ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/2327/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,
та представників:
позивача -Присяжнюк Л. П. (в режимі відеоконференції),
відповідача - 1 - не з`явився,
відповідача - 2 - Ляха К.М.,
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024
у справі № 904/2327/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега"
до 1. Дніпропетровської обласної державної адміністрації,
2. Акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України
про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" (далі - ТОВ "Омега", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення солідарно з Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1, Дніпровська ОДА) та Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач-2) 2 274 284,02 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у квітні 2022 року, на виконання умов договору на постачання продовольчих товарів, позивач передав відповідачу -1 товар на загальну суму 2 274 284,02 грн, який відповідачі не оплатили, чим порушили умови договору та вимоги законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 (суддя - Паламар П. І.) позов ТОВ "Омега" до АТ "Українська залізниця" задоволено. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Омега" 2 274 284,02 грн основного боргу. У позові ТОВ "Омега" до Дніпропетровської ОДА відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 (головуючий суддя - Алданова С. О., судді - Корсак В. А., Євсіков О. О.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Омега" до АТ "Українська залізниця".
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (далі - постанова КМУ № 185), постанови від 03.05.2022 № 528 "Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану", між позивачем (постачальник), відповідачем-1 (замовник) та відповідачем-2 (платник) було укладено договір на постачання продовольчих товарів, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити замовнику продовольчі товари і пакувальні товари для їх фасування, перелік, кількість, ціни та умови поставки яких зазначаються замовником у заявках, а замовник - прийняти вказаний товар, платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах договору. Загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів (п. п. 1.1, 2.1 договору).
Ціна договору та порядок розрахунків узгоджено сторонами у роз. 2 договору.
Відповідно до п. п. 2.2 - 2.3 договору оплата товару платником здійснюються з урахуванням постанови КМУ від 02.03.2022 № 185. Зокрема, попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3-ох банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство) сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком № 1 до договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.
Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3-ох банківських днів з дати отримання платником від Міністерства сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.
Погодження остаточного розрахунку Міністерством здійснюється на підставі акта приймання-передачі товару та/або накладної (товарно-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.
Усі підписання та погодження відповідних документів можуть здійснюватися засобами електронної пошти/у паперовому вигляді/повідомленням через месенджери (у вигляді фотокопії)/з використанням відповідних програмних комплексів (рішень), у тому числі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису.
Належним чином оформленим вважається рахунок, який за формою відповідає додатку 1 до договору, підписаний постачальником, скріплений печаткою (за наявності) та погоджений замовником та Міністерством. Постачальник зобов`язується погодити із замовником та Міністерством відповідні рахунки (на попередню оплату та на остаточний розрахунок), які надаються ним платнику та замовнику відповідно до умов цього договору. Оплата рахунків, виставлених постачальником, здійснюється платником за умови їх погодження замовником та Міністерством в межах наявних бюджетних коштів на поточних рахунках платника та відповідно до черговості надходження таких рахунків до платника.
Згідно з п. 10.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
За заявками на закупівлю продовольчих товарів від 02.04.2022-06.04.2022 та від 08.04.2022 відповідачем-1 здійснено замовлення на постачання товару у позивача.
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу-1 товар на загальну суму 2 274 284,02 грн, про що свідчать видаткові накладні від 02.04.2022 № 1313612867, від 03.04.2022 № 1313612871, від 04.04.2022 № 1313613001, від 05.04.2022 № 1313613035, від 06.04.2022 № 1313613037, від 08.04.2022 № 2933365, від 08.04.2022 № 2933366; рахунки на оплату від 02.04.2022 № 1313612, від 03.04.2022 № 1313613, від 04.04.2022 № 1313614, від 05.04.2022 № 1313615, від 06.04.2022 № 1313616, від 08.04.2022 № 2933365 та № 2933366.
Задовольняючи позов до АТ "Українська залізниця", суд першої інстанції виходив з виконання позивачем своїх зобов`язань за договором щодо передачі товару та прийняття його замовником без зауважень та заперечень, а отже, що у відповідач-2 існує обов`язок щодо його оплати, хоча б іншим державним органом не було вчинено дій, що формально зумовлюють настання строку оплати. При цьому, зазначив, що відсутність коштів не є обставиною, яка звільняє від виконання грошового зобов`язання, яке належним чином виникло.
При цьому, суд першої інстанції, керуючись ст. 15 ЦК України, відмовив у позовних вимогах до Дніпровської ОДА з огляду на те, що останньою не порушувалися права позивача на одержання коштів за товар.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог до АТ "Українська залізниця", апеляційний господарський суд зазначив, що, оскільки за умовами договору оплата рахунків, виставлених постачальником, здійснюється платником за умов їх погодження із замовником та Міністерством, а останнє не погоджувало відповідні рахунки у встановленому договором порядку, то у АТ "Українська залізниця" не виник обов`язок щодо оплати рахунків на суму 2 274 284, 02 грн. Врахував, що згідно з п. 6.7 договору у разі неодержання платником відповідних рахунків згідно з п. 2.2 цього договору, платник не несе жодної відповідальності за несплату чи несвоєчасну оплату поставленого товару.
Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду від 15.04.2024, ТОВ "Омега" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 530 538 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах. Посилається на постанову Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, відповідно до якої слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав.
У касаційній скарзі ТОВ "Омега" зазначає про те, що ефективним і належним способом захисту його прав є стягнення заборгованості з відповідача -2, а не ініціювання позовів про погодження заявок, які жодним чином не відновлять його права, що помилково не враховано судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою ТОВ "Омега" з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 26.07.2024.
У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін з підстав, наведених у цих відзивах.
Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Оскільки скаржником оскаржується постанова апеляційного господарського суду в частині вирішення позовних вимог до АТ "Українська залізниця", то вона переглядається саме в цій частині вирішення позовних вимог з огляду на ст. 300 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що п. 1 постанови КМУ № 185 установлено, що в умовах воєнного стану АТ "Українська залізниця" уповноважується виступати, зокрема платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна).
Відповідно до п. 3 постанови КМУ від 03.05.2022 № 528 "Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану" використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів на здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна, укладених відповідно до постанови КМУ від 02.03.2022 № 185, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - АТ "Українська залізниця".
Субвенція надається шляхом її перерахування Мінінфраструктури на рахунок Укрзалізниці, відкритий в державному банку, з подальшим спрямуванням Укрзалізницею на оплату грошових зобов`язань замовників перед постачальниками товарів (виконавцями робіт або надавачами послуг) відповідно до укладених договорів та рахунків постачальників товарів (виконавців робіт або надавачів послуг) за договорами. Кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу (п. п. 4 - 5 постанови КМУ від 03.05.2022 № 528).
Надавши оцінку договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що його укладено у формі договору приєднання з огляду на ст. 634 ЦК України та, що він за своєю правовою природою є договором поставки, що укладений з урахуванням положень вищевказаних постанов КМУ.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 цієї статті). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч. 7 цієї статті).
За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Зі змісту ст. 664 ЦК України вбачається, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 ЦК України).
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
За приписами ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.
Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 538 ЦК України).
Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст. 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.
У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 ЦК України). Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч. 4 ст. 538 ЦК України).
З аналізу умов договору, зокрема його роз. 2, вбачається, що у ньому сторони узгодили певний алгоритм своїх дій щодо поставки товару та його оплати з урахуванням зазначених постанов КМУ. Так, за договором у платника виникає обов`язок з оплати товару після отримання від Міністерства сканованої копії рахунків за формою згідно з додатком 1 до договору, оформлених належним чином та погоджених замовником та Міністерством. Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтованого врахував, що у цих правовідносинах АТ "Українська залізниця" не є покупцем, у якого виникає обов`язок з оплати товару відразу після його прийняття, а на нього покладено обов`язок з розрахунків між замовником та постачальником в силу умов договору та вимог постанови КМУ № 185.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до ст. 86 ГПК України, встановивши, що згідно з наданої відповідачем-2 до матеріалів справи інформації з програми комплексів (рішень) IT-Enterprise.DMZ.232, за період з 01.03.2022 по 20.06.2023 між замовником та ТОВ "Омега" мала місце поставка товарів, яка є повністю виконаною та оплаченою; рахунків на оплату та видаткових накладних за ТОВ "Омега" у програмі комплексів (рішень) IT-Enterprise.DMZ.232 немає, що свідчить про те, що вони не направлялися до платника у встановленому договором порядку; наявні в матеріалах справи рахунки на оплату на загальну суму 2 274 284,02 грн не погоджені Міністерством, а тому апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов підставного висновку про те, що у АТ "Українська залізниця" не виник обов`язок щодо оплати товару на суму 2 274 284,02 грн згідно зі спірних рахунків та обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача-2 на користь позивача 2 274 284,02 грн.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. ст. 42 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій (див. постанову Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Отже, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 530 538 693 ЦК України у таких правовідносинах фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться лише до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, то необхідно зазначити таке.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц зроблено висновок, що у ч. ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
Верховний Суд зазначає, що погоджуючись на укладення (приєднання до) договору, позивач усвідомлювала значення своїх дій, розумів зміст договору, погодився (приєднався до) з його умовами. При цьому, вказав на незрозумілість змісту договору вже після перегляду справу у апеляційному господарському суді, який відмовив у задоволенні його позову. Доводи касаційної скарги фактично зводяться лише до неправильного розуміння зазначених висновків Верховного Суду та до бажання залишення в силі рішення суду першої інстанції, постановленого на його користь.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотримання норм матеріального і процесуального права, а підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилася.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Отже, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 904/2327/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Случ О. В.