ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/2297/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (далі - Департамент, відповідач, скаржник)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023 (головуючий - суддя Дармін М.О., судді Кощеєв І.М., Березкіна О.В.)
у справі №904/2297/22
за позовом комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі- Підприємство, позивач)
до Департаменту,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Криворізька міська рада (далі - КМР, третя особа),
про стягнення суми боргу за послугу постачання теплової енергії в розмірі.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для стягнення суми боргу за послугу постачання теплової енергії, суми боргу за абонентське обслуговування, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за послугу постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав обов`язку з оплати позивачу за постачання теплової енергії з 05.11.2021 по 30.04.2022 до нежитлових приміщень, вбудованих в житлові будинки, балансоутримувачем яких є Департамент.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі №904/2297/22 (головуючий - суддя Новікова Р.Г.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.
2.1.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент не є належним відповідачем у даній справі, оскільки, не є власником спірних приміщень, не користується об`єктами нерухомого майна і не отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №904/2297/22 апеляційну скаргу Підприємства задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі №904/2297/22 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
2.2.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що є підстави для стягнення з Департаменту заявлених сум.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Департамент просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи осіб, які подали касаційних скарг
4.1. Скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що необхідно вирішити, які норми законодавства регулюють поняття «споживач» та спірне правовідношення: статті 1, 25 Закону «Про теплопостачання», пункт 6 частини першої статті 1, частини першої статті 6, частин першої - третьої статті 12 та статті 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги»; вирішення цього питання впливає на законодавчі вимоги щодо законності та обґрунтованості судових рішень в численних подібних спорах між виконавцями комунальних послуг, управителями та споживачами, як учасниками договірних відносин.
4.2. Також скаржник посилається пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу для подання касаційної скарги та зазначає, що:
«При винесенні постанови Центральним апеляційним господарським судом від 21.08.2023 року колегією суддів враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 по справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/73 77/17.
При цьому, застосувавши правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі №904/2238/17 встановлено, що відповідач, в даній справі є власником нежитлового приміщення, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
При застосуванні правового висновку від 16.10.2018 року по справі №904/7377/17 встановлено, що відповідачем в даній справі є орендар, який використовує нежитлове приміщення на підставі договору оренди майна»;
«Задовольняючи апеляційні скарги КП Криворіжтепломережа щодо стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення суд апеляційної інстанції виходив з того, що управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради виступає в даних правовідносинах не тільки як балансоутримувач нерухомого майна, а й власник комунального майна територіальної громади міста, який здійснює повноваження щодо управління, користування та розпорядження майном, передачі в орендне користування комунального майна, визначеного рішенням Криворізької міської ради від 23.09.2020 року №5014 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2016 року №754 «Про затвердження Положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради в новій редакції»;
«Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив у постанові по справі №910/21848/21 від 14.07.2023 року, що Верховний Суд у справі №910/5841/21 дійшов висновку, що на особу, у господарському віданні якої перебуває майно, покладені права та обов`язки власника такого майна, але обмежена можливість його розпоряджання. Суть спору у справі №910/5841/21 полягала в тому, чи повинна особа, якій передані у господарське відання квартири, сплачувати внески на утримання будинку. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника щодо того, що суд апеляційної інстанції помилково вказав, що нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1 перебуває на балансі Керуючої компанії. Водночас, це не вплинуло на результат вирішення спору, адже саме факт закріплення за Керуючою компанією на праві господарського відання нежитлових приміщень, а не перебування їх на балансі, покладає на суб`єкта обов`язок належним чином утримувати вказані приміщення (пункти 69,70 Постанови Верховного Суду від 14 липня 2023 року по справі №910/21848/21).
Департамент є балансоутримувачем нерухомого майна щодо якого виник спір, об`єкти нерухомого майна, не закріплені за Департаментом на основі прав господарського відання або оперативного управління. Крім того, підтверджуючих документів, які б встановлювали зазначений факт КП Криворіжтепломережа або іншими учасниками справи не надано».
4.3. Посилаючись на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України обґрунтовує наявність випадків для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб:
- дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стягнення з міського бюджету коштів на користь позивача тягне за собою витрачання коштів платників податків та зборів, тоді як, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти в інтересах територіальних громад;
- КМР приймаються рішення про виділення коштів на здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією наслідків збройної агресії російської федерації пошкоджених конструктивних елементів житлових будинків;
- на замовлення департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, по зруйнованим житловим будинкам, проектними організаціями, проводиться інструментальне обстеження житла, після чого надається висновок - чи можливо відновити його, чи потребує будинок знесенню;
- також, сертифікованими експертними організаціями проводиться оцінка кожної зруйнованої квартири і надається висновок її вартості. Місто проводить виплати експертної вартості власникам квартир, та додаткові першочергові витрати;
- так, з початку війни матеріальну допомогу мешканцям пошкоджених (але не зруйнованих) квартир та приватних будинків вже надано для понад 2 000 домоволодінь на суму 27,7 млн грн. Виплати мешканцям тривають далі.
- таким чином, ураховуючи аргументи та доводи оскаржуваної постанови щодо стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення ставляться інтереси позивача вище за інтереси територіальної громади міста;
- кошти, які стягнуто з Департаменту за послуги з централізованого опалення, які фактично Департамент не одержував та не користувався, могли б допомогти сім`ям міста, які постраждали внаслідок терористичних дій російської федерації;
- Департамент, як орган місцевого самоврядування, у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, у межах делегованих повноважень;
- відповідно до рішення КМР від 22.04.2020 року №4618 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.06.2018 №2801 «Про затвердження Положення про департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради» Департамент, в межах повноважень, забезпечує затвердження та виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участі в розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм; подання пропозицій до проектів місцевих програм соціально-економічного розвитку щодо поліпшення комунального обслуговування населення, благоустрою та дорожньо-мостового господарства міста. Також, Департамент надає пропозиції з питань реалізації державної політики у сфері забезпечення санітарного стану міста, якості питної води, поліпшення технічного стану внутрішньобудинкових систем тепло,- водопостачання та водовідведення, запобіганню підтопленню об`єктів міста та ліквідації його наслідків;
- перелік повноважень Департаменту не є вичерпним;
- адже, житлово-комунальне господарство важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприємства та організації міста необхідними житлово-комунальними послугами, суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин міста;
- тому, хибне формування судової практики судом апеляційної інстанції щодо стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання призведе до скорочення відповідних витрат бюджету на розвиток міста в цілому, тим паче в період воєнного стану;
- відповідно до делегованих повноважень департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради не виконує функції управління, користування та розпорядження комунальним майном територіальної громади міста та не являється власником таких приміщень, не користується ними та не отримує комунальні послуги для власних потреб;
4.3.1. винятковість вказаної справи обґрунтовує тим, що за вказаної позиції суду апеляційної інстанції, щодо стягнення заборгованості на послуги з централізованого опалення, позивач матиме право подавати позовні заяви з предметом позову аналогічній цій справі та призведе до фактично «автоматичного» задоволення цих позовних вимог;
4.3.2. фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами, а саме:
«Так, зокрема правові висновки рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі 904/1313/21 від 18.05.2021, яке апеляційна інстанція залишила без змін зазначивши, що «...Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІУ, який діяв у період спірних правовідносин та втратив чинність 01.05.2019 та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 1 травня 2019 року.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
За таких обставин та з огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що період стягнення заборгованості (лютий 2018 року - липень 2020 року) мав місце як до, так і після набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 1 травня 2019 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІУ та Закону України «Про житлово- комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-УІІІ...».
Вимоги ТОВ «УЮТ-2011» про стягнення заборгованості за надані послуги задоволено в повному обсязі ураховуючи період виникнення зобов`язання.
Схожа правова позиція висловлена Центральним апеляційним господарським судом по справі №904/2026/21.
При розгляді справ №№904/2297/22 та 904/3144/22 Господарський суд Дніпропетровської області урахував вимоги приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вже діючої редакції.
У даному випадку на вирішення Верховного Суду ставиться питання неоднакового тлумачення судами різних інстанцій положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги». В даній категорії справ практика судів різних інстанцій не є сталою та однаковою».
4.4. Також, Департамент зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме, статті 2 7 11 13 42 73-80 86 236 237 238 ГПК України, оскільки, не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та безпідставно їх відхилив, як неналежні та недопустимі та побудовані на концепції негативного доказу.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
5.2. У додаткових поясненнях третя особа зазначила низку норм права, втім, позиція КМР стосовно касаційної скарги висловлена не була.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом апеляційної інстанції вказано, що позивач звернувся до відповідача з вимогами про стягнення суми боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 474 513,58 грн за період з 05.11.2021 по 31.03.2022 та суми боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 1 995,70 грн за загальний період з 05.11.2021 по 30.04.2022, що утворились внаслідок постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, які перебувають на балансовому обліку відповідача, а саме:
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 38 284,49 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 209,69 грн - нежитлове приміщення по вул. Івана Сірка, буд. 26, площею 92,10 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 177 467,24 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 209,69 грн - нежитлове приміщення по вул. Алмазна (колиш. Погребняка), буд. 14 , площею 521,90 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 26 839,76 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 209,69 грн - нежитлове приміщення по вул. Алмазна (колиш. Погребняка), буд. 45 , площею 73,40 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 5 833,15 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 132,30 грн - нежитлове приміщення по вул. Військове містечко, буд. 1/1 , площею 16,70 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 52 793,47 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 198грн. - нежитлове приміщення по вул. Вадима Гурова (колиш. Постишева), буд. 11 , площею 176,70 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 36 106,28 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 220,05 грн - нежитлове приміщення по вул. Вадима Гурова (колиш. Постишева), буд. 9, площею 103,80 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 30 790,05 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 209,69 грн - нежитлове приміщення по вул. Криворіжсталі (колиш. Орджонікідзе), буд. 32, площею 60,30 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 17 019,45 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 209,69 грн - нежитлове приміщення по вул. Купріна, буд. 116, площею 45,60 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 12 072,35 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 132,30 грн - нежитлове приміщення по вул. Недєліна, буд. 55, площею 35,60 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 4 577,91 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 132,30 грн - нежитлове приміщення по вул. Чарівна (колишня Косигіна), буд. 13 , площею 15,30 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 63 093,71 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 66,15 грн - нежитлове приміщення по вул. Сендєва, буд. 19, площею 191,30 кв.м;
- сума боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 9 635,72 грн і сума боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 66,15 грн - нежитлове приміщення по вул. Сергія Колачевського, (колишня 23 Лютого), буд. 26, площею 50,40 кв.м.
6.2. В подальшому, заявою від 20.10.2022 №175/07 позивач зменшив розмір позовних вимог внаслідок зміни періодів нарахування сум боргу щодо нежитлового приміщення по вул. Купріна, буд. 116, площею 45,60 кв.м. Замість раніше визначених періодів 05.11.2021 - 31.03.2022 та 05.11.2021 - 30.04.2022 позивач нараховує суми боргу за періоди 05.11.2021 - 21.02.2022 та 05.11.2021 - 22.02.2022.
6.3. Предметом розгляду в даній справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 470 710,98 грн за загальний період з 05.11.2021 по 31.03.2022 та суми боргу з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 1 917,78 грн за загальний період з 05.11.2021 по 30.04.2022, що утворились внаслідок постачання теплової енергії до нежитлових приміщень, які перебувають на балансовому обліку відповідача.
6.4. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на:
- наявність між сторонами договірних відносин з надання послуги постачання теплової енергії на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 (далі - Індивідуальний договір від 05.10.2021);
- перебування спірних нежитлових приміщень на балансі відповідача згідно з інформацією, викладеною у листі Управління комунальної власності міста виконкому КМР від 12.01.2022 №16/16/60, листі відповідача від 10.01.2022 №16/07/92, листі відповідача від 14.10.2022 №12/15/3116;
- надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії до спірних нежитлових приміщень протягом опалювальних періодів відповідно до актів про подачу теплової енергії та припинення подачі теплової енергії;
- відсутність статусу допоміжних приміщень щодо нежитлових приміщень по вул. Алмазна, буд. 14; по вул. Вадима Гурова, буд. 9; по вул. Вадима Гурова, буд. 11; по вул. Сергія Колачевського, буд. 26;
- правильність та доведеність розрахунків обсягів теплової енергії, поставленої до спірних нежитлових приміщень.
6.5. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на:
- відсутність між сторонами договірних відносин з надання послуги постачання теплової енергії до спірних нежитлових приміщень на підставі Індивідуального договору від 05.10.2021 внаслідок відсутності у відповідача статусу власника спірних приміщень або індивідуального споживача;
- відмову від підписання проекту договору купівлі-продажу теплової енергії від 18.11.2021 №11986, направленого разом з листом позивача від 19.11.2021 №1359/13;
- приймання на баланс житлових будинків в цілому, а не окремих нежитлових приміщень;
- відсутність балансоутримувача серед учасників правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг в Законі України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII;
- створення об`єднань співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) у житлових будинках по вул. Алмазна, буд. 14 (ОСББ "Алмаз-14" створене 19.12.2019); по вул. Алмазна, 45 (ОСББ "Алмазна 45" створене 05.08.2021); по вул. Недєліна, буд. 55 (ОСББ "Недєліна-55" створене 30.03.2016), вул. Сендєва, буд. 19 (створене 31.01.2020) згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- наявність статусу допоміжних приміщень щодо нежитлових приміщень по вул. Алмазна, буд. 14; по вул. Вадима Гурова, буд. 9; по вул. Вадима Гурова, буд. 11; по вул. Сергія Колачевського, буд. 26 відповідно до результатів проведених обстежень, оформлених актами від 20.10.2022 та від 25.10.2022.
6.6. У листі Управління комунальної власності міста виконкому КМР від 12.01.2022 №16/16/60 зазначено, що за даними Реєстру об`єктів нерухомого майна комунальної власності міста Кривого Рогу в комунальній власності Криворізької міської територіальної громади значаться об`єкти нерухомості, зокрема, такі: приміщення площею 92,10 кв.м по вул. Івана Сірка, буд. 26; приміщення площею 521,90 кв.м по вул. Алмазна (колиш. Погребняка), буд. 14; приміщення площею 73,40 кв.м по вул. Алмазна (колиш. Погребняка), буд. 45; приміщення площею 16,70 кв.м по вул. Військове містечко, буд. 1/1; приміщення площею 176,70 кв.м по вул. Вадима Гурова (колиш. Постишева), буд. 11; приміщення площею 103,80 кв.м по вул. Вадима Гурова (колиш. Постишева), буд. 9; приміщення площею 60,30 кв.м по вул. Криворіжсталі (колиш. Орджонікідзе), буд. 32; приміщення площею 45,60 кв.м по вул. Купріна, буд. 116; приміщення площею 35,60 кв.м по вул. Недєліна, буд. 55; приміщення площею 15,30 кв.м по вул. Чарівна (колиш. Косигіна), буд. 13; приміщення площею 191,30 кв.м по вул. Сендєва, буд. 19; приміщення площею 50,40 кв.м по вул. Сергія Колачевського, (колиш. 23 Лютого), буд. 26. Балансоутримувачем вказаних приміщень визначено Департамент.
6.7. У лютому 2022 року на підставі наказу Управління комунальної власності міста виконкому КМР від 14.02.2022 №46-ум Департамент передав нежитлове приміщення, вбудоване у житловий будинок №116 по вул. Купріна, на балансовий облік комунального підприємства "Парковка та реклама" КМР (далі - КП «Парковка та реклама») відповідно до акта приймання-передачі основних засобів від 23.02.2022.
6.8. Листом від 10.01.2022 №16/07/92 відповідач повідомив позивача, що на балансовому обліку Департаменту знаходяться такі приміщення: площею 92,10 кв.м по вул. Івана Сірка, буд. 26; приміщення площею 73,40 кв.м по вул. Алмазна (колиш. Погребняка), буд. 45; приміщення площею 16,70 кв.м по вул. Військове містечко, буд. 1/1; приміщення площею 176,70 кв.м по вул. Вадима Гурова (колиш. Постишева), буд. 11; приміщення площею 60,30 кв.м по вул. Криворіжсталі (колиш. Орджонікідзе), буд. 32; приміщення площею 45,60 кв.м по вул. Купріна, буд. 116; приміщення площею 35,60кв.м по вул. Недєліна, буд. 55; приміщення площею 15,30 кв.м по вул. Чарівна (колиш. Косигіна), буд. 13; приміщення площею 191,30 кв.м по вул. Сендєва, буд. 19; приміщення площею 50,40 кв.м по вул. Сергія Колачевського, (колиш. 23 Лютого), буд. 26. Також в листі зазначено, що через розбіжності в площі деяких нежитлових приміщень, наведених у запиті позивача, відповідач не має можливості визначити деякі нежитлові приміщення, що перебувають на його балансовому обліку.
6.9. У відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 14.10.2022 №12/15/3116 відповідач вказав, що на підставі актів приймання-передачі від 14.11.1991, від 20.11.1991, від 22.09.1993, від 02.03.1998, від 02.03.1998, від 24.07.2001, від 01.12.2004 були прийняті на балансовий облік УЖКГ виконкому КМР (на теперішній час - Департамент) такі житлові будинки: по вул. Івана Сірка, буд. 26; по вул. Алмазна, буд. 14, 45; по вул. Військове містечко, буд. 1/1; по вул. Вадима Гурова, буд. 11, 9; по вул. Криворіжсталі, буд. 32; по вул. Купріна, буд. 116; по вул. Недєліна, буд. 55; по вул. Чарівна, буд. 13; по вул. Сендєва, буд. 19; по вул. Сергія Колачевського, буд. 26.
6.10. У рахунках-фактурах від 08.12.2021 №11986 на суму 58 964,53 грн, від 23.12.2021 №11986 на суму 82 899,19 грн, від 08.02.2022 №11986 на суму 85 963,42 грн, від 10.03.2022 №11986 на суму 165 197,67 грн, від 06.04.2022 №11986 на суму 97 083,03 грн, що виставлялись позивачем на адресу відповідача, міститься посилання на договір від 18.11.2021 №11986.
6.11. Листом від 19.11.2021 №1359/13 позивач направив на адресу відповідача проект договору купівлі-продажу теплової енергії від 18.11.2021 №11986 (далі - проект договору від 18.11.2021). Департамент отримав цей лист 02.12.2021.
6.12. У пункті 1 проекту договору від 18.11.2021 зазначено, що теплопостачальна організація-продавець (позивач) відпускає споживачу-покупцю (відповідач) теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач-покупець сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені договором.
6.13. У таблиці №2 (додаток до проекту договору від 18.11.2021) наведений перелік з 10 об`єктів споживача-покупця, на які відпускається теплова енергія: нежитлові приміщення за адресами по вул. Івана Сірка, буд. 26; по вул. Алмазна, буд. 14, 45; по вул. Військове містечко, буд. 1/1; по вул. Вадима Гурова, буд. 11, 9; по вул. Криворіжсталі, буд. 32; по вул. Купріна, буд. 116; по вул. Недєліна, буд. 55; по вул. Чарівна, буд. 13.
6.14. Листом від 08.12.2021 №16/07/5983 відповідач повідомив позивача про відмову від підписання запропонованого позивачем проекту договору.
6.15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у житлових будинках по вул. Алмазна, буд. 14 (ОСББ "Алмаз-14" створене 19.12.2019); по вул. Алмазна, 45 (ОСББ "Алмазна 45" створене 05.08.2021); по вул. Недєліна, буд. 55 (ОСББ "Недєліна-55" створене 30.03.2016), вул. Сендєва, буд. 19 (створене 31.01.2020) були створені ОСББ.
6.16. Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд виходив з того, що як вбачається з матеріалів справи, позивач - це Підприємство створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам м. Кривий Ріг для потреби опалення та гарячого водопостачання.
6.17. Позивач відповідно до приписів Закону України "Про природні монополії" відноситься до суб`єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії Підприємство не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії. Таким чином, в силу законодавства позивач не може відмовитися від надання послуг з теплопостачання споживачам.
6.18. Відповідно до довідки Управління комунальної власності міста виконкому КМР, за даними Реєстру об`єктів нерухомого майна комунальної власності міста Кривого Рогу в комунальній власності Криворізької територіальної громади, в тому числі, значаться такі об`єкти нерухомості, за адресами та балансоутримувачами :
- вул. Івана Сірка, буд. 26, площею 92,10 кв.м (Департамент);
- вул. Алмазна (колиш. Погребняка), буд. 14, площею 521,90 кв.м (Департамент);
- вул. Алмазна (колиш. Погребняка), буд. 45, площею 73,40 кв.м (Департамент);
- вул. Військове містечко, буд. 1/1, площею 16,70 кв.м;
- вул. Вадима Гурова (колиш. Постишева), буд. 11, площею 176,70 кв.м [168,6 (Департамент) + 8,1 (Департамент)];
- вул. Вадима Гурова (колиш. Постишева), буд. 9, площею 103,80 кв.м (Департамент);
- вул. Криворіжсталі (колиш. Орджонікідзе), буд. 32, площею 60,30 кв.м (Департамент);
- вул. Купріна, буд. 116, площею 45,60 кв.м (Департамент);
- вул. Недєліна, буд. 55, площею 35,60 кв.м (Департамент);
- вул. Чарівна (колиш. Косигіна), буд. 13, площею 15,30 кв.м (14,9 Департамент);
- вул. Сендєва, буд. 19, площею 191,30 кв.м (Департамент);
- вул. Сергія Колачевського, (колиш. 23 Лютого), буд. 26, площею 50,40 кв.м (Департамент).
6.19. Відповідачем в порядку частини першої статті 75 ГПК України визнається як обставина, яка не потребує доказування той факт, що вбудовані нежитлові приміщення, стягнення заборгованості за які становить предмет позовних вимог у період з 05.11.2021 по 30.04.2022 перебували у нього на обліку.
6.20. Відповідні будинки, в які вбудовані зазначені вище приміщення, є багатоквартирними. Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.
6.21. Згідно з рішенням КМР від 22.10.2021 №530 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа" з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади" для потреб Підприємства, для потреб "бюджетних організацій" передбачено за період з 25.10.2021 по теперішній час тариф за 1 Гкал 3 691,85 грн.
6.22. Звертаючись до Управління комунальної власності міста виконкому КМР із позовною заявою про стягнення заборгованості на загальну суму 476 509,28 грн, в тому числі, за абонентське обслуговування у розмірі 1 995,70 грн, 3 % річних у розмірі 3 976,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 39 355,52 грн, Підприємство посилалося на те, що відповідач не виконав обов`язок щодо оплати за отримані за період з 05.11.2021 по 30.04.2022. На підтвердження своїх доводів позивач надав до суду відомості, акти прийому передачі теплової енергії, подобові відомості, зведені відомості, відомості теплоспоживання, звіти, звіти про споживання, звіти про використання теплової енергії.
6.23. Суд апеляційної інстанції зазначив, що як встановлено судом першої інстанції, сторонами договір про надання житлово-комунальних послуг не був укладений, проте, означене само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
6.24. Суд апеляційної інстанції вказав, що доводи відповідача про передачу частини спірних приміщень на баланс ОСББ відхиляються з огляду на те, що відповідна передача відбулася в період, який хронологічно відноситься до часу більш пізньому ніж період за який заявлено до стягнення заборгованість.
6.25. Суд апеляційної інстанції виснував, що підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №904/2297/22 на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
7.5. В силу приписів частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
7.12. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права (пункт 1 частини третьої статті 2 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, покладається на скаржника.
8.4. Слід зазначити, що у касаційне провадження у даній справі відкрито за касаційною скаргою на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.5. В силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
8.6. Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
8.7. Також, Департамент у касаційній скарзі, посилався на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.8. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.9. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.10. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.11. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.12. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.13. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.14. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.16. Щодо наявності/відсутності підстав для відступу від правових позицій, викладених у постановах від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17, то слід зазначити таке.
8.17. Предметом розгляду даної справи є стягнення суми боргу за послугу постачання теплової енергії, суми боргу за абонентське обслуговування, 3% річних та інфляційних втрат.
8.17.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є балансоутримувачем приміщень щодо яких позивач надавав послуги теплопостачання.
8.18. Предметом розгляду у справі №904/2238/17 було стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати та 3% річних.
8.18.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо сплати за отримані ним житлово-комунальні послуги. Позивач зазначає, що надало за адресою місцезнаходження об`єкта відповідача, послуги з утримання будинку і прибудинкової території.
8.19. Предметом розгляду у справі №904/7377/17 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних втрат.
8.19.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території.
8.20. З огляду на викладене, справи №904/7377/17, №904/2238/17 та справа №904/2297/22 відрізняються за підставою виникнення правовідносин (житлово-комунальні послуги; постачання теплової енергії) та нормативно-правовим регулюванням таких відносин, що, враховуючи доказову базу, яка досліджувалася судами першої та апеляційної інстанцій, виключає подібність у контексті змістовного критерію, визначеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.21. Отже, проаналізувавши постанови Верховного Суду (пункт 4.2 цієї постанови), на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, послався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки названі справи суттєво відрізняються, у тому числі, за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ за змістовним критерієм.
8.22. Отже, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, визначеного пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не зайшли свого підтвердження, оскільки, справи №904/7377/17, №904/2238/17 та справа №904/2297/22 не є подібними, а тому відсутні підстави для відступлення від правових висновків, означених скаржником.
8.23. Що ж до підстави касаційного оскарження, визначеного пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, то слід зазначити таке.
8.24. На думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм права, вказаних у пункті 4.1. цієї постанови.
8.25. Слід заначити, що правові висновки Суду стосовно застосування вказаних вище норм у подібних правовідносинах наразі відсутні, а тому з огляду на відсутність таких висновків необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання такого висновку.
8.26. Як вказано вище предметом розгляду у даній справі є стягнення суми боргу за послугу постачання теплової енергії, суми боргу за абонентське обслуговування, 3% річних та інфляційних втрат, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є балансоутримувачем приміщень щодо яких позивач надавав послуги теплопостачання.
8.27. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент не є належним відповідачем, оскільки, він не є власником спірних приміщень, не користується об`єктами нерухомого майна та не отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.
8.28. Втім, поза увагою як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції залишилося з`ясування питання чи має Департамент як балансоутримувач і уповноважена власником (КМР) особа нести витрати щодо послуг з теплопостачання.
8.29. Слід зазначити, що Департамент послідовно вказував на те, що у низці будинках, в приміщеннях яких надавалися позивачем послуги з постачання теплової енергії, створено ОСББ.
8.30. Проте, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції не з`ясували питання стосовно кожного приміщення за конкретно визначеною адресою чи створено ОСББ, чи належать приміщення до допоміжних, чи укладено договір, тощо.
8.31. Втім, з`ясування вказаних обставин у даній справі є вагомим і ключовим для вирішення господарського спору щодо стягнення боргу за надані послуги з постачання теплової енергії.
8.32. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.33. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
8.34. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.35. Таким чином, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статей 86 236 237 ГПК України, які не були усунуті судом апеляційної інстанції, що стало наслідком не з`ясування обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги Підприємства та заперечення Департаменту, та інших фактичних даних, які мають значення для вирішення даної справи.
8.36. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.37. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий розгляд до саме суду першої інстанції, оскільки, Господарський суд Дніпропетровської області порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточного висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.38. Верховний Суд не бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.39. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.40. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.41. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.
9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судові рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129 300 308 310 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №904/2297/22.
3. Справу №904/2297/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос