№ 904/6251/20 (904/316/21)

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/6251/20 (904/316/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин"

про ухвалення додаткової постанови у вказаній справі

у справі № 904/6251/20 (904/316/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин"

до 1. Фізичної особи-підприємця Повіланського О. О.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд"

про визнання недійсним правочину,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 відкрито провадження у справі № 904/6251/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд".

2. В межах справи про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" 21.01.2021 звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - 1: Фізичної особи-підприємця Повіланського Олександра Олександровича, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд" про визнання недійсним договору № 1/06 від 30.06.2015.

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 позов задоволено.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2022 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Повіланського О. О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 у справі № 904/6251/20 (904/316/21) залишено без задоволення; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 у справі № 904/6251/20 (904/316/21) залишено без змін.

6. Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє зазначило орієнтовний розрахунок судових витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги, у розмірі 20 000 грн.

7. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" про ухвалення додаткової постанови у вказаній справі в якій останнє просить розподілити судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, та стягнути з Фізичної особи-підприємця Повіланського О. О. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" 20 000 грн судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із супроводом справи у суді касаційної інстанції.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної заяви у справі № 904/6251/20 (904/316/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., Васьковського О.В., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.07.2022.

9. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.08.2022 № 29.3-02/1303 у зв`язку із відпусткою судді Васьковського О.В. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/6251/20 (904/316/21).

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.08.2022, справу № 904/6251/20 (904/316/21) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" про ухвалення додаткової постанови у вказаній справі розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2022 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" про ухвалення додаткової постанови та про розподіл 20 000 грн судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із супроводом справи у суді касаційної інстанції у справі № 904/6251/20 (904/316/21), колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я. до свого провадження, призначено вказану заяву до розгляду в судовому засіданні на 16.08.2022 о 09 год. 45 хв.

12. 15.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" до суду надійшла заява про заміну сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" у справі № 904/6251/20 (904/316/21) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс".

13. Вказана заява мотивована тим, що 26.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" укладено договір № 2607/22В про відступлення права вимоги до боржника, а тому, на думку заявника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" є правонаступником кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин".

14. Розглянувши вказану заяву колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.

14.1 За змістом статті 512 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою для заміни кредитора у зобов`язанні визначено передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої цієї статті).

14.2 Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

14.3 Отже, законодавець передбачив можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).

14.4 Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

14.5 Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

14.6 Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

14.7 Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

14.8 Разом з тим, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

14.9 Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

14.10 Перш за все, наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

14.11 Питання правонаступництва у справі про банкрутство врегульовано статтею 43 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

14.12 Порядок розгляду заяви та вирішення судом про процесуальне правонаступництво визначений Господарським процесуальним кодексом України.

14.13 Поряд з цим, існує відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Кодексу України з процедур банкрутства, і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України.

14.14 Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

14.15 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 дійшла висновку про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

14.16 Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

14.17 Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

14.18 Питання заміни кредитора правонаступником, що врегульовано нормами спеціального законодавства (стаття 43 Кодексу України з процедур банкрутства), належить до першої групи питань. Щодо спорів, які згідно зі статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство, мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, і зокрема статтею 52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (стаття 43 Кодексу України з процедур банкрутства).

14.19 Така правова позиція, зокрема, викладена Верховним Судом у постанові від 05.04.2021 у справі № 4/5007/33-Б/11.

14.20 При цьому, у справах про банкрутство на будь-якій стадії їх розгляду можливе сингулярне правонаступництво кредитора у разі вибуття чи заміни кредитора у зобов`язанні. В такому випадку господарський суд за заявою правонаступника або іншої учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником. Разом з тим, заява правонаступника повинна містити виклад обставин, що обґрунтовують таке правонаступництво, розмір вимог нового кредитора із визначенням їх черговості та визначенням їх правової природи за укладеним договором відступлення прав вимоги (конкурсні, поточні, забезпечені або не забезпечені заставою майна боржника), з окремим виділенням суми неустойки (штрафу, пені), а суд має встановити дані обставини та обґрунтувати у своєму рішенні підстави відхилення або прийняття доводів та обставин, на які посилається правонаступник, зазначити розмір вимог, щодо яких здійснюється таке правонаступництво та їх черговість, оскільки за наслідком прийняття такого рішення вносяться зміни до затвердженого реєстру вимог кредиторів.

14.21 Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор тощо).

14.22 Таким чином, законодавством визначено коло осіб які є учасниками справи про банкрутство задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.

14.23 Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника.

14.24 Розгляд заяви про заміну кредитора у справі про банкрутство правонаступником в порядку статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства потребує оцінки судом аргументів заявника щодо зазначених ним підстав для здійснення заміни кредитора правонаступником, відповідно, дослідження та оцінки судом відповідних доказів, зокрема тих, на які послався заявник.

14.25 З урахуванням специфіки регулювання провадження у справі про банкрутство Кодексом України з процедур банкрутства, справа про банкрутство є основною, а справи про вирішення спорів за правилами Господарського процесуального кодексу України розглядаються в межах справи про банкрутство і такий розгляд є похідним від справи про банкрутство. Відтак, при розгляді спорів згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства за участю кредитора і при наявності підстав для заміни кредитора у такому провадженні має з`ясовуватися те, чи здійснено заміну такого кредитора у основній справі про банкрутство.

14.26 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

14.27 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

14.28 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

14.29 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

14.30 Всупереч наведеним нормам процесуального закону, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" не додано доказів, які б свідчили про те, що станом на дату звернення до суду касаційної інстанції із вказаною заявою про заміну сторони у справі № 904/6251/20 (904/316/21), було здійснено процесуальне правонаступництво щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" як кредитора у справі № 904/6251/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд".

14.31 При цьому, вирішення відповідного процесуального питання на підставі доказів та доводів, завдяки яким має бути встановлено наявність правових підстав, передбачених статтями 512 514 Цивільного кодексу України, для заміни первісного кредитора новим кредитором, та здійснено процесуальне правонаступництво у справі про банкрутство № 904/6251/20 в порядку статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства, має передувати вирішенню питання про заміну позивача у справі № 904/6251/20 (904/316/21), з огляду, зокрема, на правову позицію викладену у пункті 14.25 цієї додаткової постанови.

14.32 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" про заміну сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" у справі № 904/6251/20 (904/316/21) його правонаступником.

15. Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" про ухвалення додаткової постанови та розподіл судових витрат у справі № 904/6251/20 (904/316/21) колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.

16. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

17. Згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

18. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

19. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

20. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону).

21. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

22. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

23. Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

24. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

25. Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

26. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

27. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

28. Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

29. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

30. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

31. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

32. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

33. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

34. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

35. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

36. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

37. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

38. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

39. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду касаційної скарги у суді касаційної інстанції ТОВ "Одеський завод класичних вин" в сумі 20 000 грн надав копії:

- договору про надання правової допомоги від 02.12.2020 (додано до відзиву на касаційну скаргу);

- акту наданих послуг від 19.07.2022 № 33 на суму 20 000 грн;

- рахунку АО "БІЛІ КОМІРЦІ" на оплату від 19.07.2022 № 33.

40. Також у заяві про ухвалення додаткової постанови міститься детальний опис наданих юридичних послуг на суму 20 000 грн які полягають у підготовці відзиву на касаційну скаргу та участі у касаційному провадженні у справі № 904/6251/20 (904/316/21).

41. Відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.12.2020, укладеного між АО "БІЛІ КОМІРЦІ" та ТОВ "Одеський завод класичних вин", Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання по наданню Клієнту, зокрема, послуг консультаційно - правового характеру у формі захисту прав та представництва інтересів Клієнта в судових органах (п. 1.1 Договору).

42. Розмір гонорару визначається в рахунках - фактурах та актах наданих послуг та є достатньою підставою для здійснення розрахунків з Адвокатським об`єднанням (п. 4.2 Договору).

43. Матеріалами справи підтверджується надання АО "БІЛІ КОМІРЦІ" послуг з правничої допомоги ТОВ "Одеський завод класичних вин".

44. Зокрема, АО "БІЛІ КОМІРЦІ" підготувало відзив на касаційну скаргу; адвокат об`єднання приймав участь у судовому засіданні Верховного Суду 19.07.2022.

45. Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Верховний Суд встановив, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

46. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

47. З приводу цих адвокатських послуг колегія суддів зазначає, що позиції, як позивача так і відповідача 1 (скаржника) не змінювалися з часу розгляду справи у суді першої інстанції, відзив на касаційну скаргу аргументовано подібними доводами, що були викладені позивачем у позовній заяві, відзиві на апеляційну скаргу, а тому визначена у описі наданих юридичних послуг та акті наданих послуг вартість таких послуг не відповідає критерію розумної необхідності.

48. Разом з тим акт надання послуг та опис наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

49. Також, Суд враховує, що тривалість судового засідання суду касаційної інстанції яке відбулося 19.07.2022 складає 26 хвилин (з 10:09 год. до 10:35 год.), що підтверджується протоколом вказаного судового засідання (том 3 а.с. 242 - 245)

50. Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткової постанови та додані до неї документи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що розмір заявлених ТОВ "Одеський завод класичних вин" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді касаційної інстанції, отже їх розмір не є повністю обґрунтованими.

51. Ураховуючи наведене, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин цієї справи, Верховний Суд керуючись статтями 126 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати ТОВ "Одеський завод класичних вин" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції підлягають розподілу частково у сумі 10 000 грн, які належить стягнути з касатора - Фізичної особи-підприємця Повіланського Олександра Олександровича.

52. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові, - на позивача.

53. З огляду на те, що постановою Касаційного господарського суду від 19.07.2022 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Повіланського О. О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 у справі № 904/6251/20 (904/316/21) залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2021 у справі № 904/6251/20 (904/316/21) залишено без змін, згідно з правилами статті 129 ГПК України, витрати ТОВ "Одеський завод класичних вин" на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом вказаної касаційної скарги на суму 10 000 грн підлягають стягненню зі скаржника.

Керуючись статтями 123 126 129 244 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" про ухвалення додаткової постанови та розподіл судових витрат у справі № 904/6251/20 (904/316/21) задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Повіланського О. О. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" (68100, Одеська обл., Татарбунарський р-н, м. Татарбунари, вул. Центральна, буд. 34, код ЄДРПОУ 38534742) 10 000 грн (десять тисяч гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк