ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 907/583/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "Нафтогаз України", позивач, скаржник 1) - Литвин П.В. (адвокат),
відповідача - Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - ДПС у Закарпатській області, відповідач, скаржник 2) - Фітас Є.В. (самопредставництво),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "Нафтогаз Трейдинг", третя особа) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ТОВ "Нафтогаз України" та ДПС у Закарпатській області
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2023 (суддя - Пригуза П.Д.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (головуючий - суддя Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
у справі № 907/583/22
за позовом ТОВ "Нафтогаз України"
до ДПС у Закарпатській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Нафтогаз Трейдинг",
про стягнення коштів.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення основної суми заборгованості, а також нарахованих сум пені, інфляційних втрат та відсотків річних у зв`язку з неналежним виконанням умов договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» на ринку природного газу у частині повної та своєчасної сплати за спожитий відповідачем газ.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до ДПС у Закарпатській області про стягнення 2 066 221,39 грн, з яких:
- 1 618 569, 55 грн основний борг,
- 170 282, 39 грн пеня,
- 19 954, 97 грн 3% річних та
- 257 414, 48 грн інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, а тому, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до позивача віднесено об`єми природного газу, спожитого відповідачем за періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021, з 02.12.2021 по 30.01.2022 та з 01.02.2022 по 28.02.2022. Позивач вказує, що відповідач здійснив оплату поставленого йому газу за листопад 2021 року, оплату за грудень 2021року в сумі 1 618 569,55 грн відповідач не здійснив. Тому, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, на підставі пункту 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» та частини другої статті 625 ЦК України позивач здійснив нарахування 170 282,39 грн пені, 19 954,97 грн 3% річних та 257 414,48 грн інфляційних втрат.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2023 у справі №907/583/22 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.02.2023) залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 905 939,00 грн, у тому числі: основний борг - 1 618 569,55 грн, 3% річних - 19 954,97 грн, інфляційні втрати - 257 414,48 грн, пеня - 10 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2023 у справі №907/583/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 160 282, 39 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 160 282, 39 грн задовольнити.
3.2. ДПС у Закарпатській області також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 по справі №907/583/22 в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "Нафтогаз України" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що попередні судові інстанції застосували норму права [статтю 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України)] без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду:
- від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 (суди безпідставно надали перевагу правам відповідача перед правами позивача у справі);
- від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 (зменшивши розмір пені на 94,13%, суди нівелювали саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги).
4.1.1. Також скаржник зазначає, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення статті 233 ГК України та статей 525 526 551 599 625 ЦК України.
4.2. У поданій касаційній скарзі на обґрунтування своєї правової позиції ДПС у Закарпатській області із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень статтей 40, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статтей 625 844 ЦК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ТОВ "Нафтогаз України" 25.08.2023 на електронну адресу Суду подало відзив на касаційну скаргу ДПС у Закарпатській області, який підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 25.08.2023. У поданому відзиві позивач просив Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача.
5.2. ДПС у Закарпатські області відзив на касаційну скаргу позивача до Суду не подавало.
5.3. ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" відзивів на касаційні скарги до Суду не подавало.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
6.1.1. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є бюджетною установою.
6.2. Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
6.2.1. Згідно з пунктом 1.1 Договору це типовий договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
6.2.2. Пунктом 1.3 передбачено, що цей Договір є договором приєднання.
6.2.3. Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього обсягах, а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.
6.2.4. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
6.2.5. Згідно з пунктом 4.1 Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
6.2.6. У пункті 4.3 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб.
6.2.7. Пунктом 4.4 Договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
6.2.8. Приписами пункту 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
6.2.9. Відповідно до пункту 5.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами Договору.
6.2.10. Постачальник має ж право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (пункт 6.1 Договору).
6.2.11. Приписами розділу 8 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством.
6.2.12. Пунктом 11.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
6.3. При укладенні цього Договору зі Споживачем ураховуються вимоги статтей 205 633 634 641 642 ЦК України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
6.4. Як вбачається з розділу «реквізити споживача» ДПС у Закарпатській області присвоєно ЕІС - код 56XS000182YJA00L.
6.5. На виконанням умов договору ТОВ ""Нафтогаз України" як постачальник сформувало акти приймання - передачі природного газу та рахунки на оплату, зокрема: акт №18976, згідно з яким протягом листопада 2021 року ДПС у Закарпатській області передано 19, 45327 тис. м. куб. природного газу на загальну суму 326 814,94 грн і рахунок №31808 на суму 326 814,94 грн з ПДВ.
6.5.1. Обидві сторони 23.12.2021 підписали коригуючий акт №24778 до акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №18976.
6.6. Позивач сформував акт №30910 приймання - передачі природного газу за грудень 2021 року на суму 1 618 569, 55 грн. Згідно з вказаним актом ТОВ "Нафтогаз України" передало ДПС у Закарпатській області природний газ у кількості 27, 64085 тис. м. куб. Також відповідно сформований і рахунок на оплату (природного газу) №1541.
6.7. Відправка вказаних вище рахунків та актів позивачем підтверджується долученими до матеріалів справи трекінгами та списками розсилки.
6.8. Відповідно до даних розрахунку заборгованості загальна заборгованість відповідача за основним боргом складає 1 618 569,55 грн. Сума 326 814,94 грн з ПДВ за період - листопад 2021 року, сплачена відповідачем, що підтверджується зокрема довідкою АТ "Державний ощадний банк України".
6.9. Згідно з довідкою ТОВ "Нафтогаз України" ціна природного газу, що постачався ним, як постачальником "останньої надії" для споживачів, що є бюджетними установами становила: у період з 1 по 31 жовтня 2021 року - 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ; у період з 1 по 30 листопада 2021 року - 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ; у період з 01 грудня 2021 року по 31 січня 2022 року і надалі ціна розраховувалася відповідно до формули пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 №809, в редакції постанови КМУ від 25.10.2021 №1102.
6.10. Відповідно до отриманої відповіді на адвокатський запит позивача від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", в інформаційній платформі споживач з ЕІС - кодом 56XS000182YJA00L був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "Нафтогаз України" у періоди з 29.10.2021 по 30.11.2021, з 02.12.2021 по 30.01.2022 та з 01.02.2022 по 28.02.2022 року. Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказані періоди становить:
1) з 29.10.2021 по 31.10.2021 - 0,00 м. куб.;
2) з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 19 453,27 м. куб.;
3) з 02.12.2021 по 31.12.2021 - 27 640,85 м. куб.;
4) з 01.01.2022 по 30.01.2022 - 0,00 м. куб.;
5) з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 0,00 м. куб.
6.11. Поставка природного газу в зазначених об`ємах аналогічно підтверджується довідкою про об`єми поставленого газу ТОВ "Нафтогаз України".
6.12. Позивачем направлялась відповідачу вимога про сплату заборгованості за спожитий природний газ (основний борг) у сумі 1 618 569,55 грн до 27.05.2022. У разі несплати заборгованості у вказаний строк, позивач вказував, що буде вимушений звернутися з позовом до суду для захисту своїх інтересів, внаслідок чого, окрім заборгованості, буде стягнуто пеню, 3% річних, інфляційні втрати та судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу.
6.13. Згідно зі звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-12-20-001525-a від 28.12.2021, замовником газового палива (природного газу) на 19,4 тис. м. куб. являлось ДПС у Закарпатській області. Ціна пропозицій учасника після закінчення аукціону складає - 326 814,94 грн. Учасник, з яким укладено договір про закупівлю - ТОВ "Нафтогаз України".
6.14. ТОВ "Нафтогаз України" інформувало ДПС у Закарпатській області, що договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Такий договір не потребує двостроннього підписання. Таким чином, укладений між сторонами публічний договір приєднання є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 174 - 175 ГК України.
6.15. Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-11-09-009114-в від 01.12.2021, замовником газового палива (природного газу) на 202,59 тис. м. куб. являлось ДПС у Закарпатській області. Ціна пропозицій учасника після закінчення аукціону складала - 3 353 674,86 грн. з ПДВ. Учасник, з яким укладено договір про закупівлю - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
6.16. Між відповідачем та третьою особою укладений договір №06-1372/21-БО-Т від 01.12.2021 року.
6.16.1. Згідно з письмовими поясненнями третьої особи даний договір набирає чинності з дати його укладання. Відповідно до умов пункту 3.2 договору постачальником здійснюється постачання природного газу виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС. Споживача зареєстровано в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 25.12.2021. Постачання природного газу ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" споживачу за договором від 01.12.2021 здійснювалося з 25.12.2021 включно. Загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об`єктами споживача у грудні 2021 року з ресурсів товариства, а саме з 25.12.2021 по 31.12.2021 включно, складає 9 085,60 куб. м., про що було складено та направлено споживачу для підписання відповідний акт приймання передачі.
6.17. Відповідач 12.05.2022 направляв позивачу лист, яким проінформував, що постачальником природного газу для ДПС у Закарпатській області починаючи з 01.12.2021 і до 31.12.2022 є ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
6.18. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:
- за період з 02.12.2021 по 24.12.2021 відповідач був закріплений за постачальником "останньої надії" - ТОВ «Нафтогаз України» і за цей період спожив природний газ в обсязі 27 640,85 м. куб, що підтверджується матеріалами справи;
- позивачем виконані в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору, у строк та порядок, передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі;
- у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 1 618 569,55 грн;
- здійснивши арифметичний перерахунок заявлених сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки проведені вірно та відповідають вимогам чинного законодавства;
- загальна сума штрафних санкцій у цій справі, ураховуючи спірні правовідносини, у є надмірною. Накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у повному розмірі вірогідно є обтяжливим для нього;
- судом враховано, що позивач застосовує своє право на стягнення з відповідача відсотки річні та інфляційні втрати; при цьому, позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно з умовами Договору;
- судом враховано і те, що відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем в рахунок своєї заборгованості перед позивачем, а кредитор тривалий час (строк) не звертався за захистом свого порушеного права;
- поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання;
- враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені (до 10 000,00 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, і є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 для розгляду касаційної скарги ТОВ «Нафтогаз України» у справі №907/583/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі №907/583/22 за касаційною скаргою ТОВ «Нафтогаз України» на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2023 для розгляду касаційної скарги ДПС у Закарпатській області у справі №907/583/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.
7.4. Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі №907/583/22 за касаційною скаргою ДПС у Закарпатській області на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України. Вирішено здійснювати спільний розгляд касаційних скарг у справі.
7.5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду касаційних скарг у справі №907/583/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Булгакової І.В., Колос І. Б.
7.6. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2023 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №907/583/22.
7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. З огляду на наведене у Розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.
8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самими скаржниками у касаційних скаргах з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава(ви), вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 (щодо скаржника 1) та 3 (щодо скаржника 2) частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самими скаржниками), покладаються на скаржників.
8.4 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Щодо доводів касаційної скарги ТОВ «Нафтогаз України».
8.6. ТОВ «Нафтогаз України», посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права (статтей 551 ЦК України та 233 ГК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі №918/116/19 та від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
8.7. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.8. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.10. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.10.1. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10.2. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.10.3. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.11. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.12. Так, у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 (на яку вказує скаржник) Верховний Суд відзначив таке:
«У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).
Згідно приписів ст.ст. 4-2 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.
Отже, з`ясувавши всі обставини справи та взявши до уваги майновий стан обох сторін, суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені».
8.13. Тобто, зі змісту постанови Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 вбачається, що господарські суди у вказаній справі дійшли висновку про те, що, з огляду на наявність заборгованості позивача по заробітній платі та його податковий борг, вони не можуть зменшити неустойку в інтересах відповідача.
8.13.1. Натомість, у справі, що розглядається, відповідач не надав до місцевого господарського суду жодного доказу на підтвердження своїх тверджень про наявність ускладнень в його господарській діяльності і понесення ним збитків, зумовлених несвоєчасним виконання відповідачем умов договору, які свідчили б про погіршення його фінансового стану. Відтак, фактичні обставини даної справи та справи №908/1453/14, на яку посилається скаржник, не є подібними, ураховуючи критерії подібності, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, хоча і ухвалені за схожого правового регулювання.
8.13.2. Колегія суддів відзначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що у силу положень статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.14. У постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (на яку покликається скаржник) Верховний Суд відзначив таке:
« 8.7. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
8.8. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
8.9. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
8.10. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
8.11. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.
…
8.18. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
8.19. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку про те, що зазначені критерії дотримані судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені та обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги».
8.15. Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20 (на яку посилається скаржник) відзначив таке:
« 47.2 Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
47.3 При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).
47.4 Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
47.5 Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
47.6 Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
47.7 Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
47.8 Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
47.9 Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
48. При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):
- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);
- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;
- тривалість прострочення виконання;
- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;
- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);
- поведінку кредитора;
- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);
- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;
- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);
- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
49. Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
50. Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86 236-238 ГПК)».
8.16. Здійснивши аналіз наведених вище правових висновків, колегія суддів доходить висновку, що у справах №918/116/19 та №916/878/20 наводяться загальноузагальнюючий правовий висновок щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), зокрема, по-перше, щодо наявності у суду права на зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки); по-друге, щодо необхідності надання судами оцінки розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення), тощо.
8.16.1. Так, суди з урахуванням приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України та з огляду на встановлені обставини справи у справі №918/116/19 зменшили розмір пені до 50%, а у справі №916/878/20 до 70%, і такі висновки не можуть означати, що пеня підлягає обов`язковому зменшенню чи то до 50%, чи то 70%, при цьому зменшення пені у іншому розмірі не може бути підставою для скасування рішення суду у зв`язку з недотриманням якогось конкретного розміру, оскільки питання про зменшення розміру пені віднесено на розсуд суду у кожній конкретній справі, і його вирішення залежить від обставин кожної справи, наданих сторонами доказів і наведених аргументів, дослідження та оцінка яких має відбуватися у порядку статті 86 ГПК України, тощо.
8.17. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, з огляду на передбачене законом право суду, зменшили розмір пені більш ніж на 90%, вказавши, що це є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника. Такі висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності. При цьому, господарськими судами враховано, що позивач застосовує своє право на стягнення з відповідача втрат майна, що передбачені законом як річні та інфляційні; позивачем не доведено, що йому завдано збитків, або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно з умовами Договору; у свою чергу враховано, що відповідач є бюджетною установою та частково погасив свою заборгованість, а кредитор тривалий час (строк) не звертався за захистом свого порушеного права; враховано і те, що поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами. Тобто, керуючись приписами статті 551 ЦК України та 233 ГК України, з огляду на надмірність розміру пені у конкретних правовідносинах, господарські суди зменшили розмір пені.
8.17.1. Відтак суди попередніх інстанцій дотрималися загальних критеріїв зменшення розміру пені, врахували конкретні обставин даної справи та дійшли обґрунтованого висновку про можливість такого зменшення більш ніж на 90%.
8.17.2. Водночас Суд враховує, що у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку доказів, встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати правову оцінки цим доказам.
8.18. Отже, ураховуючи наведене, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що справи №918/116/19 та №916/878/20 прийняті за схожого правового регулювання (зокрема, щодо застосування статтей 551 ЦК України та 233 ГК України) зі справою, що переглядається, при цьому оскаржувані судові рішення не суперечать наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у справах №918/116/19 та №916/878/20 та були враховані судами при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для зменшення розміру пені.
8.19. Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у справі № 907/583/22 ухвалено судами без урахування висновків щодо застосування норм права (статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 та від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
8.20. Відтак, наведена ТОВ «Нафтогаз України» підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави. З огляду на подібність справ №918/116/19 та №916/878/20 до справи, що переглядається, а також з огляду на фактичне врахування судами попередніх інстанцій таких правових позицій (у справі №916/878/20), у Суду відсутні підстави для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.21. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ТОВ «Нафтогаз України». При цьому Верховний Суд відзначає таке.
8.22. За змістом положень статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
8.23. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
8.24. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
8.25. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
8.25.1. За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
8.26. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
8.27. Тобто, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (див. постанову Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).
8.28. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.
8.29. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
8.30. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
8.31. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.
8.32. Верховний Суд відзначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
8.32.1. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
8.32.2. Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
8.33. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
8.33.1. Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.
8.34. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що застосування судами попередніх інстанцій норм права (зокрема, статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України) засноване на законі. При цьому застосування судами положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України у цій справі залежало виключно від встановлених та доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило до предмета доказування. Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
8.35. При цьому колегія суддів враховує, що доводи касаційної скарги позивача переважно стосуються заперечення обставин, встановлених господарськими судами у справі, що переглядається, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.
8.36. Щодо доводів касаційної скарги ДПС у Закарпатській області, Верховний Суд відзначає таке.
8.37. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.38. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.39. На думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень статтей 40, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статтей 625 844 ЦК України.
8.39.1. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на те, що:
- між ДПС у Закарпатській області та ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» відповідно до статті 40 Закону України «Про публічні закупівлі» укладено договір від 01.12.2021, згідно з яким погоджена тверда ціна договору;
- даний договір є чинним, а відтак питання регулювання договірних відносин мають відбуватись з першочерговим урахуванням положень Закону України «Про публічні закупівлі»;
- у разі перевищення твердого кошторису, усі пов`язані з цим витратим несе підрядник;
- вимоги позивача щодо стягнення коштів з відповідача, з урахуванням порушення третьою особою вимог Кодексу ГТС щодо несвоєчасної реєстрації споживача у Реєстрі, є такими, що не відповідають договірним зобов`язанням та законодавству України, і, відповідно, не підлягають задоволенню.
8.40. У контексті доводів касаційної скарги ДПС у Закарпатській області Верховний Суд відзначає, що предметом розгляду даної справи є стягнення суми основного боргу та нарахованих сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат з відповідача за неналежне виконання умов Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, укладеного ДПС у Закарпатській області з ТОВ «Нафтогаз України».
8.40.1. Верховний Суд акцентує, що спір у даній справі не стосується питання належного/неналежного виконання умов Договору від 01.12.2021, укладеного між ДПС у Закарпатській області та ТОВ «Нафтогаз Трейдинг». У своїх доводах та міркуваннях скаржник не враховує тих відносин, які склалися між позивачем та відповідачем на підставі спірного Договору у контексті приписів 525 526 549 599 625 ЦК України, з огляду на встановлені обставини у справі щодо доведеності факту поставки позивачем як постачальником «останньої надії» відповідачу природнього газу за спірний період та факту спожиття відповідачем природного газу позивача за спірний період.
8.41. Колегія суддів відзначає, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС) регламентується низкою нормативно-правових актів, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, тощо.
8.41.1. Згідно з абзацом 4 частини третьої розділу 1 Правил постачання природного газу (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
8.41.2. Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205 633 634 641 642 ЦК України. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
8.41.3. Відповідно до Правил постачання природного газу діючий постачальник - постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання.
8.42. Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач (споживач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "Нафтогаз України" в інформаційній платформі, зокрема у спірний період (грудень 2021 року). Крім того, господарськими судами встановленого, що обсяг природного газу, використаний відповідачем за спірним Договором та у спірний період (грудень 2021 року) становить - 27 640,85 м. куб.
8.43. Судами попередніх інстанцій дійсно встановлено і те, що між відповідачем та ТОВ "Нафтогаз Трейдінг" укладено договір постачання природного газу, відповідно до якого передбачено, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. Водночас встановлено, що відповідача зареєстровано в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 25.12.2021. Таким чином, постачання природного газу ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" споживачу за Договором від 01.12.2021 здійснюється з 25.12.2021 включно. Загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об`єктами споживача у грудні 2021 року з ресурсів товариства, а саме з 25.12.2021 по 31.12.2021 включно, складає 9 085,60 куб. м.
8.44. Отже, хоча у спірний період споживання ДПС у Закарпатській області і мало договірні відносини на постачання природного газу з іншим постачальником, проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не надав жодного доказу того, що у спірний період, а саме з 01.12.2021 по 24.12.2021, він був включений до реєстру споживачів ТОВ "Нафтогаз Трейдінг" та відповідно за вказаний період спожив природній газ, поставлений третьою особою.
8.44.1. У даній справі Суд виходить з встановлених судом обставин, визначених у розділі 6 цієї Постанови, а також зазначених у пунктах 8.47 - 8.49, та акцентує увагу на міркуваннях, викладених у пункті 8.45.1.
8.45. А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача, оскільки у спірний період (01.12.2021 - 24.12.2021) відбулось автоматичне включення оператором ГТС до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих відповідачем, який є бюджетною установою, та, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Разом з тим, Суд враховує, що природній газ постачальника ТОВ "Нафтогаз Трейдінг", спожитий відповідачем у розмірі 9 085,60 куб. м. (за період з 25.12.2021 по 31.12.2021) не входить до періоду нарахування стягуваної суми позивачем.
8.46. Доводи скаржника не спростовують наведених висновків судів попередніх інстанцій та не спростовують обставини спожиття ДПС у Закарпатській області у спірному періоді природного газу, який був включений до портфеля постачальника "останньої надії", та фактично зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.
8.47. Верховний Суд неодноразово зазначав, що надання правового висновку щодо застосування норм права залежить від обставин конкретної справи.
8.48. З огляду на доводи скаржника, чітко визначені у пункті 4.2 та 8.44 даної Постанови, ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для формування висновку з підстав зазначених скаржником, оскільки такий не стосуються предмету і підстав спору у даній справі, зокрема щодо правомірності/неправомірності стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені за спірним Договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, укладеного між позивачем та відповідачем.
8.48.1. Отже, наведені ДПС у Закарпатській області доводи касаційного оскарження, з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
8.49. Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів констатує, що в межах усіх доводів касаційних скарг і зазначених скаржниками підстав касаційного оскарження, а також з урахуванням установлених судами у справі конкретних обставин, оцінила аргументи касаційних скарг, при цьому Суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
8.50. Крім того, колегія суддів враховує, що якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
8.51. Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві ТОВ «Нафтогаз України» на касаційну скаргу ДПС у Закарпатській області, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї Постанови. Водночас підстави для закриття касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 296 ГПК України відсутні.
8.52. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
8.52.1. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
8.52.2. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
8.53. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
8.54. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.55. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.56. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
9.1. Доводи скаржників про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржників, оскільки Суд касаційні скарги залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №907/583/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос