№ 905/1347/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1347/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представників учасників справи

позивача - не з`явилися,

відповідача - Герасименко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноє"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020

(головуючий суддя Попков Д.О., судді Стойка О.В., Барбашова С.В.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 30.03.2020

(головуючий суддя Харакоз К.С., судді Величко Н.В., Чернова О.В.)

у справі №905/1347/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноє"

в інтересах якого діє ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про відшкодування вартості завданих збитків в сумі 106 158 331,90 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Южноє" (далі - ТОВ "Южноє", позивач) від імені якого діяла ОСОБА_2 , звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) з вимогами про стягнення завданих збитків (упущеної вигоди) у сумі 106 158 331,90 грн, які виникли внаслідок дострокового розірвання відповідачем як генеральним директором ТОВ "Южноє" договорів оренди земельних ділянок загальною площею 3010,0007 га, які повинні були бути в оренді позивача ще до 2022 року. У результаті розірвання таких договорів оренди з лютого 2018 року по травень 2018 року кількість орендованих позивачем земельних ділянок на території Керменчицької сільської ради Великоновосілківського району Донецької області зменшилась з 6589,0487 га до 3579,0480 га.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. Відповідно до п.п.4.4, 4.5 Статуту ТОВ "Южноє" учасниками товариства є фізичні особи: ОСОБА_2 , яка володіє часткою в статутному капіталі в розмірі 8260,00 грн, що складає 70% статутного капіталу товариства, та ОСОБА_1 , який володіє часткою в статутному капіталі в розмірі 3540,00 грн, що складає 30%.

2.2. Виконавчим органом ТОВ "Южноє" є генеральний директор (п.11.2 статуту).

За змістом п.11.2 статуту ТОВ "Южноє" основним завданням генерального директора як виконавчого органу є вироблення політики з метою збільшення прибутковості та конкурентоздатності товариства, забезпечення його стійкого фінансово-економічного стану, захист прав учасників, забезпечення ефективності їх інвестицій, а також реалізація інших статутних цілей. Генеральний директор несе повну відповідальність за результати діяльності Товариства, за виконання покладених на Товариство завдань, головних задач і функцій, та прийняті ним рішення.

Генеральний директор керує та управляє поточною діяльністю Товариства, здійснює безпосереднє керівництво Товариством, вирішує всі поточні питання Товариства, крім тих, що належать до компетенції зборів.

Відповідач був генеральним директором ТОВ "Южноє" з 01.08.2015 по 23.05.2018.

2.3. За висновком апеляційного господарського суду, загальна кількість встановлених та підтверджених матеріалами справи земельних ділянок, що перебували у користуванні ТОВ "Южноє", становить 195 земельних ділянок, загальною площею 2403,6215 га.

З додаткових угод про розірвання договорів оренди землі, що містяться в матеріалах справи, неможливо встановити площу земельних ділянок:

- КН1421284000:01:001:0160,

- КН1421284000:01:002:0257,

- КН1421284000:01:002:0164,

- КН1421284000:01:002:0590,

- КН1421284000:01:002:0177,

- КН1421284000:01:002:0229,

- КН1421284000:01:001:0092,

- КН1421284000:01:002:0276,

- КН1421284000:01:001:0556,

- КН1421284000:01:001:0155,

- КН1421284000:01:002:0261,

оскільки таку інформацію означені угоди не містять, як і не містять доданих до них актів повернення земельних ділянок, тоді як витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права та їх обтяжень щодо цих земельних ділянок суду не надано.

2.4. До матеріалів справи доданий підписаний головним бухгалтером ТОВ "Южноє" реєстр паїв щодо яких було розірвано договори оренди ТОВ "Южноє" з 2015 по 2018 роки кількістю 242 земельних ділянок загальною площею 3010,0007 га, з яких у 2018 році було розірвано договори оренди щодо 236 земельних ділянок, площа яких за арифметичним підрахунком суду апеляційної інстанції складає - 2911,4266 га. Крім того, матеріали справи містять наданий позивачем баланс ТОВ "Южноє" станом на 31.12.2018, звіт про фінансові результати за 2014 рік, звіт про фінансові результати за 2015 рік, звіт про фінансові результати за 2016 рік, звіт про фінансові результати за 2017 рік, звіт про фінансові результати за 2018 рік, звіт про рух грошових коштів за 2018 рік, звіт про власний капітал за 2018 рік, примітки до річної фінансової звітності за 2018 рік, а також бухгалтерську довідку №0355 від 27.11.2019 щодо складання і подання фінансової звітності за 2019 рік.

2.5. На виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 Великоновосілківська районна державна адміністрація Донецької області надала відповідь №2881/01-29 від 03.10.2019 з копіями додаткових угод до договорів оренди землі про розірвання договорів оренди землі за згодою сторін, укладених між фізичними особами та ТОВ "Южноє" щодо 79 земельних ділянок (у тому числі акти повернення земельних ділянок до них). Проаналізувавши надані Великоновосілівською районною державною адміністрацією Донецької області додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі, суди зазначили про вибуття з права користування ТОВ "Южноє" земельних ділянок загальною площею 885,044 га. Між тим, враховуючи відсутність актів повернення щодо деяких земельних ділянок, факт вибуття з оренди ТОВ "Южноє" земельних ділянок загальною площею 885,044 га достеменно встановити не вдалося.

2.6. На підтвердження укладення нових договорів оренди землі між фізичними особами, що раніше були орендодавцями позивача, та Фермерським господарством "Подсолнух", керівником та засновком якого є ОСОБА_1 , позивач надав інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру станом на квітень-травень 2019 року, з якої суди встановили укладення договорів оренди земельних ділянок на загальну площу 186,4086 га.

3. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.03.2020 відмовлено ТОВ "Южноє" у задоволенні позову повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.2. За результатами розгляду справи суди дійшли висновку, що позивач не довів належними засобами доказування факт вини відповідача в розірванні договорів оренди земельних ділянок. Недоведеним є розмір заявленої позивачем шкоди (106 158 331,90 грн), а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та неотриманням прибутку позивачем.

3.3. Суди відхилили надані сторонами спору висновки Державного підприємства "Інформаційні судові системи" відокремленого структурного підрозділу "Центр судової експертизи та експертних досліджень" №002-АНО/19 від 18.03.2019 та Київського регіонального центру Національної академії правових наук України №в03/2019 від 16.09.2019 як такі, що не відповідають вимогам ст.108 Господарського процесуального кодексу України та фактично відображають протилежні правові позиції сторін, яким (позиціям) суд має надати оцінку під час розгляду справи.

3.4. За висновками судів, достроково розриваючи договори оренди, відповідач як генеральний директор товариства діяв в межах передбачених статутом повноважень, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 та від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

В силу ст.ст. 202 203 204 ЦК України розірвання договорів є двостороннім правочинами, до яких застосовується встановлена та неспростована в межах цієї справи в порядку ст.215 ЦК України презумпція правомірності договору. Рішення у справі №220/1588/18, яким визнано недійсною лише одну додаткову угоду до договору оренди землі та новий договір оренди землі, не може бути підставою для встановлення недійсності усіх інших додаткових угод про розірвання договорів в межах цієї справи, що розглядається. Водночас, матеріали справи унеможливлюють виокремлення з позиції позивача доказів відносно всіх елементів складу цивільного правопорушення з прив`язкою до такої земельної ділянки.

3.5. За висновком судів, безпідставним є обґрунтування позивача щодо неправомірності дій відповідача з посиланням на приписи ст.92 ЦК України, оскільки орендовані ТОВ "Южноє" у фізичних осіб земельні ділянки, не є майном позивача, яким він може розпоряджатися на власний розсуд. Доказів примушення чи впливу відповідача на волевиявлення орендодавців (фізичних осіб - власників земельних ділянок), які розірвали договори оренди з позивачем (у остаточно невизначеній кількості), матеріали справи не містять, так само, як і доказів ініціації такого розірвання угод саме відповідачем.

У зазначеному аспекті суди взяли до уваги наданий відповідачем відеозапис "Збори пайщиків ТОВ "Южноє" 12 квітня 2018", а також заяви свідків, з аналізу яких встановили обізнаність ОСОБА_3 (повноважного представника засновниці ТОВ "Южноє" ОСОБА_2) та керівника ТОВ "Южноє" ОСОБА_4 щодо намірів ОСОБА_1 створити в майбутньому сільськогосподарське підприємство та поділу між ним та ТОВ «Южноє» орендованих позивачем земельних ділянок. Заперечень зі сторони ОСОБА_3 (повноважного представника засновниці ТОВ "Южноє" ОСОБА_2) не було. Суди відхилили посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, вважаючи її нерелевантною для цієї справи, у якій встановлено інші фактичні обставини.

3.6. За висновком апеляційного господарського суду, загальний розмір площі земельних ділянок, що вибули з користування позивача (розраховано з 3010,0007 га) матеріалами справи не підтверджується, тоді як доданий позивачем до матеріалів справи реєстр паїв щодо яких було розірвано договори оренди, складений останнім, містить відомості щодо деяких земельних ділянок, спростованих іншими наявними в матеріалах документами (зокрема відповіддю Великоновосілківською районною державною адміністрацією №2881/01-29 від 03.10.2019), а отже, не є належним доказом у справі. Апеляційний суд вважав, що розбіжність з підрахунками суду першої інстанції встановленої площі земельних ділянок, що перебувала в оренді позивача - 2325,2532 га та право оренди на які припинено - 867,4268 га, не зумовлює неправильності висновків місцевого суду щодо справи в цілому та не впливає на правильність судового рішення, адже суперечливі дані відносно площ земельних ділянок за матеріалами справи (співставлення між собою різних джерел і різних періодів) зумовлені, насамперед, неналежним і недостовірним обґрунтуванням своїх вимог позивачем у змагальному господарському процесі.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючися з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

4.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосовували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 та від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

У зазначеному аспекті позивач покликається на те, що згідно з висновком експерта №001-МОА/19 від 27.05.2019 сума упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ "Южноє" у зв`язку з вибуттям земельних паїв з користування, в загальній площі 3010,0007 на майбутні періоди 2019-2021 роки складає 106 158 331,90 грн.

Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції проігнорував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2019 у справі №910/20261/16 у пунктах 41-43, а саме про те, що право користування земельними ділянками, що отримане позивачем на підставі договорів оренди з власниками цих ділянок, є приналежним позивачеві майном на той проміжок часу, на який договори оренди є діючими, тобто до закінчення передбаченого договором строку дії. Вказане має вартісне визначення, використовується в діяльності позивача, відображається в його балансі та інших формах бухгалтерського обліку.

4.1.2. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги скаржник також покликається на те, що висновки судів ґрунтуються на недопустимих доказах, що містяться у справі. Йдеться про відеозапис "Збори пайщиків ТОВ "Южноє" 12 квітня 2018".

Скаржник стверджує, що відеозапис зборів не є належним доказом підтвердження домовленості між особами, правовий статус яких не встановлений, та не може стосуватися майнових прав ТОВ "Южноє".

Беручи до уваги як належні докази письмові пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , суди не з`ясували чи були вказані особи присутні на зборах 12.04.2018, оскільки до матеріалів справи не доданий будь-який документ, який би фіксував, які саме особи брали участь у цих зборах, наприклад, реєстр чи список учасників зборів чи власників земельних ділянок, складений реєстраційною комісією.

У порушення вимог ст.88 ГПК України заяви свідків не містять підтвердження свідків про обізнаність зі змістом закону про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Отже, письмові пояснення свідків також є неналежними доказами у цій справі, які не повинні були враховуватися судами.

4.1.3. Висновок суду апеляційної інстанції щодо попередження представника іншого учасника товариства про свої наміри щодо розірвання договорів оренди землі не ґрунтується на належних доказах.

4.2. Від ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження у справі, обґрунтована відсутністю повноважень генерального директора ТОВ "Южноє" ОСОБА_4 на підписання касаційної скарги, зважаючи на те, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №905/1531/19 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Южноє" від 10.09.2018, на підставі якого ОСОБА_4 було призначено генеральним директором позивача. Зазначена заява підтримана представником відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

ТОВ "Южноє" звернулося до Суду з касаційною скаргою 01.07.2020. Касаційна скарга підписана Генеральним директором ТОВ "Южноє" ОСОБА_4

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.07.2020 (дата звернення з касаційною скаргою) та на дату розгляду справи у суді касаційної інстанції керівником ТОВ "Южноє" є ОСОБА_4 . Належних доказів, які б спростовували цей факт, відповідач не надав, як і не надав інформації щодо іншої особи, яка є керівником чи виконує функції керівника ТОВ "Южноє" станом на дату звернення з касаційною скаргою у цій справі та її розгляду Судом. Отже, у суду відсутні підстави для закриття касаційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.296 ГПК України, а заява відповідача про закриття провадження у справі відхиляється Судом як необґрунтована.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог скаржника та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

В цілому аргументи та доводи відповідача ґрунтуються на висновках, здійснених судами попередніх інстанцій у рішенні та постанові, які оскаржуються.

4.4. 28 серпня 2020 року ТОВ "Южноє" звернулося до Суду з заявою про уточнення касаційної скарги, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалені у цій справі, скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 ст.298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Згідно з приписами ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, заяву позивача Суд залишає без розгляду як таку, що подана з порушенням встановленого процесуального строку та не містить доказів надсилання її копії іншим учасникам справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі про стягнення збитків, завданих позивачу його посадовою особою - колишнім Генеральним директором ТОВ "Южноє" ОСОБА_1

5.2.2. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, згідно з якою будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

За змістом приписів частини 2 статті 89 ГК України (у редакції, чинній на час виникнення спору) посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Для відшкодування шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Зазначений висновок відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16 (п.55 постанови).

5.2.3. У постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, спір у якій також пов`язаний з відшкодуванням збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою, Верховний Суд здійснив тлумачення положень статті 92 ЦК України, зазначивши таке.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

5.2.4. Відмовляючи у задоволенні позову, суди не взяли до уваги покликання позивача на приписи ст.92 ЦК України. При цьому зазначили, що орендовані земельні ділянки не є майном, власником якого є ТОВ "Южноє", а відтак і право розпорядження ним не залежить виключно від волі позивача. Тому за відсутності доказів примусу чи впливу відповідача на волевиявлення орендодавців, дії відповідача щодо дострокового розірвання договорів оренди землі, орендарем якої було ТОВ "Южноє", не можуть бути неправомірними.

Такі висновки Суд вважає передчасними та, як правильно вказує скаржник у касаційній скарзі, такими, що здійснені без врахування висновків, відображених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/19, а також в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, які зазначено вище.

Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду, майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Відповідно до частини першої статті 139 ГК України майном визнано сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Отже, як обґрунтовано вказує скаржник, право користування земельними ділянками, що отримане ТОВ "Южноє" на підставі договорів оренди землі з власниками цих ділянок, є приналежним позивачеві майном на той проміжок часу, на який договори є діючими. Дострокове розірвання цих договорів з подальшим їх переоформленням на Фермерське господарство "Подсолнух", керівником та засновком якого є відповідач, може свідчити про недобросовісність дій ОСОБА_1 як керівника ТОВ "Южноє".

Відповідач не заперечує факту розірвання договорів оренди земельних ділянок від імені ТОВ "Южноє" та подальше укладення договорів оренди з ФГ "Подсолнух" по суті в своїх інтересах, не спростовує аргументи позивача щодо загальної площі земельних ділянок, які вибули з користування позивача. Загалом позиція відповідача зведена до висновку, що він як директор ТОВ "Южноє" діяв в межах повноважень, визначених статутом позивача. Проте суди не з`ясували мети вчинення відповідачем правочинів щодо розірвання договорів оренди землі від імені ТОВ "Южноє", чи є в цих правочинах особиста заінтересованісь ОСОБА_1 , чи не були вони вчинені необачно та марнотратно щодо ТОВ "Южноє", чи спрямовані дії ОСОБА_1 на забезпечення стійкого фінансово-економічного стану ТОВ "Южноє", як це передбачено у п.11.2 статуту позивача тощо. Хоча саме на цих доводах ґрунтується позиція позивача, яку він послідовно підтримував впродовж розгляду справи у судах попередніх інстанцій.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність поведінки відповідача без з`ясування зазначених вище обставин є передчасним.

5.2.5. Досліджуючи питання правомірності дій відповідача, суди взяли до уваги наданий ним відеозапис "Збори пайщиків ТОВ "Южноє" 12 квітня 2018" та встановили факт обізнаності ОСОБА_3 (представника засновниці ТОВ "Южноє" ОСОБА_2) та керівника ТОВ "Южноє" ОСОБА_4 щодо намірів ОСОБА_1 створити в майбутньому сільськогосподарське підприємство та поділу між ним та ТОВ "Южноє" орендованих позивачем земельних ділянок.

За приписами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст.86 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч.2 ст.86 ГПК України). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст.86 ГПК України). Зазначене положення кореспондується з приписами ч.5 ст.236 ГПК України, у якій визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Врахувавши наданий відповідачем доказ - відеозапис "Збори пайщиків ТОВ "Южноє" 12 квітня 2018 року", суди не встановили його достовірність. Цей доказ покладено в основу висновків судів щодо існування домовленості між учасниками ТОВ "Южноє" ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) щодо розподілу орендованих земельних ділянок між ТОВ "Южноє" та ФГ "Подсолнух".

Проте, як обґрунтовано вказує скаржник, судами не встановлено між якими особами була досягнута домовленість та чи могла вона бути оформлена у спосіб, зафіксований на відеозаписі. Суди не перевірили обсяг повноважень ОСОБА_3 як представника ОСОБА_2 , який брав участь у таких зборах. Не з`ясовано обставини самої "домовленості" щодо припинення дії договорів оренди земельних ділянок, укладених їх власниками з ТОВ "Южноє", а саме яка площа земельних ділянок, що повинні вибути з користування ТОВ "Южноє" та перейти у користування ФГ "Подсолнух", які саме земельні ділянки будуть передані в користування ФГ "Подсолнух" (їх кадастрові номери), хто є власниками таких ділянок, строки розірвання договорів оренди, укладених ТОВ "Южноє" тощо.

5.2.6. За приписами ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, не відповідає вимогам ст.236 ГПК України.

Судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 86 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

5.2.7. Відповідно до ч.3 ст.310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарським судам необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду справи.

6. Судові витрати

6.1. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноє" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 30.03.2020 у справі №905/1347/19 скасувати. Справу №905/1347/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І . Ткач

Судді Г. Вронська

О. Кролевець