13.07.2024

№ 904/7867/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/7867/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 (колегія суддів: Чус О. В. - головуючий, Кощеєв І. М., Дармін М. О.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 (колегія суддів: Євстигнеєва Н. М. - головуючий, Васильєв О. Ю., Мельниченко І. Ф.)

за скаргою Дніпровської міської ради на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі

за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (нова назва - Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління)

до Дніпровської міської ради

про повернення майнового комплексу належному власнику,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та ухвали місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди

1.1. У вересні 2016 року військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської міської ради (ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 Дніпропетровську міську раду замінено на Дніпровську міську раду), в якому просив відновити становище, що існувало до порушення прав Міністерства оборони України, та зобов`язати Дніпропетровську міську раду передати Міністерству оборони України у стані, не гіршому, ніж на момент отримання згідно з актом прийому-передачі від 18.06.2008, нерухоме майно колишнього майнового комплексу військового містечка НОМЕР_1 загальною вартістю 66 219 353,00 грн, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (перелік майна наведено у прохальній частині позовної заяви).

1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська обґрунтовані тим, що за підсумками робочої наради від 09.11.2007 на підставі рішень сесій Дніпропетровської міської ради від 14.11.2007 № 2/23 та від 28.11.2007 № 20/25 між Дніпропетровською міською радою та Міністерством оборони України досягнуто домовленості та передбачено виділення за рахунок міського бюджету на 2008 рік Міністерству оборони України вісімдесяти квартир (сорока двокімнатних та сорока трикімнатних) для безквартирних військовослужбовців та виділення Дніпропетровською міською радою Міністерству оборони України земельної ділянки площею 5,3 га у м. Дніпропетровську на вул. Данили Нечая. Водночас 30.01.2008 на виконання Указу Президента України від 24.10.2007 № 1005/2007 Прем`єр-міністр України прийняв розпорядження № 200-р "Про передачу майнового комплексу військового містечка НОМЕР_1 у м. Дніпропетровську", відповідно до якого прийнято пропозицію Дніпропетровської міської ради та Міністерства оборони України щодо передачі майнового комплексу військового містечка НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 у власність територіальної громади міста за умови неприйняття Дніпропетровською міською радою та районними у місті радами рішень, внаслідок виконання яких у подальшому може бути відчужено зазначений майновий комплекс.

1.3. За доводами Прокурора, відбулося часткове виконання договору з боку Міністерства оборони України, що підтверджується актом приймання-передачі від 18.06.2008, відповідно до якого Дніпропетровська міська рада прийняла в комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська від Міністерства оборони України майновий комплекс військового містечка НОМЕР_1, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Однак, як зазначав Прокурор, у подальшому Дніпропетровська міська рада ухилилася від виконання взятих на себе обов`язків та не передала Міністерству оборони України вісімдесят квартир i земельну ділянку площею 5,3 га. Таким чином, майновий комплекс військового містечка НОМЕР_1 не повернутий Міністерству оборони України, а Дніпропетровська міська рада не передала Міністерству оборони України визначену компенсацію.

1.4. У зв`язку з необхідністю використання військового містечка НОМЕР_1 з метою захисту інтересів держави Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська звертався до Дніпропетровської міської ради з листом від 08.08.2016 № 2959, в якому просив прийняти рішення про повернення майнового комплексу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1. Однак станом на 31.08.2016 Дніпропетровська міська рада жодної відповіді не надала.

1.5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 затверджено мирову угоду у справі № 904/7867/16, укладену між Міністерством оборони України, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпра та Дніпровською міською радою в редакції, яка узгоджена сторонами та наведена в резолютивній частині ухвали. Стягувачами визначено Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро, боржником - Дніпровську міську раду. Зазначено, що ухвала як виконавчий документ може бути пред`явлена до виконання 02.06.2020. Припинено провадження у справі № 904/7867/16.

1.6. Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що 31.05.2017 Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпра та Дніпровська міська рада подали до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди, в якій просили затвердити мирову угоду у справі № 904/7867/16 та припинити провадження у справі. Господарський суд першої інстанції, розглянувши умови мирової угоди, дійшов висновку про те, що мирова угода стосується лише прав і обов`язків сторін щодо предмета спору, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому таку мирову угоду слід затвердити.

2. Короткий зміст скарги на дії та постанову державного виконавця та судових рішень, ухвалених за результатами розгляду цієї скарги

2.1. У січні 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою, в якій просила:

- поновити строк на звернення до господарського суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 № НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 № НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16.

2.2. Скарга Дніпровської міської ради обґрунтована тим, що 12.12.2023 Дніпровська міська рада отримала постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапарової А. С. від 05.12.2023 № НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16.

2.3. Дніпровська міська рада вважала, що дії державного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 № НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16 є незаконними. На думку Дніпровської міської ради, наданий на виконання виконавчий документ (ухвала суду) не містить заходів примусового виконання, а тому державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та повинен був повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання відповідно до пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

2.4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 у справі № 904/7867/16, відмовлено у задоволенні скарги Дніпровської міської ради на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

2.5. Господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги Дніпровської міської ради, встановив, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017, якою затверджено мирову угоду у справі № 904/7867/16, є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас місцевий господарський суд зазначив, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017, якою затверджено мирову угоду у справі № 904/7867/16, відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" щодо форми та змісту виконавчого документа. Враховуючи відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, головний державний виконавець Сапарова А. С. 05.12.2023 прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2. За висновком місцевого господарського суду, право боржника не було порушено, оскільки дії головного державного виконавця Сапарової А. С. щодо прийняття постанови від 05.12.2023 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 вчинені відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця.

2.6. Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив, що на підставі звернення стягувача державний виконавець, керуючись вимогами статей 3, 4, 24-26 Закону України "Про виконавче провадження", прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" направив сторонам виконавчого провадження. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 №7 3489242.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 у справі № 904/7867/16, до Верховного Суду звернулася Дніпровська міська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 № НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 № НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Дніпровська міська рада зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального та матеріального права.

3.3. Скаржник із посиланням на приписи статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16 не містить заходів примусового виконання, а тому, на думку Дніпровської міської ради, державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження, а повинен був повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання відповідно до пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

3.4. Крім того, за доводами скаржника, строк на примусове виконання виконавчого документа не настав, однак господарські суди попередніх інстанцій із порушенням норм процесуального права цього не врахували. Зокрема, скаржник зазначає, що до вчинення необхідних дій Міністерством оборони України, Дніпровським квартирно-експлуатаційним відділом, підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпровська міська рада позбавлена можливості вживати заходи, спрямовані на прийняття земельної ділянки до комунальної власності та проведення державної реєстрації права власності на землю за Дніпровською міською територіальною громадою.

3.5. Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. За доводами Міністерства оборони України, на цей час майновий комплекс військового містечка НОМЕР_1 у м. Дніпрі Міністерству оборони України не повернутий, при цьому Дніпровська міська рада не передала Міністерству оборони України визначену компенсацію. Міністерство оборони України виконало свої зобов`язання та відмовилося від земельної ділянки, однак земельна ділянка за міською радою не зареєстрована, та подальше виконання в добровільному порядку не проводиться. У зв`язку із тривалим невиконанням мирової угоди з боку Дніпровської міської ради, Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дубліката виконавчого документа.

3.6. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вважає, що державний виконавець, керуючись вимогами статей 3, 4, 24- 26 Закону України "Про виконавче провадження" прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" направив сторонам виконавчого провадження. Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає про правомірність прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, який набрав чинності та підлягає виконанню.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у вересні 2016 року Прокурор звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з позовом, в якому просив відновити становище, яке існувало до порушення прав Міністерства оборони України та зобов`язати Дніпропетровську міську раду передати Міністерству оборони України у стані, не гіршому, ніж на момент отримання згідно з актом прийому-передачі від 18.06.2008, нерухоме майно колишнього майнового комплексу військового містечка НОМЕР_1 загальною вартістю 66 219 353,00 грн, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (перелік майна наведено в прохальній частині позовної заяви).

4.2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 затверджено мирову угоду у справі № 904/7867/16, укладену між Міністерством оборони України, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпра та Дніпровською міською радою, в редакції, яка узгоджена сторонами та наведена в резолютивній частині ухвали. Стягувачами визначено Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпра, боржником - Дніпровську міську раду. Зазначено, що ухвала як виконавчий документ може бути пред`явлена до виконання 02.06.2020.

Відповідно до змісту зазначеної ухвали господарського суду першої інстанції про затвердження мирової угоди сторони домовилися врегулювати господарський спір у справі № 904/7867/16 шляхом підписання та виконання угоди (пункт 1).

Сторона-3 (Дніпровська міська рада) зобов`язується придбати на вторинному ринку житла або іншим чином набути у власність та передати Стороні-1 (Міністерство оборони України) вісімдесят благоустроєних згідно з вимогами Житлового кодексу Української РСР квартир, що відповідають санітарним і технічним умовам (двадцять однокімнатних житловою площею не менше вісімнадцяти квадратних метрів кожна, сорок п`ять двокімнатних житловою площею не менше двадцять сім квадратних метрів кожна та п`ятнадцять трикімнатних житловою площею не менше тридцять шість квадратних метрів кожна), розташованих у будинках у м. Дніпрі, як компенсацію Міністерству оборони України за переданий майновий комплекс військового містечка НОМЕР_1 вартістю 66 219 353,00 грн, що будуть розподілені між військовослужбовцями Збройних Сил України, не менше половини з яких є учасниками АТО (пункт 4).

Сторона-3 (Дніпровська міська рада) здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність вісімдесят квартир та оформляє право власності на квартири або майнові права на них за Дніпровською міською радою, після чого за актом приймання-передачі передає Стороні-1 (Міністерство оборони України) для подальшого оформлення права власності на зазначені квартири за державою в особі Міністерства оборони України в такому порядку: 1) протягом трьох місяців з дня набрання чинності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16 - п`ять квартир; 2) з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра, розташовану на вул. Короленка, 24-А у м. Дніпрі, загальною площею 4,9411 га: протягом п`яти місяців - десять квартир; протягом семи місяців - п`ятнадцять квартир; протягом дев`яти місяців - двадцять п`ять квартир; протягом одинадцяти місяців - двадцять п`ять квартир (пункт 5).

Виконання умов пункту 5 угоди проводиться в такому порядку: Сторона-3 (Дніпровська міська рада) протягом трьох місяців з дня набрання чинності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16 здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність п`ять квартир (одну однокімнатну, дві двокімнатні, дві трикімнатні) та оформляє право власності на закуплені квартири за Дніпровською міською радою, після чого упродовж десяти робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні-2 (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) зазначені п`ять квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідності санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності на ці квартири за державою в особі Міністерства оборони України (пункт 6.1).

Сторона-2 (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) упродовж п`яти робочих днів з дня отримання документації, визначеної в пункті 6.1 угоди, у встановленому порядку інформує Сторону-1 (Міністерство оборони України) про виконання Стороною-3 (Дніпровська міська рада) вимог пункту 6.1 угоди (пункт 6.2)

За умов виконання Стороною-3 (Дніпровська міська рада) пункту 6.1 угоди Сторона-1 (Міністерство оборони України) згідно з вимогами частини 3 статті 142 Земельного кодексу України протягом двадцяти робочих днів надає до Дніпропетровської обласної державної адміністрації заяву на припинення права користування земельною ділянкою, що перебуває у державній власності відповідно до Державного акта на право постійного користування від 26.12.1969, зареєстрованого в державній книзі реєстрації землекористувань за № 86, що розташована за адресою: вул. Короленка, 24-А м. Дніпро (загальна площа 4,9411 га), та направляє її копію до Дніпровської міської ради; вчиняє інші необхідні дії в межах чинного законодавства України та наданої законом компетенції для кінцевого оформлення права власності на зазначену земельну ділянку за Дніпровською міською радою. У разі відмови при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної (их) ділянки (ок) уповноваженим органом у зв`язку із необхідністю надання письмової згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки за адресою: вул. Короленка, 24-А м. Дніпро (загальна площа 4,9411 га) на користь Дніпровської міської ради, засвідченої нотаріально, Сторона-1 (Міністерство оборони України) надає таку згоду відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про землеустрій" та статті 123 Земельного кодексу України. Дніпровська міська рада вчиняє всі необхідні дії в межах чинного законодавства України та наданої законом компетенції для кінцевого оформлення права власності на зазначену земельну ділянку за Дніпровською міською радою (пункт 6.3).

За умови виконання Стороною-1 (Міністерство оборони України) умов пункту 6.3 угоди Сторона-3 (Дніпровська міська рада) протягом п`яти місяців з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність десять квартир (дві однокімнатні, п`ять двокімнатних, три трикімнатні) та оформляє право власності на квартири за Дніпровською міською радою, після чого упродовж десяти робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні-2 (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) зазначені десять квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідності санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності на квартири за державою в особі Міністерства оборони України (пункт 6.4).

Сторона-3 (Дніпровська міська рада) протягом семи місяців з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність п`ятнадцять квартир (сім однокімнатних, п`ять двокімнатних, три трикімнатні) та оформляє право власності на квартири за Дніпровською міською радою, після чого упродовж десяти робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні-2 (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) зазначені п`ятнадцять квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідності санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності зазначені квартири за державою в особі Міністерства оборони України (пункт 6.5).

Сторона-3 (Дніпровська міська рада) протягом дев`яти місяців з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність двадцять п`ять квартир (сім однокімнатних, чотирнадцять двокімнатних, чотири трикімнатні) та оформляє право власності на квартири за Дніпровською міською радою, після чого упродовж десяти робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні-2 (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) ці двадцять п`ять квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідності санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності на зазначені квартири за державою в особі Міністерства оборони України (пункт 6.6).

Сторона-3 (Дніпровська міська рада) протягом одинадцяти місяців з дати реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпра здійснює закупівлю або іншим чином набуває у власність двадцять п`ять квартир (три однокімнатні, дев`ятнадцять двокімнатних, три трикімнатні) та оформляє право власності на квартири за Дніпровською міською радою, після чого упродовж десяти робочих днів за актом приймання-передачі передає Стороні-2 (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) ці двадцять п`ять квартир із зазначенням їх адреси знаходження, розташування на поверсі, їх площ, відповідності санітарно-технічним вимогам, ключі від вхідних дверей, а також оригінали правовстановлюючих документів для подальшого оформлення права власності на зазначені квартири за державою в особі Міністерства оборони України.

Сторони домовилися про те, що угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених угодою (пункт 9).

Сторони домовилися про те, що ухвала суду про затвердження угоди є виконавчим документом згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 12).

Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017, якою затверджено мирову угоду, припинено провадження у справі № 904/7867/16

4.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.06.2017 на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі № 904/7867/16 видано накази.

4.4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2023 поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі № 904/7867/16.

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Міністерство оборони України направило ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі № 904/7867/16 та заяву про відкриття виконавчого провадження на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 05.12.2023 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапарова А. С. прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 № 904/7867/16.

4.7. Дніпровська міська рада, вважаючи дії державного виконавця та постанову про відкриття виконавчого провадження незаконними, звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала господарського суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про відмову в задоволенні скарги Дніпровської міської ради на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

5.4. Колегія суддів зазначає, що одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладення мирової угоди встановлено Господарським процесуальним кодексом України. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 914/1789/19, від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20.

5.5. За змістом частин 1-4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16) умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов`язків сторін щодо предмета позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

5.6. Частиною 5 статті 121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 про затвердження мирової угоди у справі № 904/7867/16) передбачено, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення, незалежно від наявності виконавчого провадження. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

5.7. Статтею 193 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) визначено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

5.8. Аналіз наведених положень процесуального законодавства свідчить про те, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони припиняють наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

5.9. На відміну від звичайного договору мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 та постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 914/1789/19, від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20.

5.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 затверджено мирову угоду у справі № 904/7867/16, укладену між Міністерством оборони України, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпра та Дніпровською міською радою, в редакції, яка узгоджена сторонами та наведена в резолютивній частині ухвали; провадження у справі № 904/7867/16 припинено.

5.11. Колегія суддів зазначає, що мирова угода підпадає під ознаки зобов`язання у цивільно-правовому розумінні з усіма наслідками, що з цього випливають. Наступне затвердження мирової угоди судом не змінило правового характеру цієї угоди, оскільки зазначені процесуальні дії суду були лише однією з форм завершення розгляду справи судом і жодним чином не позначалися на правовій природі укладеної сторонами мирової угоди. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 914/1789/19, від 05.08.2021 у справі № 911/1070/20, від 17.04.2018 у справі № 917/672/17.

5.12. У разі ухилення однією зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 925/555/21, від 22.03.2023 у справі № 916/1932/20, від 05.08.2021 у справі № 911/1070/20.

5.13. Отже, у разі невиконання зобов`язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

5.14. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Міністерство оборони України направило ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі № 904/7867/16 та заяву про відкриття виконавчого провадження на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

5.15. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 05.12.2023 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапарова А. С. прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 № 904/7867/16.

5.16. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду скарги Дніпровської міської ради) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

5.17. Частиною 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду скарги Дніпровської міської ради) визначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

5.18. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Дніпровська міська рада, користуючись правом, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України, у січні 2024 року звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою, в якій, зокрема, просила:

5.19. Господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги Дніпровської міської ради на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та відсутність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 №7 3489242.

5.20. Верховний Суд погоджується із правильними висновками господарських судів попередніх інстанцій та зазначає таке.

5.21. Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини 1 статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься в пункті 7 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Положеннями статті 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

5.23. Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

5.24. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023).

5.25. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

5.26. Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

5.27. За змістом статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

5.28. У статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" наведено вимоги до виконавчого документа та передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

5.29. Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні "Горнсбі проти Греції", відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним із аспектів якого є право на доступ до суду, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було би ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло би породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Таким чином, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20.

5.30. У справі "Глоба проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

5.31. Таким чином, встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це би нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.06.2024 у справі № 910/8633/21, від 23.08.2023 у справі № 31/131, від 15.11.2023 у справі № 909/730/20, від 09.08.2023 у справі № 914/1789/19.

5.32. При цьому Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України "Про виконавче провадження", чи надано усі документи, відтак, якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 914/1789/19, від 08.07.2022 у справі № 908/309/21, від 31.05.2023 у справі № 910/6104/21.

5.33. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи скаргу Дніпровської міської ради, встановили, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017, якою затверджено мирову угоду у справі № 904/7867/16, є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

5.34. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017, якою затверджено мирову угоду у справі № 904/7867/16, відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" щодо форми та змісту виконавчого документа.

5.35. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що дії головного державного виконавця Сапарової А. С. щодо прийняття постанови від 05.12.2023 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 вчинені відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця.

5.36. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій, установивши відсутність законодавчо встановлених підстав для повернення виконавчого документа, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні скарги Дніпровської міської ради на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та відсутність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2023 № 7 3489242.

5.37. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, а скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

5.38. Водночас, скаржник зазначає, що строк на примусове виконання виконавчого документа не настав, а господарські суди попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права цього не врахували. Зокрема, скаржник зазначає, що до вчинення Міністерством оборони України, Дніпровським квартирно-експлуатаційним відділом, підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації необхідних дій Дніпровська міська рада позбавлена можливості вживати заходи, спрямовані на прийняття земельної ділянки до комунальної власності та проведення державної реєстрації права власності на землю за Дніпровською міською територіальною громадою.

5.39. Колегія суддів, перевіривши такі доводи скаржника, визнає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовуються змістом оскаржуваної постанови. Зокрема, апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив, що сторони самостійно мають відповідати за своїми зобов`язаннями, передбаченими умовами мирової угоди. При цьому апеляційний господарський суд не взяв до уваги доводи Дніпровської міської ради про те, що не з її вини не виконано умови мирової угоди, оскільки умови мирової угоди узгоджувалися сторонами, які її підписали, а тому розуміли порядок її виконання. Крім того, суд правильно врахував, що зміст мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі № 904/7867/16 і набрала законної сили, не є предметом оскарження в цьому провадженні.

5.40. Таким чином, наведені доводи скаржника не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та не можуть слугувати підставою для скасування судових рішень.

5.41. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні скарги Дніпровської міської ради.

5.42. На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що за результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом першої та апеляційної інстанцій, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються, Верховний Суд не встановив.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

6.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 у справі № 904/7867/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак