ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/6691/20 (910/18605/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 29.06.2022
у справі №904/6691/20(910/18605/19)
за позовом Заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс"
про визнання недійсним договору
в межах справи № 904/6691/20
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс",-
ВСТАНОВИВ:
1. У грудні 2019 року Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк"; позивач) звернувся в Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (далі - ПрАТ"Автомобільна компанія "Богдан Моторс", відпоідач) про визнання недійсним договору від 21.06.2018 року №15111.
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 передано справу № 910/18605/19 за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи № 904/6691/20 про банкрутство ПрАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022 у справі №904/6691/20 (910/18605/19) позовну заяву залишено без розгляду.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
4. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Заступник Генерального прокурора України звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 904/6691/20(910/18605/19) апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України задоволено; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022 у справі №904/6691/20 (910/18605/19) скасовано; справу № 904/6691/20 (910/18605/19) направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Рух касаційної скарги
6. 22.07.2022 Ліквідатор ПрАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. №01-34/412 від 22.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 904/6691/20(910/18605/19), підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Ліквідатора ПрАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" у справі № 904/6691/20(910/18605/19) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді -Васьковського О.В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2022.
8. Ухвалою від 28.07.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 904/6691/20(910/18605/19) за касаційною скаргою Ліквідатора ПрАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" вих. №01-34/412 від 22.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 та призначено розгляд касаційної скарги Ліквідатора ПрАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" вих. №01-34/412 від 22.07.2022 у справі № 904/6691/20 (910/18605/19) в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
9. 27.07.2022 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. №0000606/25880-22 від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 904/6691/20(910/18605/19), підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Ліквідатора Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 904/6691/20(910/18605/19) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді -Васьковського О.В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 29.07.2022.
11. Ухвалою від 15.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 904/6691/20(910/18605/19) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" вих. №0000606/25880-22 від 27.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вих. №0000606/25880-22 від 27.07.2022 та за касаційною скаргою Ліквідатора ПрАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" вих. №01-34/412 від 22.07.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 904/6691/20(910/18605/19) та призначено розгляд касаційних скарг в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
12. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Ліквідатором ПрАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 29.06.2022 cкасувати, а ухвалу суду першої інстанції від 25.01.2022 - залишити в силі.
13. Аргументи касаційної скарги Ліквідатора ПрАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" полягають у наступному.
13.1. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму ч. 3 та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про Прокуратуру" в частині наявності, встановлення підстав для представництва та їх обґрунтування прокурором без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2021 у справі № 912/2083/20,
13.2. Прокурором не було дотримано процедури підтвердження підстав для представництва інтересів держави, не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2021 у справі № 926/14/19.
13.3. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність звернення прокурора до суду в інтересах AT "Укрексімбанк", та не врахував правову позицію Великої Плати Верховного Суду, що викладена у пунктах 8.8., 8.9., 8.10. та 8.11. постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
13.4. Прокурор не може замінювати відповідного суб`єкта - Національний банк України, як орган уповноважений державою здійснювати банківський нагляд та якому на законодавчому рівні встановлено обов`язок щодо здійснення у відповідних правовідносинах захисту інтересів держави.
14. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Укрексімбанк" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 29.06.2022 cкасувати, а ухвалу суду першої інстанції від 25.01.2022 - залишити в силі.
15. Аргументи касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" полягають у наступному.
15.1. Апеляційний суд під час прийняття оскаржуваної постанови та констатуючи наявність у Прокурора повноважень на представництво інтересів Банку, неправильно застосував положення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про Прокуратуру" та не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 27.02.2019 у справі №914/2230/17 від 10.04.2019 у справі № 906/853/17, а також висновку Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, зокрема, щодо прямої заборони на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, що передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про Прокуратуру".
15.2. Суд апеляційної інстанції не врахував вимоги абз.3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині обов`язку повідомити відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду. Наведено висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Саме Національний банк України є уповноваженим державою органом щодо контролю за додержанням законодавства під час здійснення банківської діяльності.
В свою чергу АТ "Укрексімбанк" самостійно ініціював перед Національним Банком України проведення інспекційної перевірки щодо дотримання Банком вимог банківського законодавств під час укладення Договору. Відповідна позапланова інспекційна перевірка була призначена Головою Національного Банку України 15.01.2019, а предметом її була перевірка діяльності AT "Укрексімбанк" в частині дотримання Банком вимог банківського законодавства під час здійснення операцій з AT "АК "Богдан Моторс" за період часу з 01.06.2018 по 01.01.2019. За результатами її проведення було складено Звіт (копія наявна в матеріалах Справи), у відповідності до висновків якого, порушень банківського законодавства при прийнятті Банком рішення про реструктуризацію зобов`язань AT "АК "Богдан Моторс", укладанні договору новації, та під час його дії не встановлено.
15.3. Кабінет Міністрів України як суб`єкт, який здійснює функції управління корпоративними правами держави у AT "Укрексімбанк", не наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання Договору недійсним. Належним способом захисту корпоративних прав акціонера може бути подання позову лише про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, оскільки це прямо визначено нормою ст. 54 ГПКУ (дана позиція узгоджується із висновками, яких дійшов Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 №904/4669/18). Разом з тим постанови Верховного Суду, на які посилається у своїй постанові суд апеляційної інстанції щодо можливості здійснювати захист інтересів держави шляхом представництва Кабінету Міністрів України, не є такими, що сформовані у подібних правовідносинах.
15.4. Виникнення збитку у липні-серпні 2018 року (який в подальшому повністю компенсовано) було зумовлене об`єктивними чинниками, а саме девальвацією національної валюти - зміни офіційного обмінного курсу з 26,19 грн./дол, США станом на 30.06.2018 до 28,28 грн./дол. США станом на 31.08.2018, переходом Банку на нові стандарти фінансової звітності та жодним чином не пов`язане з укладенням Договору та реструктуризацією заборгованості AT "АК "Богдан Моторе", а твердження Прокурора про протилежне є безпідставними та необґрунтованими.
За період з дати укладення Договору до моменту звернення Прокурора з позовом до суду, AT "АК "Богдан Моторс" було сплачено на користь AT "Укрексімбанк" 48,7 млн. грн. Отже, твердження щодо "збитковості" Договору, "укладення завідомо збиткової угоди", про "фактичне завдання збитків" є помилковими, повністю безпідставними і необгрунтованими.
Під час розгляду апеляційної скарги Прокурора судом апеляційної інстанції не досліджено всебічно, повно і об`єктивно фактичні обставини Справи, доводи Прокурора, що стосуються порушення інтересів держави, не перевірено належним чином , і як наслідок, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про порушення інтересів держави та наявність в даному випадки у Прокурора повноваження на здійснення ним представництво інтересів Кабінету Міністрів України, AT «Укрексімбанк» з метою захисту порушених інтересів держави.
15.5. Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, положення ст.ст.2 53 74 -79 86 91 98 162 226 ГПК України та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 02.02.2021 у справі №908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20, а також висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) та у постанові від 03.12.2019 у справі №904/10956/16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
16. Заступником Генерального прокурора подано відзив на касаційну скаргу ліквідатора ПрАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Позиція Верховного Суду
17. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
18. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та АТ "Укрексімбанк" до ПАТ "АК "Богдан Моторс" про визнання недійсним договору новації, укладеного між АТ "Укрексімбанк" та АТ "АК "Богдан Моторс".
20. Об`єктом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та АТ "Укрексімбанк" без розгляду, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
22. Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
23. Представництво інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
24. Згідно з абзацом 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
25. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженням відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
26. Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
27. Суд враховує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим, прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
28. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
29. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
30. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність компетентного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
31. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
32. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.
33. Разом з тим, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статті 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
34. Згідно висновків викладених у п. 54 згаданої вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №912/2385/18, якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
35. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №925/1214/19).
36. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, прокурор у даній справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та АТ "Укрексімбанк", визначивши їх як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
37. Звертаючись із даним позовом прокурор вказував на те, що даний позов має на меті комплексний захист прав держави, які порушені внаслідок укладення оспорюваного договору, а обставини вчинення спірного договору та його наслідки для економіки держави, вказують на його невідповідність правовій природі здійснення банківської діяльності в цілому та інтересам держави і суспільства, оскільки передбачають розпорядження державними коштами з недотриманням принципів економічної доцільності, розумності та справедливості, що є правовою підставою для визнання його недійсним на підставі ст. ст. 203 215 232 ЦК України.
38. Встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову, а і наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, що за своїм змістом може мати різний характер.
39. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи для з`ясування позиції позивачів у даній справі стосовно дотримання законодавства та інтересів держави під час укладення оспорюваного правочину та даних, зокрема, чи вживались або будуть вживатися заходи щодо врегулювання вказаної ситуації, у тому числі цивільно-правового характеру для захисту інтересів держави Генеральною прокуратурою України 10.10.2019 було надіслано лист до Кабінету Міністрів України, а 30.10.2019 - голові правління АТ "Укрексімбанк".
40. У відповідь Кабінет Міністрів України листом від 19.12.2019 №30842/0/2-19 просив вжити відповідні заходи представницького характеру, передбачені статтею 131-1 Конституції України, у разі наявності в діях посадових осіб банку ознак порушень, що заподіяли шкоду державним інтересам України.
41. АТ "Укрексімбанк" листом від 25.11.2019 №0017600/28971-19 повідомив Генеральну прокуратуру України про відсутність правових підстав для розкриття банківської таємниці.
42. Враховуючи, що ані Кабінет Міністрів України, ані АТ "Укрексімбанк" самостійно не звернулися з відповідним позовом до суду, прокурор звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом.
43. Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачам було відомо про виявлені порушення інтересів держави, однак не було вжито заходів та не пред`явлено позов до відповідача з цим предметом і з цих підстав.
44. Після отримання повідомлення прокурора про встановлення підстав для звернення до суду та намір здійснювати представництво, уповноважені органи не оскаржили наявність підстав для представництва, як це визначено у частині третій статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та самостійно не звернулися до суду.
45. Наведені обставини було розцінено прокурором як бездіяльність, про що він зазначив у позовній заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з даним позовом.
46. Водночас, як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки змісту наведеного листування прокурора з Кабінетом Міністрів України щодо наявної інформації про виявлені порушення та запиту щодо вжиття належних заходів для його усунення.
47. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що лист Кабінету Міністрів України відповідає вимогам статей 76-78 ГПК України, та в ньому зазначено, що Кабінет Міністрів України не має наміру самостійно звертатися з позовом до суду, а факт незвернення до суду сам по собі свідчить про неналежне здійснення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень; а також, що даний лист від Кабінету Міністрів України отримано за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а відтак, обґрунтовано зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що лист Кабінету Міністрів України від 19.12.2019 №30842/0/2-19 не є належним, допустимим та достовірним доказом наявності у прокурора підстав для подання позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.
48. Отже, прокурором на виконання вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у позовній заяві обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та зазначено, у чому полягають інтереси держави та їх порушення у цих правовідносинах, відтак, протилежні аргументи касаційних скарг про не доведення прокурором підстав для представництва є необґрунтованими.
49. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи касаційної скарги, зазначені у п.п. 13.4.,15.2.,15.3. постанови з огляду на наступне.
49.1. Згідно з частиною другою статті 37 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" інтереси Кабінету Міністрів України в судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України.
49.2. Відповідно до пп. 54 п. 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. №228, Міністерство юстиції України бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Кабінету Міністрів України (самопредставництво органу державної влади), зокрема, через територіальні органи Міністерства юстиції України.
49.3. Кабінет Міністрів України, визначений позивачем у даній справі, є органом, до повноважень якого належить захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тоді як Міністерство юстиції України представляє інтереси Кабінету Міністрів України в суді як юридичної особи.
49.4. Крім того, чинним законодавством передбачена можливість здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.
49.5. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 82-84 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19). Таким чином, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Отже, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.
49.6. Згідно вимог абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
49.7. Відповідно до статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам. Позов у даній справі підписано Заступником Генерального прокурора України, який діяв у межах своєї компетенції.
49.8. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що прокурор наділений правом подавати позови в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, що також стверджується судовою практикою, зокрема, постановами Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №367/3828/15-ц, від 22.07.2020 у справі №367/7448/16-ц, від 10.08.2020р. у справі №923/197/18, від 01.10.2020 у справі №924/647/18, від 20.01.2021 у справі №927/468/20, у яких Верховний Суд не ставить під сумнів можливість представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України за умови дотримання порядку, встановленого у частині третій статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
50. Щодо наявності підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі АТ "Укрексімбанк" колегія суддів зазначає наступне.
51. АТ "Укрексімбанк" є стороною оспорюваного правочину.
52. Згідно зі статутом АТ "Укрексімбанк", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 №1250, Банк є державним та єдиним його акціонером, якому належить 100 відсотків акцій у статутному капіталі Банку, є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у Банку здійснює Кабінет Міністрів України, який виконує функції вищого органу Банку.
53. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до п. 33 Статуту АТ "Укрексімбанк", метою діяльності Банку крім іншого, є отримання прибутку в інтересах Банку та його акціонера - держави. Відповідно до п. 64 Статуту АТ "Укрексімбанк" згідно з рішенням вищого органу щорічно здійснює виплату дивідендів за рахунок прибутку звітного року.
54. Державне майно є матеріальною основою держави, право власності якої як і інших суб`єктів, відповідно до статті 321 ЦК України є непорушним.
55. Акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються у загальному порядку.
56. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави", АТ "Укрексімбанк" належить до таких об`єктів.
57. У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
58. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
59. Щодо правової позиції, на яку посилаються скаржники, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 911/2169/20 колегія суддів зазначає наступне.
60. Як вже було зазначено вище, прокурором повідомлено АТ "Укрексімбанк" про виявлення порушення та необхідність відповідного реагування.
61. Водночас, судом апеляційної інстанції не встановлено здійснення належного реагування АТ "Укрексімбанк", який будучи стороною спірного договору самостійно не заявляє позов, водночас у відповідь на звернення листом від 25.11.2019 №0017600/28971-19 повідомив Генеральну прокуратуру України про відсутність правових підстав для розкриття банківської таємниці, тим самим проявляє пасивну поведінку.
62. АТ "Укрексімбанк" ініціюючи подання касаційної скарги у справі, в якій останній є позивачем, не підтримує позицію Прокурора та самостійно не бажає заявляти позов, що зумовлює ситуацію, коли для захисту інтересів держави доступ до правосуддя може бути обмеженим.
63. Надаючи оцінку подібності правовідносин у справі № 911/2169/20 та у справі, що розглядається № 904/6691/20 (910/18605/19), колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
64. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої правові висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" при застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
65. Отже, предмет спору та суб`єктний склад у наведеній справі № 911/2169/20 та у справі, що розглядається № 904/6691/20 (910/18605/19) хоча і є частково подібним, разом з тим, підстави позову та зміст правовідносин у вказаній справі не є подібним до підстав позову та змісту правовідносин у справі № 911/2169/20, в якій ДП "Київське лісове господарство" не заперечувало проти позову в своїх інтересах. Крім того, суд касаційної інстанції скасував оскаржувані судові рішення в частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міндовкілля та передав справу в цій частині для продовження розгляду та захисту інтересів держави в особі органів державної влади.
66. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для врахування у даній справі висновків викладених у справі № 911/2169/20 щодо застосування норм права, оскільки підстави позову та зміст правовідносин у справі та у справі, що розглядається № 904/6691/20 (910/18605/19) не є подібними.
67. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що прокурор, подаючи позов в інтересах АТ "Укрексімбанк" діяв правомірно та відхиляє протилежні аргументи касаційної скарги.
68. Водночас Суд враховує, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були не захищені. Участь прокурора в даній справі, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу.
69. При цьому, як вірно зазначає суд апеляційної інстанції, позов прокурора у даній справі не спрямований на безпосередній захист інтересів АТ "Укрексімбанк" як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства при укладенні, на думку прокурора збиткового для держави договору новації.
70. Звертаючись до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, Суд зазначає, що незалежно від причин сам по собі факт не звернення до суду органу, який би мав захищати інтереси держави, свідчить про наявність обґрунтованих підстав для захисту порушених інтересів.
71. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зауважила, що суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.
72. Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).
73. Відповідно до частини 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
74. Питання чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд встановлює за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
75. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, прокурор надавав суду докази того, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000521 від 21.06.2019 за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами АТ "Укрексімбанк" у ході цивільно-правових відносин з АТ "АК "Богдан Моторс", зокрема, при укладенні кредитних та інших договорів та додаткових угод до них, з наданням йому незаконних переваг, що спричинило тяжкі наслідки АТ "Укрексімбанк" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
76. Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи касаційних скарг про те, що прокурором не було дотримано процедури підтвердження підстав для представництва інтересів держави, що спростовується наведеними вище обставинами справи та відповідними висновками Суду.
77. Крім того, слід зазначити, що відкриваючи провадження у справі, господарський суд м. Києва підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та AT "Укрексімбанк". Зокрема, у подальшому цим же судом відмовлено в задоволенні клопотань AT "АК "Богдан Моторс" та AT "Укрексімбанк" про залишення позову прокурора без розгляду з аналогічних підстав.
78. Щодо аргументів касаційної скарги, наведених у пункті 15.4. постанови колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що обставини дослідження збитковості для AT "Укрексімбанк" спірного договору, як і правомірність його укладення стосуються дослідження безпосередньо предмету позову по суті, які не були предметом розгляду під час підготовчого засідання у даній справі.
79. Крім того, AT "Укрексімбанк" посилається на звіт про інспекційну перевірку Національного банку України, яку було ініційовано AT "Укрексімбанк". Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час підготовчого засідання у даній справі сторони свої пояснення суду щодо вказаного звіту не надавали.
80. Згідно статті 177 ГПК України завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
81. Оскільки суд першої інстанції вказаний доказ (звіт про інспекційну перевірку Національного банку України) не досліджував, проте надав йому оцінку при постановленні оскаржуваної ухвали про залишення позову без розгляду, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про порушення місцевим господарським судом таких принципів господарського судочинства, як змагальність та рівність усіх учасників судового процесу перед судом.
82. За наведених обставин, колегія судді не знайшла підтвердження аргументам касаційної скарги (п. 15.5. постанови) щодо порушення норм процесуального права і неврахування висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду щодо застосування наведених скаржником норм процесуального права.
83. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про те, що прийняте судом першої інстанції рішення про залишення позову без розгляду є необґрунтованим, а постановлена судом ухвала від 25.01.2022 не відповідає вимогам статей 236-238 ГПК України та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
84. Інші аргументи касаційних скарг колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими обставинами справи та наявними у справі доказами на їх підтвердження.
85. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а аргументи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
86. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
87. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 904/6691/20 (910/18605/19) прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.
88. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржників.
Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційні скарги Ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 904/6691/20 (910/18605/19) залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 904/6691/20 (910/18605/19) залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк