ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/3866/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Донець О.Є., Ігнатенко О.О., Святюк С.П.,
відповідача - Астраханцева Л.Т.,
третьої особи 1 - Гуменюк Д.В.,
третьої особи 2 - Красницька Я.С.,
третьої особи 3 - Горбач А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Ліпинського О. В.
від 07.09.2021 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Чус О. В., Кощеєв І. М., Орєшкіна Е. В.
від 23.12.2021
за позовом Приватного акціонерного товариство "Дніпровагонмаш"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг", Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат", Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про визнання дій неправомірними,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Дніпровагонмаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", в якому, з урахуванням поданих уточнень, просило суд:
- визнати дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" по відображенню на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформації про обсяги поставленого (протранспортованого) Приватному акціонерному товариству "Дніпровагонмаш" (ЕІС-код 56ZO06A05ILMR02D) природного газу за січень 2021 року - 348 982,99 м3, за лютий 2021 року - 388 603,44 м3 неправомірними;
- зобов`язати Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" скорегувати на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформацію про обсяги поставленого (протранспортованого) Приватному акціонерному товариству "Дніпровагонмаш" (ЕІС-код 56ZO06A05ILMR02D) природного газу шляхом направлення уточненої інформації Оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг спожитого (розподіленого) природного газу за січень 2021 року в об`ємі 0 м3, за лютий 2021 року в об`ємі 0 м3.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення вимог Кодексу газорозподільних систем, за відсутності починаючи з кінця грудня 2020 року транспортування (фізичного руху природного газу) по трубопроводах відповідача, останній розмістив неправдиві дані на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи стосовно фактичного споживання позивачем природного газу в січні та лютому 2021 року.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Листом від 04.02.2021 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з ненаданням звіту про дані комерційного вузла обліку природного газу та за відсутністю переданої (зчитаної) з нього інформації засобами дистанційної передачі даних, визначення обсягів спожитого (розподіленого) природного газу для позивача у січні 2021 року, здійснено за зміненим режимом нарахування обсягів споживання, зокрема, за сумою обсягів добового споживання, переданих протягом газового місяця. До вказаного листа додано акт надання послуг № ДГП81000553 від 31.01.2021 та акти приймання-передачі природного газу № ДГП0038723 від 31.02.2021, за яким обсяг розподіленого позивачу природного газу склав 354 896,54 м 3.
На Інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи, Відповідачем розміщено інформацію про обсяги відібраного ПАТ «Дніпровагонмаш» ЕІС код 55XJ00005ILMR00Q (ЕІС-код комерційної точки обліку 56ZO06A05ILMR02D) природного газу за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 в обсязі 348 982,99 м3.
Листом від 05.03.2021 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з ненаданням звіту про дані комерційного вузла обліку природного газу та за відсутністю переданої (зчитаної) з нього інформації засобами дистанційної передачі даних, визначення обсягів спожитого (розподіленого) природного газу для позивача у лютому 2021 року, здійснено за зміненим режимом нарахування обсягів споживання, зокрема, за номінальною потужністю газового обладнання споживача та кількістю годин його використання, що визначені договором розподілу природного газу. До вказаного листа додано акт надання послуг № ДГП810002950 від 28.02.2021 та акти приймання-передачі природного газу № ДГП0040548 від 28.02.2021, за яким обсяг розподіленого позивачу природного газу склав 393 824,7 м 3.
На Інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи, відповідачем розміщено інформацію про обсяги відібраного ПАТ «Дніпровагонмаш» ЕІС код 55XJ00005ILMR00Q (ЕІС-код комерційної точки обліку 56ZO06A05ILMR02D) природного газу за період з 01.02.2021 по 09.02.2021 в обсязі 388 603,44 м3.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 у справі № 904/3866/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 позов задоволено частково: зобов`язано Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" скорегувати на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" інформацію про обсяги поставленого (протранспортованого) Приватному акціонерному товариству "Дніпровагонмаш" (ЕІС-код 56ZO06A05ILMR02D) природного газу шляхом направлення уточненої інформації Оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг спожитого (розподіленого) природного газу за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 в об`ємі 0 м3, за період з 01.02.2021 по 09.02.2021 в об`ємі 0 м3. В іншій частині у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- у зв`язку із неподанням позивачем звітів про дані комерційного вузла обліку за січень та лютий 2021 року, та за умов продовження дії протягом відповідного періоду договору розподілу природного газу №094205ILMRAP016, визначення відповідачем об`ємів та обсягів розподілу природного газу по об`єкту споживача у спосіб, передбачений пунктом 4 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, є правомірними;
- протягом періоду (з 01.01.2021 по 11.02.2021), відповідач, як оператор газорозподільної системи, взагалі не мав фізичної можливості щодо розподілу на користь позивача природного газу через газопровід ДУ-500 та ДУ-600, оскільки передача природного газу з газотранспортної системи до вказаного газорозподільчого газопроводу в зазначений період не відбувалась;
- отже, незважаючи на правомірність застосування відповідачем положень пункту 4 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем при визначенні об`ємів та обсягів розподілу природного газу по об`єкту позивача за підсумками розрахункового періоду січня-лютого 2021 року, надані в справу докази свідчать про те, що визначені в такий спосіб обсяги, не відповідають фактичним обставинам, адже протягом спірного періоду, відповідач взагалі не здійснював розподіл газу на користь позивача.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 904/3866/21, та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 1 пунктів 4, 6 глави 3, абзаців 4, 5 пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник повторно зауважив, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували пункт 4, главу 1 розділу 1, підпункт 4.6 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, пункти 6.1, 7.1, 8.6 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Мінпаливенерго № 618 від 27.12.2005, не застосували закон, який підлягав застосуванню - главу 2 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, порушили норми процесуального права: статті 2 4 13 73 80 110 Господарського процесуального кодексу України в частині дотримання принципу змагальності сторін, доступу до правосуддя та сприяння судом учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що доводи касаційної скарги фактично стосуються необхідності переоцінки доказів та зводяться до заперечення обставин, встановлених судами під час розгляду справи.
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій. Відзив обґрунтовано тим, що глава 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем не може застосовуватись до взаємовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки вона регулює «Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення)». Посилання ж відповідача на порушення судами положень пунктів 4, 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем є безпідставними, оскільки суди застосувавши зазначені норми відмовили у позові.
5. Розгляд клопотань
Приватне акціонерне товариство "Дніпровагонмаш" подало клопотання про закриття касаційного провадження та доповнення до нього. Дане клопотання мотивовано тим, що касаційна скарга не містить обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування положень, зазначених у касаційній скарзі, норм і яким чином правовий висновок Верховного Суду вплине на правильне вирішення даної справи по суті спору. Крім того, позивач зазначає, що Верховний Суд неодноразово робив правові висновки щодо застосування положень розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, зокрема у справах №№ 640/111/19, 908/2313/18, 904/6468/20, 927/718/20, 905/2033/17, 905/1017/20, 905/602/19.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на те, що: - постанови Верховного Суду у справах №№ 640/111/19, 908/2313/18, 904/6468/20, 927/718/20, 905/2033/17, 905/1017/20, 905/602/19 не містять висновку щодо застосування абзацу 1 пунктів 4, 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем; - зміст клопотання зводиться до незгоди з ухвалою Верховного Суду про відкриття касаційного провадження в частині зазначених підстав відкриття касаційного провадження; - відсутні, передбачені статтею 296 Господарського процесуального кодексу України, для закриття касаційного провадження.
6. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано абзац 1 пунктів 4, 6 глави 3, абзаци 4, 5 пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем у подібних правовідносинах, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що відсутні підстави для формування висновку щодо застосування абзаців 4, 5 пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, оскільки глава 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем регулює «Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення)», та не стосується спірних правовідносин, які виникли між позивачем (споживачем, що не є побутовим) і відповідачем (оператором газорозподільної системи) та регулюються главою 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем «Порядок комерційного обліку газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими».
Водночас, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду в питанні застосування у подібних правовідносинах абзацу 1 пунктів 4, 6 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, з огляду на що Суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Згідно із абзацом 1 пункту 4 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем споживач, який є власником комерційного ВОГ, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового газового місяця надати Оператору ГРМ у спосіб та за формою, визначеними договором розподілу природного газу, звіт про дані комерційного вузла обліку за розрахунковий період. При цьому якщо комерційний ВОГ обладнаний обчислювачем чи коректором об`єму природного газу, до звіту додаються роздруковані звіти з обчислювача чи коректора об`єму природного газу про добові та/або погодинні дані споживання природного газу, протокол про втручання в роботу комерційного ВОГ та протокол аварійних/діагностичних повідомлень.
Абзацом 1 пункту 6 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем передбачено, що визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
З огляду на зазначені норми глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем можна дійти висновку, що за наявності спору між споживачем, що не є побутовим, та Оператором ГРМ в частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу, судам необхідно встановити на підставі поданих сторонами доказів фактичний обсяг (об`єм) споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, за спірний період.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).
Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, на які посилається скаржник).
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач надає позивачу послуги з розподілу природного газу, що надійшов з газотранспортної системи (ГРС-1 м. Кам`янське), ЕІС код 56ZOPDNP40138022 від Оператора ГТС (Третя особа-3) до газорозподільного газопроводу ДУ-500 та ДУ-600 Оператора ГРМ (відповідача).
Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач розмістив неправдиві дані на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи стосовно фактичного споживання позивачем природного газу в січні та лютому 2021 року, з огляду на те, що протягом періоду (з 01.01.2021 по 11.02.2021), відповідач, як оператор газорозподільної системи, взагалі не мав фізичної можливості щодо розподілу на користь позивача природного газу через газопровід ДУ-500 та ДУ-600, оскільки передача природного газу з газотранспортної системи до вказаного газорозподільчого газопроводу в зазначений період не відбувалась. При цьому, позивач на підтвердження своїх доводів послався на те, що відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (який додано до позовної заяви), Оператор ГТС зазначив, що по фізичній точці входу з газотранспортної системи (ГРС-1 м. Кам`янське), ЕІС код 56ZOPDNP40138022 з 01.01.2021 по 11.02.2021 передача природного газу від Оператора ГТС до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" не здійснювалася. Також, позивач зазначив те, що про неможливість отримання ним природного газу у спірний період через газопровід ДУ-500 та ДУ-600 свідчить відсутність підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на Інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи. Крім того, позивач зазначив те, що ще одним доказом щодо ненадання послуг розподілу та протиправних нарахувань з боку відповідача є позовна заява у справі № 910/2521/21, в тексті якої Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" зазначило: «Як вбачається із скріншотів інформаційної платформи, що сформовані станом на 08.02.2021, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" не надає Приватному акціонерному товариству "Дніпровагонмаш" послуги з розподілу, ці послуги надає Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат"».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (постачальник природного газу) надало до суду першої інстанції письмові пояснення, в яких зазначило, що на інформаційній платформі системи Оператора ГТС, відповідач відобразив інформації про споживання природного газу позивачем всупереч тому, що навіть фізично не міг розподілити газ на відповідні об`єми, оскільки за даними Оператора ГТС підтверджено відсутність передачі природного газу від Оператора ГТС до мережі відповідача (трубопроводи ДУ-500, ДУ-600) по точці виходу з газотранспортної системи в період з 01.01.2021 по 11.02.2021.
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" підтримало доводи Позивача відносно того, що відповідач не здійснював розподіл природного газу на об`єкти позивача в січні та лютому 2021 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у своїх поясненнях також підтвердило, що по фізичній точці виходу з газотранспортної системи ЕІС код 56ZOPDNP40138022 ДМК (ГРС-1 м. Кам`янське) в період з 01.01.2021 по 11.02.2021 передача природного газу від Оператора ГТС до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" не здійснювалася.
В свою чергу, відповідач не надав будь-яких доказів того, що ним здійснювався розподіл природного газу по об`єктам позивача у період з 01.01.2021 по 11.02.2021.
Водночас, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021 у цій справі заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про забезпечення доказів задоволено частково. Забезпечено докази шляхом зобов`язання Приватного акціонерного товариство "Дніпровагонмаш" надати доступ представникам Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до вузла обліку газу Приватного акціонерного товариство "Дніпровагонмаш" (точки ЕІС-код 56ZO06A05ILMR02D- вул. Українська, буд. 4) для знаття фактичних показань лічильника природного газу. Огляд вузла обліку газу та зняття фактичних показників лічильника природнього газу Приватного акціонерного товариство "Дніпровагонмаш" (точки ЕІС-код 56ZO06A05ILMR02D- вул. Українська, буд. 4) здійснювати у присутності представників Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" та Приватного акціонерного товариство "Дніпровагонмаш".
Відповідно до частини 10 статті 112 Господарського процесуального кодексу України постанова Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021 є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Суд першої інстанції з метою надання можливості відповідачу подати докази на виконання постанови апеляційної інстанції двічі оголошував перерву у судовому засіданні.
Разом з тим, відповідач до суду першої інстанції доказів, які забезпечено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021, не надав. Також відповідач не надав зазначені докази і в суд апеляційної інстанції.
Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані в справу докази свідчать про те, що протягом періоду (з 01.01.2021 по 11.02.2021), відповідач, як Оператор ГРМ, взагалі не мав фізичної можливості щодо розподілу на користь позивача природного газу через газопровід ДУ-500 та ДУ-600, оскільки передача природного газу з газотранспортної системи до вказаного газорозподільчого газопроводу в зазначений період не відбувалась.
З огляду на викладене, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов`язання відповідача скоригувати раніше подану ним до інформаційної платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподілу позивачу природного газу, шляхом направлення уточненої інформації Оператору ГТС, в якій відобразити обсяги розподілу на користь позивача ЕІС код 55XJ00005ILMR00Q (ЕІС-код комерційної точки обліку 56ZO06A05ILMR02D) за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 в об`ємі 0 м3, та за період з 01.02.2021 по 09.02.2021 в об`ємі 0 м3.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" не зазначило та не обґрунтувало у поданій касаційній скарзі.
Щодо решти доводів, викладених Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" у касаційній скарзі, Верховний Суд звертає увагу, що умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися.
При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
8. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 904/3866/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді О. М. Баранець
І. Д. Кондратова