ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/5575/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Чумака Ю. Я., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - не з`явилися,
прокурора - Баклан Н. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019 (судді: Подобєд І. М. - головуючий, Кощеєв І. М., Широкобокова Л. П.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 (суддя: Петрова В. І.) у справі
за позовом Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
до 1) Комунального закладу "Боровківська середня загальноосвітня школа I-III ступенів" Верхньодніпровської районної ради Дніпропетровської області", 2) Селянського (фермерського) господарства "Романцівське"
про визнання договору удаваним, визнання удаваного правочину недійсним та зобов`язання звільнити земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
1.1. Керівник Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Держгеокадастр) з позовною заявою до Комунального закладу "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської районної ради Дніпропетровської області" (далі - КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів") і Селянського (фермерського) господарства "Романцівське" (далі - СФГ "Романцівське"), в якій просив:
- визнати удаваним договір про спільну діяльність від 19.04.2012, укладений між КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" і СФГ "Романцівське";
- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 19.04.2012, укладений між КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів"і СФГ "Романцівське";
- зобов`язати СФГ "Романцівське" звільнити займану земельну ділянку державної форми власності загальною площею 75,4 га, яку воно займає на підставі договору про спільну діяльність від 19.04.2012, укладеного між КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" і СФГ "Романцівське".
1.2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі № 904/5575/18 позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
1.3. Постановою Центрального господарського суду від 22.05.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі № 904/5575/18 залишено без змін.
1.4. Судові рішення мотивовані тим, що у даному випадку відсутні законні підстави для представництва інтересів держави прокурором, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
2. Короткий зміст касаційної скарги
2.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019, перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019, справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
2.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник послався на невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме, пункту 1 частини 1 статті 226, частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України. На думку прокурора існування представницьких повноважень прокурора, його субсидіарна роль, обумовлена необхідністю захисту інтересів держави у разі відмови, небажання уповноваженого органу захищати інтереси держави. Натомість, наявність повноважень в органу державної влади та свідоме ігнорування їх виконання і може вважатися нездійсненням захисту інтересів держави. Скаржник зазначав, що порушення земельного законодавства, які стали підставою для звернення прокурора до суду, виявлені Держгеокадастром під час перевірки проведеної у серпні 2018 року та зафіксовані у акті перевірки від 21.08.2018 № 486-ДК628/АП/09/01/-18. Крім того, інспектором Держгеокадастру складено протокол про адміністративне правопорушення № 486-ДК628/АП/09/01/-18 стосовно директора КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів". Водночас, як зазначав скаржник, Держгеокадастр області протягом більш як 5 місяців з моменту виявлення порушень не звертається за захистом прав та охоронюваних законом інтересів. На думку скаржника, нездійснення позивачем упродовж тривалого часу захисту інтересів держави після звернень до відповідача, свідчить про наявність підстав для звернення прокурора до суду з метою представництва прокурором інтересів держави у даних правовідносинах.
2.3. СФГ "Романцівське" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначало, що прокурором не надано жодного письмового доказу на підтвердження того, що позивач неналежним чином виконував свої функції із захисту інтересів держави, а тому посилання в позовній заяві на бездіяльність позивача, на думку СФГ "Романцівське", для прийняття позовної заяви для розгляду є недостатньою.
2.4. Держгеокадастр надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019, справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду. Зазначає, що процесуальна можливість керівника Жовтоводської місцевої прокуратури звертатися з позовом, тобто процесуальна правоздатність прямо передбачена статтею 131-1 Конституції України, Законом України "Про прокуратуру" та статтею 53 Господарського процесуального кодексу України.
3. Обставини справи, установлені судами
3.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" належить на праві постійного користування згідно з Державним актом серії І-ДП №003873 від 22.07.2002 земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 75,4 га, розташована на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
3.2. Між КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" та СФГ "Романцівське" укладено договір від 19.04.2012 про спільну діяльність щодо створення умов для практичного навчання учнів Боровківської середньої загальноосвітньої школи та пов`язаного з цим спільного вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці 75,4 га, яка перебуває у постійному користуванні Боровківської середньої загальноосвітньої школи і знаходиться на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (далі - Договір).
3.3. За умовами Договору КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" отримує результат у вигляді практичного навчання учнів, частину виробленої сільськогосподарської продукції в натуральному або грошовому виразі в розмірі, пропорційному фактично понесеним витратам, а також частину виробленої продукції в грошовому еквіваленті в сумі 38 614,00 грн, а СФГ "Романцівське" отримує частину виробленої сільськогосподарської продукції в розмірі, пропорційному понесеним витратам.
3.4. Протягом 2017-2018 років СФГ "Романцівське" перераховувало на користь КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" грошові кошти та передавало безкоштовно продукти харчування.
3.5. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 12.07.20-18 №486-ДК, відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Держгеокадастром була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки, наданої КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів", за результатами якої складений Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 21.08.2018 № 486-ДК628/АП/09/01/-18. В цьому акті встановлено, що КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" не виконуються вимоги щодо використання земель за цільовим призначенням, у зв`язку з чим встановлено факт нецільового використання земельної ділянки площею 75,4 га, що є порушенням п. "а" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України. Відповідальність за зазначене порушення передбачена пунктом "г" статті 211 Земельного кодексу України та статті 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3.6. 05.09.2018 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області склало протокол про адміністративне правопорушення № 486-ДК/0206П/07/01-18 про притягнення директора КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом "г" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України у зв`язку з встановленим фактом використання земель не за цільовим призначенням, що є порушенням статті 96 Земельного кодексу України.
3.7. Керівник Жовтоводської місцевої прокуратури надіслав повідомлення від 04.12.2018 № 04/96-944вих18 першому заступнику начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.12.2018, в якому прокурор повідомляв, що за результатами опрацювання інформації щодо стану законності використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, переданої в постійне користування КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів", Жовтоводська місцева прокуратура прийняла рішення звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах Держгеокадастру з позовною заявою до КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" та до СФГ "Романцівське" про визнання договору від 19.04.2012 про спільну діяльність, визнання удаваного правочину недійсним та зобов`язання звільнити земельну ділянку. При цьому прокурор роз`яснив, що відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суб`єкт владних повноважень має право оскаржити наявність підстав для представництва.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Волковицька Н.О., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі № 904/5575/18 у порядку письмового провадження.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2019 зупинено провадження у справі № 904/5575/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі № 904/5575/18.
25.10.2019 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про здійснення розгляду справи № 904/5575/18 у відкритому судовому засіданні 07.11.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 зупинено провадження у справі № 904/5575/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
У зв`язку з відпусткою судді Волковицької Н. О. розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 № 29.3-02/1648 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5575/18.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 призначено колегію суддів у справі № 904/5575/18 у складі Багай Н. О. - головуючий, Чумак Ю. Я., Зуєв В.А.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - суддя-доповідач, Чумак Ю. Я., Зуєв В.А.) поновлено провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі № 904/5575/18.
4.3. Враховуючи усунення обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у даній справі та поновлення провадження у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 904/5575/18 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.
4.4. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення не неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
4.5. Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора визнати удаваним договору про спільну діяльність від 19.04.2012, укладеного між КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" та СФГ "Романцівське"; визнати недійсним договір про спільну діяльність від 19.04.2012, укладений між КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" та СФГ "Романцівське", зобов`язати СФГ "Романцівське" звільнити займану земельну ділянку державної форми власності загальною площею 75,4 га, яку воно займає на підставі договору про спільну діяльність від 19.04.2012.
4.6. Предметом касаційного перегляду є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 про залишення без розгляду позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
4.7. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
4.8. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
4.9. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
4.10. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
4.11. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
4.12. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
4.13. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
4.14. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
4.15. Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
4.16. Верховний Суд в цьому випадку погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, який був підтриманий апеляційним господарським судом, про недоведення прокурором нездійснення чи неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, з огляду на таке.
4.17. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
4.18. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
4.19. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
4.20. У цій справі з позовної заяви, відповіді на відзив від 17.01.2019 № 04/72-544-18 убачається, що прокурор в обґрунтування підстав звернення з цим позовом зазначив, що порушення інтересів держави полягає в тому, що спірним договором порушено встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю, як на об`єкт, що перебуває у державній власності. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства. Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є Держгеокадастр, на нього покладено завдання розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення у межах, визначених Земельним кодексом України.
4.21. У позовній заяві прокурор зазначив, що Держгеокадастр у межах повноважень у ході перевірки проведеної у серпні 2018 року виявив порушення земельного законодавства у зв`язку з укладенням спірного правочину, однак не звернувся до суду з відповідним позовом. Крім того, прокурор стверджував, що повноваження щодо здійснення контролю за використанням державного майна Держгеокадастром не здійснюється, внаслідок чого у період з 19.04.2012 КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" використовував надану матеріально-технічну базу, а саме земельну ділянку площею 75,4 га, яка передана закладу в постійне користування для ведення підсобного господарства, з порушенням законодавства. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про неналежний захист цим органом інтересів держави.
Крім того, у письмових поясненнях від 13.05.2019 № 08-378вих-19 прокурор звертав увагу суду на те, що вказана земельна ділянка є державною власністю і у разі використання її СФГ "Романцівське" на законних підставах, на правах оренди, до бюджету кожного року мала б надходити орендна плата у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки землі, що з урахуванням вартості земельної ділянки 14 895 119,00 грн становило би 148 951, 19 грн на рік та відповідно 744 755, 95 грн за весь час дії договору (з січня 2012 року до грудня 2018 року).
4.22. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позов прокурора, виходив із того, що у даній справі відсутні обставини, які би давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Держгеокадастром своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Сама по собі обставина незвернення Держгеокадастру з позовною заявою протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання відповідним органом своїх функцій із захисту інтересів держави. З огляду на наведене, суд зазначив, що у цьому випадку у прокурора відсутні законні підстави для представництва інтересів держави, що свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
4.23. Колегія суддів вважає, що за встановлених судами обставин вчинення Держгеокадастром дій щодо проведення перевірки, внаслідок якої був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 21.08.2018 № 486-ДК628/АП/09/01/-18, складення Держгеокадастром протоколу про адміністративне правопорушення № 486-ДК/0206П/07/01-18 про притягнення директора КЗ "Боровківська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, обґрунтованими є висновки судів про непідтвердження прокурором доводів про невиконання або неналежне виконання Держгеокадастром своїх функцій щодо захисту інтересів держави.
Крім того, суди правомірно зазначили, що прокурором не підтверджені й обставини дотримання прокурором процедури, визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Зокрема, суди установили, що керівник Жовтоводської місцевої прокуратури надіслав повідомлення Держгеокадастру 04.12.2018 про звернення прокурора з відповідним позовом, а позов від 04.12.2018 у цій справі був поданий до місцевого суду 09.12.2018. Доказів звернення прокурора до Держгеокадастру до подання позову для надання Держгеокадастру можливості відреагувати на стверджуване прокурором порушення інтересів держави матеріали справи не містять.
4.24. Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що у цьому випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави немає, однак позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на зазначене, помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суд.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що у справах за позовами, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
4.25. Проте неправильна кваліфікація господарськими судами попередніх інстанцій положень статті 226 Господарського процесуального кодексу України, не призвела до неправильного ухвалення судових рішень у цій справі.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення в цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 904/5575/18.
6. Судові витрати
6.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у справі № 904/5575/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Ю. Я. Чумак
В. А. Зуєв