ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/949/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Болдін В.В. (адвокат), Дудченко В.В. (адвокат),
Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" - Богдан С.В. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2021 (суддя Ніколенко М.О.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 (колегія суддів: Іванов О.Г., Антонік С.Г., Дармін М.О.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз")
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ "Дніпрогаз")
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 383 133,15 грн, пені у розмірі 415 470,41 грн, 3% річних у розмірі 136 581,97 грн та інфляційної складової у розмірі 129 655,94 грн.
СУТЬ СПОРУ
1. АТ "Укртрансгаз" звернулося з позовом до АТ "Дніпрогаз" про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій за порушення зобов`язання за договором на транспортування природного газу магістральними газопроводами щодо оплати наданих послуг.
2. Суд першої інстанції у задоволені позову відмовив з посиланням на сплив позовної давності. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. АТ "Укртрансгаз" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій.
3. У цій справі Верховний Суд вирішував питання про те, чи є договір на транспортування природного газу магістральними газопроводами договором перевезення і чи застосовується до нього позовна давність у 6 місяців, встановлена ч.5 ст.315 Господарського кодексу України (далі - ГК).
4. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. 28.09.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої відповідно до п.1.2. статуту є АТ "Укртрансгаз", (за договором - газотранспортне підприємство) та АТ "Дніпрогаз" (за договором - замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними газопроводами №1109011133/П05 (далі - Договір), відповідно до умов якого:
- договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011; Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за договором; договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.11.1 в редакції додаткової угоди від 17.01.2013 №3);
- газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору (п.1.1);
- у п.1.2 договору (з урахуванням додаткових угод) сторони визначили річний плановий обсяг транспортування природного газу, у тому числі по місяцях, згідно графіку, передбаченого договором;
- оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 дні до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу; замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць; остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.5.5);
- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3).
6. З січня 2018 року по квітень 2019 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника на загальну суму 12 114 760,14 грн (відповідно до актів приймання-передачі послуг, що підписані представником відповідача та скріплені печаткою АТ "Дніпрогаз" без зауважень та заперечень; у кожному акті сторони вказали, що послуги надаються саме на виконання Договору).
7. Відповідач не оплатив спожиті послуги у встановлені строки; всього відповідач сплатив позивачу вартість отриманих послуг у розмірі 9 731 626,99 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача.
Короткий зміст позовних вимог
8. 09.02.2021 АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ "Дніпрогаз" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 383 133,15 грн, пені у розмірі 415470,41 грн, 3% річних у розмірі 136 581,97 грн та інфляційної складової у розмірі 129 655,94 грн.
9. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати вартості наданих послуг за Договором.
10. Відповідач, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19, подав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 15.06.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021, у задоволені позову відмовив.
12. Рішення судів попередніх інстанцій мотивоване таким:
- у АТ "Дніпрогаз" утворилась заборгованість перед АТ "Укртрансгаз" зі сплати суми основного боргу у розмірі 2 383 133,15 грн, а отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 383 133,15 грн є обґрунтованими;
- розрахунок пені, інфляційної складової та 3% річних є частково необґрунтованим;
- позивач звернувся до суду з позовом 09.02.2021, тобто поза межами позовної давності, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 383 133,15 грн необхідно відмовити через пропуск позивачем позовної давності; до спірних правовідносин має бути застосована спеціальна позовна давність, встановлена ч.5 ст.315 ГК (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
13. 23.09.2021 АТ "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
14. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами не може ототожнюватись з договором перевезення вантажу, оскільки такі правовідносини мають різну природу (договір транспортування природного газу за своєю природою є договором про надання послуг відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Тому положення ст.315 ГК щодо застосування позовної давності у шість місяців не можуть застосовуватись до пред`явлення позову, що випливає з договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
15. АТ "Укртрансгаз" як на підставу касаційного оскарження посилається на п.2 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, ч.3 ст.267, ст.909 ЦК , статей 262, 306, 307, 308, ч.5 ст.315 ГК, та порушили норми матеріального права, а саме - статті 2 3 5 7 11 13 227 236 238 282 ГПК; при цьому скаржник зазначає, що є необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, щодо застосування:
- статей 306, 307, ч.5 ст.315 ГК по відношенню до Договору на транспортування природного газу магістральними газопроводами від 28.09.2011 №1109011133/П05;
- норм Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП або Регулятор) від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС).
16. 22.11.2021 до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Дніпрогаз", в якому той просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
17. Відзив мотивований таким:
- рішення судів першої та апеляційної інстанцій є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин;
- відсутня необхідність відступати від висновку Верховного Суду щодо застосування статей 306, 307, ч.5 ст.315 ГК до правовідносин з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19, застосованого судами попередніх інстанцій;
- доводи касаційної скарги в частині того, що застосування поняття "перевезення вантажу" є неправильним по відношенню до умов укладеного договору на транспортування природного газу, а також в часині того, що природний газ є товарною продукцією і не є продукцією виробничо-технічного призначення, не спростовують висновки Верховного Суду та висновки науковців в наукових дослідженнях, та не є вагомими підставами для відступу касаційним судом від своєї попередньої позиції;
- розуміння правової природи договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також визначення цієї діяльності як перевезення вантажів, полягає у системному аналізі та застосуванні норм права (зокрема, статей 306, 307, ч.5. ст.315 ГК) та є усталеним у судовій практиці.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
18. Верховний Суд ухвалою від 25.10.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз", розгляд касаційної скарги призначив на 08.12.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо позовної давності
19. У касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 306, 307, ч.5. ст.315 ГК в частині ототожнення договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами та договору перевезення, оскільки такі договори мають різну природу (договір транспортування природного газу за своєю природою є договором про надання послуг відповідно до ст.901 ЦК. Тому положення ст.315 ГК щодо застосування позовної давності у шість місяців не можуть застосовуватись до пред`явлення позову, що випливає з договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
20. Станом на момент виникнення спірних правовідносин відносини з транспортування природного газу регулювались законом "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС.
21. Відповідно до ч.1 ст.32 Закону "Про ринок природного газу" (тут і далі - в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних відносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
22. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу (абз.2 ч.1 ст.32 Закону "Про ринок природного газу".
23. З наведеного вбачається, що Закон "Про ринок природного газу" передбачає необхідність врахування оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу крім положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, також і умов договору, на підставі якого такі послуги надавались.
24. Станом на момент виникнення спірних правовідносин діяв Кодекс ГТС, який визначав договір транспортування природного газу як такий, за яким оператор ГТС надає замовнику комплекс послуг (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування, п.5 гл.1 розд. I Кодексу ГТС), що зумовлене особливостями функціонування ринку природного газу після набрання чинності Законом "Про ринок природного газу".
25. Однак Верховний Суд враховує, що, як встановили суди попередніх інстанцій, відносини у цій справі виникли саме на підставі договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, укладеного у 2011 році.
26. Тому Верховний Суд виходить з того, що договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами, як особливий вид договору відповідно до п.15 ч.3 ст.4 Закону "Про засади функціонування ринку природного газу" (який був чинним станом на момент укладення договору) визначав транспортування природного газу як послугу, відповідно до якої виконавець зобов`язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов`язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування (ч.1 ст.13 зазначеного Закону).
27. Договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами застосовувався з урахуванням норм Кодексу ГТС, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з чим виконання його положень без надання зазначених вище послуг є фактично неможливим. Однак такі послуги не є самостійним предметом зазначеного договору, необхідність їх надання обумовлена особливостями функціонування ринку природного газу, а самі послуги розподілу потужності та балансування є допоміжними та такими, що створюють умови безпечного переміщення природного газу відповідними газопроводами, можливість контролю оператором ГТС виконання сторонами договору покладених на них обов`язків тощо.
28. Магістральний газопровід (або сукупність таких газопроводів), якими здійснюється транспортування природного газу, належить до системи трубопровідного транспорту України.
29. Так, газопроводом є споруда зі щільно з`єднаних між собою труб, призначена для переміщування газу (розд. ІІ Правил безпечної експлуатації магістральних газопроводів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.01.2010 №11).
30. Абзацом 12 ч.1 ст.1 Закону "Про нафту і газ" передбачено, що магістральний трубопровідний транспорт нафти і газу - технологічний комплекс - окремий трубопровід (або сукупність трубопроводів) та пов`язані з ним єдиним технологічним процесом об`єкти, за допомогою яких здійснюється постачання нафти і газу споживачам, включаючи транзитне постачання через територію України.
31. Відповідно до ст.2 Закону "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровідний транспорт належить до системи трубопровідного транспорту України.
32. З наведеного вбачається, що транспортування природного газу відповідно до договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється з використанням газопроводу, який, у свою чергу, належить до системи трубопровідного транспорту України.
33. Частина 1 ст.306 ГК прямо передбачає, що транспортування продукції трубопроводами є перевезенням вантажів.
34. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту (ч.2 ст.З06 ГК).
35. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст.306 ГК).
36. Відповідно до ч.5 ст.307 ГК умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.
37. Відповідно до вказаного Верховний Суд не погоджується з аргументами скаржника про ототожнення договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами та договору про надання послуг в розумінні ст.901 ЦК.
38. Відповідно до ч.5 ст.315 ГК для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
39. Подібна до викладеної вище позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19.
40. На підставі наведеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення позовної давності в шість місяців для договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Щодо відступу від висновків Верховного Суду
41. У касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" зазначав про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19.
42. Порядок відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передбачений ч.2 ст.302 ГПК, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
43. Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду можуть шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
44. Зміст ч.4 ст.302 ГПК вказує на те, що має існувати необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права, така необхідність виникає з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі 903/451/20).
45. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційного Суду України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо.
46. ЄСПЛ у п.35 рішення у справі "Коссі проти Сполученого Королівства" (заява №10843/84) зазначив, що хоч він формально не зв`язаний своїми попередніми рішеннями, відступ від них може бути, наприклад, виправданий з метою забезпечення того, що тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) відображає соціальні зміни та відповідає умовам сьогодення.
47. Також у п.70 рішення у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (заява №27238/95) ЄСПЛ наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
48. Отже, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду необхідно мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі 903/451/20).
49. Як вже зазначалось, Верховний Суд у постановах від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19 зробив висновок щодо застосування спеціальної позовної давності відповідно до ч.5 ст.315 ГК у шість місяців стосовно договорів транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
50. Договори транспортування магістральними трубопроводами в редакції, практично аналогічній до тієї, в якій діяв Договір, укладались ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якої відповідно до п.1.2. статуту підприємства є АТ "Укртрансгаз") принаймні з 2011 року. Така редакція договорів транспортування природного газу діяла як єдина можлива до 2015 року - до набрання чинності Законом "Про ринок природного газу".
51. У зв`язку з цим починаючи принаймні з 2012 року формувалась стала судова практика щодо застосування спеціальної позовної давності у шість місяців до вимог про стягнення заборгованості за договорами транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Зазначене було покладене в основу висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19, які, у свою чергу, були покладені в основу численних судових рішень.
52. Відступ від висновків Верховного Суду, викладених у вказаних постановах, матиме наслідком подальшу зміну підходу до визначення позовної давності стосовно такого типу договорів, однак не матиме ретроспективної дії щодо численних справ, які вже були вирішені з урахуванням такого підходу. Це поставить під сумнів стабільність правового регулювання відносин щодо стягнення заборгованості за договорами транспортування природного газу магістральними трубопроводами (як складової принципу правової визначеності).
53. Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки (п.3.1 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010).
54. Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії", заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії", заява№ 76943/11).
55. У зв`язку з цим верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
56. Відповідно до частин 1 та 2 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
57. Згідно з ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати
58. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі №904/949/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі №904/949/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко