№ 904/3926/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3926/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М, Колос І.Б,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця",

представник позивача - не з`явився,

відповідач - приватного підприємства "Атланта-Агро",

представник відповідача - Овдієнко В.С., адвокат (ордер від 31.10.2023 № 1368489),

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Атланта-Агро"

(далі - Підприємство)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 (головуючий суддя Кеся Н.Б.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 (головуючий Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В.)

у справі № 904/3926/22

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця)

до приватного підприємства "Атланта-Агро" (далі - Підприємство)

про стягнення 4 503 204,60 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Залізниця звернулась до суду з позовом до Підприємства про стягнення 3 244 500,00 грн плати за користування вагонами та 1 258 704,60 грн збору за зберігання вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство не сплатило плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за період часу коли вагони були у його розпорядженні.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023, позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Підприємства на користь Залізниці 3 244 500,00 грн плати за користування вагонами та 1 258 704,60 грн збору за зберігання вантажу. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що матеріалами справи доведено наявність підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору на зберігання вантажу, а наявність обставин, які звільняють Підприємство від сплати спірних платежів останнім не доведено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 13 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 29, 41, 63, 121 Статуту залізниць України (далі - Статут), статей 903 920 921 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктів 8, 16 Правил користування вагонами і контейнерами, пункту 31 Правил приймання вантажів до перевезення, пункту 3 Правил складання актів у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Залізниця подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від представника Залізниці надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке відхилено Верховним Судом у зв`язку з його необґрунтованістю та враховуючи, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Підприємства, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство приєдналося до публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір), що підтверджується електронними документами: заявою від 16.03.2020 № 32150080/2020-001 про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору, підписаною електронним цифровим підписом представника Підприємства (Замовника); повідомленням від 16.03.2020 № 99-32150080/2020-001 про укладення Договору, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди Замовника, а саме: як відправника/одержувача - 8678; як платника - 8203375.

Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці (Перевізника), вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору ).

Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 Договору).

Замовник зобов`язаний сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно та регулярно ознайомлюватися з змінами до Договору, направленими Перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах Перевізника (пункти 2.1.4, 2.1.14 Договору).

Відповідно до пункту 3.4 Договору Замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).

Згідно з пунктом 3.4.1 Договору розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до пункту 3.4.2 Договору.

Пунктом 3.4.2 Договору передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик=(Спл/24) х tгод х kм, де:

- Пвик - плата за користування власними вагонами Перевізника відповідного типу вагонів;

- Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника відповідного типу власних вагонів Перевізника, грн/вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору (у спірному періоді для зерновозів - 2 100,00 грн);

- 24 - кількість годин у добі;

tгод - кількість годин користування вагонам перевізника для відповідного типу вагонів;

kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного, контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюється Перевізником та зазначається в Додатку 1-2 Договору.

Відповідно до пункту 3.4.3 Договору моментом відліку часу для нарахування плати за користування є момент передачі Замовнику власних вагонів Перевізника або початок затримки відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами. Загальний час, за який нараховується та сплачується Замовником плата за користування власними вагонами Перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Замовника та за час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Згідно з протоколом електронного аукціону № КСЕ001-ІІА-20220209-23748, проведеного 11.02.2022, Підприємство стало переможцем аукціону з продажу послуг з використання вагонів власності Залізниці у кількості 50 вагонів-зерновозів у складі одного маршрутного поїзда на станціях регіональної філії "Львівська залізниця".

На підставі електронної заявки відправника (Підприємства), погодженої із Залізницею, подача порожніх вагонів під навантаження у кількості 50 штук Підприємством запланована на 24.02.2022, станція відправлення Хоростків регіональної філії "Львівська залізниця", станція призначення Чорноморська (експ. для ТІС). Оскільки по станції Хоростків, де планувалось проводити формування маршруту, Підприємство не має власної під`їзної колії, подача вагонів для навантаження здійснювалася на під`їзну колію ПП НВО "Енергоощадні технології" згідно з поданою письмовою угодою від 23.02.2022 № 17, погодженою із власником під`їзної колії та Залізницею. За умовами договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 01.08.2018 № Л/ДН-2/18/697/М/п, укладеного між Залізницею та ПП НВО "Енергоощадні технології" та вказаної письмової угоди подача/забирання вагонів здійснюється локомотивом власника під`їзної колії, максимальна одночасна подача складає 4 вагони.

Підприємством 23.02.2022 надано начальнику станції Хоростків лист-клопотання № 23/04 про забирання вагонів-зерновозів у навантаженому стані з під`їзної колії ПП НВО "Енергоощадні технології" на місця загального користування в очікуванні оформлення маршрутного поїзда. Оплату платежів (зберігання, накопичення) Підприємство гарантувало.

Відповідно до акта загальної форми № 369 від 24.02.2022, починаючи з 00 год. 01 хв. 24.02.2022 усі 50-т порожніх вагонів простоювали на станції Хоростів в очікуванні подачі під вантажні операції з вини Підприємства. Перша група з 4-х вагонів подана на під`їзну колію під навантаження 24.02.2022 о 08:00 год. (акт загальної форми від 24.02.2022 № 370), передана після завантаження на станцію для накопичення маршруту 24.02.2022 о 10 год. 25 хв. (акт загальної форми від 24.02.2022 № 374).

Судами встановлено, що як зазначає Залізниця у позові, у зв`язку із запровадженням в Україні відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, на підставі пункту 2.4.1 Договору та статті 29 Статуту, Залізницею розпорядженням від 24.02.2022 № ЦЦО/99 введено тимчасове обмеження перевезень, у тому числі заборонено перевезення до станції Чорноморська (припортова дирекція залізничних перевезень-ДН-5) регіональної філії "Одеська залізниця" для всіх одержувачів.

Пунктом 2.4.1 Договору передбачено, що Перевізник (Залізниця) у такому випадку не несе відповідальності за ненадання послуг.

Після надходження розпорядження о 12:00 год. 24.02.2022 станцією Хоростків повідомлено представника Підприємства про заборону відвантаження, про що зроблено відповідний запис у книзі повідомлень форми ГУ-2. Така форма повідомлення передбачена пунктом 5 Договору на експлуатацію залізничної під`їзної колії. Після одержання такого повідомлення відправник за приписами пункту 31 Правил приймання вантажів до перевезення протягом 12 годин повинен був припинити відвантаження продукції. Незважаючи на такі обставини, відправником вирішено продовжувати забирання порожніх вагонів зі станції та їх навантаження на під`їзній колії її власника.

Усі 50 завантажених вагонів 26.02.2022 о 19 год. 30 хв. виставлені на місця загального користування і пред`явлені Підприємством до перевезення. З огляду на діючу заборону, відповідності до пункту 2.4.1 Договору зазначені вагони Залізницею не були прийняті до перевезення, про що складено акт загальної форми від 26.02.2022 № 399.

Отже, завантажені вагони у кількості 50 штук, за які Підприємством не сплачена Залізниці плата за користування вагонами, перебували в користуванні Підприємства з причин, які не залежали від Залізниці, починаючи з часу їх затримки на станції Хоростків 26.02.2022 о 19:30 год. до їх передачі Залізниці та відправлення за накладною СМГС на станцію призначення СFR Dornesti Румунська залізниця для вантажоодержувача АТ "Унікум транзит" 24.03.2022 13год. 30 хв., що підтверджуються пам`яткою про забирання вагонів № 124 та накладною СМГС на відправлення вагонів.

Таким чином, плата за користування вагонами №№ 53202511, 58562653, 59598805, 59763391, 59775791, 95056115, 95317061, 95321451, 95322822, 95325080, 95329660, 95367553, 95367884, 95369674, 95375333, 95377404, 95377545, 95379087, 95379764, 95385563, 95387528, 95455549, 95523379, 95523551, 95525424, 95527511, 95530176, 95531521, 95537874, 95585816, 95613170, 95614038, 95619383, 95619771, 95621603, 95623070, 95635124, 95640843, 95667069, 95667168, 95678678, 95679965, 95680880, 95755211, 95760930, 95831459, 95831830, 95834545, 95928511, 95928982, які затримані з 24.02.2022 00 год. 01 хв. до 24.03.2022 13 год. 30 хв. (акт загальної форми від 24.02.2022 № 369) становить: 2 100,00 грн. (ставка плати за використання власного вагона-зерновоза Перевізника ) / 24 год х 685 год. (загальна кількість годин користування вагонами ) = 59 937,50 грн без ПДВ х 50 (кількість вагонів, які використовувалися) = 2 996 875,00 грн без ПДВ, що з ПДВ складає 3 596 250,00 грн. Частина коштів (від нарахованої суми 2 996 875,00 грн без ПДВ) у розмірі 293 125,00 грн, з Підприємства знято по відомості плати за користування вагонами № 12030025. Таким чином, сума плати за користування вагонами становить 3 244 500,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пункту 9 Розділу 7 Правил перевезень вантажів, збір за зберігання завантажених вагонів, згідно з актами загальної форми №№ 374, 375, 376, 379, 383, 384, 385, 388, 389, 391, 394, 396, 399 становить суму 1 258 704,60 грн, яка розрахована таким чином:

- акт загальної форми № 374 вагони №№ 95455549, 95678678, 95760930, 95831459 - початок затримки 24.02.2022 10:25 год - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год = 29 діб; 4 х 249 х 29 х 3,023 = 87 316,30 грн;

- акт № 375 вагони №№ 95325080, 95379764, 95667069, 95928982 - початок затримки 24.02.2022 13:00 год. - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 29 діб; 4 х 253 х 29 х 3,023 = 88 719,00 грн;

- акт № 376 вагони №№ 95667168, 95387528, 95527511, 95679965 - початок затримки 24.02.2022 16:20 год. - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 28 діб; 4 х 251 х 28 х 3,023 = 84 982,60 грн;

- акт № 379 вагони №№ 95928511, 95619771, 95623070, 59598805 - початок затримки 24.02.2022 19:45 год. - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 28 діб; 4 х 244 х 28 х 3,023 = 82 612,50 грн;

- акт № 383 вагони №№ 58562653, 95317061, 95523551, 95525424 - початок затримки 24.02.2022 23:50 год. - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 28 діб; 4 х 250 х 28 х 3,023 = 84 644,00 грн;

- акт № 384 вагони №№ 95585816, 95377404, 95379087, 95377545 - початок затримки 25.02.2022 05:20 год. - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. 28 діб; 4 х 249 х 28 х 3,023 = 84 305,40 грн;

- акт № 385 вагони №№ 95367884, 95523379, 95755211, 95834545 - початок затримки 25.02.2022 08:45 год. - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 28 діб; 4 х 252 х 28 х 3,023 = 85 321,20 грн;

- акт № 388 вагони №№ 95321451, 95367553, 95375333, 95614038 - початок затримки 25.02.2022 12:05 год - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 28 діб; 4 х 252 х 28 х 3,023 = 85 321,20 грн;

- акт № 389 вагони №№ 95831830, 95635124, 95640843, 95619383 - початок затримки 25.02.2022 15:50 год. - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 27 діб; 4 х 252 х 27 х 3,023 = 82 273,90 грн;

- акт № 391 вагони №№ 95621603, 95613170, 95680880, 59763391 - початок затримки 25.02.2022 19:00 год - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 27 діб; 4 х 254 х 27 х 3,023 = 82 926,90 грн;

- акт № 394 вагони №№ 95385563, 95530176, 95369674, 95531521 - початок затримки 26.02.2022 12:30 год - закінчення затримки 24.03.2022 13:30год = 27 діб; 4 х 253 х 27 х 3,023 = 82 600,50 грн;

- акт № 396 вагони №№ 53202511, 95329660 - початок затримки 26.02.2022 16:40 год. - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 26 діб; 4 х 122 х 26 х 3,023 = 38 355,80 грн;

- акт № 399 вагони №№ 95537874, 95322822, 95056115, 59775791 - початок затримки 26.02.2022 19:30 год - закінчення затримки 24.03.2022 13:30 год. = 26 діб; 4 х 253 х 26 х 3,023 = 79 541,20 грн.

Збір за зберігання вантажу у розмірі 1 258 704,60 грн включений до розрахункового документа - накопичувальної картки № 03050158, від підпису якої представник Підприємства відмовився з таких причин: під час навантаження кукурудзи було введено заборону про перевезення вантажів у зв`язку з введенням та території України з 24.02.2022 військового стану (ЦЦО/99 від 24.02.2022). У цьому разі на підставі розпорядження від 05.04.2022 УК № ЦМ-13/693 плата за користування вагонами та зберігання вантажів не нараховується; оскільки вказана конвенційна заборона може бути необмеженою, було прийнято рішення про відправлення вантажу за новим призначенням згідно вимогам чинного законодавства. Відповідні платежі за таке перевезення були сплачені у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору Залізницею на адресу Підприємства була направлена претензія про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів від 23.05.2022 № 8-П/2022.

Підприємство 25.07.2022 направило відповідь на претензію № 25/07-3, в якій зазначило, що претензія від 23.05.2022 № 8-П/2022 є безпідставною та незаконною, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що згідно з частиною п`ятою статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 3 Статуту передбачено, що дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Відповідно до статті 64 Статуту до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності. Під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно із статтею 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під`їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії і станції примикання.

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно із статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

Пунктами 3, 6, 8-10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток-1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток-11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток -2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток-8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток-12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток-3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток-6).

Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.

Згідно з пунктами 5, 8 Правил зберігання вантажів якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

З наведених норм права судами встановлено, що залізниця має право нарахувати плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за період затримки вагонів та в період перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника та в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Нарахування спірних платежів у даній справі пов`язується з фактом перебування спірних вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (Підприємства) на станції відправлення Хоростків у період з 24.02.2022 00:01 год. до 24.03.2022 13:30 год., що не заперечується останнім.

Судами встановлено, що надані Залізницею копії, зокрема, актів загальної форми ГУ № 23, повідомлення про закінчення вантажних операцій, пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45, пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45, які складені за участю представника Підприємства без зауважень, свідчать про те, що Підприємство замовило подавання йому порожніх вагонів, які тривалий час знаходились у його розпорядженні і простоювали на коліях станції в очікуванні розкредитування документів, а у подальшому, після того як о 12.00 год. 24.02.2022 Залізниця сповістила про неможливість перевезень у напрямку до станції Чорноморська, Підприємство не припинило відвантаження продукції, продовжувало забирання порожніх вагонів зі станції та їх навантаження на під`їзній колії її власника. Завантажені Підприємством спірні вагони у кількості 50 штук простоювали на станції Хоростків до 13.30 год. 24.03.2022, тобто до моменту, коли Підприємство розпорядилося про інший, незаборонений маршрут перевезення.

У свою чергу Підприємство не довело наявність визначених чинним законодавством обставин, які звільняють його від сплати спірних платежів. Так, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від Залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами ).

При цьому надані Залізницею пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45, пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 свідчать про те, що Залізниця передавала порожні вагони Підприємству з приміткою про заборону відповідних перевезень, а завантажені вагони Залізниця прийняла від Підприємства для перевезення лише 24.03.2022 о 13.30 год. Таким чином суди дійшли висновку, що увесь цей час - з 24.02.2022 00:01 год. до 24.03.2022 13:30 год. вагони були у розпорядженні Підприємства.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку, що Залізницею доведено наявність підстав для нарахування Підприємству плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу за цей період, а Підприємством, у свою чергу, не доведено наявність обставин, які звільняють його від сплати спірних платежів.

Однак, Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки, задовольняючи позовні вимоги Залізниці про стягнення з Підприємства 3 244 500,00 грн плати за користування вагонами та 1 258 704,60 грн збору за зберігання вантажу, зокрема виходили з того, що доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. У даному випадку, Підприємством документально не доведено вплив конвенційної заборони, запровадженої згідно з розпорядженням АТ "Укрзалізниця" від 24.02.2022 № ЦЦО/99, та воєнного стану на спроможність виконувати конкретно визначені обов`язки.

При цьому, в контексті доводів касаційної скарги Суд зазначає, що Підприємство у судах попередніх інстанцій посилалось на те, що згідно з частиною другою статті 13 Закону України ?Про залізничний транспорт?, AT ?Укрзалізниця? має право запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Підпунктом 40 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 передбачено, що Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування.

Відповідно до статті 29 Статуту, AT ?Укрзалізниця? має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення (відповідний пункт розташований у розділі, який охоплює регулювання організації та планування перевезення вантажів).

Тобто реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження).

Водночас, всупереч положенням статті 13 Закону України ?Про залізничний транспорт?, статті 29 Статуту, матеріали справи не містять погодження з Міністерством інфраструктури України тимчасових обмежень щодо перевезень, яким заборонено навантаження на станцію Чорноморська.

Підприємство також посилалось на те, що оскільки в Статуті встановлений окремий порядок запровадження Укрзалізницею тимчасових обмежень щодо перевезень, а саме - за погодженням з Мінтрансом (Мінінфраструктури України), та, водночас, не передбачено, що Укрзалізниця може запроваджувати такі тимчасові обмеження одноособово, - тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час виникнення надзвичайних обставин можуть запроваджуватися виключно за погодженням з Мінінфраструктури України, тому Підприємство вважає, що у AT ?Укрзалізниця? не було повноважень на впровадження тимчасових обмежень перевезень, у тому числі заборону перевезень, встановлених розпорядженням від 24.02.2022 № ЦЦО/99.

Натомість, відхиляючи вказані доводи Підприємства, суди обмежились посиланням на те, що оскільки на сьогоднішній день така процедура Мінінфраструктури не встановлена, AT "Укрзалізниця" при введенні обмежень на перевезення діяло відповідно до повноважень встановлених Міністерством транспорту України, передбачених у наказі від 30.05.2002 № 344, не надавши належної правової оцінки у розумінні співвідношення Закону України ?Про залізничний транспорт? і наказу Міністерства транспорту України від 30.05.2002 № 344, а також не врахувавши, що сам факт відсутності процедури погодження не є підставою для звільнення органу виконавчої влади від виконання покладених на нього обов`язків.

Крім того Суд звертає увагу на правові висновки викладені у розділі 5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, зокрема: ?5.17. Здійснюючи нормативне регулювання господарської діяльності відповідно до статті 7 ГК України, Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування (підпункт 40 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460).

5.18. Тож Міністерство інфраструктури України як орган виконавчої влади та суб`єкт владних повноважень має власну компетенцію щодо установлення процедури та строків припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу.

5.19. Натомість за приписами статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт" АТ "Укрзалізниця" є суб`єктом господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях; за статтею 13 цього Закону, організовуючи роботу залізничного транспорту в умовах надзвичайних обставин, АТ "Укрзалізниця" вправі запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

5.20. Тобто, АТ "Укрзалізниця" як суб`єкт господарювання здійснює дії з обмеження перевезень у межах своєї власної господарської компетенції щодо організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів.

5.21. При цьому, враховуючи наведені норми права та нормативні акти, реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження). Однак ототожнення у зв`язку із цим організаційно-господарської функції, яка здійснюється в межах своєї компетенції суб`єктом господарювання, з владно-управлінськими функціями органу виконавчої влади - суб`єкта владних повноважень є помилковими.

5.22. Доводи АТ "Укрзалізниця" про здійснення спірних дій в межах делегованих йому повноважень є помилковими та не ґрунтуються на положеннях законодавства. Так, дійсно, за пунктом 29 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, АТ "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення (відповідний пункт розташований у розділі, який охоплює регулювання організації та планування перевезення вантажів).

5.23. Стаття 4 Закону України "Про залізничний транспорт" в редакції, чинній до 28.06.2015, визначала, що управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, підпорядкованим Міністерству транспорту України.

5.24. За змістом Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1992 № 262, Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) визначається як орган управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Міністерства інфраструктури, що зумовлювало наділення її певними владними повноваженнями у цій сфері, зокрема щодо видання наказів, обов`язкових для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери її управління, організації та контролю їх виконання.

5.25. Також наказом Міністерства транспорту України від 30.05.2002 № 344 було делеговано Державній адміністрації залізничного транспорту функції, визначені у статтях 29 та 63 Статуту залізниць України, щодо запровадження тимчасових обмежень перевезень в окремі райони та встановлення порядку перевезення вантажів на особливих умовах.

5.26. Аналізуючи наведені вище законодавчі акти, слід погодитися з доводами касаційної скарги про те, що створення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (державної організації з основним видом діяльності - державне управління загального характеру) юридичної особи приватного права - АТ "Укрзалізниця" (товариства, суб`єкта господарювання) має наслідком правонаступництво майнових прав та обов`язків, як це передбачено частиною шостою статті 2 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", однак не передбачає перехід до новоствореного товариства в порядку правонаступництва також і відповідних владних власних чи делегованих повноважень органу управління.

5.27. Тож у справі, яка переглядається, ні позивач, ні АТ "Укрзалізниця" не є суб`єктами владних повноважень, спірні дії АТ "Укрзалізниця" стосуються питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів, у межах якої сторони не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю, а рішення АТ "Укрзалізниця", які запроваджують обмеження перевезень у власній господарській діяльності, не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії в розумінні КАС України.

5.28. За змістом частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб….

5.42. Протиправність дій АТ "Укрзалізниця" в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (зокрема, внаслідок прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15.03.2017 (приватних вагонів) в порожньому стані через лінію зіткнення у спорі господарюючих суб`єктів є обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та яким під час судового розгляду слід надати відповідну правову кваліфікацію?.

Тобто судами не було досліджено у повному обсязі подані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, на підставі яких можливо було б встановити наявність/відсутність вини однієї чи іншої сторони у справі в затримці вагонів, у зв`язку з чим у Залізниці виникає право на нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу та наявність/відсутність підстав для звільнення Підприємства від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу відповідно до вимог Статуту, що, у свою чергу, є ключовим питання для правильного вирішення даного спору.

Також, суди встановивши, що після надходження розпорядження о 12:00 год. 24.02.2022 станцією Хоростків повідомлено представника Підприємства про заборону відвантаження, про що зроблено відповідний запис у книзі повідомлень форми ГУ-2; після одержання такого повідомлення відправник за приписами пункту 31 Правил приймання вантажів до перевезення протягом 12 годин повинен був припинити відвантаження продукції; незважаючи на такі обставини, відправником вирішено продовжувати забирання порожніх вагонів зі станції та їх навантаження на під`їзній колії її власника, - не дослідили причини продовження відправником забирання порожніх вагонів зі станції та їх навантаження на під`їзній колії її власника.

Водночас, відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що доводи касаційної скарги Підприємства знайшли часткове підтвердження, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у даній постанові, об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат у ній не здійснюється.

Керуючись статтями 308 309 310 315 316 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Атланта-Агро" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 904/3926/22 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Постанова ухвалена з окремою думкою судді Бенедисюка І.М.