№ 907/254/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/254/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Візантія Михайла Михайловича

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024

у складі колегії суддів: Матущак О.І., Плотніцький Б. Д., Скрипчук О.С.

у справі № 907/254/22

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»

до Фізичної особи-підприємця Візантія Михайла Михайловича

про стягнення суми 424 315,87 грн вартості необлікованого об`єму природного газу,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Баранця О.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.07.2024.

Історія справи

2 Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2023 позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (далі - АТ «Закарпатгаз», позивач) задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Візантія Михайла Михайловича (далі - СПД ФО Візантій М.М., відповідач) на користь АТ «Закарпатгаз» 424 315,87 грн вартості необлікованого об`єму природного газу, 6 364,74 грн судового збору.

3. 21.11.2023 через систему «Електронний суд» ФОП Візантієм М.М. подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу ФОП Візантія М.М. на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2023 залишено без руху. Зобов`язано апелянта усунути недоліки встановлені при поданні апеляційної скарги, а саме: надати (надіслати) суду інші причини поважності для поновлення строку на апеляційне оскарження (надати пояснення причин відсутності апелянта за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та за адресою, яка вказана апелянтом у апеляційній скарзі); надати докази сплати судового збору в розмірі 7 637, 70 грн - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не пізніше - 15.01.2024.

5. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження, з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, оскільки відповідачем не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2023.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

6. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до апеляційного суду для здійснення розгляду апеляційної скарги.

7. Скаржник вважає, що ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження апеляційним судом прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки, ухвала є необґрунтованою.

Крім того, скаржник зазначає, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, у зв`язку з чим скаржник не брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, що завадило йому заперечувати проти позову, а тому суд першої інстанції незаконно стягнув з нього грошові кошти.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги відповідача, зазначив, процесуальні документи у справі надсилались на адресу відповідача за всіма відомим суду адресами, але останній не отримував такі документи, а тому ухвала суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є законною та обґрунтованою.

Позиція Верховного Суду

9. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

10. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

11. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, прийнята на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, відтак з`ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску відповідачем передбаченого цим Кодексом строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції зазначеної процесуальної норми.

12. В зв`язку з цим колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неправомірність рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2023, оскільки такі передчасні доводи зводяться виключно до заперечень щодо законності та обґрунтованості рішення суду, ухваленого за результатами розгляду спору по суті заявлених позовних вимог, надання правової оцінки якому об`єктивно виходить за межі предмета касаційного оскарження в цій справі.

13. Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

14. Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

15. Разом з цим, згідно із частинами 6, 10, 11 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

16. Водночас, пунктом 6 частини 2 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

17. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

18. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (стаття 114 ГПК України).

19. Відповідно до частин 1, 4, 6, 7 статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

20. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

21. Частиною 1 статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

22. Отже, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

23. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом з урахуванням положень статті 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

24. Виходячи зі змісту частин 2, 3 статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14).

25. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Наведений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/2825/23, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 01.09.2022 у справі № 904/8456/21 та інших.

26. Відповідно до частин 3, 4 статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

27. Пунктом 4 частини 1 ст. 261 ГПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

28. В основу оскаржуваної ухвали покладено висновок апеляційного суду про недоведеність відповідачем наявності поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, оскільки суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи, та надсилав копію судового рішення по суті спору, а неотримання скаржником поштової кореспонденції, надісланої судом на правильну адресу, за якою відповідач офіційно зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є наслідком дій самого відповідача, який фактично так і не обґрунтував апеляційному суду обставин та причин, з наданням відповідних доказів, які завадили відповідачу отримувати кореспонденцію від суду першої інстанції.

29. Верховний Суд погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими, з огляду на таке.

30. Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі відкрито 28.06.2022, підготовче засіданні призначено судом на 18.08.2022. Підготовче засідання неодноразово відкладалось судом ухвалами від 18.08.2022, 20.09.2022, 20.10.2022, 22.11.2022, ухвали надсилались відповідачу за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Вказані відправлення було повернуто поштовим відділенням на адресу суду першої інстанції, з підстав «відсутності адресата за вказаними адресами», про що зазначено у довідці АТ «Укрпошта» про причини повернення.

31. Повний текст рішення суду першої інстанції від 22.03.2023 прийняте по суті спору, направлено відповідачу 15.05.2023, за адресою АДРЕСА_1, направлене поштове відправлення також повернулось на адресу суду.

32. Апеляційним господарським судом встановлено, що 22.11.2022 представником позивача до місцевого господарського суду подано клопотання від 22.11.2022 про долучення документів до матеріалів справи, в якому останній зазначає, що місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 . Позивачем було вказано, що фактично це одна і та ж сама адреса, однак у зв`язку із процесом декомунізації, зокрема, у АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_2. Вказане підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

33. На запит апеляційного суду, із підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», 26.01.2024 апеляційним судом отримано відповідь №422979, в якій міститься інформація із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про те, що місцем проживання ФОП Візантій М.М. є: АДРЕСА_1 .

34. В апеляційній скарзі відповідачем вказано адресу АДРЕСА_2.

35. З урахуванням вищезазначених обставин, апеляційний суд зробив висновок, що судове рішення у справі надсилалось відповідачу за належною адресою, всі процесуальні документи надіслані судом відповідачем не було отримано.

36. Відповідач звертаючись з апеляційною скаргою з порушенням строку на оскарження рішення суду першої інстанції, посилався на те, що він не брав участі у судовому засіданні, а про рішення суду дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.

37. Апеляційний суд залишаючи без руху апеляційну скаргу вказував на необхідність усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених апеляційним судом, а саме зобов`язав відповідача надати: (надіслати) суду інші причини поважності для поновлення строку на апеляційне оскарження (надати пояснення причин відсутності апелянта за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та за адресою, яка вказана апелянтом у апеляційній скарзі); надати докази сплати судового збору в розмірі 7 637, 70 грн - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не пізніше - 15.01.2024.

38. Відповідач, 05.01.2024, в системі «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копію свідоцтва платника єдиного податку, у заяві відповідач вказав, що зареєстрованою адресою ФОП Візантія М.М., є : АДРЕСА_2 .

39. Проаналізувавши подані документи, апеляційним судом встановлено, що вказані копії виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містять інформацію станом на 2015 рік. Пояснень причин відсутності відповідача за офіційно зареєстрованою адресою, скаржником у заяві про усунення недоліків не зазначено.

40. Тоді як, частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

41. Отже, на учасника судового процесу прямо покладено обов`язок не лише зазначати місцезнаходження та інші контактні данні (електронну пошту, телефони, інші засоби зв`язку) під час подання процесуальних документів, але й своєчасно повідомляти суд про зміну таких даних.

42. Відповідачем, у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, не було зазначено апеляційному суду причин не отримання ним поштової кореспонденції, що направлялася судом.

43. До того ж, касаційний суд зауважує, що направлення поштової корепонденції судом першої інстанції на адресу відповідача с. Фанчиково, вул. Кутлана Степана, Закарпатська область, індекс 90352, та за адресою вул. Жовтнева, с. Фанчиково, Закарпатська область, індекс 90352, є належним повідомленням, навіть у випадку зазначення судом до вказаної адреси різних районів, саме Берегівський або Виноградівський райони, оскільки, відповідно до статті 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» поштовим індексом є код поштової адреси у вигляді умовного цифрового позначення об`єктів поштового зв`язку, в тому числі сільських населених пунктів, у яких відсутні відділення зв`язку, в даному випадку індекс поштової адреси та населенний пункт судами вказувався вірний, отже, поштова кореспонденція надходила за належною адресою відповідача.

44. Зважаючи на встановлені обставини, апеляційний суд зазначив обґрунтований висновок, що доводи відповідача щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду зводяться лише до того, що ним не отримано вказаного рішення, відповідач не обґрунтовує, з посиланням на відповідні докази, причин не отримання поштової кореспонденції, яка надходила останньому на його зареєстроване місце проживання, отже, скаржник не довів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарський суд Закарпатської області від 22.03.2023 у справі №907/254/22. Таким чином, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність поважних причин пропуску скаржником строку для подання апеляційної скарги, а тому, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, і з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження.

45. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

46. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

47. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед

судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

48. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

49. При цьому Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.

50. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

51. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

52. Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалася стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

53. Касаційний суд вважає правильними вищевказані висновки апеляційного суду в даному випадку, до того ж, Суд зазначає, що норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Невиконання ж скаржником вимог процесуального законодавства, зокрема недоведеність ним поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

54. У своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

55. Доступність права на оскарження у зв`язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своїх рішеннях ЄСПЛ зазначав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них.

56. Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

57. З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції; 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру, 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок).

58. Колегія суддів зауважує, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.

59. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання

60. Разом з тим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями ГПК України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

61. Як зазначалось для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

62. Судом апеляційної інстанції достовірно встановлено та скаржником не спростовано факт направлення на офіційну адресу відповідача, зареєстровану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усіх процесуальних документів у справі № 907/254/22 рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та їх подальшого повернення до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Причин неотримання надісланої відповідачу кореспонденції відповідачем апеляційному суду необґрунтовано.

63. Тоді як, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

64. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).

65. Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

66. Ураховуючи викладені вище правові висновки Верховного Суду та ЄСПЛ, а також обставини справи, зокрема щодо надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції суду, в тому числі і рішення суду першої інстанції, а також, зважаючи, що відповідачем належним чином необґрунтовано апеляційному суду обставин та причин не отримання ним поштової кореспонденції суду за адресою реєстрації, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що наведені в заяві відповідача підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2023 у справі № 907/254/22 є неповажними, та виникли із суб`єктивних причин - внаслідок дій самого скаржника щодо неотримання поштової кореспонденції, яка надсилалася судом першої інстанції за офіційною (зареєстрованою) адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

67. Ураховуючи викладене, колегія суддів не вбачає порушення судом апеляційної інстанції положень статей 119 242 256 261 ГПК України, отже, доводи скаржника не отримали підтвердження, в зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. За змістом частин 1, 3 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

69. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

70. За наведених обставин, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача відповідає вимогам статей 119 242 256 261 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали як такої, що з порушенням норм процесуального закону.

Розподіл судових витрат

71. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Візантія Михайла Михайловича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі № 907/254/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

О.О. Мамалуй