ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/4579/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.
розглянув у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020
у складі колегії суддів: Подобєда І. М. (головуючого), Широкобокової Л. П., Орєшкіної Е. В.
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020
у складі судді Новікової Р. Г.
у справі за позовом Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат"
про стягнення збитків в розмірі 106 287 грн 12 коп.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У жовтні 2019 року Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" про стягнення 106 287,12 грн збитків.
2. Позивач обґрунтував позовні вимоги посиланням на обставини, які вказують про порушення відповідачем вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" через ухилення останнього від пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
3. За твердженням позивача неправомірна бездіяльність відповідача щодо участі в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а саме не звернення останнього до Дніпровської селищної ради та не укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Дніпровське у зв`язку з реконструкцією належних відповідачу споруд, які розміщені в межах території цього населеного пункту, позбавило позивача права отримати відповідну суму коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, що стало підставою для стягнення в судовому порядку збитків у сумі 106 287,12 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4. В газеті "Придніпровський комунар" № 25 від 18.05.2011 та № 26 від 10.04.2012 публікувалось оголошення Публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (далі також - ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат") про намір провести реконструкцію існуючої дільниці відвантаження паток в автотранспорт.
5. Листом № 359-02-12 від 16.05.2012 Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області повідомила відповідача про відсутність зауважень з боку громадськості щодо проведення реконструкції об`єкта після публікації заяви підприємства в газеті "Придніпровський комунар" № 26 від 10.04.2012.
6. 14.03.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області було зареєстровано декларацію ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" про початок виконання будівельних робіт. Об`єкт будівництва - реконструкція існуючої дільниці відвантаження паток в автотранспорт, категорія складності ІІ.
7. Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрована Центром надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради 03.06.2016 за № ДП08212037706.
8. У пункті 22 цієї Декларації відповідач вказав, що сплата пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури не потребується відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
9. Дніпровською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на адресу ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" були направлені листи № 508-02-15 від 02.07.2019 та № 582-02-15 від 30.07.2019, в яких повідомлялось про те, що селищній раді стало відомо про будівництво та завершення об`єкта "Реконструкція існуючої дільниці відвантаження паток в автотранспорт" з декларацій про початок виконання будівельних робіт № ДП 08212037706 та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.
10. У означених вище листах Дніпровською селищною радою вказувалось, що підприємством внесені до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 142161540686 відомості, що не відповідають дійсності (недостовірні відомості), а саме відомості про відсутність необхідності в укладенні договору про сплату пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та відповідно про відсутність обов`язку щодо їх сплати. Враховуючи вимоги частини восьмої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" селищна рада просила підприємство звернутися до неї для вирішення питання укладення договору про пайову участь та надати документи, що підтверджують вартість будівництва, з техніко-економічними показниками.
11. ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" отримало останній лист Дніпровської селищної ради 31.07.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6165000052490.
12. Відповідно до пункту 20 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 142161540686 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 2 657 178,00 грн.
13. За розрахунком Комісії з розрахунку пайової участі замовника у розвитку інфраструктури Дніпровської територіальної громади при виконкомі селищної ради на підставі наявної інформації з Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 142161540686, керуючись підпунктом а) пункту 3.2. Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної соціальної інфраструктури Дніпровської територіальної громади, затвердженого рішенням Дніпровської селищної ради від 03.10.2012 №135-22/VІ, розмір пайової участі ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" у розвитку інфраструктури смт Дніпровське складає 106 287,12 грн.
14. У пункті 13 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 142161540686 в графі "Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою" зазначено, що об`єкт знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1221055400:01:006:0051.
15. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1211539642019 від 22.11.2019 цю земельну ділянку віднесено за категорією земель до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання земельної ділянки - для обслуговування проммайданчика. Місцем розташування (адміністративно-територіальна одиниця) земельної ділянки з кадастровим номером 1221055400:01:006:0051 є Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, Дніпровська селищна рада, форма власності земельної ділянки площею 64,3267 га - державна.
16. Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221055400:01:006:0051 знаходиться за межами населеного пункту (лист від 05.02.2016 № БП-49/0-115/6-16). Аналогічні відомості надано листами Відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 461/0/193-18 від 12.03.2018, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 29-4-0.221-7875/2-19 від 18.10.2019.
17. До матеріалів справи долучено Науково-технічну документацію по формуванню території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (Проект формування), виконану Дніпропетровською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1996 році, на 5 сторінці якої міститься Таблиця 1, що відображає склад земель за землекористувачами та землевласниками. В пункті 5.1. Таблиці зазначено, що АТ "Дніпровський КПК" має в користуванні 157,1 га, колонка "в т.ч. в населеному пункті" даних не містить. На 21 аркуші Проекту формування міститься Таблиця "Розроблена відомість земель та їх розподіл по землекористувачам, власникам землі і угіддях в межах населених пунктів". В колонці "назва власників землі та землекористувачів" назва АТ "Дніпровський КПК" відсутня.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
18. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі № 904/4579/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на користь ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
19. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 апеляційну скаргу Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" задоволено. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі № 904/4579/19 змінено, виклавши в редакції цієї постанови суду. В резолютивній частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі № 904/4579/19 залишено без змін.
20. Мотивуючи це рішення апеляційний суд вказав, що станом на день введення об`єкта в експлуатацію, як і на час розгляду справи, земельна ділянка, на території якої була здійснена забудова (реконструкція об`єкта), знаходиться за межами населеного пункту, що відповідно звільняє замовника (забудовника) від обов`язку укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплачувати відповідні пайові внески.
21. Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району з підстав відсутності в діях (бездіяльності) ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" складу правопорушення, оскільки відповідачем було здійснено реконструкцію об`єкта, який знаходиться за межами населеного пункту смт Дніпровське, що виключає обов`язок забудовника сплачувати пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області посилається на пункт 1 частини другої статті 287, частину третю статті 310 ГПК України та стверджує, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосували норми процесуального і матеріального права, відмовляючи у задоволенні позову, оскільки:
- апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що земельна ділянка, на території якої була здійснена забудова (реконструкція об`єкта), знаходиться за межами населеного пункту, позаяк не здійснив всебічного дослідження доказів та не врахував висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16-а за яким, якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів;
- судам належало врахувати висновок, викладений Верховним Судом постанові від 16.01.2019 у справі № 362/75/17 про відсутність підстав для застосування позовної давності до позовних вимог щодо визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та стягнення пайового внеску;
- судом апеляційної інстанції не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для вирішення спору, зокрема: щодо фактичного місцезнаходження реконструйованого об`єкта в центрі смт Дніпровське, а також не надано належної оцінки всім доказам, поданим позивачем.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат")
24. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, посилається на правильність висновків суду апеляційної інстанції та стверджує, зокрема, що:
- наявними у справі доказами беззаперечно підтверджується, що земельна ділянка на якій розміщений реконструйований об`єкт знаходиться поза межами смт Дніпровське, що звільняє замовника (забудовника) від обов`язку укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплачувати відповідні пайові внески;
- з огляду на фактичні обставини та наявну судову практику, до вимог позивача, навіть у разі їх обґрунтованості, належить застосувати позовну давність.
25. Також, у відзиві відповідач просив покласти на Дніпровську селищну раду Верхньодніпровського району Дніпропетровської області судові витрати в сумі 10 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги у касаційному провадженні згідно з договором укладеним між ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" та Адвокатським об`єднанням "Біднягін і партнери" про надання правової (правничої) допомоги № 03-02/01 від 03.02.2020.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
26. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
30. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
31. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
32. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
34. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
35. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
36. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
37. Визначальна відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України
38. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області стверджує, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16-а за яким, якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів;
- від 16.01.2019 у справі № 362/75/17 про відсутність підстав для застосування позовної давності до позовних вимог щодо визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та стягнення пайового внеску.
39. Відтак, надаючи оцінку зазначеній Дніпровською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.
40. У даній справі (№ 904/4579/19) предметом розгляду є вимога органу місцевого самоврядування до замовника будівництва про стягнення збитків, завданих внаслідок незвернення відповідача до позивача щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та несплатою такого пайового внеску відповідно до вимог частин першої-п`ятої, дев`ятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
41. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог органу місцевого самоврядування, позаяк застосувавши до спірних правовідносин положення статей 19 31 64 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, пунктів 3, 16, 18, 19, 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, дійшов висновку, що земельна ділянка, на території якої відповідачем була здійснена забудова (реконструкція об`єкта), знаходиться за межами населеного пункту, що відповідно звільняє замовника (забудовника) від обов`язку укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплачувати відповідні пайові внески.
42. Водночас у адміністративній справі № 367/6388/16-а суд розглянув позов заступника керівника місцевої прокуратури в інтересах держави до міської ради про визнання протиправними і скасування рішень цього органу місцевого самоврядування щодо розробки детального плану території забудови та про затвердження детального плану території забудови, мотивований тим, що вказані земельні ділянки мають цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, а тому віднесення їх згідно з оскаржуваним рішенням до території житлової та громадської забудови є незаконним.
43. Верховний Суд постановою від 03.03.2020 направив справу № 367/6388/16-а на новий розгляд, позаяк застосувавши приписів частин четвертої, шостої статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр", статті 173, частини 1 статті 174 Земельного кодексу України дійшов висновку про помилковість підходу судів попередніх інстанцій, які з`ясовували питання щодо належності спірних земельних ділянок до території міста на підставі розшифровки перших десяти знаків кадастрових номерів цих земельних ділянок.
44. Відтак, суд касаційної інстанції акцентував, якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів. Відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж. Питання в межах якого населеного пункту розташовані спірні земельні ділянки судам належить з`ясувати на підставі належних і допустимих доказів.
45. Отже, зазначений касантом висновок у справі № 367/6388/16-а стосується передусім загальних підходів до оцінки належності і допустимості доказів при з`ясуванні питання в межах якого населеного пункту розташовані спірні земельні ділянки, та сам по собі не може бути покладений у спростування висновків апеляційного суду у даній справі, позаяк вони ґрунтуються на оцінці судом іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування.
46. Відтак, спірні правовідносини у справі, яка переглядається в касаційному порядку, та у адміністративній справі № 367/6388/16-а не є подібними, оскільки у них є різними предмет розгляду (предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог), встановлені судами фактичні обставини справи, що сформували зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правове регулювання, що не дає підстав для застосування зазначеного касантом висновку у цій справі для цілей касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій у справі № 904/4579/19.
47. Стосовно посилання касанта на висновок, викладений судом касаційної інстанції у постанові від 16.01.2019 у справі № 362/75/17 колегія суддів Верховного Суду зауважує таке.
48. За змістом частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у визначених цією нормою випадках, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1).
49. Таким чином, підставою касаційного оскарження за цим пунктом може бути застосування апеляційним судом у оскаржуваному рішенні норми права без урахування такого висновку Верховного Суду, який є актуальним саме на час касаційного оскарження.
50. Натомість, касант заперечуючи застосування позовної давності до його вимог, посилається на висновок суду касаційної інстанції у справі № 362/75/17 щодо відсутності підстав для застосування позовної давності (257 ЦК України) до вимог визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та стягнення пайового внеску, від якого відступив Верховний Суд у справі № 925/756/19.
51. Так, у постанові від 22.09.2020 у справі № 925/756/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 362/75/17 та вказала, що тривале невиконання відповідачем обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску не може бути підставою для незастосування визначеної у статті 257 ЦК України загальної позовної давності до таких правовідносин.
52. Відтак, посилання скаржником на висновок Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 362/75/17 не є релевантним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
53. Такі обставини зумовлюють необхідність закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
54. Відхиляючи доводи скаржника щодо неповноти з`ясування судом обставин справи колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
55. Щодо посилання скаржника на вибіркове дослідження доказів апеляційним судом та неврахування всіх суттєвих обставин справи, Верховний Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
56. Враховуючи наведене у задоволенні касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України необхідно відмовити, позаяк судом касаційної інстанції посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 частини другої статті 287 цього Кодексу визнано необґрунтованими.
57. Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області обґрунтовуючи необхідність перегляду оскаржуваних рішень в касаційному порядку зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; права становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, проте не наводить належного обґрунтування цих тверджень .
58. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
59. Втім, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи, а порушене скаржником питання щодо забезпечення єдності судової практики має вирішуватися не шляхом уточнення усталеної правової позиції, а внаслідок врахування судами попередніх інстанцій актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
60. Вочевидь, незгода заявника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
61. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність перегляду судових рішень у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
62. За наведеного, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на підпункти "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, позаяк останнім не доведено зазначених передумов для касаційного перегляду даної справи.
Щодо суті касаційної скарги
63. Доводи скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень в контексті підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 (частини третьої статті 310) ГПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
65. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
66. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для його зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень немає.
67. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.
Щодо судових витрат
68. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржуваних судових рішень витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у відповідності до приписів статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу
69. 15.10.2020 до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" у якому відповідач просив покласти на Дніпровську селищну раду Верхньодніпровського району Дніпропетровської області судові витрати в сумі 10 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги.
70. Цю заяву мотивовано відповідачем понесенням судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн у зв`язку з розглядом касаційної скарги Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі № 904/4579/19
71. Відповідно до статті 123 ГПК України що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
72. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
73. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
74. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
75. Згідно з частиною третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
76. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
77. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
78. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
79. Отже витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
80. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
81. У наведених постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
82. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
83. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
84. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
85. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
86. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
87. Із наявних матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" підтверджено понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом касаційної скарги Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області у справі № 904/4579/19 на суму 10 000,00 грн такими документами: копією додаткової угоди № 06/10 від 06.10.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-02/01 від 03.02.2020; оригіналом ордеру № 2878/040 від 06.10.2020; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4481 від 16.09.2019; копією акта № 12/10 приймання-передачі виконаних робіт; детальним описом розміру судових витрат по справі № 904/4579/19 від 12.10.2020; звітом про виконані роботи; копією платіжного доручення № 010030015 від 05.10.2020
88. Згідно з умовами додаткової угоди № 06/10 від 06.10.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-02/01 від 03.02.2020 між ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Біднягін і партнери" сторони домовилися про виконання адвокатським об`єднанням завдань клієнта при наданні правової (правничої) допомоги із захисту законних прав та інтересів клієнта у Верховному Суді у справі № 904/4579/19 та про розмір витрат на таку допомогу - 10 000, 00 грн.
89. Адвокатське об`єднання визначило для надання правничої допомоги клієнту адвоката Федорка Олександра Олександровича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 120 від 16.09.2019, ордер ДП № 2878/049 від 06.10.2020.
90. Згідно з поданими до Верховного Суду детальним описом та актом виконаних робіт адвокат надав, а клієнт прийняв послуги, пов`язані з касаційним переглядом справи № 904/4579/19 (правовий аналіз матеріалів касаційної скарги та судової практики, підготовка відзиву на касаційну скаргу тощо) вартістю10 000,00 грн.
91. На підтвердження оплати цих послуг додано копію платіжного доручення № 010030015 від 05.10.2020.
92. Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатами роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.
93. Дніпровською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку передбаченому частиною п`ятою статті 126 ГПК України не заявлялося.
94. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові, - на позивача.
95. Відтак, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими вимоги ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" про покладення судових витрат, отже, враховуючи, що касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області закрито в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 (частина третя статті 310) ГПК України, касаційну скаргу Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, згідно з правилами статті 129 ГПК України, витрати ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом касаційної скарги Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області у сумі 10 000,00 грн підлягають стягненню з касанта.
На підставі наведеного та керуючись статтями 123 129 286 296 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Закрити касаційне провадження у справі № 904/4579/19 за касаційною Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
2. Касаційну скаргу Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі № 904/4579/19 залишити без змін.
4. Стягнути з Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код: 04338316; місцезнаходження: 51650, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський район, смт Дніпровське, вул. Шкільна, буд. 9) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмале-патоковий комбінат" (ідентифікаційний код: 00383372; місцезнаходження: 51650, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Олександра Островського, буд. 11) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі № 904/4579/19.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді О. В. Васьковський
В. Г. Пєсков