№ 904/5514/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5514/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрейдинг» (далі - Товариство, відповідач, скаржник)

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 (головуючий - суддя Парусніков Ю.Б., судді Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.) у справі №904/5514/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» (далі - ТОВ «Укрдонінвест Трейдінг», позивач)

до Товариства

про стягнення 64 636 133,94 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

1. Короткий зміст позовних вимог, судових рішень та узагальнені доводи клопотання про зупинення провадження у справі

1.1. ТОВ «Укрдонінвест Трейдінг» звернулося до суду з позовною заявою до Товариства про стягнення 64 636 133,94 грн основного боргу.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання вугільної продукції від 06.01.2022 №06/01-1ЕТ.

1.3. Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просив суд зупинити провадження у справі №904/5514/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/739/23.

1.4. Господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 18.12.2023 у справі №904/5514/23, зокрема, відмовлено в задоволенні клопотання Товариства про зупинення провадження у справі.

1.5. Товариство подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі №904/5514/23.

1.6. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.01.2024 у справі №904/5514/23 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №904/5514/23.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги

2.1. Товариство просить Верховний Суд скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі №904/5514/23 та ухвалити нове рішення, яким передати справу №904/5514/23 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. У поданій касаційній скарзі (нова редакція) скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправомірно застосував пункт 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та відмовив відповідачу у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №904/5514/23, що узгоджується з абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України.

3.2. Також, Товариство з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що підставою для скасування рішення апеляційної інстанції є обставини, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та зазначає, що в порушення принципу рівності та змагальності сторін, закріпленого в статті 129 Конституції України, в статті 13 ГПК України, стаття 255 ГПК України не містить приписів щодо права учасників господарського судочинства окремо від рішення суду першої інстанції оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову в зупиненні провадження у справі, що на думку відповідача, вказане викликано тим, що законодавцем не до кінця виконаний правовий принцип «якості закону» при прийнятті статті 255 ГПК України та посилається на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №757/47946/19-ц (провадження №14-37цс23) та рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 05.04.2018 у справі «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC V. CROATIA).

3.3. Товариство також посилається й на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 частини першої статті 261 та статті 255 ГПК України з точки зору дотримання судами правового принципу «якості закону», закріплених в рішеннях ЄСПЛ, які б були встановлені постановами Верховного Суду, а не його ухвалами.

4. Позиція іншого учасника справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

4.1. ТОВ «Укрдонінвест Трейдинг» у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, вказав, зокрема, таке:

- суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України);

- у даному випадку, суд не вбачає об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/739/23.

5.2. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.12.2023 Господарським судом Дніпропетровської області, зокрема, відмовлено в задоволенні клопотання Товариства про зупинення провадження у справі №904/5514/23.

5.3. До Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства 28.12.2023 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі №904/5514/23.

5.4. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вказав, зокрема, таке:

- в апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у даній справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду;

- оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 ГПК України, окремо від рішення суду не допускається;

- перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України та є вичерпним;

- системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні;

- у вказаному переліку відсутня ухвала про відмову в зупиненні провадження у справі, у зв`язку з чим, така ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції;

- разом з тим, згідно з частиною третьою статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду;

- зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки, сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №904/5514/23 за касаційною скаргою Товариства на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №904/5514/23, яка належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 3 частини першої статті 287 ГПК України).

7.2. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції неправомірно застосовано пункт 1 частини першої статті 261 ГПК України.

7.3. Також, Товариство зазначає, що законодавцем не до кінця виконаний правовий принцип «якості закону» при прийнятті статті 255 ГПК України та посилається на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №757/47946/19-ц (провадження №14-37цс23) та рішення Великої Палати ЄСПЛ від 05.04.2018 у справі «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC V. CROATIA).

7.4. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

7.5. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

7.6. Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

7.7. Згідно із частиною першою та другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

7.8. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 8-11 частини третьої статті 2 ГПК України).

7.9. Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

7.10. Частиною першою статті 255 ГПК України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

7.11. Конструкція вказаної вище правової норми дає підстави дійти однозначного висновку про те, що перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

7.12. В силу приписів частини третьої статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

7.13. З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі в силу приписів частини першої статті 255 ГПК України не включена до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

7.14. Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

7.15. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

7.16. Зазначені у статті 255 ГПК України процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи (наведений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №912/1398/18, від 12.03.2019 у справі №918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21).

7.17. Відповідно до висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 19.01.2022 у справі №910/14647/19, тлумачення та застосування положень статті 255 ГПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

7.18. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга Товариством подана на ухвалу суду про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, тобто на ухвалу, яка не входить до переліку ухвал, передбачених статтею 255 ГПК України, а відтак, не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

7.19. З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду по суті спору.

7.20. Верховний Суд виходить з того, що обмеження права на апеляційне оскарження певних ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено законодавцем у ГПК України виключно з метою ефективного здійснення правосуддя та жодним чином не унеможливлюють для учасників справи доступ до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки, в силу приписів статті 254 ГПК України та частини третьої статті 255 ГПК України учасники справи мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку та включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.

7.21. Втім, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду по суті спору, ухвалив судове рішення (ухвалу) про відмову у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 261 ГПК України.

7.22. Верховний Суд звертає увагу, що стаття 260 ГПК України регламентує залишення апеляційної скарги без руху та повернення апеляційної скарги, на відміну від статті 261 ГПК України, яка чітко регулює відмову у відкритті апеляційного провадження.

7.23. Так, в силу приписів пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

7.24. Суд наголошує, що пункт 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України підлягає застосуванню саме у випадку, коли оскаржується ухвала місцевого господарського суду, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

7.25. Натомість, суд апеляційної інстанції у даній справі не застосував вказану вище норму права та в порушення пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України, застосував неправильну норму процесуального права (стаття 261 ГПК України) та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

7.26. Таким чином, судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права (статті 260 261 ГПК України).

7.27. Що ж до посилань скаржника на «якість закону» при прийнятті статті 255 ГПК України та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №757/47946/19-ц (провадження №14-37цс23) та рішення Великої Палати ЄСПЛ від 05.04.2018 у справі «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC V. CROATIA).

7.28. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

7.29. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

7.30. Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24.04.2008 (C. G. and Others v. Bulgaria, заява №1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява №21722/11, §170)].

7.31. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів із урахуванням змін у повсякденній практиці [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996 (Cantoni v. France, заява №17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 (Vyerentsov v. Ukraine, заява №20372/11, § 65)].

7.32. Верховний Суд наголошує, що у даному випадку, ураховуючи приписи статей 254 255 260 ГПК України, процесуальний закон є доступним і передбачуваним, визначає чіткі положення, надає учасникам справи адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких суд апеляційної інстанції ухвалює в силу приписів пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України судове рішення про неприйняття апеляційної скарги до розгляду та її повернення.

7.33. Втім, право на апеляційний перегляд справи не обмежується, оскільки, учасник справи має право оскаржити рішення суду, включивши в апеляційну скаргу заперечення на ухвалу, яка не оскаржується окремо від такого рішення.

7.34. Право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі «Беллє проти Франції»). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

7.35. ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (рішення від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

7.36. Що ж до ухвали від 21.06.2023 у справі №757/47946/19-ц (провадження №14-37цс23), то слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вказаним судовим рішенням прийняла до розгляду справу за касаційною скаргою та не висловлювала правові позиції.

7.37. Скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на пункт 99 рішення Великої Палати ЄСПЛ від 05.04.2018 у справі «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC V. CROATIA).

7.38. Втім, вказане рішення містить 126 пунктів і Велика Палата ЄСПЛ одноголосно постановила, що порушення пункту 1 статті 6 Конвенції не було, тобто доводи заявниці, зокрема, про те, що вона була позбавлена доступу до Верховного Суду Республіки Хорватія у порушення пункту 1 статті 6 Конвенції Велика Палата ЄСПЛ не підтвердила.

7.39. Отже, посилання скаржника на судові рішення, означені у пункті 7.27, у даному конкретному випадку, ураховуючи міркування Суду наведені вище, не є релевантними.

7.40. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи Товариства, наведені в касаційній скарзі, частково знайшли підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції та наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

7.41. Водночас Суд не приймає до уваги доводи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на міркування, викладені у цій постанові.

7.42. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.43. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.44. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду частково знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови.

8.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.3. За таких обставин Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття/не прийняття апеляційної скарги.

8.4. Під час апеляційного розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене у розділі 7 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, всім доводам учасників справи та поданим ними доказам із обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів.

9. Судові витрати

9.1. Враховуючи, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду, оскільки, Верховний Суд не змінює і не приймає нове рішення, то в силу приписів статті 315 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги судового збору, Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 129 300 308 310 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрейдинг» задовольнити частково.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі №904/5514/23 про відмову у відкритті провадження скасувати, а справу №904/5514/23 передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець