ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/4120/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мегаполіс Д"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 (у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуючий), Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.)
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 (суддя Васильєв О.Ю.)
про відмову у задоволенні скарги на дії (рішення) державного виконавця
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мегаполіс Д"
на дії (рішення) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус В.О.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мегаполіс Д"
до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради
про стягнення 97 337,02 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий виклад обставин, що передували прийняттю оскаржуваних рішень
1.1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 у справі №904/4120/19 повністю задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мегаполіс Д" (далі - ТОВ "Компанія Мегаполіс Д", Позивач, Заявник, Скаржник) та стягнуто на його користь з Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - Департамент, Відповідач) 97 337,02 грн заборгованості за договором та 1 921,00 грн витрат на сплату судового збору.
1.2. На виконання вказаного судового рішення 20.12.2019 видано наказ.
1.3. 15.08.2024 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відділ примусового виконання) Позивачем направлено заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового наказу №904/4120/19.
1.4. У подальшому 21.08.2024 від відділу примусового виконання через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло Повідомлення про повернення виконавчого документа Стягувачу без прийняття до виконання.
1.5. Як вбачається з матеріалів справи, такі дії відділу примусового виконання мотивовані вимогами чинного законодавства, згідно яких органами примусового виконання судових рішень про стягнення заборгованості з органу місцевого самоврядування є органи Казначейства.
1.6. Стягувач з таким рішенням не погодився та 29.08.2024 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою, у якій просив суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус В.О. (далі - Державний виконавець) щодо повернення ТОВ "Компанія Мегаполіс Д" без прийняття до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/4120/19 від 20.12.2019;
- визнати неправомірним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;
- скасувати його та зобов`язати Державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4120/19 від 20.12.2019.
1.7. Скарга на дії Державного виконавця мотивована тим, що за приписами Закону України № 1404 - VIII "Про виконавче провадження" (далі також Закон № 1404) лише орган примусового виконання наділений правом здійснювати заходи щодо примусового виконання рішення суду.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025, у задоволенні скарги Позивача відмовлено.
При цьому суди дійшли висновку, що боржником у справі № 904/4120/19 є Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, який відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування. Тому в силу положень статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845), судовий наказ 20.12.2019 підлягає виконанню виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Доводи скарги Позивача про виключні повноваження на виконання судових рішень органів примусового виконання суди спростували тим, що відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2, 4, 7 пункту 5 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку і під час виконання виконавчих документів мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.
2.2. Позивач не погодився з такими судовими рішеннями та скористався правом на їх касаційне оскарження.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 16.06.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. У своїй касаційній скарзі Позивач просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 і постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу ТОВ "Компанія Мегаполіс Д" в повному обсязі.
3.3. Підставами касаційного оскарження Заявник визначив неврахування судами попередніх інстанцій Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція № 512/5), згідно якої, за доводами Скаржника, відділу примусового виконання підвідомчі рішення, боржником за якими є міські ради та їх структурні підрозділи.
Також Позивач доводить Суду, що Казначейство України є неефективним органом виконання рішення, а відмова суду у задоволенні його скарги призведе до неможливості належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили. За доводами касаційної скарги Казначейство України не наділене функціями, які б могли призвести до ефективного та належного виконання рішення суду, однак такими функціями наділені органи примусового виконання рішень, які мають право здійснювати заходи щодо примусового виконання рішень суду, а саме: отримувати інформацію про наявність рахунків, відповідно, звертати стягнення на належне боржнику інше майно, одержувати інформацію про дебіторську заборгованість та вчиняти інші дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". За доводами Скаржника, лише виконання судового наказу органами державної виконавчої служби призведе до реального виконання рішення у справі № 904/4120/19 в межах розумного строку.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Департамент просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені Скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому ТОВ "Компанія Мегаполіс Д" у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначило підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на Скаржника. Подібна практика Верховного Суду є усталеною, а відповідні висновки сформовані, зокрема, у постановах від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21 та від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22.
4.3. Предметом касаційного перегляду є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 про відмову у задоволені скарги Позивача на дії Державного виконавця.
4.4. Переглянувши зазначені судові рішення на предмет їх відповідності вимогам законодавства і судової практики та в межах доводів касаційної скарги Суд зазначає наступне.
4.5. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.6. Порядок, умови та способи виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом № 1404.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 6 Закону № 1404 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
4.7. За приписами Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення № 215), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до покладених на Казначейство завдань воно здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (підпункт 3 пункту 4, пункт 9 Положення № 215).
4.8. Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається Порядком № 845.
4.9. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок, відповідно, державного бюджету чи місцевого бюджету.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
4.10. Суди попередніх інстанцій встановили, що боржником за наказом суду від 20.12.2019 є Департамент, який, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.
4.11. За приписами пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (зокрема, про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну).
4.12. Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що виключно органами Казначейства здійснюється стягнення коштів за рішеннями судів про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів за механізмом, визначеним Порядком № 845 (пункт 6), за яким виконавчі документи пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом № 1404.
4.13. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
4.14. Зважаючи на викладене виконавчий документ, боржником за яким є орган місцевого самоврядування, підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби. Такий порядок виконання відповідає вимогам чинного законодавства та узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.07.2018 у справі № 233/1979/17, від 06.03.2019 у справі № 199/7250/17, від 16.04.2020 у справі № 804/5950/17, від 30.11.2020 у справі № 52/125, від 13.04.2023 у справі № 910/13367/19, від 06.11.2023 у справі № 906/624/22, від 17.01.2025 у справі № 904/5377/18, від 13.06.2025 у справі № 904/130/19.
4.15. В такий спосіб колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що Державний виконавець правомірно повернув стягувачу судовий наказ від 20.12.2019 у цій справі № 904/4120/19 без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404, направивши повідомлення від 21.08.2024, оскільки цей виконавчий документ підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
4.16. Відповідно Верховний Суд погоджується з мотивами судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ "Компанія "Мегаполіс Д" на дії Державного виконавця.
4.17. При цьому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що лише орган державної виконавчої служби може забезпечити ефективне та належне виконання рішення суду шляхом вжиття заходів примусового виконання судового рішення, оскільки відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 845 органи Казначейства наділені повноваженнями вживати заходи до виконання виконавчих документів протягом установленого строку і під час виконання виконавчих документів мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.
4.18. Про наявність у органів Державного Казначейства вказаних повноважень зазначали і суди попередніх інстанцій, проте це залишилося поза увагою Заявника. Більше того, останній жодним чином не спростував наведеного та не зазначив жодного випадку, у якому б ці правові норми були застосовані інакше.
4.19. Верховний Суд також вказує на безпідставність посилань Скаржника на Інструкцію № 512/5, згідно якої, за його доводами, відділу примусового виконання підвідомчі рішення, боржником за якими є міські ради та їх структурні підрозділи, з таких підстав.
4.20. Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про правотворчу діяльність" законодавство України - це взаємопов`язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів. Законодавство України структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили з урахуванням засад конституційного ладу в Україні, компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом, інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
Стаття 19 Закону України "Про правотворчу діяльність" визначає юридичну силу та ієрархію нормативно-правових актів та регламентує, що юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із засад конституційного ладу в Україні, компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом та інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
Частина друга зазначеної статті встановлює наступну ієрархію нормативно-правових актів:
1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов`язковою до виконання на території України;
2) чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, укладаються відповідно до Конституції України та мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;
3) закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;
4) постанови Верховної Ради України, укази Президента України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 5-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;
5) постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національного банку України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 6-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;
6) накази міністерств приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 8-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;
7) нормативно-правові акти інших державних органів приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 8-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;
8) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, Конституції Автономної Республіки Крим, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, нормативно-правових актів інших державних органів, мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктом 10 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території Автономної Республіки Крим;
9) акти обласних державних адміністрацій приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, нормативно-правових актів інших державних органів, мають на території відповідної області вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктом 12 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території відповідної області;
10) накази міністерств Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, Конституції Автономної Республіки Крим, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, нормативно-правових актів інших державних органів, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і є обов`язковими до виконання на території Автономної Республіки Крим;
11) акти Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, нормативно-правових актів інших державних органів і є обов`язковими до виконання на території відповідно міста Києва та міста Севастополя;
12) акти районних державних адміністрацій приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, нормативно-правових актів інших державних органів, актів голів обласних державних адміністрацій, а акти районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим - також на основі Конституції Автономної Республіки Крим, рішень та постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятих у межах їх повноважень, і є обов`язковими до виконання на території відповідного району;
13) акти органів місцевого самоврядування приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України і є обов`язковими до виконання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (територіальної громади).
Закон України "Про правотворчу діяльність" ухвалений Верховною Радою України 24.08.2023 та набув чинності 20.09.2023. До вказаної дати аналогічні питання були врегульовані, зокрема, Листом Міністерства юстиції України від 30.01.2009 № Н- 35267-18
4.21. З аналізу норм наведених законодавчих актів вбачається, що посилання Скаржника на Інструкцію № 512/5, затверджену наказом Міністерства юстиції України, не може слугувати ні підставою касаційного оскарження, ні підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
4.22. Наведене в сукупності виключає підстави для задоволення касаційної скарги ТОВ "Компанія Мегаполіс Д".
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законе рішення з одних лише формальних міркувань.
5.5. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі є законними, підлягають залишенню в силі, а касаційна скарга ТОВ "Компанія Мегаполіс Д" задоволенню не підлягає.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мегаполіс Д" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 у справі № 904/4120/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко