21.06.2024

№ 904/1746/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1746/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (у складі колегії суддів: Кощеєв І.М. (головуючий), Дармін М.О., Іванов О.Г.)

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 (суддя Ярошенко В.І.)

за скаргою Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас»

на дії (бездіяльність) Заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича під час примусового виконання рішення суду

у справі № 904/1746/15

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі»,

до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас»

про стягнення 25 158 340,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго») звернулося до суду з позовом до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» (далі - ДП «Дніпро-Західний Донбас») про стягнення 25 158 340, 82 грн, у тому числі 19 922 705,88 грн - заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 577 025,03 грн - заборгованість з оплати втрат, які виникають через перетоки реактивної електроенергії, 1 276,56 грн - перевищення договірної величини споживання електричної потужності, 257 079,54 грн - 3 % річних, 2 265 763,81 грн - інфляційні втрати, 2 134 490,00 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії для споживачів Дніпропетровської області від 01.01.2002 № 89-ц у частині повної та своєчасної оплати за поставлену електричну енергію.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2015 позов задоволено в повному обсязі.

21.04.2015 на виконання рішення суду видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 задоволено заяву ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та ДП «Дніпро-Західний Донбас», подану сторонами виконавчого провадження № ВП НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/1746/15 від 21.04.2015, про укладення мирової угоди в процесі виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2015 у справі № 904/1746/15 та про закінчення виконавчого провадження на наведених в угоді умовах. Затверджено мирову угоду, укладену 21.08.2017 між стягувачем ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та боржником ДП «Дніпро-Західний Донбас», у редакції, узгодженій сторонами, та викладеній у резолютивній частині ухвали суду.

У листопаді 2023 року ДП «Дніпро-Західний Донбас» звернулося до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просить:

- визнати неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту -начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича при примусовому виконанні рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 у справі № 904/1746/15 у виконавчому провадженні АСВП № НОМЕР_1, що полягає у не знятті арешту з майна боржника;

- зобов`язати заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, а саме:

1. Зняти арешт з усього (рухомого та нерухомого) майна, що належить ДП «Дніпро-Західний Донбас», який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_1 від 22.05.2015, а також всі інші наявні арешти, що було накладено при примусовому виконанні рішення суду у справі № 904/1746/15 у виконавчому провадженні АСВП № НОМЕР_1, шляхом винесення постанови про зняття арешту з майна боржника.

2. На підставі постанови про зняття арешту з майна боржника вчинити відповідні дії щодо реєстрації припинення обтяження майна ДП «Дніпро-Західний Донбас», зокрема припинити обтяження, що зареєстровані в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номери записів про обтяження 9798419 та 10633594 ) та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

3. Надіслати копію постанови про зняття арешту з майна ДП «Дніпро-Західний Донбас» сторонам виконавчого провадження та до виконання органам, які повинні вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна ДП «Дніпро-Західний Донбас», зокрема, що зареєстровані в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів до відповідного територіального органу з надання сервісних послуг МВС та у Єдиному реєстрі для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів до відповідного територіального органу Держпродспоживслужби.

4. Скасувати інші заходи примусового виконання рішення, застосовані до ДП «Дніпро-Західний Донбас» при примусовому виконанні рішення суду у справі № 904/1746/15 у виконавчому провадженні АСВП НОМЕР_2.

Скарга обґрунтована тим, що у межах виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1 з виконання рішення суду на підставі наказу № 904/1746/15, виданого Господарським судом Дніпропетровської області 21.04.2015, державним виконавцем було вжито заходів з примусового виконання, зокрема 22.05.2015 винесено постанову, якою було накладено арешт та оголошено заборону відчуження на все рухоме та нерухоме майно, що належить ДП «Дніпро-Західний Донбас», копії якої було направлено для здійснення реєстрації обтяжень відповідним органам, в тому числі державному реєстратору речових прав на нерухоме майно, відповідному територіальному органу з надання сервісних послуг МВС та територіальному органу Держпродспоживслужби.

Проте після затвердження судом мирової угоди, укладеної між сторонами виконавчого провадження, та закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем не було знято арешт з майна боржника та не скасовано інші заходи примусового виконання рішення відповідно до вимог абз. 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

15.11.2023 ДП «Дніпро-Західний Донбас» отримало відповідь за вих. № 149821/146428-33-23/20.1 від 15.11.2023 за підписом заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С., в якій зазначено про відсутність підстав для зняття арешту, оскільки відсутні підтвердження сплати заборгованості, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

ДП «Дніпро-Західний Донбас» вважає таку відмов неправомірною та такою, що порушує його права, що стало підставою для звернення до суду із цією скаргою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024, скаргу задоволено частково. Визнати неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. при примусовому виконанні рішення суду у справі № 904/1746/15 у виконавчому провадженні АСВП № НОМЕР_1, що полягає у не знятті арешту з майна боржника. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з майна, що належить ДП «Дніпро-Західний Донбас» у межах суми звернення стягнення: 25 231 420, 82 грн, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження від 22.05.2015 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, шляхом винесення постанови про зняття арешту з майна боржника, та вчинити відповідні дії щодо реєстрації припинення обтяження майна ДП «Дніпро-Західний Донбас», зокрема припинити обтяження, що зареєстровані в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 9798419 та 10633594) та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслати копію постанови про зняття арешту з майна ДП «Дніпро-Західний Донбас», сторонам виконавчого провадження та до виконання органам, які повинні вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна. У решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у квітні 2024 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Касаційну скаргу Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обґрунтовує, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні скарги неправильно застосовано положення Закону України «Про виконавче провадження»; не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні документи про сплату ДП «Дніпро-Західний Донбас» виконавчого збору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 2-1409/11 виклала позицію, за якою вимоги про зняття арешту із нерухомого майна є пов`язаними з вирішенням питання щодо стягнення виконавчого збору, яке не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині вимог скарги підлягає закриттю. Суд першої інстанції не дослідив в достатній мірі обставини справи та надані докази та прийняв передчасне рішення, яке порушує норми статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». У цій справі скаржником (боржником) не підтверджено, а судами не встановлено наявності достатніх передбачених названою статтею підстав для зняття накладеного державним виконавцем арешту, тому не можна визнати протиправним незняття арешту з майна відповідача.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 904/1746/15 за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з підстав, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та постановлено здійснити перегляд судових рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

ДП «Дніпро-Західний Донбас» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні скарги на дії державного виконавця, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 21.04.2015 Господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення цього ж суду від 06.04.2015 у справі № 904/1746/15 видано наказ про примусове виконання рішення.

22.05.2015 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу у цій справі державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ДП «Дніпро-Західний Донбас».

Після затвердження судом мирової угоди, державним виконавцем винесено постанову від 26.10.2017, якою виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1 закінчено відповідно до пункту 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», проте державним виконавцем не було застосовано наслідки закінчення виконавчого провадження, зокрема не було знято арешт з майна боржника та не скасовано інші заходи примусового виконання рішення відповідно до вимог абз. 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

У подальшому державним виконавцем винесено постанову від 14.06.2023 про зняття арешту з коштів боржника, однак питання зняття арешту з майна ДП «Дніпро-Західний Донбас», накладеного постановою від 22.05.2015, вирішено не було.

За наявною інформацією, що міститься в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Єдиному реєстрі для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, Єдиному державному реєстрі транспортних засобів обтяження, що зареєстровані на підставі зазначеної постанови станом на сьогоднішній день зберігають свою чинність.

20.09.2023 ДП «Дніпро-Західний Донбас» направило на адресу Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про зняття арешту з майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення за вих № 1135.

17.10.2023 на адресу ДП «Дніпро-Західний Донбас» надійшов лист Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вих. № 135758/146428-33-23/20.1 від 17.10.2023 за підписом заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С, в якому зазначено, що станом на сьогоднішній день на депозитний рахунок Відділу не надходили кошти в рахунок погашення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, тому відсутні підстави для зняття арешту з майна.

Згодом ДП «Дніпро-Західний Донбас» отримало лист від 15.11.2023 № 149821/146428-33-23/20.1 від 15.11.2023 за підписом заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С, в якому зазначено про відсутність підтвердження сплати боржником заборгованості, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Окрім того зазначено, що строк зберігання матеріалів виконавчого провадження становить три роки, отже, матеріали ВП № НОМЕР_1 знищено у зв`язку з закінченням строків його зберігання.

ДП «Дніпро-Західний Донбас» у скарзі на дії державного виконавця зазначило, зокрема, що не зняття арешту з майна боржника є протиправною бездіяльністю, а наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту майна боржника за умови відсутності виконавчого провадження, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на володіння своїм майном, тому порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання зняти арешт з майна боржника.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, скаргу задовольнив частково та дійшов висновку про доведення скаржником тих обставин, що стали підставою для часткового задоволення скарги.

Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до статті 326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 зазначеного Закону).

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (частини 1, 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 40 цього Закону (у редакції на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У частині 3 статті 2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина 1 статті 14 ГПК передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів установлено, що державний виконавець після закінчення виконавчого провадження у зв`язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення, не вжив усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, у тому числі щодо зняття арешту з майна боржника.

Доводи, наведені у касаційній скарзі стосовно того, що у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відсутня інформація про сплату ДП «Дніпро-Західний Донбас» виконавчого збору у АСВП № НОМЕР_1, тому немає підстав для зняття арешту з майна боржника, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено обставин вчинення державним виконавцем відповідних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо стягнення з боржника виконавчого збору за наявності таких підстав, а скаржником належними і допустимими доказами таких обставин не доведено.

Натомість судами попередніх інстанцій установлено обставини не дотримання державним виконавцем строків та порядку вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зняття арешту з майна боржника з огляду на закінчення виконавчого провадження у жовтні 2017 року, а також зняття арешту з коштів боржника у січні 2022 року.

Посилання скаржника на правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 2-1409/11 стосовно того, що питання стягнення виконавчого збору вирішуються в порядку адміністративного судочинства, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки у справі, що розглядається, питання наявності підстав для стягнення чи не стягнення з боржника виконавчого збору не є предметом судового розгляду.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

З урахуванням установлених обставин невжиття державним виконавцем усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо застосування наслідків закінчення виконавчого провадження, зокрема зняття арешту з майна боржника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправної бездіяльності органу державної виконавчої служби, а відтак і наявність правових підстав для часткового задоволення скарги.

Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені вище висновки судів першої та апеляційної інстанцій, окрім посилання лише на безпідставність таких висновків суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

Разом із тим оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судами обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи судом касаційної інстанції, який відповідно до частини 2 статті 300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, ураховуючи встановлені судами фактичні обставини справи, зазначає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні скарги на дії державного виконавця дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, оскільки державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження не було вчинено дій відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна боржника, що порушує права останнього на користування, володіння та розпорядження своїм майно.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування цих судових рішень.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у справі № 904/1746/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко