№ 905/1965/19 (910/18915/20)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/1965/19 (910/18915/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників сторін:

Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" - Рябко С.О.;

Акціонерного товариства "К.Енерго" - Щербань Л.А.;

Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - Качкурової С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "К.Енерго"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 (в частині задоволення зустрічного позову та визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018 у частині відступлення права вимоги заборгованості за договором № 540321 від 01.04.2013 на постачання теплової енергії у гарячій воді)

у справі № 905/1965/19 (910/18915/20)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд",

про стягнення 89985,83 грн,

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд",

до 1) Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",

2) Акціонерного товариства "К.Енерго",

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПАТ "ХК "Київміськбуд") про стягнення суми заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 79 737, 87 грн, інфляційних втрат в розмірі 6 060, 08 грн та 3% річних в розмірі 4 187, 88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18915/20, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

14.01.2021 до суду від ПАТ "ХК "Київміськбуд" надійшов зустрічний позов до КП "Київтеплоенерго" та Акціонерного товариства "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго") (разом - Відповідачі за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018 (далі - Договір цесії) в частині відступлення права вимоги заборгованості за договором № 540321 від 01.04.2013 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір поставки теплової енергії).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 матеріали господарської справи № 910/18915/20 передано за підсудністю до Господарського суду Донецької області для розгляду в межах справи № 905/1965/19 про банкрутство АТ "К.Енерго".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1965/19 (910/18915/20) за правилами загального позовного провадження

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 у справі №905/1965/19 (910/18915/20) (суддя - Зекунов Е.В.) позовні вимоги КП "Київтеплоенерго" до ПАТ "ХК "Київміськбуд" про стягнення 89 985,83 грн задоволено частково; стягнуто заборгованість у розмірі 79 737,87 грн, 3% річних у розмірі 4 164,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 044,07 грн, в решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ "ХК "Київміськбуд" до КП "Київтеплоенерго", АТ "К.Енерго" про визнання недійсним договору відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову, виходив з того, що наявні в матеріалах справи облікові картки підтверджують доводи позивача про постачання позивачем відповідачу у спірний період теплової енергії в заявлених обсягах. А тому, враховуючи, приписи статей 79, 86 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також принцип змагальності сторін, дійшов висновку, що позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини надання відповідачу послуг постачання теплової енергії за договором у заявленому обсязі, аніж їх спростував відповідач. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 79731,87 грн, а тому з огляду на перехід від ПАТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" права вимоги до ПАТ "ХК "Київміськбуд" за договором у розмірі 79 731,87 грн дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Також суд частково задовольнив вимоги первісного позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки судом встановлено здійснення розрахунку із арифметичними помилками.

Щодо зустрічних позовних вимог рішення суду першої інстанції обґрунтоване таким:

- права ПАТ "ХК "Київміськбуд" не зазнавали протиправного впливу з боку АТ "К.Енерго" та КП "Київтеплоенерго";

- заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання ПАТ "ХК "Київміськбуд" своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів;

- укладання оспорюваного правочину між Відповідачами (за зустрічним позовом) було пов`язано зі змінами, які відбулись у законодавстві про житлово-комунальні послуги, а також виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, що не могло бути пов`язано з отриманням або неотриманням від Позивача згоди на укладання такого договору в будь-якому випадку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 (колегія суддів: Крестьянінов О.О. - головуючий, Тарасова І.В., Шевель О.В.) апеляційну скаргу ПАТ "ХК "Київміськбуд" задоволено. Рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП "Київтеплоенерго" до ПАТ "ХК "Київміськбуд" про стягнення 89 985,83 грн відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір цесії в частині відступлення права вимоги заборгованості за Договором поставки теплової енергії.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:

- оскільки АТ "К.Енерго" всупереч вимог п. 4.6 Договору поставки теплової енергії та статей 512 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не надано доказів отримання письмової згоди від ПАТ "ХК "Київміськбуд" на передачу прав та обов`язків за договором третій стороні (КП "Київтеплоенерго"), Договір цесії у відповідній частині відступлення права вимоги заборгованості за Договором поставки теплової енергії підлягає визнанню недійсним;

- судом апеляційної інстанції відхилено посилання КП "Київтеплоенерго" на обставини повідомлення Позивача про заміну кредитора листом від 08.04.2019, адже такого (одностороннього) повідомлення з боку кредитора не достатньо для здійснення заміни його у зобов`язанні, оскільки, в цьому випадку, письмова згода на це боржника була обов`язковою. Окрім того, суд зауважив, що у наданому новим кредитором реєстрі повідомлень за квітень 2019 в позиції щодо ПАТ "ХК "Київміськбуд", вул. Освіти, 14, договір № 540321, міститься інформація: "будівля на реконструкції". Жодних розписок або відміток про вручення представнику вказаної юридичної особи повідомлення в цьому реєстрі немає. При чому Відповідач (за первісним позовом) заперечує обставини отримання такого повідомлення;

- апеляційним судом визнано необґрунтованими доводи Відповідачів, що відступлення права вимоги було пов`язано зі змінами у законодавстві про житлово-комунальні послуги, а також виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18, оскільки ні сторонами, ні судом першої інстанції не зазначено, які саме зміни в законодавстві мали місце та яким чином вони стосуються правовідносин сторін. Окрім того, позивач не був ані учасником провадження у справі № 910/7807/18, ані стороною затвердженої вказаною ухвалою від 10.10.2018 мирової угоди, а тому її умови не є обов`язковими для ПАТ "ХК "Київміськбуд" та не впливають на правовідносини, що склалися між сторонами та є предметом розгляду у даній справі. Крім того, що судом не встановлено, що до предмету зазначеної мирової угоди входять зобов`язання за спірним договором.

- суд також не погодився з доводами, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності у нього певного суб`єктивного права (інтересу), порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідачів, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання ПАТ "ХК "Київміськбуд" своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, оскільки відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

- ураховуючи визнання судом недійсним Договору цесії у відповідній частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог, оскільки не може вважати доведеним право КП "Київтеплоенерго" на звернення з позовом до ПАТ "ХК "Київміськбуд" про стягнення заборгованості за Договором поставки теплової енергії.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись частково з постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 у цій справі, АТ "К.Енерго" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення зустрічного позову та визнання недійсним Договору цесії у відповідній частині; а рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 у цій частині залишити в силі.

В обґрунтування доводів та підстав касаційного оскарження АТ "К.Енерго" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що полягає, зокрема, у такому:

- не враховано та не застосовано положень статтей 15 16 215 ЦК України, допущено неправильне тлумачення вказаних норм;

- застосовано норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18;

- залишено поза увагою, що ПАТ "ХК "Київміськбуд" ані під час розгляду в суді першої, ані в апеляційній інстанції, не вказувало і не надавало суду обґрунтувань, в чому ж полягає їх подальша можливість законної реалізації прав та в чому полягають порушення їх законних прав;

- допущено порушення норм статті 74 ГПК України та принципу процесуальної рівності сторін підчас розгляду справи, які призвели до ухвалення незаконного рішення. При чому саме Позивач, а не суд апеляційної інстанції, як було здійснено судом у оскаржуваній постанові, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, мав вказати в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту (правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі 924/233/18).

У письмових поясненнях скаржник, серед іншого, стверджує, що:

- маючи борг ще з 2017 року за Договором поставки теплової енергії, ПАТ "ХК "Київміськбуд" як споживач послуги протягом п`яти років не виконувало обов`язку зі сплати боргу ані на користь первісного кредитора - АТ "К.Енерго", ані на користь нового кредитора за цесією КП "Київтеплоенерго";

- заявляючи вимогу про визнання недійсним Договору цесії в частині, позивач за зустрічним позовом прагне не до захисту легітимного інтересу чи то відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, а бажає уникнути сплати боргових зобов`язань за Договором поставки теплової енергії;

- суд першої інстанції у рішенні від 01.07.2021 правомірно зазначив, що укладання оспорюваного правочину (цесії) між Відповідачами було пов`язано зі змінами, які відбулись у законодавстві про житлово-комунальні послуги, а також виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18. Це пояснюється тим, що відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.12.2017 № 1693 КП "Київтеплоенерго" з травня 2018 року повністю перейняло на себе обов`язок від ПАТ "Київенерго" постачальника теплової енергії та гарячої води для мешканців м.Києва, котельні, теплові мережі та пункти, лічильники та інше допоміжне майно перейшло в експлуатацію до КП "Київтеплоенерго", послуги за укладеними між споживачами та АТ "К.Енерго" договорами продовжило надавати вже комунальне підприємство.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень в касаційному порядку.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

01.04.2013 між ПАТ "Київенерго" (постачальник, перейменовано на АТ "К.Енерго") та ПАТ "ХК "Київміськбуд" (споживач) укладено Договір поставки теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію "споживачу" для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1 Договору поставки теплової енергії).

Постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із "споживачем" (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими "споживачем" величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 (п. 2.2.1. Договору поставки теплової енергії).

Споживач зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 (п. 2.3.1. Договору поставки теплової енергії).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2013 (п. 4.1. Договору поставки теплової енергії).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буле письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3. Договору поставки теплової енергії).

Жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даними договором іншій стороні, без письмової згоди іншої сторони (п. 4.6. Договору поставки теплової енергії).

11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" (кредитор) та КП "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено Договір цесії, відповідно до п. 1.1 якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору цесії та коригувань платежів.

Перелік договорів (основних рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за договором цесії, зазначається в додатку №1 до договору цесії. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 до договору цесії (п. 1.2. Договору цесії).

З укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору цесії та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення договору цесії у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (п. 1.3. Договору цесії).

В рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором цесії на суму 497 554 936,91 грн., новий кредитор прийняв 497 554 936, 91 грн. боргових зобов`язань кредитора перед Публічним акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18 (п. 2.1. Договору цесії).

На виконання умов Договору цесії кредитор передав, а новий кредитор в свою чергу прийняв первинні документи, що підтверджується Актом приймання - передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "БіТек" та ПК "Уніван-Термал" № 23 від 11.01.2018.

У додатку № 1 до Договору цесії визначено перелік споживачів теплової енергії та зобов`язань, право вимоги яких відступається, до якого включено ПАТ "ХК "Київміськбуд" за Договором поставки теплової енергії у розмірі 79 737,87 грн.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що касаційну скаргу подано на постанову апеляційного суду лише в частині розгляду вимог щодо визнання недійсним Договору цесії в частині відступлення права вимоги заборгованості за Договором поставки теплової енергії, тому згідно вимог статті 300 ГПК України оскаржувана постанова підлягає касаційному перегляду саме у цій частині.

Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, з наступних підстав.

Предметом спору у цій справі за зустрічним позовом є вимога про визнання недійсним Договору цесії в частині відступлення права вимоги заборгованості до ПАТ "ХК "Київміськбуд" з оплати теплової енергії на підставі Договору поставки теплової енергії.

З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керується наступним.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів особи.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 наведеного Кодексу вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Отже, вирішуючи питання про спростування презумпції правомірності правочину, суд має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й достеменно з`ясувати, чи було порушено цивільне право позивача за захистом якого він звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

За змістом статей 15 16 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18, на яку посилається скаржник).

Оскільки, за встановлених судами обставин, ПАТ "ХК "Київміськбуд" не є стороною Договору цесії, відтак суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що при зверненні до суду з вимогою визнати недійсним вказаний Договір у відповідній частині відступлення права вимоги щодо заборгованості ПАТ "ХК "Київміськбуд", останній у будь-якому випадку має довести належними та допустимими доказами обставини порушення його певних прав та законних інтересів, які могли б бути відновлені із застосуванням обраного способу захисту.

Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, скасованого оскарженою постановою апеляційного господарського суду від 21.10.2021 у цій справі, в його основу покладено висновки про те, що права ПАТ "ХК "Київміськбуд" не зазнавали протиправного впливу з боку АТ "К.Енерго" та КП "Київтеплоенерго"; заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання Позивачем своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Скасовуючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514 та 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні є обов`язковою передумовою здійснення такої заміни, якщо ця умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини першої статті 516 ЦК України.

Ураховуючи наведені висновки та встановивши, що пунктом 4.6 Договору поставки сторони погодили, що жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування Договору Цесії у відповідній частині, оскільки АТ "К.Енерго" всупереч вимогам п. 4.6 Договору поставки теплової енергії та статей 512 514 ЦК України не надано доказів отримання письмової згоди від ПАТ "ХК "Київміськбуд" на передачу прав та обов`язків за договором третій стороні (КП "Київтеплоенерго").

З огляду на встановлені обставини, Верховний Суд не заперечує висновок апеляційного господарського суду про те, що укладення Відповідачами Договору цесії у частині передачі права вимоги заборгованості з оплати спожитої теплової енергії до ПАТ "ХК "Київміськбуд" без його належного повідомлення здійснено всупереч умов п. 4.6 Договору поставки теплової енергії та не відповідає вимогам статті 514 ЦК України.

Однак, колегія суддів касаційного суду вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про необхідність визнання недійсним Договору цесії у відповідній частині з наведених підстав є таким, що зроблений без належної оцінки та аналізу дій сторін спору в контексті добросовісності/недобросовісності поведінки та зловживання правом щодо кредитора і його майнових інтересів.

Як зазначалось вище, для вирішення питання про визнання недійсним правочину оспорюваного заінтересованою особою правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.

У даному випадку, важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною першою статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу (відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 318/89/18).

Так, при встановленні факту наявності порушення прав та інтересів Позивача, який не є стороною Договору цесії (про визнання недійсним у відповідній частині якого заявлено позов), судом першої інстанції з`ясовано обставини щодо такого:

- за змістом п. 2.1 Договору цесії в рахунок оплати за відступлене право вимоги новий кредитор (КП "Київтеплоенерго") прийняв 497 554 936, 91 грн боргових зобов`язань кредитора (ПАТ "Київенерго" (перейменовано в АТ "К.Енерго")) перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18;

- відповідно до Договору цесії кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії;

- згідно з додатком №1 до Договору цесії КП "Київтеплоенерго" набуло право вимоги до ПАТ "ХК "Київміськбуд" за Договором поставки теплової енергії у розмірі 79 737,87 грн.

З досліджуваної судом першої інстанції ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18 вбачається, що КП "Київтеплоенерго", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Київенерго" уклали Мирову Угоду:

(І) керуючись положеннями: статті 192 Господарського процесуального кодексу України, вимогами якої визначено, що сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, статті 512 ЦК України, статті 22 Закону України "Про теплопостачання",

(ІІ) враховуючи те, що КП "Київтеплоенерго" з метою виробництва теплової енергії було отримано надане йому в користування майно з виробництва теплової енергії, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і яке раніше використовувалось ПАТ "Київенерго" для виробництва теплової енергії (у зв`язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, майно було повернуте виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) відповідно до актів приймання-передавання від 30.04.2018 року та 31.07.2018 та у подальшому було закріплене за КП "Київтеплоенерго" на праві господарського відання відповідно до пунктів 5 та 6 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та наказу Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.05.2018 № 224 із доповненнями, внесеними наказом Департаменту комунальної власності м. Києва від 01.08.2018 № 370 "Про внесення змін до наказу Департаменту комунальної власності м. Києва від 4 травня 2018 року № 224 "Про закріплення основних засобів за комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго";

(ІІІ) з метою забезпечення безперебійного та безперервного надання послуг з постачання теплової енергії споживачам міста Києва;

(ІV) дійшовши згоди щодо врегулювання спору у справі № 910/7807/18 шляхом (а) правонаступництва КП "Київтеплоенерго" за борговими зобов`язаннями перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з оплати спожитих енергоносіїв, що виникли у ПАТ "Київенерго", яке раніше використовувало майно з вироблення теплової енергії, яке на дату цієї угоди надане в користування КП "Київтеплоенерго", (б) укладення договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії між КП "Київтеплоенерго" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", (в) передачі дебіторської заборгованості ПАТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго";

(V) з урахуванням рішення Київської міської ради від 11.09.2018 № 1364/5428 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 травня 2018 року № 834/4898 "Про питання заборгованості перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

З наведеного є очевидним, що під час вирішення спору у цій справі, що переглядається, судам необхідно було враховувати, що відступлення права вимоги щодо заборгованості споживачів теплової енергії мало не лише приватний, а й публічний інтерес, суть якого полягала у забезпеченні безперебійного надання послуг з постачання теплової енергії споживачам міста Києва. При цьому, питання зміни постачальника теплової енергії та гарячої води для мешканців м. Києва, а також передачі майна з виробництва теплової енергії, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, було врегульовано локальними нормативно-правовими актами - відповідними розпорядженнями та наказами Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та її структурних органів.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та/або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання за попередній період.

З огляду на вищенаведені обставини та норми статті 22 Закону України "Про теплопостачання" КП "Київтеплоенерго", Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що укладення оспорюваного правочину між відповідачами було пов`язано зі змінами, які відбулись у законодавстві про житлово-комунальні послуги, а також виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з аргументами скаржника щодо правомірності висновків місцевого господарського суду у вказаній частині.

При цьому, колегія суддів вважає, що зробивши висновок про необґрунтованість таких доводів, оскільки ні сторонами, ні судом першої інстанції не зазначено, які саме зміни в законодавстві мали місце та яким чином вони стосуються правовідносин сторін, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та без належного дослідження обставини зміни постачальника теплової енергії та гарячої води для мешканців м. Києва, передачі комунального майна з виробництва теплової енергії КП "Київтеплоенерго", прийняття локальних нормативно-правових актів з регулювання правовідносин надання послуг з постачання теплової енергії споживачам м. Києва.

Крім того, доводи про недоведеність позивачем за зустрічним позовом наявності у нього певного суб`єктивного права (інтересу), порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідачів, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання ПАТ "ХК "Київміськбуд" своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів відхилено апеляційним судом, оскільки відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Однак, суд касаційної інстанції вважає передчасним наведений висновок апеляційного суду, оскільки тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору, і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, що був врахований у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 405/20/15-ц.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності порушеного права позивача за зустрічним позовом, який не є стороною оспорюваного правочину, ураховуючи його право згідно частини другої статті 517 ЦК України не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, Верховний Суд вважає передчасними та такими, що зроблені без належної оцінки та аналізу дій позивача за зустрічним позовом в контексті добросовісності/недобросовісності поведінки та зловживання правом щодо первісного кредитора і його майнових інтересів.

Колегія суддів суду касаційної інстанції враховує, що у справі, яка переглядається, спірні правовідносини полягають у доведеності факту порушення прав позивача за зустрічним позовом щодо укладення відповідачами Договору цесії в частині вимог за Договором поставки теплової енергії до позивача без його повідомлення всупереч договірних умов та статті 514 ЦК України. При цьому, правомірність права вимоги щодо заборгованості за Договором поставки теплової енергії до ПАТ "ХК "Київміськбуд" (як споживача) у розмірі 79 737,87 грн (що є предметом цього спору за первісним позовом, хоч не є предметом касаційного дослідження з огляду на вимоги касаційної скарги та приписи процесуального закону) позивачем за зустрічним позовом впродовж всього розгляду справи під сумнів не ставиться, факт отримання вказаних послуг не спростовується, натомість ключові доводи зводяться до неправомірності заміни кредитора у зобов`язанні.

Тобто, звертаючись до суду у 2021 році з метою захисту свого порушеного права із зустрічним позовом про визнання недійсним Договору цесії у частині вимог за Договором поставки теплової енергії, позивач (за зустрічним позовом) залишає поза увагою суду обставини невиконання ним зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.

На думку колегії суддів, не можуть залишатись поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, які регулюють спірні правовідносини, але можуть свідчити про нехтування Позивачем обов`язком щодо належного виконання зобов`язань за Договором поставки теплової енергії, недобросовісне користування правами і зловживання ними при вирішенні спору у цій справі, що переглядається.

Тож вимога позивача за зустрічним позовом як заінтересованої особи про визнання недійсним Договору цесії в частині вимог за Договором поставки теплової енергії може бути кваліфікована як зловживання правом, направленим на уникнення сплати боргу за Договором поставки теплової енергії та задоволення вимог кредитора.

Верховний Суд зауважує, що добросовісність як одна із фундаментальних засад цивільного права означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Суд повторно наголошує, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасником для уникнення сплати боргу; ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим; правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу.

Таким чином, у цьому конкретному та винятковому випадку, ураховуючи наведені принципи цивільного/господарського права та обставини:

(1) зміни постачальника теплової енергії та гарячої води для мешканців м. Києва, а також передачі комунального майна з виробництва теплової енергії внаслідок прийняття відповідних розпоряджень та наказів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та її структурних органів;

(2) здійснення переуступки боргових зобов`язань за наслідком укладення Мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, з метою забезпечення безперебійного та безперервного надання послуг з постачання теплової енергії споживачам м. Києва;

(3) змісту умов Договору цесії, за якими право вимоги щодо 497 554 936, 91 грн боргових зобов`язань становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, -

колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про правомірність відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору цесії у частині відступлення права вимоги щодо заборгованості за Договором поставки теплової енергії, оскільки заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання ПАТ "ХК "Київміськбуд" своїх обов`язків.

Зазначеного судом апеляційної інстанцій враховано не було, тому є необґрунтованим та безпідставним скасування ним рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 у частині розгляду вимог щодо визнання недійсним Договору цесії в частині відступлення права вимоги заборгованості за Договором поставки теплової енергії.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися відповідно до норм матеріального і процесуального права та фактичних обставин справи, достовірно встановлених судом, тобто з`ясованих шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Однак, ураховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає.

При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що місцевий господарський суд при розгляді справи всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обґрунтоване рішення (у частині, що була переглянута), яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції погоджується з тими доводами касаційної скарги, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За результатом касаційного перегляду справи в межах доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд встановив невірне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що мало наслідком скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у частині розгляду вимог щодо визнання недійсним Договору цесії в частині відступлення права вимоги заборгованості за Договором поставки теплової енергії скасувати, а рішення суду першої інстанції у цій частині залишити в силі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ураховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, постанова апеляційного суду в частині розгляду первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки теплової енергії у касаційному порядку не підлягала перегляду.

Водночас, визнання апеляційним судом недійсним Договору цесії у відповідній частині мало наслідком відмову у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки теплової енергії.

З огляду на вказане, відповідні обставини щодо обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки теплової енергії, а також докази, які ці обставини підтверджують, не були предметом розгляду та дослідження у суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи пов`язаність первісних та зустрічних позовних вимог, а також скасування Верховним Судом постанови апеляційного господарського суду в частині визнання недійсним Договору цесії у відповідній частині, колегія суддів вважає за необхідне згідно вимог процесуального права направити справу в частині первісних вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки теплової енергії до Східного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Керуючись статтями 240 300 301 308 310 312 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "К.Енерго" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 у справі №905/1965/19 (910/18915/20) в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання недійсним договору залишити в силі.

4. Справу № 905/1965/19 (910/18915/20) в частині стягнення заборгованості за договором № 540321 від 01.04.2013 постачання теплової енергії у гарячій воді передати для розгляду до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді В.В. Білоус

С.В. Жуков