ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/23/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 грудня 2019 року (головуючий - Кощеєв І.М., судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.) у справі
за позовом Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
про розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку
(представники сторін у судове засідання не з`явились)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Єлизаветівська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області (далі також "Сільрада" та/або "Позивач") звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" (далі також "Товариство" та/або "Відповідач") про:
- дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами 16.05.2008, державна реєстрація за № 040802300820 від 21.05.2008, предметом якого є земельна ділянка площею 10,4221 га, що знаходиться в селі Єлизаветівка на території Єлизаветівської сільської ради, надана в строкове платне користування для рекреаційних цілей (створення паркової зони) терміном на 49 років до 31.12.2057;
- зобов`язання Відповідача повернути в розпорядження територіальної громади земельну ділянку площею 10,4221 га, що орендована за договором 16.05.2008, державна реєстрація за № 040802300820 від 21.05.2008.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач послався на порушення Відповідачем умов договору оренди землі від 16.05.2008, а саме вказав про систематичну несплату орендної плати.
Короткий зміст і мотиви судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2019 позовні вимоги задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 16.05.2008, державна реєстрація за № 040802300820 від 21.05.2008, укладений між Єлизаветівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" повернути територіальній громаді в особі Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 10,4221 га, передану в користування за договором оренди землі від 16.05.2008, державна реєстрація за № 040802300820 від 21.05.2008, протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом підписання акту прийому-передачі землі.
4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано наступним чином.
4.1. Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.
4.2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 у справі № 904/6392/15, яке є преюдиційним для цього спору, встановлено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" заборгованості з орендної плати за спірним договором від 16.05.2008 у розмірі 27 228, 44 грн. Вказана заборгованість утворилась за період з 2014 року по квітень 2015 року, тобто Відповідачем було прострочено орендні платежі значно більше як за три місяці, а за таких обставин, вимогу Позивача про дострокове розірвання договору оренди землі від 16.05.2008 слід задовольнити.
4.3. Пунктом 21 договору визначено, що після припинення дії договору оренди протягом 10 днів орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, про що складається акт прийому-передачі землі. У зв`язку з розірванням договору оренди землі від 16.05.2008 у судовому порядку, вимогу Позивача про зобов`язання Відповідача повернути в розпорядження територіальної громади земельну ділянку площею 10,4221 га також слід задовольнити.
5. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019 зазначене вище рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
6. Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступним чином.
6.1. Із листів ДФС, які стали підставою для звернення Позивача до суду із позовом, вбачається, що інформація, яка викладена у них стосується загально існуючих нарахувань по орендованим земельним ділянкам Відповідача, які він декларує відповідно до законодавства України та не має жодної інформації стосовно існуючої заборгованості саме по договору оренди від 16.05.2008, що свідчить про недоведеність існування заборгованості за спірною угодою та твердження Позивача про наявність систематичної несплати орендної плати Відповідачем.
Таким чином, Позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено саме наявність систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати протягом року, як це передбачено пунктом 38 договору, в якості підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки.
6.2. На даний час у зв`язку з введенням електронного кабінету платника податку у Відповідача виникла можливість надати підтвердження щодо сплати орендних платежів протягом 2014 року. Так, згідно інформації з електронного кабінету платника податку Відповідачем було сплачено орендну плату по договору від 16.05.2008 у 2014 році в загальному розмірі 32 523, 30 грн. Також, Відповідачем додатково сплачено оренду плату у розмірі 27 228, 44 грн, стягнутої на підставі рішення від 28.09.2015 у справі № 904/6392/15, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2016.
6.3. Крім цього, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 904/3450/18, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволені позову Єлизаветівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет плюс" про зобов`язання укласти додаткову угоду про дострокове розірвання договору та передачу земельної ділянки, встановлено недоведеність Позивачем наявності підстав для односторонньої відмови від договору оренди землі відповідно до пункту 38 договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із вказаною постановою, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у даній справі скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2019 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги Позивача
8. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" (не врахував трьох різних процедур розірвання договору); статті 141 ЗК України (припинення права користування через систематичну несплату орендної плати); статей 628 926 651 ЦК України (умови договору є обов`язковими, а договір може бути розірвано через істотність порушення).
9. Господарський суд апеляційної інстанції порушив положення статей 77 86 236 ГПК України та не застосував норми статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (повністю переклав обов`язок доказування на Позивача, відмовив в позові без належних та допустимих доказів виконання умов договору Відповідачем).
10. Апеляційний суд порушив приписи статті 75 ГПК України, адже неправильно застосував правові наслідки преюдиційності. Так, суд не врахував, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не їх правова оцінка.
11. Апеляційним господарським судом не враховано рішення суду у справі № 904/6392/15, яким підтверджено порушення Відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати за 1 рік і 3 місяці, а вказаного було достатньо для розірвання договору оренди.
12. В основу оскаржуваної постанови покладено неналежні і недопустимі докази, а саме копії виписок з електронного кабінету Відповідача за період 2014 року. Зазначені виписки не мають даних про призначення платежу, отримувача коштів, не є вони і банківськими платіжними документами, не завірені податковою та взагалі можуть редагуватися.
Узагальнені доводи відзиву Відповідача
13. Відповідач в цілому погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а доводи ж касаційної скарги вважає необґрунтованими. За таких обставин, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
14. 16.05.2008 між Єлизаветівською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" (орендар) укладений договір оренди землі (далі також "Договір"), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 10,4221 га для рекреаційної мети ( створення паркової зони ) на підставі рішення Ради № 530 від 15.05.2008 за рахунок земель державного земельного запасу, розташовану в селі Єлизаветівка на території Єлизаветівської сільської ради.
14.1. Цей договір зареєстрований в Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК, про що у державному реєстрі вчинений запис від 21.05.2008 за № 040802300820.
14.2. Відповідно до пункту 4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки дорівнює 525 273, 84 грн з урахуванням коефіцієнту індексації 1,028 згідно листа Держземагенства № 14-22-6/55 від 10.01.2008.
14.3. В пункті 7 Договору сторонами передбачено, що договір укладений на 49 років, до 31.12.2057.
14.4. Пунктами 9 - 11 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки землі. Розмір орендної плати становить 772 152, 78 грн. Річна орендна плата становить 15 758, 28 грн з наступним урахуванням коефіцієнту індексації 1,028 згідно листа Держземагенства №14-22-6/55 від 10.01.2008.
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються підчас укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Орендна плата в сумі 1 313, 19 грн вноситься щомісяця до 5 числа, наступного за календарним. Внесення орендної плати за майбутній період допускається на термін не більший одного року.
14.5. Відповідно до пункту 37 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та з інших підстав, визначених законом.
14.6. В пункті 38 Договору визначені правові підстави розірвання договору в односторонньому порядку. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема, є несплата орендної плати протягом року.
15. Судами також встановлено, що між сторонами цього спору раніше вже виникали суперечності, які стали предметом розгляду декількох судових справ.
16. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 у справі № 904/6392/15 встановлено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" заборгованості з орендної плати за Договором перед Єлизаветівською сільською радою у розмірі 27 228, 44 грн. Вказана заборгованість утворилась за період з 2014 року по квітень 2015 року.
17. 23.11.2017 Єлизаветівською сільською радою прийнято рішення № 911-34/VII про припинення з 01.12.2017 дії Договору.
17.1. У рішенні Єлизаветівської сільської ради № 911-34/VII від 23.11.2017 про розірвання Договору підставою зазначені пункти 11, 38 Договору, лист Державної фіскальної служби (ДФС) України Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.11.2017 № 33030/04-36-17-09-16.
18. Зі змісту листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.11.2017 № 33030/04-36-17-09-16 вбачається, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" станом на 31.10.2017 складає 624,9 тис грн, яка виникла у зв`язку із нарахуванням штрафних санкцій, пені та несплати підприємством податкових зобов`язань. Також Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомило, що не може надати інформацію про заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" зі сплати орендної плати окремо по кожній земельній ділянці.
19. Крім того, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 0440/6202/18 відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" податкового боргу, в тому числі й податкового боргу із земельного податку за період з лютого 2016 по березень 2018.
20. 28.11.2017 Єлизаветівська сільська рада направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" лист № 534 з копією рішення № 911-34/VII від 27.11.2017 та примірниками додаткової угоди про розірвання Договору оренди. Вказаний лист отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" 20.12.2017.
21. Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2018 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 904/3450/18, залишеними без змін постановою Верховного Суду від 17.09.2019.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
22. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
23. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
24. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
25. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
26. Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
27. Згідно з частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
28. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
29. Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
30. Разом з тим за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
31. Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
32. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
33. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
32. Відповідна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.
33. Систематичне невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів стало підставою звернення Позивача до суду по цій справі з вимогою до Відповідача про дострокове розірвання договору оренди землі, та відповідно зобов`язання Відповідача повернути орендовану земельну ділянку.
34. Приймаючи рішення у справі, суди мали встановити наявність або відсутність факту систематичного порушення Відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати протягом періоду його дії.
34.1. Крім того, з урахуванням наведеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду, факт порушення Відповідачем умов договору у вигляді систематичної несплати орендної плати (у разі встановлення такого факту судами) не є самостійною правовою підставою для розірвання судом договору оренди землі, оскільки разом з положеннями пункту "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають приписи частини 2 статті 651 ЦК України, з урахуванням яких суди, врахувавши всі обставини справи у сукупності, мають також надати оцінку критерію істотності такого порушення.
35. Розглядаючи справу по суті, суди мають враховувати, що систематичність, у даному випадку, передбачає два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
36. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.12.2012 у справі № 6-146цс12 та від 28.09.2016 у справі № 6-977цс16.
37. Частиною 1 статті 300 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Однак, разом із цим в частині 4 цієї ж статті ГПК України вказано, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
38. Так, як вже зазначалося, в основу рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, покладено висновок про наявність передбачених законом підстав для дострокового розірвання договору оренди землі, з посиланням на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 у справі № 904/6392/15, яким встановлено наявність у Товариства заборгованості з орендної плати за Договором за період значно більший як за три місяці.
39. Однак при цьому, господарським судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення частини 2 статті 651 ЦК України, та як наслідок не досліджено питання наявності/відсутності істотного порушення, хоча формально мотивувальна частина судового рішення і містить посилання на вказану норму.
40. Тут також варто вказати, що з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування критерію істотності порушення договору оренди землі як підстави для його розірвання судом, висловлену в постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, яка спрямована на уніфікацію правозастосовчої практики, колегія суддів вважає помилковими посилання місцевого господарського суду на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17 в обґрунтування своїх висновків про те, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Адже згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Аналогічний правовий висновок викладений у пункті 56 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 905/1315/18 та пункті 8.10. постанови Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 925/1596/17.
41. Крім цього, Верховний Суд відзначає, що мотивувальна частина судового рішення місцевого господарського суду взагалі не містить висновків з оцінки доказів, які подавалися сторонами, як не містить вона і обґрунтувань щодо прийняття чи відхилення доводів сторін.
42. Верховний Суд змушений констатувати, що вказані недоліки не були виправлені і під час апеляційного перегляду. Про це детальніше далі.
43. Відповідно до частин 1 - 3, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
43.1. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
44. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у даній справі, Верховний Суд встановив, що як рішення місцевого господарського суду, так і оскаржувана постанова апеляційного господарського суду, наведеним критеріям не відповідають.
45. Так, в підтвердження своїх вимог Позивач посилався на лист Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.09.2016 вих. № 14853/04-33/10 та акт перевірки № 10047-04 від 03.05.2017 Кам`янської ОДПІ.
46. Як вже зазначалося, ці докази взагалі не були оцінені місцевим судом, а господарський суд апеляційної інстанції оцінив тільки перший з них - лист ОДПІ і повністю проігнорував акт перевірки, хоча Позивач наполягав на тому, що зазначеним актом беззаперечно підтверджується систематична несплата орендної плати Відповідачем.
47. У своїй практиці Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в України, неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
48. Тут також варто вказати, що на відміну від господарського суду першої інстанції, який в основу рішення поклав преюдиційні обставини з іншого судового рішення у справі № 904/6392/15, апеляційний господарський суд повністю такі обставини проігнорував і не надав їм жодної оцінки.
49. Верховний Суд не може не зазначити також про те, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови апеляційного суду містить ряд словосполучень, на кшталт, "як слушно зауважив скаржник", "відповідач стверджує" чи "відповідач наполягає", які суд використовує в якості вже доведених обґрунтувань власних висновків, не зазначаючи при цьому жодних доказів та обставин на яких такі висновки ґрунтуються; не зазначає суд також і про те, якими нормами права він керується при наданні таких висновків. Це стосується також і посилань апеляційного суду на виписки з електронного кабінету Відповідача, які суд прийняв в якості доказів, але ж взагалі не оцінив їх на предмет належності та допустимості.
50. На противагу доводам касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що не лише апеляційним судом, а і господарським судом першої інстанції також, не було належним чином досліджено умови пунктів 37, 38 Договору, так як наслідок не було чітко встановлено застосованої Позивачем процедури розірвання Договору.
50.1. Тут варто врахувати і встановлені обставини у інших справах, зокрема, щодо прийняття Сільрадою рішення № 911-34/VII про припинення з 01.12.2017 дії Договору.
51. Верховний Суд констатує також порушення апеляційним судом положень статті 75 ГПК України в частині передчасного визнання преюдиційними обставин (мова йде про відсутність підстав для односторонньої відмови від Договору) з постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 904/3450/18.
52. Так, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Слід також враховувати, що відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
53. З мотивувальної частини оскаржуваної постанови не вбачається, що апеляційним судом було перевірено передбачені статтею 75 ГПК України критерії для віднесення тих чи інших обставин до категорії преюдиційних.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
54. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
55. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд, керуючись повноваженнями, які надані йому положеннями статті 308, підставами закріпленими у статті 310 ГПК України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у цій справі судові рішення скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.
56. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.
57. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 грудня 2019 року і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2019 року у справі № 904/23/18 скасувати.
3. Справу № 904/23/18 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.