ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/1661/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації
на рішення Господарського суду Донецької області від 20.01.2020 (головуючий суддя Матюхін В. І., судді Бокова Ю. В., Ніколаєва Л. В.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 (головуючий суддя Гребенюк Н. В., судді Білецька А. М., Медуниця О. Є.)
у справі № 905/1661/18
за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації
до Виконавчого комітету Краматорської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" і 2) Кабінет Міністрів України
про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права державної власності
(у судовому засіданні взяли участь представники: третьої особи-1 - Кононенко О. В., третьої особи-2 - ОСОБА_1 )
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Краматорської міської ради (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (далі - ДП "Український державний центр радіочастот") та Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) про:
- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради № 222 від 21.04.2010 в частині оформлення права державної власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю, яке розташоване за адресою: вул. Паркова, 91-163 Н, м. Краматорськ, Донецька область за Державою Україна в особі КМУ;
- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю від 28.04.2010 в частині оформлення права державної власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю, яке розташоване за адресою: вул. Паркова, 91-163 Н, м. Краматорськ, Донецька область за Державою Україна в особі КМУ;
- визнання права державної власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю, яке розташоване за адресою: вул. Паркова, 91-163 Н, м. Краматорськ, Донецька область за Державою Україна в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації та закріплено за ДП "Український державний центр радіочастот" на праві господарського віддання.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у свідоцтві про право власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю від 28.04.2010 та рішенні виконавчого комітету Краматорської міської ради № 222 від 21.04.2010 помилково зазначено, що власником майна, яке закріплене за ДП "Український державний центр радіочастот" на праві господарського відання, є Держава в особі КМУ, тоді як має бути зазначено Держава в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Зазначена помилка, на переконання позивача, перешкоджає здійснювати діяльність та порушує право на управління належного уповноваженого органу - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, на вказане приміщення.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.01.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Суд попередніх інстанцій дослідили, що станом на 28.04.2010 - на час набуття права власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю за адресою м. Краматорськ, вул. Паркова, 91-163Н, Державою Україна в особі КМУ і закріплення за ДП "Український державний центр радіочастот" на праві повного господарського відання, ДП "Український державний центр радіочастот" відносилося до сфери управління Національної комісії з питань регулювання зв`язку України, яку в свою чергу було припинено 11.01.2013 за рішенням засновників, без визначення правонаступників.
5. Також, суди дослідили, що Указом Президента України від 23.11.2011 № 1067/2011 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації» утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (позивач по справі). Тобто, позивача було утворено як новостворену юридичну особу і його утворення мало місце більш ніж через рік після прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Краматорської міськради.
6. За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності обставин, які б свідчили (підтверджували) порушення його прав прийняттям виконавчим комітетом Краматорської міської ради рішення від 21.04.2010 №222 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості" та оформленням свідоцтва про право власності на нежиле приміщення.
7. Як наслідок, позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації щодо подій, які мали місце більше ніж за рік до її утворення, заявлено без достатніх на те підстав і задоволенню не підлягає.
8. Окрім того, місцевий господарський суд встановив, що даний спір є господарським з огляду на ту обставину, що спірне майно закріплено за ДП «Український державний центр радіочастот» на праві повного господарського відання, правове регулювання якого унормовано статтями 22, 55, 73, 74, 133, 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 20.01.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
10. Скаржник обґрунтовує скаргу відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 07.07.2011 № 3610-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій у сфері зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг».
11. На переконання позивача зазначена норма свідчить, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (створена відповідно до Указу Президента від 23.11.2011 № 1067/2011) є правонаступником за функціями Національної комісії з питань регулювання зв`язку, яка здійснювала державне регулювання у сфері телекомунікацій на момент видачі спірного свідоцтва про право власності. Скаржник вважає, що вказані обставини підтверджують порушення права Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації як уповноваженого органу управління спірним майном.
12. Скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права: пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 07.07.2011 № 3610-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій у сфері зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг», частини першої статті 16 Закону України «Про радіочастотний ресурс України», підпунктів 33, 42, пункту 4 Положення про Національну комісію з питань регулювання зв`язку, підпунктів 49 пункту 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.
Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
13. КМУ подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Згідно з рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 21.04.2010 № 222 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості» право власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю, що розташоване за адресою: вул. Паркова, 91-163 Н, м. Краматорськ, Донецька область оформлено за державою Україна в особі КМУ та закріплено за ДП «Український державний центр радіочастот» на праві повного господарського відання.
15. Відповідно до Свідоцтва про право власності на нежиле приміщення зонального пункту радіотехнічного контролю від 28.04.2010, виданого Виконавчим комітетом Краматорської міської ради на підставі рішення від 21.04.2010 № 222 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.09.2010, приміщення, яке розташоване за адресою: вул. Паркова, 91-163Н належить Державі Україна в особі КМУ на праві державної власності та закріплено за ДП "Український державний центр радіочастот" на праві повного господарського відання.
16. Указом Президента України від 23.11.2011 № 1067/2011 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (позивач по справі).
17. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Національну комісію з питань регулювання зв`язку припинено 11.01.2013 за рішенням засновників. Даних про правонаступників вказаної юридичної особи не має. Юридична особа «Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації» (ЄДРПОУ 37994258) зареєстрована 07.12.2014.
18. Позивач вважає, що у вказаному свідоцтві та рішенні помилково зазначено, що власником є держава в особі КМУ, тоді як має бути вказано - держава в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації, оскільки ДП "Український державний центр радіочастот", на балансі якого перебуває спірне нежиле приміщення, наразі відноситься до сфери управління позивача.
19. 25.11.2016 Центральна філія Українського державного центру радіочастот звернулася до Управління реєстраційних повноважень міської ради та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради з листом № Ф12/35/3801 "Про внесення змін у правовстановлюючі (реєстраційні) документи на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Краматорськ, Донецька область, вул. Паркова 91-163Н".
20. На вказаний лист Управління реєстраційних повноважень міської ради та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради надало відповідь, оформлену листом від 08.12.2016 № 01.1-23/2119 про те, що не може вжити заходів щодо внесення змін до правовстановлюючих документів, оскільки це не передбачено законодавством та не входить до повноважень управління в межах компетенції.
21. Центральна філія Українського державного центру радіочастот звернулась до Виконавчого комітету Краматорської міської ради з клопотанням від 11.09.2017 № Ф12/35/2153 "Про внесення змін до рішення виконкому Краматорської міської ради від 21.04.2010 №222". У відповідь виконавчий комітет Краматорської міської ради запропонував із зазначеним питанням звернутись до управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
23. Спір у справі виник у зв`язку з незгодою позивача з тим, що у свідоцтві про право власності на спірне нежиле приміщення від 28.04.2010 уповноваженим органом управління державним майном зазначено КМУ, а не позивача, у зв`язку з чим позивач просить: (1) визнати незаконним і скасувати рішення в частині; (2) визнати недійсним свідоцтво про право власності в частині; (3) визнати право державної власності за Державою Україна в особі позивача.
24. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, зокрема, на статтю 73 ГК України, ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (у чинній редакції), ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про телекомунікації", ст.ст. 392 393 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і зазначає, що у зв`язку з тим, що за ДП "Український державний центр радіочастот", яке відноситься до сфери управління позивача, на праві повного господарського відання закріплене спірне нерухоме майно, отже останній має бути визначений як суб`єкт управління таким нерухомим майном.
25. Право власності держави на спірне нерухоме майно позивачем при цьому не оспорюється.
26. Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
27. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
28. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша статті 393 ЦК України).
29. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).
30. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
31. Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.
32. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
33. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.
34. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
35. При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
36. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
37. Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
38. За встановлених у цій справі, яка переглядається, в межах визначеної процесуальним законом компетенції, обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірні рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради і свідоцтво про право власності не порушують охоронюваних законом прав та (або) інтересів позивача.
39. Разом з тим, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 07.07.2011 № 3610-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій у сфері зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг» у спірних правовідносинах.
40. Так, відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 07.07.2011 № 3610-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій у сфері зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг» передбачене цим Законом перейменування національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг, не є реорганізацією національних комісій та не має наслідком звільнення з посад голів та членів таких національних комісій. Вважати національні комісії, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг, перейменованими з дати видання відповідного указу Президента України.
41. Посилаючись на відповідну норму законодавства позивач стверджує про перехід до нього функцій від Національної комісії з питань регулювання зв`язку, в тому числі у частині підпорядкування останньому ДП "Український державний центр радіочастот".
42. Разом з тим, вказана норма законодавства не містить положень, які регулюють діяльність позивача в сфері управлінням державним майном, хоча за захистом порушеного / оспорюваного права саме у цій сфері звернувся позивач з цим позовом (спірні правовідносини).
43. За таких обставин, встановлені у цій справі обставини (пункти 14-21 цієї Постанови), висновки судів попередніх інстанцій щодо підстав для відмови у позові (зокрема, пункти 6 і 38 цієї Постанови), а також визначені частиною першою статті 300 ГПК України межі перегляду судом касаційної інстанції судових рішень унеможливлюють формування Судом відповідного висновку у спірних правовідносинах.
44. Судові рішення у цій справі не можуть бути скасовані за касаційною скаргою позивача з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. Інших підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України, на підтверження порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, чи неправильного застосування норм матеріального права скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
45. Звертаючись із касаційною скаргою, позивач не спростував висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело б до ухвалення незаконного по суті рішення.
46. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 20.01.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 905/1661/18 без змін.
Розподіл судових витрат
47. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 20.01.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 905/1661/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил