№ 904/5046/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/5046/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

позивача - Наливайко Д.О. - адвокат;

відповідача - Дивляш О.В. - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Ніколенко М. О.)

від 26.02.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Подобєд І.М.)

від 21.07.2020

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк"

про стягнення пені у розмірі 277 704,00 грн та штрафу у розмірі 204 624,00 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк"

до Державного підприємства "Антонов"

про зобов`язання прийняти товар, стягнення штрафу у розмірі 204 624,00 грн та пені у розмірі 266 011,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. У жовтні 2019 року Державне підприємство "Антонов" (надалі - ДП "Антонов") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (надалі - ТОВ "Клокворк") про стягнення пені у розмірі 277 704 грн та штрафу у розмірі 204 624 грн.

1.2. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №10.1728.2019 від 06.02.2019 з поставки товару у встановлені строки.

1.3. 25.11.2019 ТОВ "Клокворк" подало зустрічну позовну заяву до ДП "Антонов" про зобов`язання прийняти товар, стягнення штрафу у розмірі 204 624 грн та пені у розмірі 266 011,20 грн.

1.4. Зустрічний позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 з прийняття товару.

1.5. ТОВ "Клокворк" подало відзив на первісну позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечувало та стверджувало, що ним неодноразово (21.07.2020 та 02.08.2020) направлялись ДП "Антонов" листи. В листах позивач повідомляв про готовність до відправки товару на адресу покупця та про необхідність надання довіреності на уповноваженого представника. Також ТОВ "Клокворк" стверджувало, що воно не є таким, що прострочило виконання зобов`язання, оскільки позивач з невідомих причин відмовився прийняти продукцію.

1.6. ДП "Антонов" у відзиві на позов проти зустрічних позовних вимог заперечувало, зазначаючи, що відповідач за первісним позовом порушив строк поставки товару, а тому у нього виникло право на відмову в отриманні товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі № 904/5046/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2020, первісний позов задоволено частково. Заявлені до стягнення штраф та пеню зменшено та стягнуто з ТОВ "Клокворк" на користь ДП "Антонов" пеню у розмірі 140 000 грн, штраф у розмірі 102 000 грн та судові витрати. Зустрічний позов також задоволено частково. Зобов`язано ДП "Антонов" прийняти від ТОВ "Клокворк" на виконання умов договору поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 товари, а саме: диск обертовий КТ263А.180-1 у кількості 16 шт. на суму 1 392 000 грн з ПДВ та диск не обертовий КТ263А.170-1 у кількості 12 шт. на суму 1 044 000 грн з ПДВ. Заявлені до стягнення штраф та пеню зменшено та стягнуто з ДП "Антонов" на користь ТОВ "Клокворк" пеню у розмірі 140 000 грн, штраф у розмірі 102 000 грн та судовий збір.

2.2. Вирішуючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ "Клокворк" зобов`язаний був поставити товар у строк до 16.05.2019 включно, проте передав його організації для доставки покупцеві лише 20.08.2019, тому відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та пункту 8.3 договору поставки має сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, що становить 277 704,00 грн, а за прострочення більше 30 календарних днів, додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару, що становить 204 624,00 грн.

2.3. Щодо зустрічного позову, то суд першої інстанції виходив з того, що 20.08.2019 продавець передав товар організації зв`язку для доставки покупцеві, проте товар був повернутий продавцю, оскільки покупець відмовився від прийняття такого товару. Суд дійшов висновку, що покупець зобов`язаний прийняти товар та сплатити на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України штраф у розмірі 7% від вартості неприйнятого товару у розмірі 204 624 грн та пеню в розмірі 0,1% від вартості неприйнятого товару у розмірі 266 011,20 грн, оскільки продавець не був повідомлений про втрату інтересу покупцем до товару за договором, а вимогу від 19.08.2019 з повідомленням про втрату інтересу до такого товару отримав лише 31.08.2019.

2.4. Водночас, застосувавши до спірних правовідносин статтю 3, частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 233 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що належний до стягнення розмір пені, як за зустрічним так і за первісним позовом, слід зменшити до 140 000,00 грн, а штраф - до 102 000,00 грн, оскільки продавець намагався діяти добросовісно, маючи на меті виконання умов договору та задоволення потреб покупця; жодна зі сторін договору не зазнала збитків внаслідок дій іншої сторони; з матеріалів справи вбачається явна незлагодженість дій обох сторін за договором при виконанні його умов.

2.5. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

3.1. 25.08.2020 ДП "Антонов" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2020, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити повністю, а зустрічний позов відхилити в повному обсязі.

3.2. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив:

1) неправильне застосування судами норм статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.12.2018 у справі № 910/3726/18, від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г; від 19.03.2019 у справі № 921/760/17-г/5 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

2) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 622 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 220 Господарського кодексу України в подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. Скаржник наполягає, що висновок судів, що відмова покупця від прийняття виконання, якщо виконання зобов`язання втратило для нього інтерес внаслідок порушення продавцем строків поставки товару.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Клокворк" просить залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, та наполягає, що покупець повинен завчасно письмово повідомити покупця про втрату інтересу до продукції, оскільки відповідно до частини 3 статті 214 Цивільного кодексу України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин, а відповідно частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.4. Підставою касаційного оскарження заявник вказав неправильне застосування судами норм статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.12.2018 у справі № 910/3726/18, від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г; від 19.03.2019 у справі № 921/760/17-г/5.

4.5. Вирішуючи питання про правильне застосування у подібних правовідносинах зазначеної норм матеріального права, Верховний Суд виходить з такого.

4.6. У справі № 910/3726/18 за позовом заступника Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" про стягнення на користь Міністерства оборони України 461 960,64 грн пені за порушення умов державного контракту від 07.04.2017 № 403/1/17/6, Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було зменшено розмір пені.

4.7. У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що питання зменшення розміру штрафних санкцій має вирішуватись судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

4.8. У справі № 921/760/17-г/5 предметом спору було стягнення 484 047,28 грн, з яких: 389 976, 23 грн - пеня, 27 221,35 грн - 3% річних та 66 849,70 грн - інфляційні втрати, нарахованих на заборгованість за договором на купівлю-продаж природного газу № 16-185-Б від 30.12.2015.

4.9. У вказаній справі Верховний Суд погодився з висновком судів щодо зменшення розміру пені за несвоєчасне виконання відповідачем основного зобов`язання на 50% на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, оскільки відповідач займається соціально-орієнтованою сферою господарської діяльності, спрямованою на забезпечення транспортування природного газу мешканцям міста Тернопіль та Тернопільського району, знаходиться у важкому фінансовому стані та станом на день звернення позивача з даним позовом до суду в повному обсязі здійснив оплату отриманого згідно з договором №16-185-Б від 30.12.2015 природного газу. Тобто, у справі № 921/760/17-г/5 суди зменшили розмір пені з огляду на наявність конкретних обставин.

4.10. У постанові від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г, в судовому рішенні яке надано для порівняння, Верховний Суд України погодився з висновками судів щодо зменшення суми пені, зазначивши, що право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, закріплено у пункті 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частині 1 статті 233 Господарського кодексу України та частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

4.11. У справі, що переглядається, суд першої інстанції зменшуючи розмір штрафу та пені оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

4.12. Під час вирішення питання про зменшення заявлених сторонами штрафних санкцій судом, зокрема, враховано, що відповідач за первісним позовом намагався діяти добросовісно, маючи на меті виконання умов договору та задоволення потреб позивача. Жодна зі сторін договору не зазнала збитків внаслідок дій іншої сторони.

4.13. Тобто, висновки у справі, що переглядається, не суперечать висновкам у вказаних справах, а тому відсутні підстави для їх врахування при перегляді оскаржуваних у цій справі рішень.

4.14. Таким чином посилання скаржника, що судами не враховано висновки, викладені у постановах від 03.12.2018 у справі № 910/3726/18, від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г, від 19.03.2019 у справі № 921/760/17-г/5 є безпідставним, з огляду на те, що і у вказаних справах і у справі, що переглядається суд, зменшуючи розмір пені та штрафу врахував, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій має вирішуватись судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

4.15. Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір належних до сплати штрафних санкцій, не врахували, що ТОВ «Клокворк» порушив зобов`язання щодо строків поставки товару, Верховний Суд відхиляє, оскільки з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд першої інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

4.16. З огляду на те, що завдане відповідачем порушення зобов`язання не завдало позивачеві значних збитків, Верховний Суд вважає, що суди обох інстанцій у цій справі дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару. Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України).

4.17. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.18. За загальним правилом одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

4.19. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

4.20. Згідно з частиною 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

4.21. Окрім того, частина 3 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Аналогічна норма закріплена у частині 2 статті 220 Господарського кодексу України.

4.22. Згідно з частинами 2 та 3 статті 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі. У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

4.23. Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

4.24. Отже, законодавець розрізняє та не ототожнює поняття "відмова від прийняття виконання", "одностороння відмова від зобов`язання" та "одностороння відмова від правочину (договору)".

4.25. Тому аргументи ТОВ "Клокворк", викладені у відзиві на касаційну скаргу, що частина 3 статті 214 Цивільного кодексу України встановлює, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин, Верховний Суд відхиляє. Правила, встановлені цієї нормою, стосуються форми відмови від правочину, а не відмови від прийняття виконання, на яку має кредитор згідно з частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України у разі, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора.

4.26. Оскільки законом не визначені форма та момент відмови від прийняття виконання кредитором, і прийняття простроченого виконання є правом, а не обов`язком кредитора, останній може реалізувати своє право будь-яким чином, не забороненим законом, в тому числі в момент прийняття від організації зв`язку, що була залучена продавцем для доставки товару.

4.27. У зв`язку з цим, Верховний Суд вважає помилковим висновок судів обох інстанцій, що така відмова має бути вчинена в письмовій формі і лише до того як товар був переданий організації зв`язку для доставки покупцеві.

4.28. Відповідно до частини 1 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

4.29. А згідно з частиною 4 статті 690 цього Кодексу, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

4.30. Отже, продавець має право вимагати від покупця прийняти та оплатити товар лише у разі, коли останній без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти.

4.31. Разом з тим, така обставина, як порушення строку поставки товару, є достатньою підставою для відмови від прийняття товару, тому продавець не має право вимагати прийняття та оплати цього товару покупцем.

4.32. З огляду на те, що ДП "Антонов" відмовився від отримання товару у порядку, передбаченому законом, відсутні підстави для нарахування та стягнення з нього штрафу та пені, оскільки він не порушив своїх зобов`язань щодо строків прийняття товару.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в частині первісних позовних вимог в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

5.4. Водночас, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.5. Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.6. Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про задоволення зустрічного позову, а також оскільки виправлення відповідної помилки не потребує з`ясування нових обставин і дослідження нових доказів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних у справі судових рішень в частині зустрічних позовних вимог та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. Згідно з пунктом 2 частини 1, пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

6.3. Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

6.4. Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

6.5. Грошова оцінка товару, який просить відповідач зобов`язати прийняти позивача складає 2 436 000,00 грн.

6.6. За подання зустрічної позовної заяви ТОВ "Клокворк" сплатило 8 980,53 грн судового збору, з яких: 7 059, 53 грн - за вимоги щодо стягнення штрафу та пені та 1921,00 грн - за вимогу про зобов`язання прийняти товар.

6.7. З огляду на те, що сукупна ціна заявленого позову складала 2 906 635, 20 грн, то ТОВ "Клокворк" повинно було сплатити 43 599,53 грн (2 906 635, 20 грн: 100 х 1,5) судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

6.8. Оскільки ТОВ "Клокворк" оплатило лише 8 980,53 грн, то у дохід Державного бюджету України за подання зустрічного позову підлягає достягнення 34 619,00 грн недоплаченого судового збору.

6.9. ДП "Антонов" при зверненні з апеляційною та касаційною скаргами також неправильно оплатив судовий збір, оскільки він оскаржував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні на його користь 240 328,00 грн - пені та штрафу та в частині задоволених зустрічних позовних вимог щодо зобов`язання прийняти товар на суму 2 436 000,00 грн та щодо стягнення 242 000,00 грн штрафу та пені. Тобто сукупно оспорювана ДП "Антонов" до судів апеляційної та касаційної інстанцій складала 2 918 328,00 грн.

6.10. При зверненні з апеляційною скаргою ДП "Антонов" оплатив 24 323,17 грн судового збору, проте повинен був - 65 662,38 грн (2 918 328,00 грн : 100 х 1,5 х 1,5).

6.11. Оскільки судом апеляційної інстанції було прийняте правильне рішення щодо відмови у стягненні 240 328,00 грн, то судовий збір в цій частині (5 407,38 грн) покладається на ДП "Антонов", решта сплаченої позивачем суми судового збору (18 915,79 грн) підлягає до стягнення з ТОВ "Клокворк" на користь ДП "Антонов", а взагалі не сплачений позивачем судовий збір з ТОВ "Клокворк" на користь Державного бюджету України.

6.12. При зверненні з касаційною скаргою ДП "Антонов" сплатив 32 430,90 грн судового збору, проте повинен був сплатити 87 549,84 грн (2 918 328,00 грн : 100 х 1,5 х 2).

6.13. Оскільки суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 240 328,00 грн, то судовий збір в цій частині в сумі 7 209,84 грн покладається на ДП "Антонов", решта сплаченої позивачем суми судового збору (25 221,06 грн) підлягає до стягнення з ТОВ "Клокворк" на користь ДП "Антонов", а взагалі не сплачений скаржником за подання касаційної скарги судовий збір в сумі 55 118,94 грн з ТОВ "Клокворк" на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 300, пунктами 1, 3 частини 1 статті 308 309 311 315 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у справі № 904/5046/19 в частині зустрічного позову та в частині зустрічного зарахування грошових сум.

Ухвалити в частині зустрічного позову нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" до Державного підприємства "Антонов" про зобов`язання прийняти товар, стягнення штрафу у розмірі 204 624 грн та пені у розмірі 266 011,20 грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у справі № 904/5046/19 в частині вирішення первісного позову залишити без змін.

Визначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. 1, код ЄДРПОУ 38114713) на користь Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307529) 18 915,79 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги, 25 221,06 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. 1, код ЄДРПОУ 38114713) на користь Державного бюджету України 34 619,00 грн судового збору за подання зустрічної позовної заяви, 41 339,21 грн - судового збору за розгляд апеляційної скарги ДП "Антонов", 55 118,94 грн - судового збору за розгляд касаційної скарги ДП "Антонов".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач