ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 905/820/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивачів - не з`явилися,
відповідача - Кравченко Ю. С. (адвокат),
прокуратури - Грищенка М. А. (посвідчення від 24.01.2020 № 055043),
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.10.2021 (суддя Устимова А. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 (головуючий - Крестьянінов О. О., судді Пуль О. А., Шевель О. В.) у справі
за позовом заступника керівника Донецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Краматорської міської ради,
2) Комунального підприємства "МІСТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго"
про стягнення заборгованості в розмірі 19 716 980,39 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У травні 2021 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Краматорської міської ради (далі - Краматорська міськрада, Міськрада, позивач-1) і Комунального підприємства "МІСТ" (далі - КП "МІСТ", Підприємство, Орендодавець, позивач-2) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (далі - ТОВ "Краматорськтеплоенерго", Товариство, Орендар, відповідач) про стягнення з Товариства на користь КП "МІСТ" 19 716 980,39 грн заборгованості з орендної плати за період з квітня 2020 року по лютий 2021 року (далі - спірний період) за договором оренди майна комунальної власності від 21.11.2006 № 1-11105 (далі - договір оренди від 21.11.2006, договір № 1-11105), укладеним між позивачем-2 і відповідачем, з посиланням на положення статей 11 525 526 530 638 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 180 193 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 10, 18, 19 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020), статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) Донецькою обласною прокуратурою за результатами вивчення матеріалів встановлено наявність заборгованості ТОВ "Краматорськтеплоенерго" з орендної плати за спірний період за договором оренди від 21.11.2006, яка (заборгованість) з урахуванням уточнень становить 18 791 502,87 грн; 2) упродовж 2020- 2021 рр. Орендодавець неодноразово звертався до Орендаря з претензіями та вимогами погасити існуючу заборгованість, втім її не було погашено; 3) КП "МІСТ" створено згідно з рішенням Краматорської міськради від 24.07.1998, засновником, власником майна, вищим органом управління Підприємства є Міськрада, а майно, яке є предметом договору № 1-11105, відповідно до інформації відділу комунальних ресурсів та самоврядного контролю Краматорської міськради є майном комунальної власності Краматорської територіальної громади та передано позивачу-2 на праві господарського відання, в зв`язку з чим несплата Товариством орендної плати за комунальне майно позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника щодо можливості ефективно розпоряджатися майном та отримувати доходи від його використання, що дозволяло би забезпечити функціонування та життєдіяльність відповідної територіальної громади і держави в цілому.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.10.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, задоволено клопотання ТОВ "Краматорськтеплоенерго", викладене у відзиві на позов. Залишено без розгляду позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі Краматорської міськради та КП "МІСТ".
4. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статті 759 ЦК України, статей 55 63 65 78 136 283 ГК України, статей 17, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 26 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020) (далі - Закон України № 157-ІХ), статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 4 53 73 74 77 86 226 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для залишення позову Прокурора без розгляду з огляду на те, що: 1) КП "МІСТ" не є суб`єктом владних повноважень та не є органом, уповноваженим державою здійснювати функції захисту інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, тобто Підприємство є самостійним суб`єктом господарювання - юридичною особою з повним обсягом процесуальної правоздатності і дієздатності та діє на основі повного господарського розрахунку і має всі процесуальні можливості для самостійного захисту своїх прав та інтересів у суді; 2) Краматорська міськрада не є стороною договору оренди від 21.11.2006, а Прокурор, визначивши Міськраду та Підприємство позивачами у цій справі, просить суд стягнути заборгованість за договором № 1-11105 безпосередньо тільки на користь КП "МІСТ". Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди Прокурором заявлено виключно на користь юридичної особи, яка не є суб`єктом владних повноважень та до компетенції якої не віднесено функції щодо захисту інтересів держави в правовідносинах, що виникли з договору оренди від 21.11.2006; 3) органом, який від імені держави мав би здійснювати функції з контролю за використанням орендованого майна на час звернення Прокурора до суду, є Управління житлово-комунального господарства Краматорської міськради як окрема юридична особа; 4) майно, яке передано у оренду за договором № 1-11105 (з урахуванням змін і доповнень до нього), не віднесено власником до нерухомого майна, позаяк є індивідуально визначеним майном, а тому на підставі рішення Краматорської міськради від 21.03.2012 № 14/VI-28 "Про порядок використання КП "МІСТ" плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Краматорська" орендна плата в обсязі 100 % залишається в Підприємства (Орендодавця), що, в свою чергу, виключає порушення прав та інтересів Міськради в частині недоотримання грошових коштів саме у такий спосіб.
При цьому суд апеляційної інстанції відхилив необґрунтовані посилання позивачів на те, що надане в оренду майно, зокрема, трубопроводи (теплотраси, ділянки теплотрас) та їх складові належать до нерухомого майна як такі, що нерозривно пов`язані із земельною ділянкою, на якій вони розташовані, оскільки, по-перше, Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, безпосередньо не відносить теплотраси, ділянки теплотрас, теплові мережі до нерухомого майна. По-друге, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту державної реєстрації об`єктів оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 181 184 ЦК України, частини 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53 86 236 269 ГПК України, наголошуючи, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень суди не врахували: 1) висновків щодо застосування норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/516/18; 2) висновку щодо застосування норми статті 16 ЦК України (в аспекті того, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту прав та інтересів є самостійною підставою відмови в позові), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18; 3) висновку щодо застосування норми частини 1 статті 317 ЦК України, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.10.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 905/820/21 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 16.08.2022.
Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
9. Згідно з пунктом 2 рішення Краматорської міськради від 11.10.2006 № 6/V-2 "Про розрахунок орендної плати за майно, яке знаходиться на балансі КП "МІСТ", орендну плату за нерухоме майно, зазначене в додатку 1, направити: 70 % - КП "МІСТ", 30% - до міського бюджету.
Додатком 1 до вказаного рішення є загальний перелік майна у кількості 1541 одиниць.
10. 21.11.2006 між КП "МІСТ" (Орендодавець) та ТОВ "Краматорськтеплоенерго" (Орендар) (беручи до уваги видачу Управлінням житлового та комунального господарства Виконавчого комітету Краматорської міськради дозволу від 07.11.2006 № 03/2-2057) укладено договір № 1-11105, за умовами пунктів 1.1, 1.4, 1.6, 1.7 якого Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування комунальне майно загальною вартістю 9023059,46 грн, яке визначене в додатку № 1 до цього договору (Перелік комунального майна КП "МІСТ"). Майно, яке передається в користування згідно цього договору, використовується Орендарем виключно з метою здійснення підприємницької діяльності з виробництва, передачі та постачання теплової енергії та згідно зі Статутом Орендаря. За цим договором майно передається Орендарем з дня підписання сторонами акта прийому-передачі майна з прикладенням печаток сторін. Сторони зобов`язані підписати акт прийому-передачі майна протягом 5 робочих днів з дня отримання Орендодавцем повідомлення Орендаря про передачу йому майна. Амортизаційні відрахування у зв`язку з орендою майна залишаються у Орендодавця (як у підприємства-балансоутримувача) для відновлення майна (основних фондів) (п. договору).
У пунктах 3.1, 3.8, 7.1, 9.1, 9.2 договору оренди від 21.11.2006 його сторони погодили, що плата за користування орендарем майном за цим договором визначається відповідно до рішення Краматорської міськради від 11.10.2006 № 6/V-2. Орендар зобов`язаний перераховувати Орендодавцеві орендну плату щомісяця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання від Орендодавця відповідних рахунків та підписання сторонами відповідного щомісячного акту про виконання цього договору. Перерахування орендної плати здійснюється на банківський рахунок Орендодавця, вказаний в цьому договорі. Строк оренди за цим договором, тобто строк користування Орендарем майном та нарахування орендної плати становить 25 років. Обчислення строку оренди починається з дня підписання сторонами акта прийому-передачі майна. Контроль за використанням майна, переданого в оренду Орендареві згідно з цим договором, здійснює Орендодавець та (або) Управління житлового та комунального господарства Виконавчого комітету Краматорської міськради (далі - Управління). Орендодавець та (або) Управління здійснюють перевірку використання Орендарем майна один раз на рік, попередивши про це Орендаря не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня перевірки.
Зазначений договір посвідчено нотаріусом 21.11.2006 та зареєстровано в реєстрі за № 1-11105.
Сторонами також складено та підписано додаток № 1 до договору № 1-11105В - Перелік комунального майна КП "МІСТ", що передається в оренду Товариству, в кількості 1471 одиниць загальною оціночною вартістю 9 023 059,46 грн.
11. 01.01.2007 між КП "МІСТ" і ТОВ "Краматорськтеплоенерго" підписано акт прийому-передачі майна в оренду згідно з додатком № 1 до договору оренди від 21.11.2006, загальною вартістю 9 023 059,46 грн.
Сторони зазначеного договору додатковою угодою від 04.04.2007 № 1, договорами про внесення змін від 24.12.2007 №№ 2, 6, від 01.02.2008 № 7, № 8 (зареєстровано 19.03.2008), №9 - №10 (зареєстровано 23.05.2008), від 29.08.2008 №№ 11- 14, від 21.11.2008 №№ 15- 17, від 03.03.2009 №№ 18- 19, від 07.08.2009 №№ 20- 25, від 25.12.2009 № 26, від 16.04.2010 № 27, від 16.09.2010 № 28, від 20.05.2011 №№ 29- 30, від 18.06.2012 №№ 31- 32, від 13.02.2014 №№ 33- 35, від 31.03.2014 № 36, від 06.02.2015 №№ 37- 39, від 17.12.2015 №№ 40- 42, від 09.06.2016 №№ 43- 46, від 24.03.2017 №№ 47- 48, від 12.02.2018 № 49, від 20.05.2019 № 50, від 13.11.2019 № 51, №№ 52- 53 (зареєстровано 03.04.2020), № 54 (зареєстровано 19.05.2020) неодноразово змінювали та уточнювали перелік майна, що передавалося Товариству в оренду, внаслідок чого в іншій редакції викладалися пункти 1.1, 3.4 договору оренди від 21.11.2006.
12. Рішенням Краматорської міськради від 31.08.2010 № 38/V-26 "Про розрахунок орендної плати за майно, яке знаходиться на балансі КП "МІСТ", визначено нову формулу розрахунку орендної плати на майно комунальної власності. Також, вирішено вважати такими, що втратили чинність рішення Краматорської міськради від 11.10.2006 № 6/V-2 "Про розрахунок орендної плати за майно, яке знаходиться на балансі КП "МІСТ" та від 12.05.2010 № 36/V-11 "Про розрахунок орендної плати за майно, яке знаходиться на балансі КП "МІСТ".
У додатку 1 до рішення Краматорської міськради від 31.08.2010 № 38/V-26 міститься перелік нерухомого майна КП "МІСТ"; у додатку 2 - перелік майна КП "МІСТ".
Розбіжності щодо нарахування орендної плати за майно, перелічене у додатках 1 і 2, полягають у застосуванні при здійсненні розрахунку коефіцієнту в 15 % та 10 % відповідно.
Об`єкт оренди за договором № 1-11105 міститься у додатку № 2 та не віднесено Краматорською міськрадою до нерухомого майна.
Рішення Краматорської міськради від 31.08.2010 № 38/V-26 не містить алгоритму розподілу суми орендної плати між Міськрадою та КП "МІСТ", як не містить відповідного порядку розподілу коштів і договір оренди від 21.11.2006.
13. Рішенням Краматорської міськради від 13.07.2011 № 7/VІ-12 затверджено Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності та Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Краматорська.
Згідно з пунктами 4, 5 вказаного рішення розрахунок орендної плати, встановлений Методикою, зазначеною у пункті 1 цього рішення, застосовується до договорів оренди, які укладені після набуття чинності вказаним рішенням. Вважати такими, що втратили чинність рішення міської ради від 16.03.2005 № 23/ІV-77 "Про затвердження Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності м. Краматорська" та від 26.12.2006 № 8/V-57 "Про внесення змін до Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності м. Краматорська".
Пунктом 18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Краматорська, затвердженої рішенням Краматорської міськради від 13.07.2011 № 7/VІ-12, передбачено, що надходження коштів від оренди за нерухоме, рухоме та інше окреме, індивідуально визначене майно, балансоутримувачами якого є комунальні підприємства, організації або установи, розподіляється наступним чином: 70 % надходжень - до загального фонду міського бюджету; 30 % надходжень - комунальному підприємству, установі та організації (окрім бюджетних підприємств, установ та організацій, у яких ця сума за рішенням міської ради залишається в розпорядженні та використовується згідно з затвердженим кошторисом доходів та видатків).
14. Проте, 21.03.2012 Краматорська міськрада прийняла рішення № 14/VI-28 "Про порядок використання КП "МІСТ" плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Краматорська", згідно з яким встановлено спеціальний порядок розподілу коштів, які надходять від оренди майна, балансоутримувачем якого є КП "МІСТ", а саме: за окреме індивідуально визначене майно Підприємства - Підприємству; за нерухоме майно Підприємства - 70 % орендної плати Підприємству, 30 % - до загального фонду міського бюджету.
15. У подальшому, рішенням Краматорської міськради від 31.03.2021 № 7/VІІІ-312 "Про врегулювання деяких питань з оренди майна, що належить до комунальної власності Краматорської територіальної громади" затверджено порядок розподілу орендної плати за користування майном комунальної власності Краматорської територіальної громади, зокрема, за нерухоме майно, яке перебуває на балансі виконавчих органів міської ради, комунальних підприємств, установ або закладів (крім закладів охорони здоров`я): 30% орендної плати - до міського бюджету, 70 % - балансоутримувачу майна (пункти 1, 2 вказаного рішення); за окреме індивідуально визначене майно (крім нерухомого): 100 % - балансоутримувачу майна.
Крім того, зазначеним рішенням внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Краматорська, затвердженої рішенням Краматорської міськради від 13.07.2011 № 7/VІ-12, зокрема, виключено пункти 12, 18 вказаної Методики, а також визначено вважати таким, що втратило чинність, Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Краматорська, затверджене рішенням Краматорської міськради від 13.07.2011 № 7/VІ-12.
Позиція Верховного Суду
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
17. В основу оскаржуваних ухвали та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що КП "МІСТ" не є суб`єктом владних повноважень і не є органом, уповноваженим державою здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, позаяк Підприємство є самостійним суб`єктом господарювання - юридичною особою з повним обсягом процесуальної правоздатності та дієздатності, тобто діє на основі повного господарського розрахунку і має всі процесуальні можливості для самостійного захисту своїх прав та інтересів у суді. При цьому Краматорська міськрада не є стороною договору оренди від 21.11.2006, а Прокурор, визначивши Міськраду та Підприємство позивачами у цій справі, просить суд стягнути заборгованість з орендної плати безпосередньо тільки на користь КП "МІСТ", у зв`язку з чим позовні вимоги в цій справі заявлено Прокурором виключно на користь юридичної особи, яка не є суб`єктом владних повноважень та до компетенції якої не віднесено функції захисту інтересів держави в правовідносинах, що виникли з договору оренди від 21.11.2006.
18. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах держави в особі КП "МІСТ" і водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування положень абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/516/18, а також висновку щодо застосування норми статті 16 ЦК України (в аспекті того, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту прав та інтересів є самостійною підставою відмови в позові), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, з огляду на таке.
19. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
20. Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
21. У пунктах 8.10- 8.12, 8.14, 8.17- 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, на яку правомірно послався суд апеляційної інстанції, сформульовано такі правові висновки:
"Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон), має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки.
Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови)".
22. Крім того, в пунктах 83- 85 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16-ц, на яку також правомірно послався апеляційний суд, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:
"На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).
Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.
Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21))".
23. Водночас у пунктах 90- 91 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 917/269/21 міститься такий висновок:
"За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.
Оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним".
24. Наведене переконливо свідчить про те, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 і від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16-ц викладено уточнюючий (в співвідношенні з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18) правовий висновок щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права.
25. Зважаючи на достовірно встановлену судами обставину про те, що відповідно до положень Статуту КП "МІСТ" позивач-2 (Орендодавець) є комунальним підприємством (суб`єктом господарювання), тобто не має статусу суб`єкта владних повноважень, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, в силу імперативних положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України та абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" касаційна інстанція вважає правильним висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах держави в особі Підприємства.
26. Отже, суд апеляційної інстанції переглянув ухвалу місцевого господарського суду з урахуванням висновку щодо застосування норми абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 і від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, чим спростовується твердження скаржника про зворотне.
27. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
28. За таких обставин колегія суддів наголошує, що під час касаційного перегляду постанови у цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція щодо питання застосування положень абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яку (правову позицію) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16-ц, чим спростовується посилання скаржника на попередню правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/516/18.
29. Касаційна інстанція також відхиляє передчасне посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми статті 16 ЦК України (в аспекті того, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту прав та інтересів є самостійною підставою відмови в позові), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, оскільки, на відміну від зазначених цивільних і господарських справ, суди в межах розгляду цієї справи як не вирішували спір по суті заявлених позовних вимог, так і не відмовляли в їх задоволенні з мотивів обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав. Крім того, під час розгляду справ № 905/1926/16 і № 569/17272/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про повне та часткове закриття провадження у вказаних справах у зв`язку з невіднесеністю спору до господарської та цивільної юрисдикції відповідно.
30. У зв`язку з наведеним суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах держави в особі КП "МІСТ", а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині не вбачається.
31. Разом з тим колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку щодо застосування норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, та, як наслідок, вбачає підстави для скасування судових рішень у частині залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах держави в особі Міськради з огляду на таке.
32. У пунктах 77- 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такі правові висновки:
"Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
33. Залишаючи без розгляду позов Прокурора, поданий в інтересах держави в особі Краматорської міськради, суди попередніх інстанцій обмежилися лише констатацією того, що позов містить в собі вимогу, спрямовану на стягнення заборгованості з орендної плати безпосередньо тільки на користь КП "МІСТ" як орендодавця окремого індивідуально визначеного майно (теплотраси, теплові мережі), натомість Міськрада не є стороною договору оренди від 21.11.2006, тому не є як учасником спірних орендних правовідносин, так і одержувачем спірних коштів згідно з прийнятим нею ж рішенням від 21.03.2012 № 14/VI-28 "Про порядок використання КП "МІСТ" плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Краматорська", що, в свою чергу, виключає порушення прав та інтересів Міськради в частині недоотримання грошових коштів з орендної плати за користування відповідним майном. При цьому органом, який від імені держави мав би здійснювати функції з контролю за використанням орендованого майна на час звернення Прокурора до суду, є Управління житлово-комунального господарства Краматорської міськради як окрема юридична особа.
34. Наведений висновок судів узгоджується з абзацом 5 статті 5 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час прийняття рішення Краматорської міськради від 21.03.2012 № 14/VI-28), згідно з яким підприємства, установи та організації є орендодавцями щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
35. Проте, аргументувавши необхідність залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Краматорської міськради, порушенням встановленої частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" заборони на звернення до суду в інтересах державних компаній, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що цей орган місцевого самоврядування наділений владними повноваженнями, та не з`ясували питання невиконання або неналежного виконання позивачем-1 дій, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим належним чином не встановили, чи дотримався Прокурор порядку, передбаченого статтею 23 цього Закону, тобто чи Міськрада мала можливість спростувати стверджуване Прокурором порушення інтересів держави або самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання відповідного повідомлення, а також чи можна кваліфікувати її дії в спірних правовідносинах як бездіяльність (схожий висновок викладено в пункті 8.48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).
36. Колегія суддів зауважує, що в разі підтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Краматорської міськради недоведеність порушення прав позивача є підставою для відмови в позові, а не залишення його без розгляду, позаяк статтею 226 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду, до якого (переліку) не входить недоведеність чи відсутність порушення прав позивача.
37. Таким чином, зазначивши про те, що органом, який від імені держави мав би здійснювати функції з контролю за використанням орендованого майна на час звернення Прокурора до суду, є Управління житлово-комунального господарства Краматорської міськради як окрема юридична особа, тобто фактично вказавши на те, що Міськрада не є належним позивачем у цій справі, суди попередніх інстанцій помилково не врахували викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19 висновку про те, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, то це матиме процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі положень пункту 2 частині 1 статті 226 ГПК України.
38. Колегія суддів відхиляє передчасне посилання скаржника на неврахування висновку щодо застосування норми частини 1 статті 317 ЦК України, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, оскільки з огляду на те, що суди залишили позов Прокурора без розгляду в цілому, тобто не вирішували спір по суті заявлених позовних вимог у цій справі, зазначений правовий висновок жодним чином не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій.
39. Крім того, в зазначеній постанові у справі № 910/7364/18 взагалі не міститься висновку Верховного Суду щодо застосування норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка регулює спірні правовідносини у справі № 905/820/21, а лише викладено висновок про те, що оскільки чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, то балансоутримувач не має права замість власника (орендодавця) повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір оренди нерухомого комунального майна і вимагати виселення орендаря із займаного нежитлового приміщення.
40. Таким чином, Верховний Суд вважає необґрунтованими висновок судів попередніх інстанцій про те, що у Прокурора відсутні законні підстави на звернення з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Краматорської міськради, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а також встановлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу місцевого самоврядування після отримання такого звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурора в інтересах держави в особі цього органу, у зв`язку з чим частково погоджується з доводами скаржника.
41. За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню лише в частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах в інтересах держави в особі Краматорської міськради, з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
42. Натомість у частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі КП "МІСТ", немає підстав для зміни чи скасування ухвалених у справі судових рішень.
43. З огляду на наведені раніше висновки, Верховний Суд вважає викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи відповідача обґрунтованими лише в частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі КП "МІСТ".
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
45. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
46. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
47. Частиною 6 статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
48. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені скаржником, отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах в інтересах держави в особі Краматорської міськради, що є підставою для скасування оскаржуваних ухвали та постанови в частині вказаного позову з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
49. Водночас у частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі КП "МІСТ", немає підстав для зміни чи скасування ухвалених у справі судових рішень.
Розподіл судових витрат
50. З огляду на те, що Верховний Суд не ухвалює нового рішення та не змінює оскаржуваних судових рішень, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.10.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 905/820/21 скасувати в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Донецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Краматорської міської ради.
Справу № 905/820/21 передати до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду в частині позову заступника керівника Донецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Краматорської міської ради.
У решті ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.10.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 в цій справі залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай