ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 904/4982/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (головуючий суддя Коваль Л. А., судді Мороз В. Ф., Чередко А. Є.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорус Інтертрейд енд Консалтинг»
до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
про визнання права власності на 12/100 частину нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорус Інтертрейд енд Консалтинг» (далі - ТОВ «Хорус Інтертрейд енд Консалтинг», позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», відповідач) про визнання права власності на 12/100 частину нерухомого майна нежитлового приміщення № 68 загальною площею 688,9 кв. м, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 49.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем згідно з пунктом 3.1.8 договору оренди від 24.03.2016 за згодою попереднього орендодавця нежитлового приміщення (Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива Приват Дівелопмент» (далі - ТОВ «Перспектива Приват Дівелопмент») здійснено невід`ємні поліпшення орендованого позивачем нежитлового приміщення № 68 загальною площею 688,9 кв. м, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 49, що призвело до значного збільшення вартості приміщення.
3. ТОВ «Хорус Інтертрейд енд Консалтинг» також подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 68 загальною площею 688,9 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 49, приміщення 68.
- заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з набуття, зміни або припинення державної реєстрації будь-яких речових прав, похідних від права власності, щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення № 68 загальною площею 688,9 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 49, приміщення 68.
4. У вказаній заяві ТОВ «Хорус Інтертрейд енд Консалтинг» посилається на те, що на підставі договору оренди від 24.03.2016 товариство є орендарем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Січесласька Набережна, буд. 49, приміщення 68.
5. Протягом періоду користування майном товариство здійснило за згодою орендодавця низку поліпшень, після яких вартість приміщення значно збільшилась.
6. Позивач вказує, що згідно зі статтею 778 Цивільного кодексу України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо іншого не встановлено договором або законом.
7. Посилаючись на публікацію в мережі Інтернет, ТОВ «Хорус Інтертрейд енд Консалтинг» зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» не визнає право власності позивача на частину нежитлового приміщення та намагається реалізувати спірне приміщення шляхом проведення аукціону.
8. Вказує, що позовна вимога полягає у визнанні права власності на частину нерухомого майна, яке відповідач намагається продати з аукціону. Тому існує реальний ризик відчуження майна на користь третіх осіб, що зробить виконання рішення неможливим.
9. На думку позивача, накладення арешту на майно та заборона проведення реєстраційних дій суб`єктами державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спрямовані на збереження нерухомого майна та його правового режиму до моменту ухвалення рішення у справі.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
10. Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Новікова Р. Г.) ухвалою від 28.05.2021 відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Хорус Інтертрейд енд Консалтинг» про вжиття заходів забезпечення позову.
11. Суд першої інстанції виходив з того, що заборона вжиття заходів забезпечення позову, передбачена частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, стосується випадків втручання у проведення публічних процедур. Тобто обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення. При цьому місцевий господарський суд послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 915/113/20.
12. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 29.06.2021 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 про відмову у забезпеченні позову у справі № 904/4982/21 скасував. Прийняв нове рішення. Заяву ТОВ «Хорус Інтертрейд енд Консалтинг» про забезпечення позову задовольнив. Наклав арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 68 загальною площею 688,9 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 49, приміщення 68. Заборонив будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з набуття, зміни або припинення державної реєстрації будь-яких речових прав, похідних від права власності, щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення № 68 загальною площею 688,9 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 49, приміщення 68.
13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання позивача на оголошення в мережі Інтернет про проведення аукціону з продажу нерухомого майна як на обґрунтування заходів забезпечення позову є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту.
14. Крім того, в даному випадку наявний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити захист права позивача в разі задоволення позову.
15. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що продаж спірного майна відповідачем в разі задоволення позову призведе до порушення права не лише позивача, а й осіб, що придбають спірне майно.
16. Тому заявлені до вжиття заходи забезпечення позову у даній справі відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
17. Щодо посилання суду першої інстанції на частину дванадцяту статті 137 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд зазначив, що організатором аукціону був АТ КБ «ПриватБанк», вказана юридична особа не є державним органом чи органом місцевого самоврядування, продаж спірного майна на відкритих торгах не є публічною конкурсною процедурою, на яку поширюються вимоги частини дванадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
18. Суд апеляційної інстанції також вказав, що посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 915/113/20 є безпідставними, оскільки обставини справи № 904/4982/21 не є тотожними обставинам, які наведені в постанові Верховного Суду. Зокрема, відмінними є обставини щодо предмета доказування у спірних правовідносинах та суб`єктного складу сторін у справі.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
19. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» (далі - скаржник), в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
20. Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
21. Скаржник вказує, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доведенні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або унеможливить виконання рішення.
22. На думку АТ КБ «ПриватБанк», судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 915/113/20 щодо питання застосування норми права (частини дванадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України) у подібних правовідносинах.
23. Скаржник зазначає, що згідно з даними безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи АТ КБ «ПриватБанк», а також витягу зі статуту останнього, який міститься у матеріалах справи, єдиним акціонером, якому належить 100% акцій статутного капіталу банку, є держава.
24. Відповідач вказує, що заборона вжиття заходів забезпечення позову, передбачена частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, стосується випадків втручання у проведення публічних процедур. Тобто обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення.
25. АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що обрані заявником способи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення та заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчинювати (здійснювати) будь-які реєстраційні дії та/або вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проводити будь-які інші дії з набуття, зміни або припинення державної реєстрації будь-яких речових прав, похідних від права власності, щодо нерухомого майна можуть мати наслідком інше втручання у проведення аукціону, торгів, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
26. Крім того, скаржник посилається на судову практику щодо спірних правовідносин, а саме на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі № 904/5108/20 за апеляційною скаргою AT КБ «ПриватБанк», якою скасовано ухвалу суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову саме з огляду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 915/113/20.
27. Також AT КБ «ПриватБанк» вказує, що в оскаржуваній постанові відсутні посилання на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
28. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Хорус Інтертрейд енд Консалтинг» вказує, що доводи AT КБ «ПриватБанк» про відсутність у справі доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або унеможливить виконання рішення суду, є необґрунтованими.
29. На думку позивача, посилання відповідача на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 року у справі № 915/113/20, не може бути прийнято до уваги судом касаційної інстанції з огляду на відмінність обставин щодо предмету доказування у спірних правовідносинах та суб`єктного складу сторін у справі.
30. ТОВ «Хорус Інтертрейд енд Консалтинг» також вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що AT КБ «ПриватБанк» не є суб`єктом, на якого поширюється заборона, передбачена частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
31. Крім того, відповідач у касаційній скарзі зазначає про відсутність у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 посилання на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, проте не зазначає, які саме висновки не враховані судом, а наводить лише перелік постанов Верховного Суду, в яких викладені висновки щодо мети та правової природи забезпечення позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
32. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
34. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
35. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
36. Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
37. При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
38. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
39. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
40. За частиною одинадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
41. Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
42. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20).
43. За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
44. Водночас адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
45. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
46. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
47. При цьому умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача чи третіх осіб, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
48. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
49. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
50. Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
51. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
52. Судом апеляційної інстанції встановлено, що як вбачається з інформації на сайті lot/pb/ua (https://lot.pb.ua/#/lot?cdb=2&id=47fd7ff00c04499d84e42d05db040b9d) було опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна (лот № 274) офіс № 68, що розташований за адресою: вул. Січеславська Набережна, будинок 49, м. Дніпро, в ЖК «Фестивальний», на 1-му поверсі 5- 7 поверхового житлового будинку. Загальна площа 688,9 кв. м. Офіс перебуває в оренді, продаж з орендою до 2026 року. Організатор аукціону АТ КБ «ПриватБанк».
53. Тобто АТ КБ «ПриватБанк» намагався реалізувати об`єкт нерухомості, що є предметом спору у даній справі.
54. Звідси апеляційний господарський суд дійшов висновку, що посилання позивача на оголошення в мережі Інтернет як на обґрунтування заходів забезпечення позову є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно.
55. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в даному випадку наявний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити захист права позивача в разі задоволення позову.
56. За встановлених вище обставин продаж спірного майна відповідачем у разі задоволення позову призведе до порушення права позивача.
57. Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені до вжиття заходи забезпечення позову у даній справі відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
58. Водночас суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованими посилання місцевого господарського суду на частину дванадцяту статті 137 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
59. Відповідно до частини дванадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
60. Апеляційний господарський суд зазначив, що у даному випадку заходи забезпечення позову жодним чином не полягають в припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави, територіальної громади або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
61. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до інформації, опублікованої на веб-сторінці: https://lot.pb.ua/#/lot?cdb=2&id=47fd7ff00c04499d84e42d05db040b9d, організатором аукціону був АТ КБ «ПриватБанк».
62. Згідно із пунктом 7 статуту АТ КБ «ПриватБанк», зареєстрованого державним реєстратором 11.09.2019, розміщеного на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням https://privatbank.ua/about/management/corp, єдиним акціонером банку дійсно є держава.
63. Разом з тим відповідно до пунктів 11, 13, 21, 23, 24 статуту АТ КБ «ПриватБанк» відповідач є юридичною особою приватного права, утвореною відповідно до законодавства, набуває майнових і особистих немайнових прав, в тому числі вчиняє правочини (договори, контракти) від свого імені, а не від імені держави. АТ КБ «ПриватБанк» є економічно самостійним і повністю незалежним від органів державної влади і органів місцевого самоврядування в рішеннях та діях, пов`язаних з його оперативною діяльністю.
64. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказана юридична особа не є державним органом чи органом місцевого самоврядування, продаж спірного майна на відкритих торгах не є публічною конкурсною процедурою, на яку поширюються вимоги частини дванадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
65. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з апеляційним господарським судом, що посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 915/113/20 є безпідставним, оскільки правовідносини у справі № 904/4982/21 не є подібними з правовідносинами у справі № 915/113/20.
66. Так, у справі № 915/113/20 колгосп «Прометей» звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) про скасування державної реєстрації земельних ділянок, цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянами чи юридичним особам), вид використання землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянами чи юридичним особам).
67. Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, згідно з якою позивач просив суд заборонити ГУ Держеокадастру у Миколаївській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу іншим особам права власності на земельні ділянки та користування ними.
68. Обґрунтовуючи вказану заяву, колгосп «Прометей» зазначив, що з присвоєнням земельним ділянкам категорії землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам), існує загроза того, що спірні земельні ділянки будуть передані фізичним особам на праві власності або ж юридичним особам надані в оренду, що, в свою чергу, унеможливить в подальшому виконання рішення суду у даній справі.
69. Колгосп «Прометей» вказав, що спірні земельні ділянки належать йому на праві постійного користування на підставі рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів від 10.01.1989 № 5, отже, відповідач, здійснивши оскаржувані записи у Державному земельному кадастрі, позбавив його права постійного користування вказаними земельними ділянками з метою їх подальшої передачі іншим особам (у власність або у тимчасове користування). Таким чином, заявник вважає, що у зв`язку з вищевказаними діями відповідача виконання рішення суду про скасування державної реєстрації відповідних земельних ділянок у разі задоволення позовних вимог буде ускладненим або неможливим.
70. Верховний Суд постановою від 16.10.2020 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі № 915/113/20 про задоволення заяви про забезпечення позову.
71. Судами у вказаній справі встановлено, що згідно з інформацією із сайту https://land.gov.ua/info/perelik-dilianok/ про земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, спірні земельні ділянки включені до вказаного переліку та плануються відповідачем виставлятись на земельні торги.
72. Аналізуючи приписи статей 135- 137 Господарського процесуального кодексу України та зміст наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.12.2019 № 13022/0/14-19-СГ, Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій про помилковість доводів скаржника щодо втручання у проведення публічних конкурсних процедур внаслідок забезпечення позову, оскільки відповідач фактично лише почав процедуру добору земельних ділянок з можливим продажем прав на них на земельних торгах в подальшому.
73. Суд касаційної інстанції зазначив, що зі змісту частини дванадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона має на меті запобігти втручанню у проведення публічних конкурентних процедур. Спір у цьому випадку стосується земельних торгів, правила організації яких регламентовано статтями 134- 139 Земельного кодексу України.
74. Верховний Суд наголосив, що заборона вжиття заходів забезпечення позову, передбачена частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, стосується випадків втручання у проведення публічних процедур, зокрема земельних торгів, за умови прийняття рішення про проведення торгів і початку процедури їх проведення. Тобто обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення. Однак можливе проведення торгів у майбутньому, коли здійснюється лише попередній добір земельних ділянок, не може вважатися етапом проведення торгів, на який поширюються положення частини дванадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
75. Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі № 904/5108/20 за апеляційною скаргою AT КБ «ПриватБанк» ухвалу суду першої інстанції було скасовано та відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на таке.
76. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
77. Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
78. Звідси нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку суду касаційної інстанції враховувати висновки апеляційного господарського суду. Верховним Судом у справі № 904/5108/20 відповідне рішення не ухвалювалося.
79. Відсутність посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не призвели до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.
80. При цьому АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі наводить лише перелік постанов Верховного Суду, в яких містяться висновки щодо застосування статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України, проте не зазначає, які саме висновки не враховані апеляційним господарським судом. Звідси ці доводи скаржника є необґрунтованими.
81. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
82. За змістом частин першої, третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
83. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
84. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
85. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.
Щодо судових витрат
86. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 904/4982/21 залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 904/4982/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Г. М. Мачульський
Є. В. Краснов