ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
Cправа № 904/5693/20 (904/4523/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О. О., Білоуса В. В.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ре Кон",
представник - Дробот Д.М.,
відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс",
представник - Колошина О.В.,
арбітражний керуючий Касаткін Д.М. присутній в судовому засіданні особисто в режимі відеоконференції,
відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вокін", Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Оберіг"
представники відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021
у складі колегії суддів: Білецької Л.М. (головуюча), Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ре Кон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вокін", Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Оберіг"
про визнання договору недійсним
в межах справи № 904/5693/20
за заявою ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ре Кон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт"
про визнання банкрутом
На розгляд Суду постало питання визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між боржником та відповідачем, за позовом не сторони цього договору із підстав, визначених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 16 203 215 Цивільного кодексу України.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 21.09.2020 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1293/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт" (далі - ТОВ "Метал-Корт") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ре Кон" (далі - ТОВ "Ре Кон") заборгованість з повернення фінансової допомоги наданої за договорами, укладеними в період липень - листопад 2016, в сумі 3 378 394,36 грн. Доказів погашення заборгованості за вказаним судовим рішенням апеляційному господарському суду у цій справ не надано не було.
2. 16.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс" (далі - ТОВ "Юм Плюс", продавець) та ТОВ "Метал-Корт", представленого повіреним - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вокін" (далі - ТОВ "Вокін", покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-20/289/2, відповідно до умов якого (п. 1.1., Договору) продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказані в п.1.2. цінні папери, на умовах передбачених цим Договором.
3. За умовами цього договору (п.1.2.) передачі у власність покупця підлягають векселя в простій документарній формі видані ТОВ "Страхова компанія "Оберіг" (код ЄДРПОУ 37955224) у кількості 6 шт. з терміном погашення - за пред`явленням, за якими у чотирьох номінальна вартість: 4 000 000 грн - договірна вартість: 3 620 000 грн за серіями та номером бланку: АА 1295776, АА 1295777, АА 1295778, АА 1295779, а в двух номінальна вартість: 3 100 000 грн - договірна вартість: 2 810 000 грн за серіями та номером бланку: АА 1295790 та АА 1295791.
4. За умовами п. 2.1. та 2.2. Договору, загальна договірна вартість договору становить 20 100 000 грн без ПДВ. Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю ЦП за ціною, у п.2.1 Договору до 19.11.2020 (включно).
5. Відповідно до п. 2.3 Договору: передача цінних паперів, що є предметом даного Договору, здійснюється до 17.10.2020 (включно).
6. Згідно з п. 2.4 Договору продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання за даним Договором, а цінні папери вважаються переданими з моменту підписання акту прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов`язань.
7. Згідно з п. 9.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.
8. 16.10.2020 між сторонами складено Акт приймання-передачі цінних паперів до Договору, згідно з яким продавець передав покупцю обумовлені Договором цінні папери.
9. 16.11.2020 між ТОВ "Метал-Корт" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ "Будінвестсервіс" (далі - ТОВ "НВФ "Будінвестсервіс") укладено Договір №БВ-20/321/2 про купівлю-продаж цінних паперів, за умовами якого ТОВ "Метал-Корт" зобов`язується передати у власність ТОВ "НВФ "Будінвестсервіс" прості векселі, отримані за Договором купівлі-продажу від 16.10.2020, за ціною Договору 20 500 000 грн. Покупець зобов`язаний сплатити продавцю ціну, вказану у п. 2.1 цього Договору, до 23.11.2020 шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, указаний в п. 10 Договору (рахунок, згідно інформаційного листа AT "Банк Кредит Дніпро" від 03.06.2021 №16-4469/БТ).
10. 16.11.2020 між сторонами складено Акт приймання-передачі цінних паперів до Договору, згідно якого продавець передав покупцю обумовлені Договором цінні папери.
11. Згідно з листом AT "Банк Кредит Дніпро" від 03.06.2021 №16-4469/БТ, в період з 16.10.2020 по 30.04.2021 по рахунку ТОВ "Метал-Корт", вказаному у п. 10 Договору, рух коштів не здійснювався (т.1 а.с.93). Доказів використання інших рахунків ТОВ "Метал-Корт" та/або зміни способу виконання зобов`язання за спірним Договором суду надано не було.
12. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі Звітів про фінансові результати діяльності ТОВ "Метал-Корт" станом на 2019 та 2020 роки вбачається збиткова діяльність підприємства, зокрема, станом на 23.11.2020 збитки ТОВ "Метал-Корт" становлять 2206,4 тис. грн., в той час як за 2019 рік - 729,6 тис. грн. Розмір пасивів перевищує розмір активів: станом на 23.11.2020 на 17.5. млн. грн, станом на 23.11.2019 на 15,4 млн. грн.
13. 24.11.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Метал-Корт" за заявою ОСОБА_1 та ТОВ "Ре Кон"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича, та ін.
Подання позову
14. У квітні 2021 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВ "Ре Кон" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів від 16.10.2020, укладеного між ТОВ "Метал-Корт" та ТОВ "Юм Плюс".
15. Позивач вважає, що підставою для визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів є те, що зазначений оскаржуваний правочин укладено в "підозрілий період"; прості векселі невідомого походження, оскільки відсутні відомості на підставі чого вони видавалися і, як наслідок, боржник отримав збиток у розмірі 20 100 000 грн; правочин не відповідає критеріям розумності, не спрямований на реальне настання правових наслідків, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань, а фактично спрямований на формування підконтрольного боргу та збільшує загальний розмір кредиторських вимог до боржника, та відповідно зменшує обсяг грошових коштів, які будуть направлені на погашення кредиторських вимог як позивача, так і інших кредиторів у справі про банкрутство, а відтак договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-20/289/2 від 16.10.2020 має бути визнаний недійним відповідно до положень частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
16. 10.08.2021 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5693/20 (904/4523/21) у задоволенні позову відмовлено.
17. Суд першої інстанції дійшов висновку, що право ТОВ "Ре Кон" на звернення з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 16.10.2020 недійсним до ТОВ "Метал-Корт" та ТОВ "ЮМ Плюс" виникло після порушення провадження у справі про банкрутство, а ТОВ "Ре Кон" відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України стало заінтересованою особою щодо укладеного договору купівлі - продажу цінних паперів від 16.10.2020, укладеного між ТОВ "Метал-Корт" та ТОВ "ЮМ Плюс", і отримало можливість звернутись з відповідною позовною заявою до суду.
18. Щодо суті позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності обставин, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтею 215 Цивільного кодексу України для визнання договору купівлі-продажу цінних паперів недійсним.
19. Суд також дійшов висновку, що подальша реалізація цінних паперів, внаслідок якої ТОВ "Метал-Корт" міг отримати прибуток в розмірі 400 000 грн, спростовує посилання позивача на відсутність розумної ділової мети спірного правочину. Також суд не погодився з твердженням позивача, про те, що ТОВ "Метал-Корт" взяло на себе грошове зобов`язання без майнових дій іншої сторони, оскільки ТОВ "ЮМ Плюс" передало боржнику векселі, які були предметом спірного договору купівлі-продажу за актом прийому-передачі від 16.10.2020.
20. Відсутність у ТОВ "Метал-Корт" достатньої кількості грошових коштів для оплати за спірним договором, на думку суду першої інстанції, саме по собі не свідчить про спрямованість даного договору на штучне створення заборгованості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
21. 16.11.2021 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Ре Кон" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у справі № 904/5693/20 (904/4523/21) задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у справі № 904/5693/20 (904/4523/21) скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-20/289/2 від 16.10.2020, укладений між ТОВ "Юм Плюс" та ТОВ "Метал-Корт". Стягнуто з ТОВ "Метал-Корт" на користь ТОВ "Ре Кон" 4 540 грн судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області та 6 810 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції.
22. Апеляційний господарський суд дійшов висновків, що місцевий господарський суд неправильно зазначив про можливість отримання прибутку в сумі 400 000 грн, оскільки збитки і заборгованість боржника (ТОВ "Метал-Корт") перевищували цю суму.
23. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ТОВ "Метал-Корт" вдався до використання належного йому суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредитору (позивачу). Факт ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним, що свідчить про використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
24. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ТОВ "Ре Кон" звернулось з позовною заявою до ТОВ "Метал-Корт" та ТОВ "ЮМ Плюс" про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 16.10.2020 недійсним після порушення провадження у справі про банкрутство (24.11.2020), у якій позивач є ініціюючим кредитором, що правильно встановлено місцевим господарським судом та спростовує посилання відповідача-1 на передчасність звернення позивача з даним позовом.
25. Апеляційний господарський суд з`ясував під час розгляду даної справи, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 16 203 215 Цивільного кодексу України.
26. На думку суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом не спростовано доводи скаржника, викладені у позові, щодо вчинення правочину для нарощування кредиторської заборгованості на шкоду кредиторам.
27. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність факту укладання фраудаторного правочину 16.10.2020.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
28. 02.12.2021 ТОВ "Юм Плюс" надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить зупинити дію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021. Скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у справі № 904/5693/20 (904/4523/21) залишити в силі.
29. Підставами касаційного оскарження ТОВ "Юм Плюс" вказує пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
30. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не вірно застосовано норму статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та порушено статтю 275 Господарського процесуального кодексу України та не враховано висновків Верховного Суду у постанові від 27.07.2021 у справі № 910/9177/20. При цьому, скаржник вказує, що за результатами розгляду заяви кредитора про визнання недійсним правочину боржника, відповідно до частини четвертої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд постановляє ухвалу. Суд першої інстанції ухвалив документ у формі рішення, тобто, на думку скаржника, визнання договору недійсним з підстав передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, на яку посилається апеляційний суд у своїй постанові, неможливе. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції скасував, а нового рішення не ухвалив, що є порушенням статті 275 Господарського процесуального кодексу України.
31. Скаржник також стверджує про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 42 45 Кодексу України з процедур банкрутства, порушення норми статті 236 Господарського процесуального кодексу України та не врахування висновків Верховного суду, викладених в постановах від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, від 04.11.2020 у справі №904/9024/16 щодо набуття особою статусу кредитора у справі про банкрутство та посилається на положення частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, яка встановлює, що правочини боржника можуть бути визнані недійсними за заявою арбітражного керуючого або кредитора.
32. Скаржник вказує, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору ще до того, як ТОВ "Ре Кон" було визнано кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Метал-Корт". Таким чином, апеляційним господарським судом було ухвалено незаконну постанову про задоволенню позову, поданого особою, яка не мала права звертатись з таким позовом до визнання її кредитором у справі.
33. Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено статті 1 22 Цивільного кодексу України, та статтю 140 Податкового кодексу України в тій частині, в якій вони співвідносяться з частиною першою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та стверджує, що суд апеляційної інстанції не враховав, що спірний правочин є прибутковим.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
34. 24.01.2022 до Верховного Суду від ТОВ "Ре Кон" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення з мотивів її безпідставності та необґрунтованості.
В. Касаційне провадження
35. 06.12.2021 згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену касаційну передано колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. - головуючого (судді-доповідача), суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В.
36. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5693/20 (904/4523/21) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.12.2021.
37. 28.12.2021 ухвалою Верховного Суду, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 904/5693/20 (904/4523/21) за касаційною скаргою ТОВ "Юм Плюс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.01.2022; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс" до 18.01.2022.
38. У зв`язку з перебуванням судді Картере В.І. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5693/20 (904/4517/21) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.01.2022.
39. 25.01.2022 ухвалою Верховного Суду задоволено заяву арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 904/5693/20 (904/4517/21). Ухвалено здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
40. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
41. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між боржником та відповідачем, за позовом не сторони цього договору із підстав, визначених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 16 203 215 Цивільного кодексу України.
42. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2020 рішенням господарського суду стягнуто з ТОВ "Метал-Корт" на користь ТОВ "Ре Кон" заборгованість в сумі 3 378 394,36 грн, доказів погашення якої суду надано не було. Договір купівлі-продажу цінних паперів, за яким ТОВ "Юм Плюс" зобов`язується передати у власність ТОВ "Метал-Корт", а останній в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити цінні папери на загальну суму 20 100 000 грн укладено між відповідачами 16.10.2020. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з листом AT "Банк Кредит Дніпро" від 03.06.2021 №16-4469/БТ, в період з 16.10.2020 по 30.04.2021 по рахунку ТОВ "Метал-Корт", вказаному у п. 10 спірного Договору, рух коштів не здійснювався, а доказів використання інших рахунків ТОВ "Метал-Корт" та/або зміни способу виконання зобов`язання за спірним Договором суду надано не було. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що зі звітів про фінансові результати діяльності ТОВ "Метал-Корт" станом на 2019 та 2020 вбачається збиткова діяльність підприємства. В подальшому 24.11.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Метал-Корт" за заявою ОСОБА_1 та ТОВ "Ре Кон".
43. Щодо доводів касаційної скарги про відсутність у ТОВ "Ре Кон" права на звернення із відповідним позовом про визнання недійсним спірного правочину з огляду на відсутність у нього статусу кредитора колегія суддів звертає увагу на таке.
44. За змістом статей 15 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
45. Згідно із частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
46. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
47. Верховний Суд звертає увагу, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
48. Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3 15 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.
49. Звертаючись із позовом про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу цінних паперів від 16.10.2020, ТОВ "Ре Кон" мотивувало свої вимоги тим, що оскаржуваний правочин має бути визнаний недійним, відповідно до положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 203 215 Цивільного кодексу України, як такий, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань, а фактично направлений на формування підконтрольного боргу та збільшує загальний обсяг кредиторських вимог до боржника та відповідно зменшує обсяг грошових коштів, які будуть направлені на погашення кредиторських вимог як позивача, так і інших кредиторів у справі № 904/5693/20 про банкрутство ТОВ "Метал-Корт".
50. Як вже зазначалося вище, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Метал-Корт" було відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 за заявою ОСОБА_1 та ТОВ "Ре Кон". При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, вимоги ТОВ "Ре Кон" обґрунтовані невиконанням боржником рішення суду у справі № 904/1293/18.
51. Колегія суддів вважає, що в силу наявності невиконаного рішення суду про стягнення заборгованості з боржника на користь ТОВ "Ре Кон", останнє в розумінні цивільного законодавства, є кредитором ТОВ "Метал-Корт".
52. Водночас, Суд звертає увагу, що частиною першою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
53. Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
54. Отже, частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги, стороною в яких є боржник.
55. Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).
56. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції у цій справі про правомірність звернення ТОВ "Ре Кон" до господарського суду із позовом до боржника про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу цінних паперів, який в силу положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає розгляду в позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника.
57. Колегія суддів зауважує, що можливість звернення з позовом до юридичної особи, яка знаходиться в процедурі банкрутства, не пов`язується із обов`язковою наявністю у позивача, який бажає реалізувати своє право на судовий захист, статусу кредитора у справі про банкрутство. Водночас, звернення із позовом до боржника зумовлює розгляд такого позову в межах справи про банкрутство, що випливає з положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
58. Суд не бере до уваги посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій постанов Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №904/9024/16 та від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, в яких наведено правовий висновок щодо права не залучених до справи про банкрутство осіб на оскарження судових актів у справі про банкрутство та щодо набуття особою статусу конкурсного кредитора у справі про банкрутство, а отже, на думку скаржника, позивач не мав права звертатися із позовом до моменту визнання його кредитором у цій справі банкрутство, з огляду на таке.
59. Предметом касаційного перегляду у справі №904/9024/16 була постанова суду апеляційної інстанції про скасування ухвали місцевого господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство боржника, яка була переглянута за апеляційною скаргою особи, яка не є учасником справи про банкрутство.
60. У справі № 910/4475/19 предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами осіб, які не мають статусу учасника справи про банкрутство на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство.
61. Тобто у справі №904/9024/16 та у справі № 910/4475/19 вирішувався спір щодо специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню, водночас у цій справі № 904/5693/20 (904/4523/21), предметом перегляду є позовні вимоги до боржника, розгляд яких, з урахуванням наведених вище положень має відбуватися за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство.
62. Оцінюючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу цінних паперів, тобто суті позовних вимог, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), яка була прийнята судом касаційної інстанції після ухвалення оскаржуваних у цій справі судових актів.
63. Так, у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) предметом судового розгляду справі був позов не сторони правочину в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.
64. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків.
65. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
66. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
67. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
68. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
69. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
70. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
71. Слід звернути увагу, в контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16:
"Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
72. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).
73. Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.
74. У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.
75. Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
76. Отже, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин того, що незважаючи на збиткові показники фінансової діяльності ТОВ "Метал-Корт" та встановлену в судовому порядку заборгованість перед позивачем, ТОВ "Метал-Корт" уклало спірний договір купівлі - продажу цінних паперів, взявши на себе зобов`язання сплатити на користь ТОВ "Юм Плюс" кошти в сумі 20 100 000 грн, та в подальшому здійснило відчуження цінних паперів на користь ТОВ "НВФ "Будінвестсервіс" за ціною 20 500 000 грн, вбачається, що запланований прибуток боржника мав становити 400 000 грн, якого було б недостатньо для проведення розрахунку з позивачем і покриття своїх збитків.
77. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного господарського суду, що укладаючи спірний правочин, ТОВ "Метал-Корт" вдалося до використання належного йому суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредитору (позивачу). Факт ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним, що свідчить про використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
78. Отже, Верховний Суд погоджується із правомірним висновком суду апеляційної інстанції про укладання між ТОВ "Метал-Корт" та ТОВ "Юм Плюс" фраудаторного правочину і як наслідок, про наявність підстав для визнання його недійсним.
79. Таким чином, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу цінних паперів від 16.10.2020, укладеного між ТОВ "Метал-Корт" та ТОВ "Юм Плюс".
80. Доводи касаційної скарги про те, що ухвалення документа у формі рішення з підстав передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства неможливе із посиланням на постанову Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 910/9177/20 (в якій за наслідками розгляду позову арбітражного керуючого про визнання недійсним договору прийнято ухвалу, а не рішення), колегія суддів не бере до уваги, оскільки у цій справі предметом судового розгляду є позовні вимоги особи про визнання недійсним договору, розгляд яких здійснювався за правилами загального позовного провадження у межах справи про банкрутство, за результатом розгляду яких має бути ухвалене рішення відповідно до положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства та не вбачає в цій часині порушень норм процесуального права.
81. Твердження скаржника, що суд апеляційної інстанції порушив статтю 275 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скасував прийняте судом першої інстанції рішення, а нового рішення не ухвалив, Суд відхиляє оскільки відсутність в резолютивній частині саме слів "прийняти нове рішення", у даному випадку, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, ураховуючи прийняте правильне по суті справи рішення про задоволення позовних вимог та визнання недійсним спірного договору.
82. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 140 Податкового кодексу України та твердження про прибутковість спірного правочину, фактично зводяться до дослідження судом касаційної інстанції обставин справи щодо прибутковості/збитковості спірного договору, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, а тому Суд відхиляє зазначені доводи.
83. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Суд не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту.
84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
85. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
86. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
87. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ТОВ "Юм Плюс" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
88. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юм Плюс" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 у справі № 904/5693/20 (904/4523/21) залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Білоус