ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/2888/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Ніколаєв Д.Ю. (адвокат),
відповідача - Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач) - Грищенко К.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 (головуючий - суддя Васильєв О.Ю.)
та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (головуючий - суддя Чередко А.Є., судді Мороз В.Ф., Кузнецов В.О.)
у справі №904/2888/22
за позовом Товариства
до Відділення АМК
про визнання недійсним та скасування рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК, відповідно до якого визнано, що в діях Товариства є порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку постачання теплової енергії , що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б можливою за умов існування значної конкуренції на ринку.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до АМК про визнання недійсним і скасування рішення АМК.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, рішення відповідача ухвалено поза межами компетенції Відділення АМК в умовах відсутності правовідносин економічної конкуренції. Товариство вважає, що дискримінація та зловживання монопольним становищем могли б мати місце у випадку, коли позивач одним суб`єктам господарювання надавав би переваги у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, що впливало б на розмір їх витрат та відповідно конкурентоспроможність на ринку. Оскільки категорія споживачів населення не є суб`єктами господарювання, то на переконання Товариства нездійснення ним перерахунку щодо категорій споживачів суб`єктів господарювання (бюджетні установи, інші суб`єкти) по відношенню до категорії споживачів населення, жодним чином не впливає на економічну конкуренцію.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Товариство із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (частина друга статті 13 Закону) щодо питання визначення наявності/відсутності конкурентних правовідносин (а отже і можливості застосування антиконкурентного законодавства) за умови відсутності у таких відносинах взаємно конкуруючих суб`єктів. Тобто, позивач ставить під сумнів наявність у відповідача повноважень щодо прийняття оскаржуваного рішення з підстав відсутності правовідносин із конкурентною складовою, оскільки категорія "населення" (не є суб`єктами господарювання) не конкурує з іншими категоріями споживачів (бюджетні установи», "інші суб`єкти" (які є суб`єктами господарювання).
4.2. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання можливості застосування норми права, яка визначає поняття "непряма дискримінація" (стаття 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні") у відношенні суб`єктів господарювання (категорії "бюджетні установи", "інші суб`єкти"), які знаходяться у менш сприятливому становищі (за твердженням відповідача), ніж фізичні особи (категорія "населення"), через рішення позивача (про перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію).
4.3. Також, скаржник зазначає й на порушенні попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, а саме не застосування положень нормативних актів у їх взаємозв`язку з фактичними обставинами справи.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Від АМК відзив на касаційну скаргу у визначений ухвалою про відкриття касаційного провадження строк до Суду не надійшов.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що рішенням адміністративної колегії Відділення АМК від 16.08.2022 №54/14-р/к (справа №54/50-21) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення) визнано, що:
- Товариство протягом опалювального періоду 2019-2020 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії в межах території Покровського, Саксаганського, частково Довгинцівського, Інгулецького районів міста Кривого Рогу, де розташовані діючі мережі, які знаходяться в господарському віданні Товариства, як таке, що не мало жодного конкурента (пункт 1 резолютивної частини Рішення);
- бездіяльність Товариства, яка полягає у не здійсненні перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію категоріям споживачів бюджетні установи, інші споживачі (крім населення) за період грудень 2019 року - квітень 2020 року у зв`язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 у відповідності до постанови КМУ від 24.12.2019 №1082 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку зі зміною ціни природного газу" та Правилам користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання теплової енергії, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 резолютивної частини Рішення);
- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини Рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 3 резолютивної частини Рішення);
- зобов`язано Товариство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини Рішення, у двомісячний термін з дня одержання Рішення (пункт 4 резолютивної частини Рішення);
6.2. Судами попередніх інстанцій визначено, що під час розгляду антимонопольної справи адміністративна колегія встановила таке:
- Товариство протягом опалювального періоду 2019-2020 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії в межах території низки районів міста Кривого Рогу, де розташовані діючі мережі, які знаходяться в господарському віданні Товариства, як таке, що не мало жодного конкурента (пункт 106 Рішення);
- в умовах запровадження ринку природного газу вартість природного газу для підприємств теплопостачання змінюється майже щомісяця. Зміна ціни газу протягом опалювального періоду може бути змінена як в сторону зменшення, так і в сторону збільшення (пункт 116 Рішення);
- з початку опалювального періоду 2019-2020 років для підприємств теплопостачання було значно знижено ціну природного газу у порівнянні з тією, що діяла в кінці минулого опалювального періоду та була врахованою у встановлених тарифах на теплову енергію та комунальні послуги (пункт 117 Рішення);
- при цьому на законодавчому рівні механізмів автоматичного коригування тарифів на послугу з постачання теплової енергії для споживачів, що враховували б такі цінові зміни складових тарифів, передбачено не було (пункт 118 Рішення);
- будь-яка зміна вартості природного газу впливає на розмір тарифів на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії для споживачів, оскільки газова складова у структурі собівартості послуг з теплопостачання є найбільшою (пункт 119 Рішення);
- однак переглянути діючі тарифи на комунальні послуги, що надаються в умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 1 травня 2019 року, тобто до моменту введення в дію нового Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на сьогодні, як зазначалося вище, не має можливості (пункт 120 Рішення);
- у зв`язку з цим, КМУ для забезпечення захисту прав споживачів теплової енергії та комунальних послуг в частині оплати ними справедливої вартості теплової енергії та комунальних послуг, а також збалансування інтересів суб`єктів господарювання, споживачів та держави, у грудні 2019 року було прийнято постанову від 24.12.2019 №1082 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку зі зміною ціни природного газу" [далі - Постанова №1082] (пункт 121 Рішення);
- згідно з пунктом 2 Постанови №1082 у разі прийняття теплопостачальною організацію (виконавцем послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, споживачам, у зв`язку із зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/2020 року, відповідні зміни (починаючи із нарахувань за грудень 2019 року) мають відображатися щомісяця у платіжних документах споживачів, надісланих у місяці, що є наступним за розрахунковим періодом. Про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, теплопостачальна організація інформує споживачів шляхом розміщення інформаційного повідомлення (з наведенням відповідних обґрунтувань) на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному сайті (пункт 122 Рішення);
- Постановою №1082 внесені зміни до Правил №1198 (пункт 123 Рішення);
- пункт 35 Правил №1198, яким визначено права теплопостачальної організації, доповнено абзацом такого змісту: прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії (пункт 124 Рішення);
- також, Правила №1198 доповнено розділом "Особливості нарахування (визначення) плати за теплову енергію для споживачів у зв`язку зі зміною ціни природного газу для теплопостачальної організації" з таким змістом: "47. У разі зміни для теплопостачальної організації протягом опалювального сезону ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація може прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для споживачів. Підставою для зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного теплопостачальною організацією у відповідному місяці опалювального сезону, є нижчою від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що врахована у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами"; "49. Різниця в нарахуваннях спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем. За наявності у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сума перерахунку зараховується в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення" (пункт 125 Рішення);
- отже, враховуючи вимоги Постанови №1082 та Правил №1198, зміна розміру нарахувань за постачання теплової енергії здійснюється для всіх категорії споживачів (пункт 126 Рішення);
- у результаті проведення дослідження діяльності Товариства з`ясовано таке: згідно з інформацією Товариства (лист від 14.04.2021 №2509/08), на підставі Постанови №1082, Товариством було здійснено перерахунки розміру плати для споживачів категорії населення протягом опалювального періоду 2019/2020 (починаючи з нарахувань за грудень 2019 року) із урахуванням коефіцієнтів перерахунків (пункт 128 Рішення);
- так, Товариством здійснено перерахунків за теплову енергію за опалювальний період 2019/2020 по категорії споживачів: населення на загальну суму 156 239,98 тис. грн з урахуванням наступних коефіцієнтів перерахунків: грудень 2019 0,7833, січень 2020 0,8246, лютий 2020 0,7469, березень 2020 0,6858, квітень 2020 0,6306 (лист Товариства від 14.04.2021 №2509/08) [пункт129];
- з наведеного у листі Товариства від 14.04.2021 №2509/08 по інших категоріях споживачів: бюджетні установи, інші споживачі (крім населення) перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію за період грудень 2019 року - квітень 2020 року не проводилися (пункт 130 Рішення);
- за інформацією Товариства (лист від 14.04.2021 №2509/08) протягом опалювального періоду 2019/2020 у Товариства діяли тарифи на теплову енергію, затверджені рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.01.2019 №51 у розмірах: для категорії споживачів: населення 1688,37 грн./Гкал з ПДВ; для категорії споживачів: бюджетні установи 1789,021 грн./Гкал з ПДВ; для категорії інші споживачі: 1715,149 грн./Гкал з ПДВ (пункт 131 Рішення);
- також, Товариство повідомило (лист від 14.04.2021 №2509/08), що питома вага складової природного газу у діючих протягом опалювального періоду 2019/2020 тарифах на теплову енергію, її виробництво, встановлених рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.01.2019 №51, становить: для потреб населення 84,709%, для потреб бюджетних установ 81,466%, для потреб інших споживачів 83,171% (пункт 132 Рішення);
- окрім того, за інформацією Товариства (лист від 14.04.2021 №2509/08) протягом опалювального періоду 2019-2020, у тому числі у період грудень 2019 року - квітень 2020 року, ціна придбання Товариством природного газу при кожному придбанні була єдиною для всіх категорій споживачів, водночас, ціна природного газу, яка врахована у складі вищевказаних тарифів для всіх категорій споживачів, була також однакова, але перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію Товариством проведено тільки для категорії споживачів населення (пункт 133 Рішення);
- з наведеного вбачається, що ціна природного газу, яка врахована у складі тарифів по Товариству, однакова для всіх категорій споживачів, а також, однаковими були й цінові зміни придбання Товариством природного газу для всіх категорій споживачів (пункт 134 Рішення);
- при цьому, у період грудня 2019 року - квітня 2020 року ціна придбання природного газу для виробництва теплової енергії була значно нижчою у порівнянні з ціною природного газу у структурі діючих тарифів для всіх категорій споживачів, а в квітні 2020 зазначене зниження ціни природного газу відбулося на 53,54% (2 897 грн у порівнянні з 6 235,51 грн) [пункт135 Рішення];
- крім цього вбачається, що протягом опалювального періоду 2019/2020 років цінові зміни придбання Товариством природного газу для всіх категорій споживачів у бік зменшення відбувалися щомісяця, а тарифи на теплову енергію для цих категорій споживачів протягом даного періоду не змінювалися (пункт 136 Рішення);
- підставою для зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного теплопостачальною організацією у відповідному місяці опалювального сезону, є нижчою від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що врахована у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами (абзац 2 пункту 47 Постанови №1198) [пункт 137 Рішення];
- таким чином, Товариство всупереч вимог Постанови №1082 та Правил №1198 не здійснило перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 року - квітень 2020 року таким категоріям споживачів, як бюджетні установи, інші споживачі (крім населення), у зв`язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 років (пункт 138 Рішення);
- така бездіяльність Товариства може призводити до ущемлення інтересів категорій споживачів, як бюджетні установи, інші споживачі (крім населення), оскільки зазначені споживачі були позбавлені можливості розраховуватись за отриману теплову енергію за обґрунтованими цінами (пункт 139 Рішення);
- у свою чергу, вартість теплової енергії, може впливати на розмір вартості товарів (робіт, послуг) суб`єктів господарювання споживачів Товариства, зокрема у сферах: торгівлі лікарськими засобами, продуктами харчування, фармацевтичних послуг, медико-санітарної допомоги та навчальних закладів, споживачами яких, в свою чергу, є територіальна громада міста (пункт 140 Рішення);
- за умов існування значної конкуренції на ринку постачання теплової енергії, така бездіяльність Товариства, яка може призвести до ущемлення інтересів споживачів, була б неможливою, оскільки споживачі теплової енергії, внаслідок можливості вибору постачальника теплової енергії, обрали б іншого постачальника з більш сприятливими умовами споживання зазначеного товару (пункт 145 Рішення);
- частині першій статті 13 Закону йдеться про умови функціонування ринку, визнані такими, що були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 146 Рішення);
- через відсутність альтернативних джерел постачання товарів чи послуг, що задовольняли б попит за нормальними цінами та умовами торгівлі, домінуюча компанія стає для покупців або продавців єдиним торгівельним партнером, стосунків з яким неможливо уникнути (пункт 147 Рішення);
- за таких умов, інші суб`єкти господарювання, споживачі, потребують спеціального правового захисту від несправедливого ставлення до них, оскільки сам ринковий механізм з адекватним рівнем конкуренції не функціонує і не може захистити їх належним чином (пункт 148 Рішення);
- в ході розгляду справи отримано додаткову інформацію від вибірково опитаних споживачів теплової енергії Товариства у опалювальному періоді 2019-2020 років категорій бюджетні установи, інші споживачі, що підтверджує не здійснення Товариством перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію за період грудень 2019 року - квітень 2020 року (пункт 156 Рішення);
- всі опитані Відділенням АМК споживачі категорії бюджетні установи у відповідь на вимогу про надання інформації від 24.09.2021 №54-02/3761 зазначили, що вартість теплової енергії є суттєвим чинником у їх витратах, на оплату теплової енергії використовуються бюджетні кошти (пункт 157 Рішення);
- наведене доводить вплив вартості теплової енергії Товариства на вартість товарів (послуг) споживачів теплової енергії категорії інші споживачі (пункт 167 Рішення);
- таким чином, у даному випадку, бездіяльність Товариства у вигляді не здійсненні перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію таким категоріям споживачів, як бюджетні установи, інші споживачі у зв`язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 років, має негативний вплив на вартість товарів (послуг) споживачів теплової енергії Товариства (пункт 168 Рішення);
- окрім того, за результатом проведеного дослідження (на виконання доручення Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет) від 12.08.2020 №13-01/824), Відділенням АМК встановлено, що іншими теплопостачальними організаціями, охопленими дослідженням у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, здійснено самостійно перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 року - березень (квітень) 2020 року споживачам категорії бюджетні установи, у зв`язку зі зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, або здійснено зазначені перерахунки на виконання рекомендацій Відділення АМК (пункт 169 Рішення);
- нездійснення Товариством перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 року - квітень 2020 року таким категоріям споживачів, як бюджетні установи, інші споживачі (крім населення) у зв`язку зі зміною для Товариства ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, що може призвести до ущемлення економічних інтересів споживачів, демонструє прояв ринкової влади Товариства одноосібно диктувати власні умови реалізації товару на ринку постачання теплової енергії (пункт 172 Рішення);
- зазначена бездіяльність Товариства триває впродовж 2020-2021 років і протягом поточного періоду 2022 рік (пункт 173 Рішення);
- така поведінка домінуючого суб`єкта господарювання порушує законні інтереси споживачів (пункт 174 Рішення);
- відповідно до формулювань частини першої статті 13 Закону експлуатуючу поведінку домінуючого суб`єкта господарювання (монополіста), тобто поведінку, яка завдає шкоди інтересам інших суб`єктів господарювання або споживачів, слабку позицію яких використовує домінуючий суб`єкт господарювання на власну користь, може бути кваліфіковано як зловживання (пункт 175 Рішення).
6.3. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Товариство, займаючи монопольне становище на ринку, незаконно надав перевагу (більш сприятливі умови або становище) категорії споживачів населення порівняно з категоріями бюджетні установи, інші споживачі (крім населення), а тому оспорюване рішення адміністративної колегії Відділення АМК є законним.
6.4. Судом апеляційної інстанції вказано, що визначення монопольного (домінуючого) становища позивача здійснювалося в порядку, встановленому Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням АМК від 05.03.2002 №49-р (далі - Методика).
6.5. Товариства є суб`єктом господарювання природної монополії та включене до зведеного переліку суб`єктів природних монополій з транспортування теплової енергії, зокрема, магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами. Крім цього, Товариство здійснює свою діяльність на суміжних ринках, відповідно до статті 6 Закону України "Про природні монополії", зокрема, здійснює господарську діяльність з виробництва та постачання теплової енергії, для здійснення якої має відповідні ліцензії.
6.6. Позивач стверджує, що протягом опалювального періоду 2019-2020 років, прийняття рішення щодо зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для споживачів було виключно правом, а не обов`язком теплопостачальної організації.
6.6.1. Проте, з огляду на те, що Товариство займає монопольне становище на ринку, суд апеляційної інстанції не погодився з такими доводами позивача.
6.6.2. Адже, саме займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії в межах території Покровського, Саксаганського, частково Довгинцевського, Інгулецького районів м. Кривого Рогу, де розташовані діючи мережі, які знаходяться в господарському віданні позивача, не маючи жодного конкурента, Товариство допустило занадто широке й довільне розуміння (тлумачення) дискреції у питанні здійснення перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 року - квітень 2020 року таким категоріям споживачів, як бюджетні установи, інші споживачі (крім населення), у зв`язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 років. Водночас позивачем не враховано допустимих законних меж своїх повноважень та об`єктивних й розумних критеріїв для убезпечення споживачів його послуг від свавілля, несправедливості, непрогнозованості своїх дій.
6.7. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, під час розгляду справи встановлено, що загальних правил у вигляді нормативно-правового акта щодо порядку перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 року - квітень 2020 року в межах, визначених нормативно-правовими актами КМУ, не приймалось. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції правильно зазначено, що відсутність будь-яких правил, положення чи методики такого перерахунку у спірному питанні поставили споживачів теплової енергії в межах території Покровського, Саксаганського, частково Довгинцевського, Інгулецького районів м. Кривого Рогу у залежність не від верховенства права, а від волі монополіста Товариства, яка з огляду на норми законодавства про захист економічної конкуренції не може бути абсолютною.
6.8. Суд апеляційної інстанції вважає, що бездіяльність Товариства у вигляді нездійснення перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 року - квітень 2020 року таким категоріям споживачів, як бюджетні установи, інші споживачі (крім населення), у зв`язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 років могла призвести до ущемлення інтересів зазначених категорій споживачів, оскільки ці споживачі були позбавлені можливості розраховуватись за отриману теплову енергію за обґрунтованими цінами. До того ж, вартість теплової енергії, може впливати на розмір вартості товарів (робіт, послуг) суб`єктів господарювання споживачів Товариства, зокрема у таких важливих сферах, як торгівля лікарськими засобами, продуктами харчування, фармацевтичних послуг, медико-санітарної допомоги та навчальних закладів, споживачами яких, в свою чергу, є територіальна громада міста.
6.9. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що така бездіяльність Товариства, яка може призвести до ущемлення інтересів споживачів, була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку постачання теплової енергії, оскільки споживачі теплової енергії, внаслідок можливості вибору постачальника теплової енергії, обрали б іншого постачальника з більш сприятливими умовами споживання зазначеного товару.
6.10. Серед іншого суд апеляційної інстанції врахував, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду, представником позивача не надано пояснень за яких підстав Товариство відносно категорії споживачів теплової енергії населення здійснило перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 - квітень 2020 років, а відносно категорії споживачів бюджетні установи, інші споживачі (крім населення) не здійснило такого перерахунку.
6.11. Водночас, суд апеляційної інстанції враховує і те, що позивачем не заперечуються фактичні обставини справи, які встановлені та наведені в Рішенні відповідача.
6.12. За таких обставин, суд апеляційної інстанції констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що диференціюючи нарахування за теплову енергію у період грудень 2019 -квітень 2020 років для різних категорій споживачів, Товариство, займаючи монопольне становище на ринку, незаконно надало перевагу (більш сприятливі умови або становище) категорії споживачів населення порівняно з категоріями бюджетні установи та інші споживачі (крім населення), у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Відділення АМК від 16.08.2022 у справі №54/50-21.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.05.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №904/2888/22 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від Відділення АМК 07.06.2023 до Суду надійшли:
- клопотання на продовження строку надання відзиву, в якому відповідач просив поновити строк для надання відзиву на касаційну скаргу;
- відзив на касаційну скаргу.
7.3. Протокольною ухвалою від 20.06.2023 Суд відмовив у клопотанні про продовження строку для подання відзиву, а відзив залишив без розгляду
7.4. Протокольною ухвалою від 20.06.2023, ураховуючи усне клопотання представника АМК, Суд долучив відзив у якості письмових пояснень.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Товариство у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.4. Так, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (частина друга статті 13 Закону) щодо питання визначення наявності/відсутності конкурентних правовідносин (а отже і можливості застосування антиконкурентного законодавства) за умови відсутності у таких відносинах взаємно конкуруючих суб`єктів. Тобто, позивач ставить під сумнів наявність у відповідача повноважень щодо прийняття оскаржуваного рішення з підстав відсутності правовідносин із конкурентною складовою, оскільки категорія "населення" (не є суб`єктами господарювання) не конкурує з іншими категоріями споживачів (бюджетні установи», "інші суб`єкти" (які є суб`єктами господарювання).
8.4.1. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання можливості застосування норми права, яка визначає поняття "непряма дискримінація" (стаття 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні") у відношенні суб`єктів господарювання (категорії "бюджетні установи", "інші суб`єкти"), які знаходяться у менш сприятливому становищі (за твердженням відповідача), ніж фізичні особи (категорія "населення"), через рішення позивача (про перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію).
8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.7. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду щодо питання застосування, визначених скаржником норм права, у подібних правовідносинах відсутній.
8.8. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.9. На думку скаржника, оскаржуване Рішення Відділення АМК має бути скасовано, оскільки прийнято відповідачем поза межами компетенції та на правовідносини у даному випадку дія Закону не розповсюджується.
8.10. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
8.11. Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;
3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель;
6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
8.12. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах:
- законності;
- гласності;
- захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
8.13. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
8.14. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).
8.15. Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу (пункт 75 постанови від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).
8.16. Слід зазначити, що відповідач визнав, що Товариство протягом опалювального періоду 2019-2020 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії в межах території Покровського, Саксаганського, частково Довгинцівського, Інгулецького районів міста Кривого Рогу, де розташовані діючі мережі, які знаходяться в господарському віданні Товариства, як таке, що не мало жодного конкурента.
8.17. Відповідно до частини першої статті 12 "Монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання" Закону суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
8.18. Крім того, в оскаржуваному Рішенні Відділення АМК визнало бездіяльність Товариства, яка полягає у не здійсненні перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію категоріям споживачів «бюджетні установи», «інші споживачі (крім населення)» за період грудень 2019 року - квітень 2020 року у зв`язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 у відповідності до Постанови №1082 та Правилам №1198, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання теплової енергії, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку.
8.19. В силу приписів статті 13 "Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку" Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.
8.20. Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що перелік дій/бездіяльності, які можуть бути визнані АМК зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є вичерпним.
8.21. У силу приписів пункту 2 частини першої статті 50 Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
8.22. Відповідно до приписів Закону України Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (статті 1, 3, 7) та Закону (статті 12, 13) АМК наділений повноваженнями на прийняття відповідного рішення як щодо визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище, так і до визнання його дій/бездіяльності зловживанням монопольним (домінуючим) становищем.
8.23. Що ж до сфери застосування Закону до правовідносин у даному випадку, то слід зазначити таке.
8.24. Скаржник, посилаючись на приписи Закону, вказує на відсутність конкуренції між Товариством і споживачами, що, на його думку, виключає конкурентну складову у правовідносинах, які виникли.
8.25. Цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин (преамбула Закону).
8.26. Відповідно до статті 2 "Сфера застосування Закону" цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.
Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України
8.27. Відповідно до статті 1 Закону:
економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;
монополізація - це досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;
суб`єкт господарювання - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.
8.28. Відповідно до пункту 1.3 Методики споживач - це юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках).
8.29. Згідно із статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - це індивідуальний або колективний споживач.
8.29.1. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
8.29.2. Колективний споживач - це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;
8.30. Відповідно до пункту 3 Правил №1198 споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
8.31. Так, дійсно між Товариством як суб`єктом господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії, та споживачами відсутня конкуренція, оскільки, позивач здійснює реалізацію теплової енергії споживачам, які відповідно здійснюють діяльність з придбання відповідного товару, та не є один для одного конкурентами. Водночас, обставини, встановлені у Рішенні АМК, свідчать про зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливими для позивача за умови існування конкуренції на ринку.
8.32. Разом з тим, Верховний Суд виходить з того, що АМК в силу приписів Закону та Закону України "Про Антимонопольний комітет України" будує свою діяльність, зокрема, на принципі захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
8.33. Таким чином, АМК, приймаючи оскаржуване Рішення, діяв у спосіб, у порядку, у межах і відповідно до повноважень, визначених Законом.
8.34. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій встановлено відсутність підстав для скасування чи визнання недійсними Рішення Відділення АМК, які визначені у частині першій статті 59 Закону, а саме:
неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції";
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
8.35. Всі доводи Товариства, які були покладені в обґрунтування підстав для визнання недійсним і скасування Рішення, по суті зводяться до того, що позивач наголошує на своєму праві, а не обов`язку здійснити споживачам відповідний перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію.
8.36. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду, представником позивача не надано пояснень за яких підстав Товариство відносно категорії споживачів теплової енергії населення здійснило перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 - квітень 2020 років, а відносно категорії споживачів бюджетні установи, інші споживачі (крім населення) не здійснило такого перерахунку.
8.37. Слід зазначити, що і під час касаційного розгляду справи Товариство не надало обґрунтованих і об`єктивних пояснень стосовно проведення перерахунку для таких споживачів як населення і не проведення його для інших споживачів (бюджетні установи, інші споживачі [крім населення]).
8.38. Що ж до доводів позивача про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання можливості застосування норми права, яка визначає поняття "непряма дискримінація" (стаття 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні") у відношенні суб`єктів господарювання (категорії "бюджетні установи", "інші суб`єкти"), які знаходяться у менш сприятливому становищі (за твердженням відповідача), ніж фізичні особи (категорія "населення"), через рішення позивача (про перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію),то слід зазначити таке.
8.39. Водночас стаття 1 вказаного вище закону була процитована судами як першої так і апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішень.
8.40. Відповідно до преамбули Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.
8.41. Статтею 31 Господарського кодексу України передбачено, що дискримінацією суб`єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається:
заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;
примушування суб`єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об`єднання;
прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призводить до монопольного становища на ринку;
встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший;
надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб`єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;
обмеження прав суб`єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;
встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб`єктів господарювання або груп підприємців.
Дискримінація суб`єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.
8.42. Відповідно до частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
8.43. Водночас, зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, що судами було застосовано до спірних правовідносин саме приписи Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" в контексті визначення дій Товариства як дискримінації.
8.44. Так, суди попередніх інстанцій вказали, що головним нормативним актом в сучасній європейській системі захисту прав є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), стаття 14 якої забороняє дискримінацію. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (див. mutatis mutandis пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України»).
8.45. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій виснували не як про факт допущення дискримінації Товариством у контексті значення дискримінації (що міститься у Законі України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"), а в контексті вибору різності підходу у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у схожій ситуації, визначеного рішенням ЄСПЛ.
8.46. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у Рішенні Відділення АМК не вказувало на непряму дискримінацію та не застосовувало приписи Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні". Вказане не було і підставою позову чи аргументацією сторін.
8.47. Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.48. Отже, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження.
8.49. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
8.50. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України.
8.51. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
8.52. Отже, позивачем не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку та оцінки доказів, зокрема, отримання доказів та/або дослідження доказів, з огляду на статі 76 - 79 ГПК України, які входять до предмету дослідження, ураховуючи предмет і підстави позову у контексті підстав передбачених статею 59 Закону.
8.53. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, а відтак в цій частині Судом приймаються доводи АМК, надані під час судового засідання у Верховному Суді та у письмових поясненнях..
8.54. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.55. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
8.56. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.
8.57. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.58. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.59. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос