10.2021 у межах зведеного ВП № 66373501;

4) зобов`язати приватного виконавця Артемчука Т.В. після скасування постанов вказаних вище (пункт 3) повідомити про це усі установи, в тому числі банківські, яким вони були надіслані, та зняти арешти з рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), грошові кошти, стягнуті з рахунків ОСОБА_1 направити на вказаний у вимозі рахунок ( НОМЕР_2 );

5) витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом даної скарги, покласти на приватного виконавця Артемчука Т.В., посвідчення приватного виконавця № 0068, видане 20.06.2017.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі №904/1169/17(904/1486/20), скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Артемчука Т.В. від 24.01.2022 в межах зведеного ВП № 66373501, з урахуванням уточнень до прохальної частини (вх. №13063/22 від 09.05.2022), залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що при зверненні до суду 24.01.2022 зі скаргою на дії приватного виконавця з порушенням строку, визначеного статтею 341 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідачем у справі (боржником за виконавчим провадженням) ОСОБА_1 не подано клопотання про поновлення цього строку. Крім того, скаржник не просив поновити пропущений процесуальний строк і в уточненнях до цієї скарги від 06.05.2022 (вх. 13063/22 від 09.05.2022). Отже, за відсутності клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця, вказана скарга відповідача підлягає залишенню без розгляду у порядку частини другої статті 118 ГПК України, що не позбавляє скаржника права на звернення у подальшому з клопотанням про поновлення такого строку.

Судами першої та апеляційної інстанцій враховані викладені у постанові від 13.03.2019 у справі № 920/149/18 правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права (зокрема щодо вирішення питання колізії норм статті 341 ГПК України та статті 74 Закону України "Про виконавче провадження") у подібних правовідносинах.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Відповідач - ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами норм процесуального права, зокрема через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та полягають у такому:

- судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що скаргу на незаконні дії та бездіяльність приватного виконавця Артемчука Т.В. в межах зведеного ВП № 66373501 було подано в межах процесуальних строків, оскільки зі змісту скарги чітко прослідковується, що бездіяльність приватного виконавця Артемчука Т.В. є триваючим правопорушенням, пов`язане з тривалим га безперервним невиконанням приватним виконавцем обов`язків, передбачених законом. Отже, судами залишено поза увагою, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність. Таким чином, бездіяльність приватного виконавця Артемчука Т.В. є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається, а відтак клопотання про поновлення строку на подання скарги у справі № 904/1169/17 (904/1486/20) не повинно подаватися;

- судами порушено вимоги статті 342 ГПК України (скарга не була розглянута у десятиденний строк), статті 343 ГПК України (за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу про її задоволення або про відмову у її задоволенні, при чому вказана стаття не містить положень про залишення скарги без розгляду), статті 118 ГПК України (судами проігноровано, що скаргу подано без пропуску процесуальних строків);

- судом апеляційної інстанції необґрунтовано зроблено посилання в оскаржуваній постанові на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі, що розглядається, не є подібними (порушення норм чинного законодавства, на які посилався скаржник у справі № 920/149/18, не є триваючими, на відміну від бездіяльності приватного виконавця Артемчука Т.В., що оскаржується ОСОБА_1 у цій справі).

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник зазначив, що підставою касаційного оскарження є обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, оскільки судами не враховано правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається (постанова від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц);

- ухвала про залишення без розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права (постанови від 22.12.2021 у справі № 760/19348/20, від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005 та від 08.11.2020 у справі № 589/6044/13).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі:

Іншими учасниками справи відзиву на касаційну скаргу не подано, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Касаційне провадження

28.10.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга ОСОБА_1 .

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/1169/17 (904/1486/20) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2022 витребувати з Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/1169/17 (904/1486/20); відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.

21.11.2022 до касаційного суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.11.2022 до касаційного суду 30.11.2022 від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 904/1169/17 (904/1486/20); ухвалено здійснити їх перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 287, частиною першою, третьою статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом судового розгляду є скарга ОСОБА_1 (відповідача у справі та боржника у виконавчому провадженні) на незаконні дії та бездіяльність приватного виконавця.

Як зазначено вище, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про залишення скарги на дії виконавця без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та вказаним висновкам судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для залишення скарги ОСОБА_1 на дії виконавця без розгляду, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною п`ятою статті 74 цього Закону зокрема визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

При цьому, пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України передбачено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Варто зазначити, що положення ГПК України передбачають вчинення відповідних дій у строки, що обчислюються не в робочих, а календарних днях.

Вирішуючи питання щодо розв`язання виключної правової проблеми, яка полягає у колізії норм пункту "а" частини 1 статті 341 ГПК України та частини 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №920/149/18 дійшла висновку, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу.

Згідно частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи наведені процесуальні норми, колегія суддів вважає, що у цій справі судами попередніх інстанцій було правомірно враховано вищезазначений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо строку оскарження рішень та дій державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, що свідчить про помилковість протилежних доводів скаржника.

Так, зі змісту скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця судами встановлено, що предметом оскарження є винесення постанов приватним виконавцем Артемчуком Т.В. в межах зведеного ВП № 66373501, а саме постанов про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 06.08.2021 у ВП № 66359010 та від 06.08.2021 у ВП № 66359064; постанов про арешт коштів боржника від 06.08.2021 у ВП № 66359010 та від 06.08.2021 у ВП № 66359064; постанов про стягнення витрат виконавчого провадження від 12.08.2021 у ВП № 66359010 та від 12.08.2021 у ВП № 66359064; постанови про арешт майна боржника від 11.10.2021 у зведеному ВП № 66373501.

Також суди з`ясували, що:

- 11.08.2021 ОСОБА_1 було подано скаргу на дії приватного виконавця до Міністерства юстиції України, а в матеріалах справи міститься вимога ОСОБА_1 до приватного виконавця Артемчука Т.В. від 05.10.2021 про скасування постанов, винесених в межах виконавчих проваджень, у тому числі постанов про стягнення витрат виконавчого провадження від 12.08.2021 у межах ВП № 66359010 та ВП №66359064. Отже, в цілому про вчинення оскаржуваних дій ОСОБА_1 стало відомо не пізніше 05.10.2021;

- ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії приватного виконавця Артемчука Т.В. 24.01.2022 шляхом направлення поштового відправлення;

- ні скарга на дії приватного виконавця, ані уточнення до неї не містять клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання такої скарги.

Ураховуючи встановлені судами обставини щодо дати звернення зі скаргою до суду (24.01.2022), дати, коли скаржник довідався про порушення його прав (05.10.2021), та обставин того, що предметом скарги є виключно дії приватного виконавця (а не його бездіяльність), а саме винесення ним вищезазначених постанов, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що скарга на дії приватного виконавця була подана ОСОБА_1 із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України.

Згідно з частиною другої статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За наведених вище встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо: (1) подання скарги із пропуском десятиденного строку, визначеного пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України, (2) відсутності клопотання про поновлення процесуального строку на подання відповідної скарги та (3) того, що предметом скарги є дії приватного виконавця (винесення постанов), а не його бездіяльність, - Верховний Суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про залишення такої скарги без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України.

При цьому, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця не позбавляє скаржника права повторно звернутись до суду з відповідною скаргою та клопотанням про поновлення пропущеного строку для її подання із зазначенням поважності таких причин.

Зазначеним спростовуються доводи скаржника про подання скарги в межах процесуальних строків та про порушення судами вимог частини другої статті 118 ГПК України.

Аргументи скаржника про те, що ним оскаржувались не лише дії приватного виконавця Артемчука Т.В., а і його бездіяльність, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин того, що предметом скарги є саме дії приватного виконавця щодо винесення ним відповідних постанов (про зміну (доповнення) реєстраційних даних, про арешт коштів боржника, про стягнення витрат виконавчого провадження та про арешт майна боржника), при цьому така переоцінка обставин справи відповідно до приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У контексті наведеного та ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини оскарження ОСОБА_1 лише дій приватного виконавця, доводи скаржника про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, зроблених у правовідносинах з оскарження бездіяльності виконавця (постанови від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц, від 22.12.2021 у справі № 760/19348/20, від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005 та від 08.11.2020 у справі № 589/6044/13), касаційний суд вважає помилковими з огляду на нерелевантність зазначеної практики обставинам цієї справи.

Щодо аргументів заявника касаційної скарги про порушення вимог статті 343 ГПК України з підстав залишення судами поза увагою того, що якщо скарга на дії та бездіяльність виконавця була прийнята судом до розгляду, то така скарга має бути розглянута по суті із ухваленням рішення, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Водночас, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що передумовою для розгляду скарги по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

Верховний Суд зауважує, що з`ясування обставин дотримання заявником встановленого законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного чи приватного виконавця, наявності клопотання про поновлення такого строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання зазначеного строку, відсутності клопотання про його поновлення, а також поважності причин для такого поновлення, є залишення скарги без розгляду в порядку частини другої статті 118 ГПК України.

Частиною першою статті 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Аналіз вищезазначених обставин та норм свідчить про те, що строк, встановлений законом (у цьому випадку десятиденний строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України для подання скарги на дії приватного виконавця) може бути поновлений судом виключно за клопотанням особи, яка подає відповідну скаргу, при чому господарський суд позбавлений можливості поновити такий строк з власної ініціативи.

З наведеного колегія суддів вважає, що встановлення господарським судом факту пропуску процесуального строку на подання скарги на дії виконавця та відсутність клопотання про поновлення такого строку уже після прийняття до розгляду такої скарги також матиме правовим наслідком залишення скарги без розгляду з можливим роз`ясненням скаржнику його права на повторне звернення до суду із клопотанням про поновлення відповідного строку. Натомість, обставини помилкового прийняття до розгляду скарги (за наявності підстав для залишення її без розгляду станом на час вирішення питання про прийняття цієї скарги) не можуть зумовити обов`язок суду щодо розгляду скарги по суті в порядку статті 343 ГПК України, оскільки нормами ГПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії та/або рішення якого оскаржуються) та загальні засади господарського судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.

Зазначені мотиви касаційного суду спростовують доводи скаржника про те, якщо скаргу на дії приватного виконавця Артемчука Т.В. було прийнято до розгляду господарським судом, то він має своїм обов`язком розглянути таку скаргу по суті із ухваленням відповідного рішення, попри встановлення судом у подальшому наявності на момент подання скарги підстав для залишення її без розгляду.

Оскільки скарга на дії приватного виконавця Артемчука Т.В. по суті не розглядалась, Верховний Суд вважає також безпідставними аргументи скаржника про те, що скарга у порушення вимог статті 342 ГПК України не була розглянута у десятиденний строк.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до необхідності переоцінки обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи скаржника про порушення судами процесуальних норм, зокрема й щодо неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилався скаржник.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 904/1169/17 (904/1486/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий cуддя К.М. Огороднік

Судді О.О. Банасько

В.В. Білоус