ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/9691/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Студенець В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алонза»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Верхогляд Т.А., судді - Вечірко І.О., Парусніков Ю.Б.)
від 25.05.2022
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алонза»
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алонза»
до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
про визнання недійсними окремих пунктів договору,
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1.1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алонза» (надалі - ТОВ «Алонза», позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним п. 7.2 Договору оренди від 28.04.2020, укладеного між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ «КБ «Приватбанк», відповідач) з ТОВ «Алонза» такого змісту: «Орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення об`єкту оренди, якщо орендар не вніс орендну плату за користування об`єктом оренди у строк, передбачений п.5.1 цього Договору. У разі відмови орендодавця від договору оренди із зазначених вище підстав, орендодавець надсилає орендарю письмовий лист про відмову від договору. Письмовий лист орендодавця про відмову від договору з вказаних вище підстав вважається врученим, а договір відповідно припиненим (розірваним), через 10 (десять) календарних днів після направлення його поштовою кореспонденцією у вигляді цінного листа з внутрішнім описом, доказом відправлення якого є розрахунковий документ та внутрішній опис за адресою місцезнаходження орендаря, а саме: 49126, м. Дніпро, проспект Праці, будинок 2Т та за фактичним місцезнаходженням Об`єкту оренди». Також просив визнати недійсним п. 7.4 Договору оренди від 28.04.2020, укладеного між АТ «КБ «Приватбанк» з ТОВ «Алонза» в частині: «Дія цього договору припиняється у разі: з ініціативи орендодавця або орендаря в односторонньому порядку. При цьому сторона - ініціатор розірвання договору направляє іншій стороні письмове повідомлення в строк не менше ніж за місяць до дати розірвання договору. Договір вважається розірваним у дату, що зазначена у повідомленні».
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що пункти 7.2 та 7.4 Договору в частині припинення з ініціативи Орендодавця або в односторонньому порядку суперечать вимогам статті 188 ГК України, а також статтям 782 та 783 ЦК України.
1.3. У грудні 2021 року ТОВ «Алонза» також подало заяву про забезпечення позову, в якій просило:
- заборонити АТ «КБ «Приватбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ , вул. Грушевського, Ід ) та будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням AT «КБ «Приватбанк», вчиняти будь-які дії щодо обмеження чи унеможливлення користування позивачем - ТОВ «Алонза» (ідентифікаційний код юридичної особи 39054671, місцезнаходження юридичної особи: 49126, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Праці, будинок 2Т) частиною цілісного майнового комплексу торговельно-розважального центру «Приозерний», що знаходиться за адресою: Україна, м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 1, а саме: літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5, загальною площею 27 739,21 кв.м (двадцять сім тисяч сімсот тридцять дев`ять цілих 21 сотих квадратних метри); а також в`їздами у паркінг літ. а1, а2; сходами літ. А4, ґанком літ. А6, а7, а8, а10; ґанком з козирком літ. А9; входом на 1 поверх літ. А11-1; навісом літ. Б, у тому числі, але не виключно, шляхом обмеження доступу до вказаного приміщення, обмеження можливості у використанні комунікацій (електропостачання, водопостачання, водовідведення) наявних у вказаному приміщенні;
- заборонити АТ «КБ «Приватбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок ІД), а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ «КБ «Приватбанк», вчиняти будь-які дії, спрямовані на одностороннє припинення (розірвання, відмову) договору оренди від 28.04.2020 року, укладеного між АТ «КБ «Приватбанк» з ТОВ «Алонза» щодо оренди частини цілісного майнового комплексу торговельно-розважального центру «Приозерний», що знаходиться за адресою: Україна, м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 1, а саме: літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5, загальною площею 27 739,21 кв.м (двадцять сім тисяч сімсот тридцять дев`ять цілих 21 сотих квадратних метри); а також в`їздами у паркінг літ. а1, а2; сходами літ. А4, ґанками літ. А6, а7, а8, а10; ґанком з козирком літ. А9; входом на 1 поверх літ. А11-1; навісом літ. Б;
- заборонити АТ «КБ «Приватбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ , вул. Грушевського, Ід ) та будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ «КБ «Приватбанк» передавати в оренду будь - яким третім особам частину цілісного майнового комплексу торговельно-розважального центру «Приозерний», що знаходиться за адресою: Україна, м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 1, а саме: літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5, загальною площею 27 739,21 кв.м (двадцять сім тисяч сімсот тридцять дев`ять цілих 21 сотих квадратних метри); а також в`їзди у паркінг літ. а1, а2; сходи літ. А4, ґанки літ. А6, а7, а8, а10; ґанок з козирком літ. А9; вхід на 1 поверх літ. А11-1; навіс літ. Б.
1.4. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «Алонза» стверджує, що АТ «КБ «Приватбанк» має наміри розірвати Договір в односторонньому порядку на підставі оскаржуваних у цій справі пунктів 7.2 та 7.4 Договору (припинення договору з ініціативи орендаря або орендодавця в односторонньому порядку), що в подальшому істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки матиме наслідком дострокове розірвання й договорів суборенди, які були укладені безпосередньо ТОВ «Алонза».
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2021 заяву ТОВ «Алонза» про забезпечення позову задоволено.
2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що:
- запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та цілком співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки наявний прямий зв`язок між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору;
- вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав сторін на час вирішення спору в суді, та у разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду, тоді як невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову;
- запропоновані позивачем заходи не позбавляють відповідача права власності на його майно, але попереджають відповідні дії;
- заборона вчиняти певні дії не призведе до погіршення фінансового стану відповідача та не спричинить припинення господарської діяльності, але виключно обмежить право розпорядження майном.
2.3. 25.05.2022 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою ухвалу місцевого господарського суду скасував та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив повністю.
2.4. Постанова суду мотивована тим, що заява про забезпечення позову необґрунтована, причини для забезпечення позову, на які посилається позивач, є надуманими та не підтвердженими належними доказами. Ухвалою про вжиття заходів до забезпечення позову ТОВ «Алонза» до АТ «КБ «Приватбанк» про визнання недійсними окремих пунктів договору, суд першої інстанції фактично сприяє позивачу в ухиленні від належного виконання укладеного договору оренди та збільшенню заборгованості по орендним платежам. Висновок суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду є помилковим, а реальних доказів такої загрози до суду не надано.
2.5. Суд апеляційної інстанції також вказав, що вжиті заходи неспівмірні з обсягом позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
3.1. 31.05.2022 ТОВ «Алонза» звернулося з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
3.2. В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 13 15 79 136 137 210 236 Господарського процесуального кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України, оскільки суд не надав належної оцінки обставинам та доводам позивача, порушив принцип змагальності сторін і не сприяв позивачу в реалізації його права на подання доказів та доведення обставин, які мають значення для справи.
3.3. ТОВ «Алонза» стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував пояснення відповідача щодо наявності у нього наміру достроково розірвати договір оренди в односторонньому порядку.
3.4. Також позивач вказав, що вжиті заходи забезпечення позову не створюють додаткових перешкод у користуванні майном, а лише направлені на справедливий захист прав та інтересів позивача, з урахуванням дотримання балансу інтересів АТ «КБ «Приватбанк».
3.5. У відзиві на касаційну скаргу АТ «КБ «Приватбанк» просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, з огляду на те, що вжиті судом першої інстанції заходи виходять за межі предмета позову. Крім того, такі заходи сприяють позивачу в ухиленні від належного виконання укладеного договору оренди та збільшенню заборгованості по орендним платежам. Також скаржником не наведено жодних підстав та обґрунтувань незаконності висновків суду апеляційної інстанції щодо заборони вчинення дій обмеження чи унеможливлення користування позивачем нерухомим майном та заборони передання в оренду третім особам.
3.6. 08.07.2022 від ТОВ «Алонза» надійшло клопотання, в якому позивач просив здійснити розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за участю представників сторін.
3.7. Верховний Суд розглянувши вказане клопотання не вбачає підстав для його задоволення, оскільки позивач не обґрунтував доцільності розгляду цієї справи в судовому засіданні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
4.1. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, проаналізувавши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарським судом апеляційної інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання норм процесуального права вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
4.2. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
4.3. З огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
4.4. За приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
4.5. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України щодо дотримання справедливості, викладеною у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
4.6. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18).
4.7. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
4.8. Предметом позову у цій справі є немайнова позовна вимога про визнання недійсними окремих пунктів договору щодо припинення договору з ініціативи орендаря або орендодавця в односторонньому порядку.
4.9. Ухвалою суду першої інстанції було заборонено відповідачу та будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням AT «КБ «Приватбанк», вчиняти будь-які дії щодо обмеження чи унеможливлення користування позивачем - ТОВ «Алонза» частиною цілісного майнового комплексу торговельно-розважального центру «Приозерний», щодо передачі в оренду будь - яким третім особам частину цілісного майнового комплексу, а також вчиняти дії, спрямовані на одностороннє припинення (розірвання, відмову) Договору оренди від 28.04.2020.
4.10. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимоги, які вказані в заяві про забезпечення позову є превентивними заходами, застосування яких не призведе до ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
4.11. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вжиті заходи зазначив, що вчинені дії суду щодо забезпечення позову є не співмірними з обсягом позовних вимог та не становлять реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
4.12. Також суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач має заборгованість по договору оренди та визнає її, а тому вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення є прямим порушенням передбаченого законом права орендодавця на відмову від договору або його розірвання з інших підстав, ніж передбачені оспорюваними позивачем п.п. 7.2, 7.4 договору.
4.13. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що причини для забезпечення позову, на які посилається позивач, є надуманими та не підтвердженими належними доказами, а вжиті судом першої інстанції заходи фактично сприяють позивачу в ухиленні від належного виконання укладеного договору оренди та збільшенню заборгованості по орендним платежам.
4.14. З огляду на викладене вище, суд касаційної інстанції зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у цьому спорі відповідає процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини.
4.15. Доводи позивача про необхідність врахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 904/3212/18 щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки у справі № 904/3212/18 суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву, виходили з того, що у відповідача був намір розірвати договір оренди та зобов`язати позивача звільнити приміщення, в той час, як у справі, що переглядається, судом встановлено відсутність доказів на вчинення дій щодо одностороннього припинення договору.
4.16. Крім того, у справі № 904/3212/18 був інший предмет позову (визнання протиправними дій, визнання недійсним правочину, визнання недійсними п.7.3, п.7.5 договору оренди приміщення від 31.01.2018), а також інші обставини, з якими позивач пов`язував необхідність розірвання договору, зокрема, у справі № 904/3212/18 AT «КБ «Приватбанк» повідомив про наміри розірвати договір оренди, у зв`язку з закінченням строку на його укладення, а не у зв`язку з наявністю заборгованості.
4.17. Враховуючи, що право на відмову від договору найму у зв`язку з невнесенням плати за користування річчю регулюється статтею 782 ЦК України, крім того, враховуючи, що суд першої інстанції не дослідив та не встановив цих обставин, а також зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції перевірив, дослідив та вказав про недоведеність обставин щодо наміру відповідача розірвати договір оренди, зобов`язати позивача звільнити приміщення та в подальшому використовувати надані в оренду площі для власних потреб, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 904/3212/18.
4.18. Доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки обставинам та доводам позивача, порушив принцип змагальності сторін і не сприяв позивачу в реалізації його права на подання доказів та доведення обставин, які мають значення для справи, Верховним Судом відхиляються, оскільки суд касаційної інстанції, згідно з вимогами частини другої статті 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.19. Заперечення ТОВ «Алонза», що суд апеляційної інстанції не врахував пояснення відповідача щодо наявності у нього наміру достроково розірвати договір оренди в односторонньому порядку є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції оцінивши всі надані докази зробив висновок, що вони не підтверджують дійсного наміру відповідача дострокового розірвання договору.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
5.2. Відповідно до частини першої статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм процесуального права.
6. Розподіл судових витрат
6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алонза» залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2022 у справі № 904/9691/21- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
В. Студенець